Радіо «Воскресіння» — в ефірі три тисячі передач для задоволення духовних та культурних потреб українців.

Ще декілька років тому, будучи єдиним релігійним радіоголосом в Україні, дирекція, редакція та журналісти Радіо «Воскресіння» ризикували стати диваками чи навіть вигнанцями не тільки серед своїх колег по перу, але й для атеїстично вихованої більшості.

Сьогодні, через призму десяти років діяльності, зрозуміло, що Радіо «Воскресіння» — це один християнський голос із багатьох, який зберігає першість серед християн-журналістів щодо тематики радіомовлення.

Редакція Радіо «Воскресіння» готує програми релігійно-інформаційного та християнсько-просвітницького змісту, розраховані на слухачів різних вікових та соціальних категорій, віросповідань та суспільних груп [16, с. 32-34].

У першу чергу, це репортажі та інтерв’ю про непересічні події в українських Церквах, радіопроповіді священиків та виступи єпископів різних конфесій, розповіді про візантійський та латинський церковні обряди, радіоверсії сучасних богословських праць, знайомство з літургічним роком, розповіді про мистецтво іконопису, сакральну архітектуру, церковний спів та музику.

Автори Радіо «Воскресіння» у своїх програмах проводять різноманітні розвідки та дослідження, наприклад, «Релігії світу» доктора філософії та мистецтвознавства Д. Степовика, матеріали про життя та діяльність митрополита Андрея Шептицького під назвою «Андрей Митрополит», статті наукового співробітника Інституту Українознавства Б. Завадки на тему поеми Івана Франка «Мойсей», висвітлюють свідчення віри репресованих священиків Української Греко-Католицької Церкви (УГКЦ).

Особливе місце у програмах Радіо «Воскресіння» посідає праця щодо поширення серед українських християн детальної та об’єктивної інформації про щоденне життя Церкви, незалежно про яку її гілку йдеться і в якій країні світу вона розташовується.

Редакція активно співпрацює з авторитетними організаціями, щоби служити місії беззастережного інформування своїх слухачів про події у релігійному світі, де б вони не відбувалися.

Цю інформаційну присутність Радіо «Воскресіння» знають як в Україні, так і в усьому світі також через повідомлення Агенції Релігійної Інформації (АРІ).

Визначні інформаційні агентства світу, як наприклад CNS чи APIC, охоче і постійно опираються на повідомлення АРІ, якщо йдеться про події в українській християнській спільноті.

Кілька десятків кореспондентів з усіх куточків Української держави, Росії, Грузії, країн Прибалтики подають для Радіо «Воскресіння» свідчення з місця подій.

Релігійні новини Радіо «Воскресіння» в цю пору є унікальними в Україні за своєю переконливістю, свіжістю та способом подання.

На Радіо «Воскресіння» отримали звукове життя визначні твори, такі як книги відомого українського теолога Глави УГКЦ Блаженнішого Мирослава Івана Кардинала Любачівського «Вірую в єдиного Бога», книга-інтерв’ю з Іваном Павлом ІІ журналіста Вітторіо Мессорі під назвою «Переступити поріг надії», книга православного священика О. Меня «Син Людський», роман польського письменника Івана Добрачинського «Листи Никодима» та багато інших [17, с. 12 – 13].

З такими серйозними напрацюваннями дирекцію та редакцію Радіо «Воскресіння» привітав Глава УГКЦ Блаженніший Мирослав Іван Кардинал Любачівський, який наголосив: «Молодими невимушеними розмовами про різні аспекти віри Радіо «Воскресіння» спонукає людей запитувати себе про своє ставлення до Творця — це перший крок до відкриття свого серця до дії Святого Духа, Котрий єдиний підносить людську душу. Постійність — це вимога періодичності, вимога щоденного виходу в ефір, але слід її відзначити, бо в нинішньому часі неодноразово ламається цей закон, коли стає важніше «комерційне» радше ніж «соціальне» і «культурне». Випускати програми про духовне, культурне і соціальне в час, коли модними є зовсім інші вартості — подвиг» [14, с. 12].

