Рецензії

В.Ідзьо
Рецензія на книгу Мирослава Павлюка «Радіо «Воскресіння» — унікальне явище в історії інформаційного простору України у 1989-2009 роках». — — Івано-Франківськ “СІМИК” — 2010. — 394 с.

В книзі «Радіо «Воскресіння» — унікальне явище в історії інформаційного простору України у 1989-2009 роках». — Івано-Франківськ “СІМИК” — 2010. — 394 с. ”, що складається з одинадцяти розділів, її автор — директор Радіо «Воскресіння» Мирослав Павлюк розглядає процес становлення унікального явища в інформаційному просторі України — Радіо «Воскресіння» як офіційного засобу масової інформації Української Греко-Католицької Церкви (УГКЦ) в останньому десятилітті ХХ — першому десятилітті ХХІ століття.
Слід наголосити, що історія становлення та розвитку Радіо «Воскресіння», як унікального явища в інформаційному просторі України, вперше подається його директором Мирославом Павлюком як високоосвіченим автором та фахівцем, випускником факультету журналістики Львівського національного університету ім. І. Франка та Міжрегіональної Академії Управління Персоналом.
Автор книги «Радіо «Воскресіння як унікальне явище в історії українського інформаційного простору України у 1899-2009 роках» задля вдосконалення фаху релігійної масової інформації стажувався при Європейському центрі комунікації і культури в Варшаві (Польща), по курсу «Християнські засоби масової інформації». Сукупність здобутих знань при висококваліфікованому редакторському спрямуванні дозволила автору фахово відтворити проблему становлення та розвитку Радіо «Воскресіння» в контексті вивчення філософсько-психологічних проблем українознавства.
Власне тому Мирослав Павлюк подає свою книгу як наукову апробацію історико-філософського погляду на проблему розвитку Радіо «Воскресіння» в контексті відновлення та розвитку в Україні УГКЦ та відновлення Української держави та українського суспільства, становлення в останньому релігійних, громадських, наукових, культурних та державних засобів масової інформації у кінці ХХ — першому десятилітті ХХІ столітті.
На основі титанічної праці та власного аналізу всіх наявних в його розпорядженні релігійних та інформаційних джерел, апробацій та напрацювань релігійних засобів масової інформації, на широкій джерельній базі, великому архівному матеріалі, дослідник висвітлив в хронологічному порядку, згруповані ним у поступальному розвитку історико-релігійні та філософсько-аналітичні матеріали, які констатують, що Радіо «Воскресіння» дійсно є унікальним явище в історії інформаційного простору України у 1989-2009 роках і його діяльність є необхідною для вивчення в контексті філософсько-психологічних проблем українознавства.
Слід наголосити, що автор книги «Радіо «Воскресіння» — унікальне явище в історії інформаційного простору України у 1989-2009 роках» Мирослав Павлюк проаналізовані інформаційні джерела попередньо апробував в наукових та науково-популярних виданнях Міністерства освіти і науки України, університетських та науково-громадських авторитетних виданнях, які своїми передовими науковими публікаціями широко відомі у Центрально-Східній Європі та Північній Америці.
Як бачимо із книги, дослідник, попередньо вивчивши та науково обґрунтувавши весь апробований матеріал в наукових виданнях, в подальшому оперся на нього в укладанні розділів своєї книги, що є фаховим підходом в контексті вивчення філософсько-психологічних проблем українознавства.
Дослідник підсумував застосований і апробований ним інформаційний матеріал з власного архіву та друкованих релігійних інформаційних видань у підтвердження своєї наукової гіпотези, яку подав як закінчене наукове світобачення доступною літературною українською мовою, і довів на фактах конкретної науково-дослідної роботи, що «Радіо «Воскресіння» дійсно є унікальним явищем в історії інформаційного простору України у 1989-2009 роках».
