Ірина Гах. Монументальне мистецтво Галичини кінця ХІХ — початку ХХ століття. Епоха Митрополита Андрея Шептицького

1 зірочка2 зірочки3 зірочки4 зірочки5 зірочок Голосів: 2
Loading ... Loading ...

Пропонуємо вашій увазі першу частину програм циклу під назвою «Монументальне мистецтво Галичини кінця ХІХ — початку ХХ століття. Епоха Митрополита Андрея Шептицького» кандидата мистецтвознавства Ірини Гах. У програмах циклу пані Ірина розповість вам про те, які саме види мистецтва об’єднує поняття «монументальне мистецтво», які з цих видів знайшли своє втілення в українських церквах, яких особливостей набули на наших теренах. Також ви дізнаєтеся про майстрів, які залишили пам’ять про себе у стінописі українських церков того часу, про їх різні творчі почерки та особливості іконопису, про такі різні і чимось схохі дожі — адже всі вони жили і творили у важкий час зламу століть — Модеста Сосенка, Юліана Буцманюка, Михайла Осінчука, Антіна Манастирського, Дам’яна Горняткевича та багатьох інших відомих і менш відомих українському загалу.

( 8.71 MB ) 01
( 9.36 MB ) 02
( 9.98 MB ) 03
( 8.25 MB ) Розвиток монументального мистецтва на Галичині наприкінці ХІХ ст. з приходом на митрополичий престол Андрея Шептицького (ч. 1)
( 11.61 MB ) Розвиток монументального мистецтва на Галичині наприкінці ХІХ ст. з приходом на митрополичий престол Андрея Шептицького (ч. 2). Послання Митрополита Андрея «Про музейні вартості церковних річей»
( 9.36 MB ) Розвиток монументального мистецтва на Галичині на початку ХХ ст. Створення Єпархіальної комісії консерваторів пам’ятників і штуки.
( 10.37 MB ) Артист з ніжною душею — художник-монументаліст Модест Сосенко (ч. 1)
( 9.89 MB ) Модест Сосенко (ч. 2)
( 15.31 MB ) П. І. Холодний (ч. 1)
( 13.73 MB ) П. І. Холодний (ч. 2)
( 23.75 MB ) Юліан Буцманюк
( 25.32 MB ) Дам’ян Горняткевич
( 22.55 MB ) Михайло Осінчук
( 25.88 MB ) Храмовий вітраж Галичини кінця ХІХ — початку ХХ століття
( 17.11 MB ) Епоха Митрополита Андрея — його роль як лідера свого часу

Великою частиною нашого циклу стала розповідь про тогочасного Главу Української Греко-Католицької Церкви Андрея Шептицького, за перебування на митрополичому престолі якого церковна архітектура та сакральне мистецтво пережили епоху небаченого розквіту, а Львів отримав чудовий подарунок у вигляді Національного музею, що зараз носить ім’я славетного Митрополита, в основу збірки якого лягла колекція ікон, яку Андрей Шептицький почав збирати ще будучи молодим ченцем-василіанином. Ще тоді він зрозумів, що «в іконах є багато цінного матеріалу — історичного, етнографічного, та що наше старе мистецтво далеко ще не є так оцінене і досліджене, як воно на те заслуговує. Зразу в цих старих іконах ми цінимо, перш усього, їх вік, — пише він, — …лиш по довгому часі ми дійшли до вивчення мистецьких прикмет нашої старої ікони».

У висловлюваннях та меценатських заходах Митрополит Андрей стверджував потребу шукати власні національні шляхи духовного та естетичного розвитку українського мистецтва. А українське сакральне мистецтво він вважав «інтегральним складником у минулих віках давньоукраїнського іконопису та монументального розпису церков». Патріарх Йосиф Сліпий стверджував: «Як меценат мистецтва Митрополит втілив у своїй особі дуже  рідкісне поєднання рис, які роблять його постать справжнім феноменом в історії української культури. З одного боку це можновладець, що перебував на найвищих щаблях церковної та світської ієрархії в суспільному житті тогочасної Галичини. У його руках були недоступні багатьом можливості практичної реалізації ідей. З другого боку — це українець, який зусиллям власної думки прийшов до національної свідомості, а тому особливо чуйно дбав про гідність та інтереси свого поневоленого народу».

Опубліковано у Авторські програми. Додати до закладок постійне посилання.

Без коментарів.