Головний редактор радіо Квітка Гриньків з нагоди десяти років в ефірі Радіо «Воскресіння» наголосила: «Близько десяти мільйонів слухачів мають можливість щоденно протягом півгодини отримувати інформацію євангельського та катехитичного змісту, можуть ознайомитись із релігійними новинами як в Україні, так за кордоном. Передачі Радіо «Воскресіння», завдяки Українському Національному Радіомовленню, досягають кожної домівки в Україні і стають у пригоді тим, хто не байдужий до благої вісті. За десять років своєї діяльності Радіо «Воскресіння» своєю тематикою завжди було орієнтоване на найвищі зразки християнської думки — як сучасної, так і класичної» [3, с. 12].

Зокрема, випусковий редактор Василь Ковалишин наголошує: «Соціологи кажуть, що сьогодні не в моді християнські вартості. Безперечно, християнські вартості модними бути не можуть, вони є природною необхідністю кожної людини, кожного хто прагне знайти щось справді цінне у… переповненому модними течіями житті… Радіо «Воскресіння» покликане говорити про добро, про любов, а значить — говорити про Христа, про Його життя, про Його жертву відкуплення. Говорити так, щоб спонукати людей запитувати себе про своє ставлення до Творця, щоб спонукати людей до переосмислення життєвих вартостей, тобто говорити від щирого серця» [10, с. 8].

Саме таким постало завдання перед кожним журналістом Радіо «Воскресіння», який брався за перо ще десять років тому, коли Христова Церква болісно ставала на ноги після тривалої боротьби з атеїстичною машиною, яка намагалася штампувати людські душі за однією формою. Але кожна людина — це окремий світ, і якщо туди ми достукуємось, якщо нас впустять і нам довірять, значить ці десять років праці марно не пропали.

До десятирічного ювілею з часу створення Радіо «Воскресіння» цьогоріч долучився ще один — 23-го березня в ефір вийшла 3000-на програма. Окрім святкової піднесеності, ювілеї мимоволі змушують озирнутися назад, на зроблене та пройдене.

А починалося все у столиці Бельгії — Брюсселі. Саме тут готувалися щоденні півгодинні релігійні програми. Керував редакцією український священик отець-доктор Андрій Онуферко, який приїхав до Бельгії із Чикаго.

У зв’язку з початком діяльності Радіо «Воскресіння» в Бельгії, цікавими будуть думки першого керівника редакції Радіо «Воскресіння» отця-доктора Андрія Онуферка: «Це був 1988 рік. В Римі я зустрівся з тодішнім канцлером отцем-доктором Іваном Дацьком з пропозицією заснувати радіопрограму в Брюсселі, яка мала би виходити в ефір на коротких хвилях саме на територію України. Йшлося про те, щоб якимось чином годувати Христовим Євангелієм нашу Церкву, яка ще тоді була в підпіллі. Я переїхав до Брюсселя, що дало можливість нав’язати тісніші контакти з нашою римською канцелярією для співпраці. І коли вже з’явилася можливість Блаженнішому Мирославові Іванові Кардиналу Любачівському повернутися в Україну, до мене звернулися з проханням, щоб я взяв участь у Комітеті повернення УГКЦ в Україну. Було багато поїздок по Україні, я супроводжував Блаженнішого, ми зупинялися в селах і містах. Це були дні особливого піднесення для нас усіх, особливі моменти надії на майбутнє. Це були особливі пережиття нового часу, нової сторінки в історії нашої Церкви…» [10, с. 8].

У 1989 році проект Радіо «Воскресіння» був представлений Синоду єпископів УГКЦ на затвердження, і вже 19 листопада вийшла в ефір перша радіопрограма.

Згодом у Львові формуються структури для організації діяльності Радіо «Воскресіння» вже в Україні. Очолив цей проект отець-доктор Михайло Димид.

З 1-го липня 1992 року починають виходити в ефір щоденні півгодинні програми, які транслювалися Львівським державним Радіо. Вже через декілька місяців програми Радіо «Воскресіння» почали звучати на всю Україну з Києва.

Радіо «Воскресіння» було першим, кого Держтелерадіо впустило в свій ефірний простір. На той час це був безпрецедентний випадок.

У період, коли особливо гостро вирували міжконфесійні суперечки, Радіо «Воскресіння» свої програми готувало за принципом толерантності, що власне і стало основною умовою для порозуміння з керівництвом Держтелерадіо.