Дана праця стане у пригоді не тільки зрілим вченим релігієзнавцям, теологам, богословам, історикам, філософам, журналістам, але й новому поколінню молодих українських вчених, шанувальникам вивчення історії українських релігійних засобі масової інформації, всім тим, хто цікавиться розвитком релігійних засобів масової інформації в контексті вивчення рідної української християнської культури, християнської історії, в першу чергу, дослідникам науково-дослідних закладів, студентам католицьких університетів, учнівській молоді при вивченні курсу «Християнська етика».
Слід наголосити, що основні матеріали даної роботи були почерпнуті з українських та іноземних засобів масової інформації, їх наукових, літературних та громадських науково-популярних носіїв, які представляють історію різних християнських епох та християнських культур, різних християнських та азійських держав від Японії, Китаю, Ватикану, США, Італії, Франції, Англії, Польщі, Росії до України і т. д.
В праці розглянута діяльність УГКЦ від самого її заснування до часу, коли в ХХ столітті такі світочі УГКЦ, як, наприклад, митрополит А. Шептицький, Патріарх Йосиф Сліпий та інші, боролися за Українську Греко-Католицьку Церкву, а опісля, — протягом ХХ століття до часу відновлення Української держави в кінці ХХ століття, — й за українську державність.
Слід наголосити, що в концептуальному, науковому вимірі книга Мирослава Павлюка «Радіо «Воскресіння» — унікальне явище в історії інформаційного простору України у 1989-2009 роках» видалася актуальною, оскільки в ній у науковій формі розглядається діяльність Радіо «Воскресіння», яке боролося за відновлення УГКЦ з кінця ХХ століття, з епохи УРСР, до відновлення і утвердження УГКЦ в час відродження Української держави з центром в Києві.
Праця Мирослава Павлюка «Радіо «Воскресіння» — унікальне явище в історії інформаційного простору України у 1989-2009 роках» є цікава й тим, що у ній розкритий розвиток релігійних засобів масової інформації в той час, коли вони на території України були заборонені тоталітарним режимом Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР).
Тому такого роду наукова апробація і аналіз джерел є певною потребою і поступом для подальшого ознайомлення з працею українських та іноземних науковців, які вивчають релігійні засоби масової інформації в контексті вивчення філософсько-психологічних проблем українознавства.
Слід наголосити, що у праці згруповані джерела, які утверджують концепцію в контексті репрезентації історії розвитку релігійних засобів масової інформації на прикладі Радіо «Воскресіння», а це свідчить, що автор праці Мирослав Павлюк прокладає шлях до подальшої апробації та вивчення релігійних засобів масової інформації як складової української релігійної мас-медійної культури, що є сьогодні актуальною проблемою для подальших наукових досліджень в контексті вивчення філософсько-психологічних проблем українознавства.
Через призму проаналізованих та висвітлених джерел праця Мирослава Павлюка «Радіо «Воскресіння» — унікальне явище в історії інформаційного простору України у 1989-2009 роках» насичена достовірними джерелами, які яскраво подають і розкривають дослідження, в контексті кристалізації концептуальних релігійних та мас-медійних досліджень на наукових засадах.
Основні положення праці є науково обґрунтованими, що робить працю Мирослава Павлюка привабливою, як для науковця-фахівця: теолога, богослова, релігієзнавця, так і для історика, філософа, журналіста, для національно-свідомого українця — християнина, який розуміє потребу вивчення історії українських релігійних засобів масової інформації ХХ-ХХІ століть.
Сам вихід книги Мирослава Павлюка «Радіо «Воскресіння» — унікальне явище в історії інформаційного простору України у 1989-2009 роках» несе усвідомлення необхідності подальшого пошуку джерел вивчення релігійних засобів масової інформації та утвердження з цієї проблеми наукового концептуального світогляду.
Слід наголосити, що Мирослав Павлюк своєю книгою «Радіо «Воскресіння» — унікальне явище в історії інформаційного простору України у 1989-2009 роках» розробляє свою власну концепцію на основі релігійної мас-медійної культури українців, яка утверджувалась на Радіо «Воскресіння» у продовж останніх років ХХ та першого десятиліття ХХІ століття у відновленій християнській культурі українського народу.
