Міжнародна наукова конференція «Насилля влади проти свободи сумління: репресивна політика Радянської держави щодо християнських Церков та віруючих» (3-4 березня 2006 р., Київ) Інтерв’ю з виконавчим директором Олегом Турієм

( розмір 4.36 MB )

«Насилля влади проти свободи сумління. Репресивна політика радянської держави щодо християнських церков та віруючих. Ідейні засади та механізми реалізації. Історичні наслідки». Міжнародна наукова конференція під такою назвою відбуватиметься 3—4 березня у Києві. Її організатори — Національний університет Києво—Могилянська академія та УКУ. Саме у березні цього року виповнюється 60 років з часу офіційної ліквідації державною владою Української Греко—Католицької Церкви в Галичині шляхом її насильницького воз’єднання із Російською Православною Церквою. Це відбулося на так званому Львівському Соборі 1946 року. Згодом УГКЦ була знищена на Закарпатті, зруйновані її структури на території сучасної Польщі та Словаччини. Про мету та завдання конференції запитуємо у директора Інституту історії Церкви Олега Турія.

— Ця конференція має, насамперед, наукову мету. Її завдання буде розглянути ті історичні передумови і ті ідейні засади та механізми , які вплинули на те, що радянська держава у 1946 році на цьому Львівському псевдособорі офіційно проголосила одну із Церков неіснуюючою. Цей випадок не був першим в історії, тому що і у Царській Росії, і у міжвоєнний час у Радянському Союзі така практика репресій і ліквідації цілих християнських спільнот і окремих віруючих була, так би мовити, традиційною. Для нас дуже важливо показати цю подію у тому ширшому історичному контексті, показати, що у тій репресивній політиці радянської влади виступали ці два аспекти: імперський і атеїстичний.

Безпосереднім наслідком державної боротьби з релігією стали зруйновані, зачинені храми; розстріляні, ув’язнені, депортовані у сибірські ГУЛАГи священники і миряни. Цілі покоління були позбавлені свободи віросповідання, що спричинило згасання вікових традицій віри, прогресуючої бездуховності та деморалізації суспільства. Запитуємо Олега Турія, що, на його думку, стало причиною ліквідації УГКЦ.

—Для себе я сформулював це у трьох словах, що ключем до розуміння цієї людиноненависницької політики радянського режиму супроти УГКЦ є сама назва цієї Церкви, яка була Церквою українською, що для радянської влади було, очевидно, нетерпимим, бо вона за, ніби то, інтернаціоналістською фразеологією прикривала насправді імперську сутність. Ця Церква була католицькою, тобто вона була відкрита до світу, вона не була якимось чином відгородженою від ширшої спільноти, а для радянської влади така пов’язаність Церкви із Апостольським Престолом у Римі та з іншими Католицькими Церквами також, очевидно, була не бажаною. І найголовніша причина ліквідації цієї Церкви полягала в тому, що вона була, власне, духовною спільнотою, духовною інституцією, яка була вкорінена в усі аспекти життя людей тут, на Західній Україні. Тому радянська влада не могла терпіти такої альтернативи, тому що лише партія у тоталітарному суспільстві мала мати той виключний статус володіння не лише умами, але і серцями людей.

Очевидно, що владі це не вдалося зробити і в цьому є сила Божого провидіння, яка, не зважаючи на жорстокі переслідування, офіційне неіснування, але дозволило цій Церкві перетривати всі десятиліття радянського панування і дуже суттєво спричинитися до розвалу цієї системи і становлення нової незалежної Української держави.

Повертаючись до конференції, що проходитиме 3 – 4 березня у Києві, зазначимо що привертає увагу широка географія учасників-доповідачів, з усіх куточків України а також з Росії, Польщі, Канади.

— Загалом ця конференція має на меті саме відтворення об’єктивної картини. І для того, щоб ця картина справді була об’єктивною, щоб вона сприймалася не лише фахівцями, але ширшою громадськістю, була зрозумілою для них, дуже важливо є забезпечити цю об’єктивність можливістю представленя різних точок зору, різних перспектив, в тому числі чисто географічних, але також і конфесійних і методологічних. Тому що є багато дослідників, які так чи інакше заторкують цю проблематику, але ще ніколи не було можливості, щоб її розглянути у такому великому історичному проміжку і разом, слухаючи один одного, відводячи дуже багато часу для дискусій. Тобто ми сподіваємося, що завдяки тому, що на ній будуть присутні люди із різних регіонів України, це ткож требу на цьому наголосити, а також і з сусідніх держав, які так чи інакше науково працюють над цією проблематикою, що саме такий підхід і дозволить нам простежити певні закономірності, виявити певні механізми. І все це робиться не задля суто інтелектуального зацікавлення, але для того, щоб десь знайти нові способи, нові моделі, нові форми стосунків між Церквою і державою у демократичному суспільстві. Ось це є дуже важливо.

Для участі у конференції були запрошені представники римо—ратолицької, православних, а також протестанських церков.

— Головним критерієм підбору учасників є саме їх фахова компетентність. Це те, що стосується цієї історичної частини. Натомість в межах конференції буде передбачено також і круглий стіл уже за участю представників церков, державної влади, громадскості, який мав би дати узагальнення цього історичного досвіду і виробити певні поради щодо сучасності. І тут, так би мовити, на цей круглий стіл запрошення є відкритим для усіх, хто відчуває можливість, хто вважає себе компетентним, хто вважає своїм обов’зком сказати щось на цю тему. Тому запрошення ми будемо розсилати усім: православним, католицьким, церквам і, що важливо, протестантським церквам, тому що і ця проблематика буде представлена на цій конференції. Інше питання, хто відгукнеться на це запрошення, хто виявиться готовим до такого, я б сказав не діалогу, а поліфонії, тобто різноголосся.

У рамках відбудеться також презентація книжки Богдана Боцюрківа «Українська Греко—Католицька Церква та радянська держава у 1939—1950рр», яку видав Інститут історії церкви Українського католицького університету.

(Фрагмент програми Радіо «Воскресіння». Інтерв’ю записала Любомира Бурка)

Опубліковано у Інтерв’ю Коментарі | Теґи: . | Додати в закладки: постійне посилання на публікацію.

Без коментарів.