18 серпня цього року минає 65 років з дня смерті великого українця, австрійця Василя Вишиваного (Вільгельма Габсбурга). Помер 1948 р. після тортур у Лук’янівській в’язниці
Круглий стіл відбудеться 18 серпня 2013 р. о 15.00 у Львові, за адресою Проспект Шевченка, 13.
До участі запрошує координатор заходу Наталка Криничанка, контактний тел. 0973231193
( 0.44 MB ) Наталка Криничанка запрошує на круглий стіл, присвячений Василю Вишиваному
З листа Василя Вишиваного до Митрополита Андрея Шептицького:
“Ваша Екселенціє! Щиро дякую за гарний лист, що приніс мені велику радість. Тут, в Україні, становище наразі досить серйозне, але я впевнено дивлюсь у майбутнє, оскільки маю тверде переконання, що український народ має велику силу, щоб змінити життя на краще. […]
Я тут дуже багато зробив, займаючись українізацією, що на Запоріжжі проростає на доброму ґрунті, вражаючи прогресивними результатами. Я не знаю, як довго зможу утримати прихильність народу, бо проти моєї роботи інтригують не лише з протилежної сторони, але й зі сторони самого Скоропадського, та я сподіваюсь не залишити свої принципи, тому що я їх маю з бажання працювати для українського народу, проти русифікації, при цьому є два вирішення: або ж вдасться моїм ворогам провести русифікацію, або ж вдасться мені здійснити українізацію.
[…] ця постійна зміна уряду, яка кожного разу все ставить догори ногами, не добре впливає на країну та населення. Дорошенко повинен бути міністром іноземних справ, що буде дуже добре виглядати, бо ту ж саму специфіку Галичини, як і питання Хелму він триматиме в руках без найменших поступок чи без пом’якшуючих кроків згідно з Берестейським договором (таємним договором).
В Києві обставини складаються цілком добре. Зараз виникає нова партія під керівництвом Липинського та Міхновського — двох дуже добрих українців, яка охопить усіх селян і дрібних власників, що виступають за гетьманську орієнтацію, але проти Скоропадського, ця партія здобуває багато прихильників. Німців, що були причиною всіх справ Скоропадського, страшенно ненавидять в країні і ненависть росте до них нестримно, та на противагу, симпатія до Австрії сильно укорінюється. […]
Я звичайно сподіваюсь на щасливу долю галицького питання, але уряд повинен мені тут ще багато допомогти в багатьох інших справах, і я констатую, що є цілком один, без підтримки уряду й однієї моєї сили зовсім недостатньо, щоб вирішити тут всі питання. Я часто розчаровуюсь, коли про це думаю, бо можуть бути колосальні досягнення для Австрії й України, багато з яких розбиваються через безталанність, брак ініціативи і страх. Я вже довгий час підтримую тут у країні усіляку працю, яка на мою думку буде підбадьорювати хоробрий український народ, до якого я ставлюся з любов’ю і душею. […]
Я ще раз хочу вибачитись, Ваша Екселенціє, за цей почерк і запевняю, що я й надалі буду робити все, що в моїй силі, аби допомогти українському народові.
Залишаюсь із щирою вдячністю та незмінною вірністю Ваша Екселенціє
Вільгельм”
Олександрівськ 24.V.1918
Український патріот із династії Габсбургів. Ю. Терещенко, Т. Осташко