У 1994 році редакція Радіо «Воскресіння» створює Агенцію Релігійної Інформації (АРІ). Бюлетені АРІ стають чи не єдиним авторитетним джерелом релігійної інформації для багатьох засобів масової інформації в Україні і за її межами. Детальні та об’єктивні повідомлення про життя Церкви, незалежно про яку її гілку йдеться, займають також особливе місце у програмах Радіо «Воскресіння». Окрім того, тематика програм охоплює якнайбільший спектр духовних потреб радіослухачів.

Релігійний сплеск початку дев’яностих виявися фазою маятникового руху, протилежний кінець якого — духовна апатія, спрофанована дешевими релігійними сенсаціями комерційної преси. На фоні таких поверхових сплесків як зовнішніх релігійних факторів все ж залишається особлива потреба у щирому, доступному, незмінному слові правди, за яким завжди спрагле шукаюче Бога, серце. Саме таким джерелом слова про Христову віру намагалося бути усі ці роки Радіо «Воскресіння». Найвагомішим підтвердженням цьому є листи слухачів з усіх регіонів України від Закарпаття до Кубані та Криму, які надходять до редакції Радіо «Воскресіння».

Слухацька аудиторія Радіо «Воскресіння» є дуже неоднорідною. Згідно з даними соціологічного опитування постійних слухачів — понад 80% є віруючими людьми, тих хто цікавляться релігією біля 5%. Частина слухачів цікавляться релігійними вченнями, а частина вагаються з відповіддю.

Сьогодні дирекція, редактори, журналісти так розуміють подальшу діяльність Радіо «Воскресіння»: три тисячі передач — це тільки початок великого шляху…

«Відповідаючи на запитання, чи варто було готувати три тисячі програм, зважаючи на різну аудиторію наших слухачів, — говорить перший керівник редакції Радіо «Воскресіння» отець-доктор Андрій Онуферко, — можу впевнено відповісти, що варто. Дорослі та юнаки, що живуть серед прихованого атеїзму масової культури у проповідях і релігійних християнських матеріалах, які звучать на Радіо «Воскресіння» взнають для себе, як бачимо із присланих в редакцію листів, щось зовсім нове, що викликає осмислення та дискусію. Тому кожний присланий лист до редакції Радіо «Воскресіння» є безцінним джерелом енергії та ідей для молодого творчого колективу. Робота на Радіо «Воскресіння» для декого стала відкриттям нової сторінки релігійної журналістики, дехто глибше пізнав себе як особистість та творчу одиницю, що дало усвідомлення що для самих працівників Радіо «Воскресіння» три тисячі передач в український ефір, це дійсно ювілей…» [15, с. 8].

Наступним з нагоди трьохтисячної передачі Радіо «Воскресіння» своїми думками поділився журналіст Володимир Качур, який наголосив: «Віяння модерного світу щодо позначення у суспільних відносинах певного рубежу потребує певного звітування за пройдене, що торкнулось і нас. Ми — молоді релігійні журналісти, і ми справді молоді тілом і духом, хочемо теж зміряти себе у контексті впливу на слухацьку аудиторію, оскільки ми напрацювали 3000 програм… Для мене особливо цінним є те, що греко-католики внаслідок наших передач, по-іншому, значно доброзичливіше стали сприймати представників інших конфесій, зокрема братів православних. Великою мірою у цьому заслуга журналістів Радіо «Воскресіння». Якщо, наприклад, на початку діяльності Радіо «Воскресіння» наші візити в єпископських чи патріарших палатах сприймали з осторогою, недовірою, то зараз у нас вельми добрі стосунки з усіма, хто поширює добру новину…

Хочу подякувати нашим ієрархам, ієрархам інших конфесій за співпрацю та слушні поради. Я також хочу сказати й тим, з ким випало йти пліч-о-пліч журналістським полем, яке стелиться не тільки золотим колоссям, але й має колючу стерню, що іти з Вами добре, тепло і затишно. І нехай на цьому полі іноді закрадеться до нас легенький протяг — це не біда. Він очистить нас від зайвого пилу і ми зможемо далі, піднявшись над стернею буття, знову і знову помножувати слухацьку аудиторію, яка наші ідеї здатна понести далі до тих, хто ще чув або не бажає чути про те, що є незмінним та вічним» [8, с. 8].

Озираючись в минуле Радіо «Воскресіння» журналіст Катерина Лабінська говорить: «Я згадую багатьох чудових людей, з якими познайомилась власне завдяки праці на Радіо «Воскресіння» — таких різних за віком і характером, покликанням чи статусом, і таких схожих за своєю вірою, глибокою мудрістю й людяністю та «радійним» досвідом» [13, с. 8].

