Презентація книги «Галицький рід» в м. Бродах

«Яке то щастя – жити всім у мирі, де злагода – блаженна сторона. Який же сум, яка зневіра, коли торкнеться згарищем війна», — ці віршовані рядки я прочитала з книги Надії Максимів «Галицький рід». На превеликий жаль вони знайшли свою актуальність сьогодні. Як же проходило моє знайомство з цією книгою? Я дуже люблю слухати радіо «Воскресіння». В його передачах можна почерпнути багато цікавої духовної інформації. Це справжній духовний харч. Цікавинками радіо є те, що редакція дуже часто запрошує гостей, які змістовно висвітлюють теми християнства. Одного разу я почула по радіо оповідання «Повстанське Різдво» розділу 9 «Дума про повстанців» з книги Надії Максимів ( сестри Володимири Максимів ЧСВВ) «Галицький рід». Це оповідання на стільки вразило мене, що вирішила подзвонити на радіо і запитати, де можна знайти цю книгу. Додзвонилася та познайомилася з привітними журналістами Лідією Пугою і Любомирою Буркою. Ми визначили день зустрічі і я поїхала за цією книгою. Невдовзі стала записувати на цьому радіо свої матеріали.

Придбавши книгу, я відчула, що везу додому справжній скарб. Адже доля сестри Володимири десь в чомусь переплітається із моєю долею. Мій тато – Іляш Мирослав Йосипович – малолітній політв’язень совєтського режиму. Він був виселений у Воркуту. Там організував повстання, за що його перевезли до Владимирської в’язниці смертників. Тільки після смерті Сталіна тата звільнили та заборонили повертатися в Україну. Татові допомогли зовсім чужі люди. Вони приписали його до себе. Та всім серцем і всіма думками своїми він був на батьківщині, в рідному селі Пониква. Повернутися сюди йому, на певне, допоміг сам Господь Бог. Тато одружився, народилося троє дівчат. Та всі ми перебували під пильним прицілом КДБ. Комуністичний режим забрав у мене тата, коли мені було всього три роки.

Коли дізналася, що в Бродах відбудеться презентація «Галицького роду», твердо вирішила обов’язково піти і особисто познайомитися з автором книги – талановитою сестрою Володимирою. 7 листопада 2014 року о 12 годині в читальній залі центральної районної бібліотеки зібралося багато людей. Всі чекали зустрічі з автором книги. Захід був приурочений 25 – річчю виходу УГКЦ з підпілля. Зустріч відбувалася з ініціативи о. Ярослава Царика, настоятеля храму Воздвиження Чесного і Животворящого Хреста Господньго м. Броди. Підтримали цю ідею працівники районної бібліотеки.

Разом з сестрою Володимирою на нашу Брідщину завітала поетеса Тетяна Домашенко з видавництва «Духовна вісь», де, власне, і вийшов «Галицький рід». Її книга «Небесна Сотня Воїнів Майдану» є ніби продовженням книги Надії Максимів. П. Тетяна пережила всі події Євромайдану особисто. Під час зустрічі слово мала сестра Володимира. Вона розповіла присутнім, як писала книгу, до яких джерел зверталася. Тут описується життя характерної галицької родини Дзвоників.

«Галицькому родові, моїм незабутнім батькам Стефанії Дзвоник і Євгенію Максиміву та їхнім побратимам – політв’язням Норильська, діячам українського підпілля та усім війною згорьованим, несправедливо засудженим, Батьківщини позбавленим, на чужині похованим», – ось така присвята цієї книги.

Книга складається з п’ятнадцяти розділів та епілога. У вступі можна дізнатися про сестру Володимиру та про те, як вона по маленьких зернятках збирала документальні факти і як весь цей матеріал склався у всемогутню вервицю – книгу. Родина сестри, починаючи з 1914 року, потрапляє у вир знакових подій ХХ сторіччя, де її спіткали війни, полон, тюрми, табори особливого режиму, еміграція. Життєві шляхи кожного із членів роду розходяться в різні сторони світу, для декого назавжди й безповоротно. Тут використані архівні матеріали, музейні експонати, військові карти, власноруч зроблені світлини, свідчення очевидців та учасників подій. Серед героїв книги – учасники національно-визвольних змагань – Січові стрільці, члени ОУН, воїни УПА, активні учасники підпілля УГКЦ і чимало інших видатних галичан, які сумлінним виконанням своєї Богом призначеної місії в житті, залишили в історії краю незгасний слід. Їм і присвячується книга «Галицький рід». Відкривають кожне оповідання віршовані рядки с. Володимири. Графічні роботи виконав львівський художник Роман Петрик на замовлення автора.

А тепер повернемось до зали бібліотеки. Ведучою зустрічі була Надія Григорівна Степура, яка очолює «Літературну вітальню» при районній бібліотеці. О. Ярослав Царик ознайомив присутніх із біографією автора книги. Свою оцінку «Галицькому родові» дали: директор історико-краєзнавчого музею Василь Стрільчук, голова профспілки працівників освіти, поет Микола Сторожук, поет Микола Шуневич, Дмитро Зробок – голова спілки політв’язнів і репресованих, Леся Мриглот – заступник голови Бродівської райдержадміністрації та Віра Соловій – голова «Союзу українок», завідувач центральної районної бібліотеки.

Музичні вітання гостям дарував ансамбль «Благовість» храму Воздвиження Чесного і Животворящого Хреста Господнього. Інсценізацію уривку з книги Надії Максимів «Галицький рід» виконали учні Бродівської ЗОШ I – III ступенів № 4 Святослав Мартинюк та Діана Аветісян (керівник Надія Твердохліб). Сестрі Володимирі подарувала власноруч спечений духмяний коровай Людмила Ваховська. Підсумувала сказане краєзнавець Ірина Зубань. Закінчилася година духовного спілкування традиційним «Многая літа». В кінці я особисто познайомилася з сестрою Володимирию та подарувала їй спогад про свого тата «Він мріяв про вільну і незалежну …». Авторка з духовними побажаннями підписала мені свою книгу.

Такі заходи варто проводити, вони збагачують наші душі. З талановитими людьми треба зустрічатися і спілкуватися. Побувавши на зустрічі, я отримала черговий ковток патріотизму і цілющий бальзам на свою душу. Тетяна Домашенко подарувала всім присутнім «Молитву України», а Мирослав Данилків, голова громадського об’єднання «Християнська Україна» – вервиці, духовну зброю, яку Блаженний папа Іван Павло II назвав багатим молінням, яке усім доступне.

Які наші корені, хто ми і звідки походимо, куди прямуємо і що по собі залишимо нащадкам – над цим радить замислитися читачам автор книги і закликає до конкретних дій.

Тож серцем, сповненим любов’ю,

Рід галицький навіки збережім.

Хай його змах, здобутий кров’ю,

Започаткується в нетлін.

Христина Іляш, парафіянка храму Воздвиження Чесного і Животворящого Хреста Господнього м. Броди.

 

Опубліковано у Культурне життя. Додати до закладок постійне посилання.

Без коментарів.