Тому дослідник у науковій формі, кристалізуючи нову, досі слабо апробовану релігійно-мас-медійну проблему, розробляє на її основі нові ідеї, теми, гіпотези, джерела, аналізує наукові та популярні праці в контексті вивчення філософсько-психологічних проблем українознавства.
За таких обставин дослідження Мирослава Павлюка «Радіо «Воскресіння» — унікальне явище в історії інформаційного простору України у 1989-2009 роках» постає перед фахівцями філософами, богословами, теологами, істориками, журналістами та пересічним читачем (як обізнаним так і не обізнаним з означеною проблемою діяльності релігійних засобів масової інформації) надзвичайно цікавим.
Мирослав Павлюк на великій кількості джерел та фотографічних матеріалів, у певній формі психологічного світосприйняття подає проблему становлення та розвитку Радіо «Воскресіння» як науковцю, так і пересічному читачу. Автор аналізує всю інформацію про діяльність релігійного засобу масової інформації «Радіо «Воскресіння», намагається відтворити історичну епоху його створення в кінці ХХ століття, віковий час, усі етапи його розвитку як засобу масової інформації УГКЦ, подає хронологію різних епох з життя релігійних, державних, наукових та культурних діячів українського народу в історико-релігійному контексті діяльності відновленої Української Греко-Католицької Церкви.
Автор своєю працею ставить перед релігійними засобами масової інформації, в першу чергу — УГКЦ, ряд завдань, які повинні спонукати всі засоби масової інформації УГКЦ для вивчення історичного становлення розвитку регіональних релігійних засобів масової інформації УГКЦ.
Слід наголосити, що книга Мирослава Павлюка «Радіо «Воскресіння» — унікальне явище в історії інформаційного простору України у 1989-2009 роках» побудована за вимогами Вищої Атестаційної Комісії України (ВАК) та Болонської освітньої системи, які передбачені до написання наукових праць.
Книга апробована попередньо, як це передбачається вимогами ВАК України та Болонської освітньої системи, окремими науковими дослідженнями та науковими статтями в наукових журналах, наукових вісниках, наукових збірниках.
Дослідник Мирослав Павлюк, для угамування наукових амбіцій громадської та наукової думки, до виходу такого рівня праці, опублікував необхідну кількість, за вимогами ВАК України, наукових праць в наукових вісниках, які репрезентують його науковий світогляд перед науковою, релігійною та мас-медійною думкою, національно-свідомою українською громадськістю та висококваліфікованим українським читачем: теологом, богословом, релігієзнавцем, філософом, істориком та студентом, що дає право наголошувати, що автор книги зумів завоювати симпатію, в першу чергу, української високоінтелектуальної релігійно-наукової, мас-медійної та національно свідомої читацької аудиторії.
Із списку використаних джерел та літератури бачимо, що її автор опрацьовував та використовував матеріали в українських та іноземних мас-медійних ресурсах, кореспондентських архівах, книгозбірнях, що дало йому можливість застосувати для написання праці вичерпну інформацію.
Для концептуальної апробації своїх джерел, які використано в праці «Радіо «Воскресіння» — унікальне явище в історії інформаційного простору України у 1989-2009 роках», автор виступив з апробованою темою на престижній Міжнародній науковій конференції «Історія релігій в Україні», де апробував тему своєї праці, шляхом публікації наукової статті.
Список використаних джерел та літератури теж визначений в алфавітному порядку, як це передбачено вимогами ВАК України для наукових видань. Посилання на літературу, яка означена сторінками згідно вимог ВАК України, дає право кожному вченому досліднику релігійних засобів масової інформації точно встановити, звідки автором взятий той чи інший матеріал, на який він посилається.
У праці детально продемонстровано велику кількість джерел, які досконало відображають всі релігійні епохи та віковий час, витримують хронологію, що доповнює розкриття теми праці «Радіо «Воскресіння» — унікальне явище в історії інформаційного простору України у 1989-2009 роках», джерельна база та апробація якої, з наукової точки зору, відповідає вимогам ВАК України та Болонської конвенції.