Звукооператор Радіо «Воскресіння» Віталій Бохонко з приводу ювілею трьохтисячної програми наголошує: «Саме в студії втілюється задум автора, який втискається в секунди ефірного часу. Тут завжди хвилюється думка, й не завжди все йде гладко. Під невблаганний відрахунок часу народжується нова передача, яка переходить в новий вимір під час запису програми, в особливе відчуття її динаміки. Важливою є кожна секунда, щоб встигнути відтворити щось добре, щось важливе з життя, начебто й не такого короткого…» [1, с. 9].

Журналістка Зоряна Курдина так розмірковує з приводу ювілею: «Для мене особисто перші три тисячі програм Радіо «Воскресіння» — це прекрасні роки мого життя, коли вирує енергія юності, а серце радісно вистукує в передчутті нових творчих відкриттів. Разом з тритисячним рубежем Радіо надходить мій власний тридцятий рубіж: я стаю підстаркуватою занудою, і зізнаюся, дуже потерпаю, аби цей факт не надто впадав у вічі, чи то пак у вуха, нашим слухачам» [12, с. 9].

З приводу ювілею виходу 3000 тисячної програми редактор відділу новин Богдан Дубінський говорить: «Таке явище, як три тисячі програм Радіо «Воскресіння» я сприймаю через призму моєї місії в редакції — шефа новин. Тобто мої відчуття з цієї події мають чисто професійне відображення яке можна порівнювати хіба що зі станом водія, який возить цінні екзотичні продукти у великій кількості на далекі відстані і котрий, проїхавши нарешті три тисячі кілометрів, привіз свій вантаж до місця призначення у доброму стані, уникнувши всяких дорожніх небезпек…

Тепер я готуюсь везти наступний вантаж на наступні три тисячі кілометрів намагаючись не зіпсувати того, що доручили мені перевезти… Йдеться про новини з місця подій для людей, які покладаються на мій професійний обов’язок, на мою кмітливість та працездатність…» [11].

Перекладач з англійської для Радіо «Воскресіння» Ліля Ковалик наголошує: «3000-на передача для мене є доказом того, що Радіо «Воскресіння» успішно творить, розвивається. Здається, не так давно була тисячна передача, тоді бачилося, що так вже багато зроблено, сказано. Однак вистачило творчої наснаги і далі. Вірю, що буде ще не одна тисяча, бо ми усі молоді, повні енергії бажання творити та працювати» [9, с. 9].

Інженер-програміст Юрій Королишин з нагоди виходу трьох тисячної передачі наголошує: «Для мене 3000 передача — відповідь усім скептикам, які вважають нерозумним витрату грошей на радіотрансляції. Мовляв, краще витратити їх на іншу потрібну справу. Але коли читаєш відгуки слухачів, що нарешті знайшли дорогу до Бога, отримуєш заряд позитивної енергії, яка дає сили та натхнення для плідної та якіснішої праці. Кожна наступна передача — це перемога над безбожництвом, над бездуховністю, яка, на жаль, так міцно вкоренилася в душах людей за роки комуністичного панування в нашій Україні. І навіть, якщо лише одна людина зуміє себе віднайти в житті завдяки нашим передачам, тоді наша праця не буде даремною» [11, с. 9].

Журналіст Галина Умблат згадує: «Коли вперше почула «Ви слухаєте Радіо «Воскресіння», то й гадки не мала, що це Радіо стане моїми буднями і моїми святами, частиною мого життя. Ніби вчора ми записували 1000 програму, а скільки тоді було у всіх енергії і завзяття. А сьогодні вже 3000. Ми стали старшими і досвідченішими. У кожного свої клопоти, але усі ми залишилися «радійцями» і кожен з нас є цеглинкою нашого «Воскресіння» [19, с. 9].

Журналіст Олег Дудич вважає, що: «Праця на Радіо «Воскресіння» — це дійсно велике щастя. Тут виразно відчулися усі риси церковного життя: вимогливого і дбайливого щодо людини. Церква постала як ніжна і дбайлива мати, Бог — як Педагог, праведний і многомилостливий.

