“Все добро, яке в житті я одержав і все добро, яке я міг зробити – є даром Божим”:Глава УГКЦ відсвяткував свій ювілей. 3.03.2008

2 березня 2008 року у Києві відбулося величне торжество – вірні Української Греко-Католицької Церкви святкували 75-ліття свого духовного Батька – Блаженнішого Любомира. Крім того, у цей день Предстоятеля УГКЦ вітали також з 50-літтям священства, адже 30 березня 1958 року у Стемфорді (США) він був висвячений на священика.

Головним святковим дійством цього дня була подячна Архиєрейська Божественна Літургія, яку було відслужено у храмі Святого Василія Великого. Її, у співслужінні з Преосвященним Архиєпископом Іваном Юрковичем, Апостольським Нунцієм в Україні, Високопреосвященним Владикою Ігорем (Возьняком), Архиєпископом Львівським, Високопреосвященним Владикою Мечиславом Мокшицьким, Архиєпископом-коад’ютором Львівської архидієцезії (РКЦ в Україні), іншими Преосвященними Владиками Греко- і Римо-Католицької Церков, численними священиками (на ювілей були запрошені усі декани УГКЦ з України), відслужив Блаженніший Любомир. Духовенство і миряни, які по вінця наповнили храм, беручи участь у цій Літургії, мали нагоду спільно дякувати Господеві і молитися за Боже благословення для Верховного Архипастиря нашої Церкви.

У проповіді, яку виголосив Владика Діонісій (Ляхович), було переплетено недільне євангельське читання із темою ювілеїв. ” Сьогодні Євангеліє нам пригадує правду, про яку ми повинні завжди пам’ятати: “Все, що ви зробили одному з моїх братів найменших – ви мені зробили”… Святкуємо ювілей, святкування минуться, а після них знову повернеться буденність, бо все в житті пливе, переходить, минається. Проте споминання ювілею на літургійній молитві набирає значення вічності. Адже, згідно із сьогоднішнім Євангелієм можна констатувати, що усе зроблене одному з найменших братів – залишиться на віки віків”, – зокрема сказав проповідник.

Тоді Владика Діонісій звернув свою увагу на декілька характерних рис ювіляра: “Ми слухали Євангеліє, що треба йти на зустріч потребуючим. А життя Блаженнішого – це постійна мандрівка на зустріч іншим. Я не маю на увазі його часті подорожі до різних країн. Це радше мандрівка на зустріч людям, а здатність спілкуватись з різними категоріями людей.

В усіх спілкуваннях Блаженнішого проявляється глибока мудрість, симпатія, пронизує здоровий гумор. Його Блаженство має проблеми з зором, проте втішається проникливим світлом мудрості, пам’яті та віри; віри чистої, щирої, відкритої, прозорої. З його постави випромінюється лагідність, спокій, симпатія, батьківська любов, і це завважують усі – навіть діти. Приклад того є те, що сталося в аеропорті у Сан Пауло. Сиділа мама з малою донечкою. Мала зацікавилася Блаженнішим, підходить до нього і питається: “Ти часом не святий Миколай?”.

Всі знають, що Блаженніший досконало спілкується на різних мовах. Але, я думаю, радше про дар – про харизму Святого Духа, яка дає можливість говорити різними мовами: мовою дитини і простої людини, молоді і старших; мовою політиків і державних провідників, мовою творців культури і науки; мовою Церкви і про здатність вести екуменічний діалог. Дар мови, який дає можливість користуватися сучасними медійними засобами комунікації. Мова, яка не боїться промовити на захист тих, що не мають голосу. Пророча мова, яка проявляється зокрема в пастирських листах, яка підтримує тих, що терплять, і не боїться осуджувати гріх, несправедливість, корупцію та інші моральні вади суспільства. Мова пророча, яка говорить про Бога у суспільстві без Бога і проти Бога. Мова пророча, яка промовляє навіть тоді, коли мовчить. Його Блаженство говорить багато і пише багато, бо свого часу навчався мовчати”, – наголосив проповідник.

Після Божественної Літургії вітальні промови від імені Святішого Отця Івана Павла ІІ виголосив Апостольський Нунцій, від співбратів у єпископстві – Владика Ігор (Возьняк), а від імені римо-католицьких єпископів – Владика Станіслав Широкорадюк. Того дня у храмі також молилися Голова Верховної Ради України та члени Кабінету Міністрів України. Відтак над Києвом зазвучало багатоголосе “Многая літа!”

Після завершення Літургії, під час свого короткого слова, Глава УГКЦ сказав, що сьогодні для нього цей день є днем подяки Господеві за всі Його благодіяння. “Сьогодні я хочу з повним переконанням заявити, що все добро, яке в житті я одержав і все добро, яке я міг зробити – є даром Божим”, – сказав щодо цього ювіляр.

Гарним доповненням, а вірніше складовою частиною ювілейних урочистостей, був святковий вечір в Національній опері України імені Т.Г. Шевченка. Почесними гостями Глави УГКЦ у цей вечір були Президент України Віктор Ющенко і п. Катерина Ющенко, Голова Верховної Ради України Арсеній Яценюк, Віце-прем’єр міністр Іван Васюник, який представляв Кабінет Міністрів України, керівники деяких міністерств та відомств, народні депутати, посли іноземних держав, члени Всеукраїнської ради Церков і релігійних організацій, єпископи УГКЦ та РКЦ в Україні, численні священики, монахи та монахині, молодь, парафіяни київських громад УГКЦ.

Глава Української держави назвав Блаженнішого взірцем самовідданого служіння Богу і своїй країні. Віктор Ющенко нагадав, що Греко-Католицька Церква була переслідувана, “проте Ви шляхетно долали виклики долі і труднощі”.

Звертаючись до Глави УГКЦ, Президент України зазначив, що “Ваше подвижництво, апостольська ревність, пасторська мудрість і теплота заслужили глибоку шану не лише наших співвітчизників, але й усієї Христової церкви”. Глава держави побажав Блаженнішому Любомирові міцного здоров’я, щасливого довголіття і Божої благодаті на многії літа.

Також Президент України за визначний особистий внесок у духовне відродження українського народу, багатолітню церковну діяльність вручив Главі УГКЦ орден князя Ярослава Мудрого III ступеня.

Відтак у програмі вечора гості слухали кантату-симфонію Станіслава Людкевича “Кавказ” на вірші однойменної поеми Тараса Шевченка, яку виконували Національний заслужений академічний симфонічний оркестр України та Національна заслужена академічна хорова капела України “Думка”.

На завершення у своєму подячному слові Блаженніший Любомир подякував всім присутнім, організаторам свята, покійним батькам та родичам, а найбільше і найтепліше дякував та заохочував до активної самореалізації на благо України присутню у залі молодь.

Свято, яке ще раз констатувало велику любов і повагу божого люду до свого Верховного Архипастиря завершилося. Воно залишило у нашій пам’яті незабутні спомини про славний ювілей.

Департамент інформації УГКЦ

Опубліковано у Без категорії. Додати до закладок постійне посилання.

Коментарі закриті.