До недоліків праці слід віднести велику насиченість інформаційно-мас-медійногого матеріалу, який не завжди є виразником релігійно-мас-медійного інформування, однак це зауваження, не впливає на актуальність праці Мирослава Павлюка «Радіо «Воскресіння» — унікальне явище в історії інформаційного простору України у 1989-2009 роках», яка має велику перспективу подальшого наукового дослідження.
Праця «Радіо «Воскресіння» — унікальне явище в історії інформаційного простору України у 1989-2009 роках» не залишить байдужим жодного теолога, богослова, релігієзнавця-науковця, філософа, історика, журналіста, національно свідомого українця-християнина, який прагне познайомитися з розвитком українських релігійних засобів масової інформації на прикладі діяльності Радіо «Воскресіння» у 1989-2009 роках.
Рецензована праця відповідає всім вимогам самостійного наукового дослідження, а це дає право зробити висновок, що вона заслуговує на позитивну оцінку світовим українським науково-релігієзнавчим середовищем УГКЦ, передусім тим релігійно-науковим середовищем Українського Католицького Університету, яке вивчає становлення та розвиток релігійних засобів масової інформації в контексті вивчення філософсько-психологічних проблем українознавства.

С. Кияк
Рецензія на монографію Мирослава Павлюка «Радіо «Воскресіння» — унікальне явище в історії інформаційного простору України у 1989 — 2009 роках»

Греко-католицькі засоби масової інформації в наш час переживають період активного розвитку та модернізації своєї діяльності. На передовій цього процесу знаходиться видавничо-медійний комплекс Радіо «Воскресіння». Ця модернізація виявляється, насамперед, в розширенні змістовного наповнення та сфери тематичного охоплення. Крім катехитичної та літургійної проблематики, в програмах вагоме місце займають історико-пізнавальні, художні, мистецькі, наукові, краєзнавчі матеріали. Радіо «Воскресіння» репрезентує репортажі та інтерв’ю про непересічні події в світовому християнстві, аналітичні розвідки про візантійський та латинський обряди, радіоверсії сучасних богословських праць, популярної та класичної християнської літератури.
Всі ці аспекти діяльності медіацентру висвітлені в книзі директора Радіо «Воскресіння» Мирослава Павлюка «Радіо «Воскресіння» — унікальне явище в історії інформаційного простору України у 1989-2009 роках».
Так, зокрема, на етапі організаційного становлення, що припав на період легалізації УГКЦ (1989-1991р.р.), розповідається про заснування Львівської редакції радіо та перепони, які чинила радянська влада на цьому шляху.
Слушно наголошується на безкомпромісній діяльності журналістки Квітки Гриньків, котра першою зламала радянські стереотипи радіомовлення.
На етапі відносної стабілізації діяльності радіостанції, що припадає на середину 90-х років, головні акценти у діяльності ставились на необхідності екуменічного діалогу між усіма українськими Церквами Київської традиції, а також на готовності українського католицизму виступити промотором такого діалогу.
Дана книга володіє безперечною актуальністю у контексті дослідження українських католицьких засобів масової комунікації, які є виразниками викладу УГКЦ діяти за принципами аджорнаменто, проголошеними на ІІ Ватиканському Соборі Католицької Церкви.

М.Недюха
Рецензія на книгу М. Павлюка «Радіо “Воскресіння” – унікальне явище в історії інформаційного простору України у 1989 – 2009 роках». — Івано-Франківськ “СІМИК” — 2010. — 394 с.

Книга Мирослава Павлюка – директора “ Радіо “Воскресіння” може бути віднесена до унікального явища в історії інформаційного простору України, де впродовж 20 років (1989 – 2009 рр.) здійснено дослідження процесу становлення та розвитку релігійного радіомовлення від тоталітарної держави до незалежної та суверенної України.