Дійсно, Радіо «Воскресіння» є великою школою християнського прозріння, а також є щасливою можливістю час від часу ширшої праці для українського суспільства, котре за ці роки теж зріло і радикально мінялося. Іноді випереджуючи, а іноді наздоганяючи, я йду поряд з ним, прислухаючись до биття його серця, в ньому чую пульс биття Серця Блаженної Любові. Вдивляючись в обличчя сучасної української людини, нагадую собі та ближнім вічні істини Божі. Говорю про Його вічну любов, якою ми всі багатіємо. Але все частіше думаю про незворотність Суду та необхідність примирення на землі, згадуючи слова Святого Євангеліста Івана: «Лицеміре, як можеш любити Бога, якого ти не бачив, коли не любиш свого брата, якого ти бачиш».

І у цьому 2000 році, смію сказати, що й у найскрутніші часи не забуваю незворотності приходу Ісуса Христа, Богочоловіка, престолу якого служать усі ангели. Зі страхом і надією прошу Господа, щоб світло Його лиця знаменувалося на нас співробітників, ближніх, на нашій любій Україні, як і на всій землі» [7, с. 9].

Диктор Орест Ґарда наголошує, що 3000 програм у ефір «несуть любов і мир, які я відчуваю серцем, висвітлюючи їх для людей на Радіо «Воскресіння» [2, с. 9].

Своє узагальнення в приводу виходу 3000-ї програми робить і головний редактор Квітка Гриньків: «Що таке три тисячі? Це мало? Чи багато? Хтось може сприйняти це з усмішкою — всього три тисячі? Так, це всього лише три тисячі разів замислитись, а чим сьогодні поділитися з моїм слухачем так, щоб він повірив у щирість моїх слів.

Це всього лише три тисячі разів уявити перед очима свою аудиторію котра хоче почути Живе Слово. Це лише три тисячі разів відчути, як спадає напруга після сказаних перед мікрофоном слів у кінці передачі: «Щиро дякуємо, що були сьогодні разом з нами…». І врешті, це три тисячі разів, коли я подумала: «Не нашкодь!» [4, с. 9].

Підсумовує діяльність Радіо «Воскресіння» з приводу 3000-ї програми директор Радіо Мирослав Павлюк, який наголошує: «Наш десятилітній ювілей — це дуже скромний відрізок часу. Всього лиш десять років праці у порівнянні, для прикладу, з майже столітньою діяльністю Радіо «Ватикан», не вартував би особливої уваги, але ці роки були надзвичайно важливими не лише для нашої невеликої редакції.

Для України, для нашої Церкви, для українського народу останнє десятиріччя — ціла епоха. І я вдячний всім, хто у ці складні роки був поруч з нами.

Хочу подякувати за самовіддану працю своїм попередникам на посаді директора — о. Андрію Онуферкові та о. Михайлові Димиду.

Хочу також наголосити, що величезну працю для Радіо «Воскресіння» зробив Блаженніший Мирослав Іван Кардинал Любачівський, який заклав основу для золотого фонду нашої фонотеки. Це сотні звернень до слухачів та сотні проповідей, записаних ним особисто на нашій студії» [18, с. 9].

У висновок наголосимо, що з нагоди 10-літнього ювілею, у рубриці часопису «Мети» за 2000 рік «Нас вітають» розміщене привітання Любомира Гузара, єпископа-помічника Глави УГКЦ в зв’язку з десятиліттям Радіо «Воскресіння» в якому єпископ-помічник Глави УГКЦ Любомир Гузар, наголошує: «Цього року завершується 10 років, відколи Радіо «Воскресіння» розпочало свою діяльність. Якраз святкуємо цю щасливу дату у Великодній час — в Празник Воскресіння. Радіо — це один із сучасних засобів, щоб свідчити Богові. Так, як Ісус свідчив своєму Отцеві своїм Воскресінням, свідчив Божу любов, свідчив Божу турботу про нас, так через хвилі радіо і завдяки праці відданих людей це післанництво вже 10 років продовжується серед нашого народу. Ми дуже вдячні усім тим, хто співдіяв у цій справі за ті останні десять років — років важких для нас, років відродження, щоб Боже слово в різних його формах, щоб правда звучали в ефірі.

За це їм честь і слава, а також вдячність усіх слухачів, які завдяки тій праці в якийсь спосіб краще пізнали правду, а тим самим, думаю, наблизилися до Бога» [19].

Коментарі закриті.