Внесок “Радіо “Воскресіння” як засобу демократизації українського суспільства, утвердження толерантнісних засад, розвитку правової держави і громадянського суспільства тяжко переоцінити, адже духовні сентенції, виголошені в програмах Радіо, доходять до кожної оселі, кожного слухача, формуючи громадянські, національно-патріотичні, духовно-християнські почуття.
Значення “Радіо “Воскресіння” полягає в тому, що воно працює на становлення самодостатньої особистості, в основі життєдіяльності якої християнські засади буття як узасадничені щодо утвердження цілісності людини – як громадянина, працівника та громадсько-політичного діяча, а значить і утвердження вічності, незнищенності українства як феномена світового цивілізаційного процесу.
Рекомендуючи книгу Мирослава Павлюка „Радіо “Воскресіння” – унікальне явище в історії інформаційного простору України у 1989 – 2009 роках. — Івано-Франківськ “СІМИК” — 2010. — 394 с. ” до видання, слід наголосити на відповідності її архітектоніки, змістовного наповнення, апробаційних ознак вимогам Болонської конвенції, усталеним зразкам опублічнення наукових праць, що буде з вдячністю сприйнято масовим читачем, як в Україні, так і поза її межами.

О.Огірко
Рецензія на книгу Мирослава Павлюка «Радіо «Воскресіння» — унікальне явище в історії інформаційного простору України у 1989-2009 роках»

В книзі директора Радіо «Воскресіння» Мирослава Павлюка «Радіо «Воскресіння» — унікальне явище в історії інформаційного простору України у 1989 — 2009 роках» з’ясовується розвиток релігійного радіомовлення від часів тоталітарної УРСР 1989 р. до відновлення та становлення незалежності України і аж до 2009 р.
Автор книги розглядає поступ Радіо «Воскресіння» в спосіб, заснований на природно-християнському світогляді відновленої Української Греко-Католицької Церкви.
Дослідження М. Павлюка спонукає до вивчення релігійних засобів масової інформації, зокрема Радіо «Воскресіння» УГКЦ в контексті вивчення учнівською та студентською молоддю релігієзнавства як основи філософсько-психологічних проблем українознавства.
Праця директора Радіо «Воскресіння» М. Павлюка «Радіо «Воскресіння» — унікальне явище в історії інформаційного простору України у 1989-2009 роках» експериментує українознавство за філософською освітньою методологією та поданою релігійно-філософською системою вивчення інформаційно-філософського знання про розвиток релігійних засобів масової інформації в незалежній Україні.
Дослідження директора Радіо «Воскресіння» М. Павлюка «Радіо «Воскресіння» — унікальне явище в історії інформаційного простору України у 1989-2009 роках» розкриває умови для вивчення досвіду засобу інформації УГКЦ Радіо «Воскресіння» в контексті вивчення філософсько-культурологічних проблем українознавства.
Автор розглянув поступ Радіо «Воскресіння» в спосіб, заснований на світогляді відновленої Української Греко-Католицької Церкви, тому для учнів старших класів середньої школи, студентів українських вищих навчальних та науково-дослідних закладів, католицьких університетів представлено концепцію розвитку як релігійного радіомовлення, так і друкованих засобів масової інформації, передусім бюлетеня Агенції Релігійної Інформації та часопису УГКЦ «Мета» в контексті вивчення релігійно-моральних проблем українознавства.
Праця «Радіо «Воскресіння» — унікальне явище в історії інформаційного простору України у 1989-2009 роках» розглядає історію, розвиток християнства, його Церкви, питання еклезіології, христології, маріології, догматичного, морального, пасторального богослов’я, сакрального мистецтва, літургійного життя християн, проблеми взаємин Церкви і держави, сучасних міжконфесійних та міжрелігійних відносин як в Україні, так і світі, особливо там, де проживають українці.
Книга «Радіо «Воскресіння» — унікальне явище в історії інформаційного простору України у 1989-2009 роках» створила умови для вивчення досвіду засобу інформації УГКЦ Радіо «Воскресіння» в контексті вивчення сучасних проблем українознавства. Автором книги проведено ряд цікавих психолого-соціальних опитувань слухачів Радіо «Воскресіння».
Значну увагу присвячено висвітленню візиту в Україну в 2001 році світлої пам’яті Папи Римського Івана Павла II — великого гуманіста світу, а також численним радіоінтерв’ю з Блаженнішим Любомиром Кардиналом Гузаром. Розглянуто постаті Слуги Божого Митрополита Андрея Шептицького, який упродовж 44-років з 1901 по 1944 р. р. очолював УГКЦ й українське суспільство в період двох Світових воєн; Патріарха Йосифа Сліпого — Верховного Архієпископа, Кардинала і митрополита, який був відомим науковцем, ісповідником віри та міжнародним захисником переслідуваних християн; а також постаті блаженних Церкви, проголошених Іваном Павлом II, та багатьох відомих єпископів та священиків Церкви, що спричинилися до її відродження. Належно проаналізовані монаші чини і згромадження Церкви, зокрема, оо. василіани, оо. редемптористи, студити, сс. василіанки, згромадження сс. служебниць Непорочної Діви Марії, сестри Пресвятої Родини, сестри-катехитки св. Анни та багато інших. Особливе місце зайняла інформація про духовні семінарії, богословські заклади — Львівську Богословську Академію, а тепер Український Католицький Університет. Багато уваги було приділено висвітленню проблем релігійного і морального виховання, а зокрема введенню, починаючи з 1997 р. — спочатку в трьох західних областях України: Львівській, Івано-Франківській, Тернопільській, а поступово й в багатьох інших областях — предмета «Християнська етика», який став своєрідним духовно-моральним пріоритетом в національній педагогічній думці. Звернено увагу на працю Церкви в царині катехизації, утворення катехитичних осередків єпархій Церкви, Катехитично-педагогічного інституту при УКУ, Патріаршої катехитичної комісії, видання катехитичної літератури.
Приділено увагу становищу українців греко-католиків у діаспорі, зокрема в Канаді, США, Аргентині, Бразилії, Західній Європі, Росії, Австралії.
На Радіо «Воскресіння» отримали звукове життя визначні твори, такі як книги відомого українського теолога Глави УГКЦ Блаженнішого Мирослава Івана Кардинала Любачівського «Вірую в єдиного Бога», книга-інтерв’ю журналіста Вітторіо Мессорі з Іваном Павлом ІІ «Переступити поріг надії», книга православного священика Олександра Меня «Син Людський», роман польського письменника Івана Добрачинського «Листи Никодима» та багато інших.
Книга наголошує, що засобами Радіо «Воскресіння» в 2009 році, редакція зробила все можливе для висвітлення «християнського священичого покликання» у програмах Радіо «Воскресіння». Журналісти Радіо «Воскресіння» в цьому контексті розповідали всім представникам християнських конфесій, залучаючи до програм Радіо «Воскресіння» Главу УГКЦ Блаженнішого Любомира Гузара, Преосвященного владику Архієпископа Львівського Ігоря Возьняка, Преосвященного владику Богдана Дзюраха, владику Гліба Лончину, світських осіб, вчених та багатьох релігійних діячів різних конфесій, яких просили висвітлювати вищеозначену проблему.
Окремо розповідається про переїзд осідку Глави УГКЦ Кардинала Любомира Гузара зі Львова до Києва та будівництво у столиці патріаршого собору Воскресіння Христового і резиденції Глави УГКЦ.
Слід зауважити, що дана книга написана в дусі екуменізму — єдності всіх християн навколо постаті Ісуса Христа, а в представлених програмах за 1992-2009 р. р. виступали як ієрархи УГКЦ, так і УПЦ КП.
Вважаю, що запропонована наукова праця Мирослава Павлюка вносить помітний вклад у скарбницю знань про історію української держави та Церкви і особливо буде корисна для науковців, викладачів, журналістів та студентів вищих навчальних закладів, а також для усіх, що цікавляться історією України та її Церкви.

Коментарі закриті.