Молитовний хресний хід у Львові (у рамках відзначення 60-ї річниці Львівського псевдособору )

( розмір 6.12 MB )

7-12 березня духовенство і вірні Української Греко-Католицької Церкви відзначали 60-ті роковини Львівського псевдособору. Саме цій темі присвячена сьогоднішня програма радіо Воскресіння.

8 березня 1946 року насильно зібрані 216 представників духовенства і 19 мирян під головуванням так званої ініціативної групи на чолі з пропросвітером Гавриїлом Костельником, під тиском силових органів і загрозою розправи над ними та їх сім’ями були змушені заявити, що вони назавжди відрікаються від єдності з Апостольською Столицею, наступником святого Петра, і пристають до Московського патріархату. Так силові структури Радянського Союзу планували ліквідувати Українську Греко-Католицьку Церкву. Щоб забезпечити розгубленість у лавах греко-католиків попередньо було заарештовано провід Церкви: Митрополита Йосифа Сліпого та весь єпископат УГКЦ. Ієрархія Української Греко-Католицької Церкви давно передбачала неминучість гонінь. Митрополит Андрей Шептицький ще в липні 1940 р. писав, щоб Церква готувалася до переслідувань, що їх здійснить радянський уряд, який раніше чи пізніше намагатиметься розгромити її, що жертовна праця багатьох поколінь лежатиме в руїні. І от цей час настав. Ув’язнений Митрополит Йосиф, так само, як і жоден єпископ, не брали участі в так званому соборі 1946 року і жоден з ієрархів Церкви не давав на нього благословення. Тобто за всіма ознаками і свідченнями учасників, собор був нелегітимним зібранням, запланованим і проведеним з грубим порушенням норм церковного і цивільного права. Голова ініціативної групи отець-доктор Гавриїл Костельник в одному з листів писав: «Якби не тиск з боку держави, то напевне в нинішніх умовах не знайшлося б навіть 50 священиків, які хотіли б зруйнувати греко-католицьку Церкву, щоб перетворити її в православну…» Подальші роки — роки існування Катакомбної Церкви — Церкви, яка втратила значну частину духовенства та мирян, ієрархи якої були ув’язнені, але яка проте продовжувала діяти в підпіллі аж до легалізації у 80-х роках. Ці роки, які дали безліч свідчень віри і мучеництва за Українську Греко-Католицьку Церкву показали, що її не знищити. У своєму слові до вірних УГКЦ з приводу відзначення 60-х роковин Львівського псевдособору Блаженніший Любомир кардинал Гузар сказав, що Наша Церква вистояла завдяки подвійному дару Божої благодаті: перший дар – це любов до Бога, до правди, до рідної Церкви, а другий – це братня любов, взаємні довір’я і підтримка. У цьому запорука нашого подальшого існування та зростання нашої Церкви. Блаженніший Любомир закликав поіменно вшанувати ісповідників та мучеників УГКЦ, відомих і невідомих нам, які віддали своє життя за віру.

Рішення про відзначення 60-х роковин Львівського псевдособору було прийняте Синодом Єпископів Української Греко-Католицької Церкви у серпні минулого року. На запитання, чому ми відзначаємо цю трагічну дату, Блаженніший Любомир Кардинал Гузар відповів так:

— Ми відзначаємо, бо це є болюча дата, і годі її, так би мовити, обійти. Але робимо це не на те, щоби плакати над собою, щоби роз’ятрювати якусь міжконфесійну ненависть, а радше навпаки. Нашою ціллю є, беручи під увагу досвід, який наша Церква позбирала впродовж багатьох десятиліть, навіть сягаючи століття, пізнати цей досвід і на підставі цього досвіду подумати як нам діяти далі. Цей досвід не має, так би мовити, якогось такого величезного поля діяння, він є звернений головно на одну ділянку, яка дуже болісна для нашої Церкви, а це поділ між християнами. І бажання наше є таке щоби використати оте 60-ліття щоб застановитися, що робити щоби осягнути єдність Церкви, щоби направити те лихо, від якого ми вже терпимо стільки століть, не тільки десятиліть. Отже це є наша ціль, цілковито позитивна. Ми запрошуємо і духовенство, і мирянство, і монашество щоби вони застановились і, еветуально, запропонували певні кроки, як можна було б привернути цю первісну єдність, яка була колись у нашій Церкві. Ми хочемо дивитись вперед, в майбутнє, але робити це, навчившись з нашого досвіду. Не був увесь наш досвід негативний, було в нашій історії ближчій і дальшій багато позитивного, але було також багато негативного. Отже розібратись у тому, наголосити те, що позитивне і шукати конкретних доріг для здійснення привернення єдності— це є наша ціль.

У рамках відзначень роковин псевдособору відбулися наукова конференція у Києві, концерт-реквієм в Національному академічному театрі опери та балету ім. Соломії Крушельницької у Львові, Архієрейська Божественна Літургія за участю всіх владик Києво-Галицької Митрополії в Архікафедральному соборі Святого Юра, поминальний хресний хід вулицями Львова та Божественні Літургії у всіх церквах Української Греко-Католицької Церкви в Україні та за кордоном. Головними моментами відзначень стали подяка Богові за те, що Церква вистояла у ті буремні роки; вшанування усіх, хто ніс тягар переслідування; молитва за тих, кого переслідували, і тих, хто переслідував і на підставі набутого гіркого досвіду вироблення напрямків подальшої діяльності.

До вірних, які зібралися 11 березня біля архікафедрального собору святого Юра, щоб пройти поминальним хресним ходом вулицями Львова, Блаженніший Любомир Кардинал Гузар звернувся з такими словами:

— Зараз почнеться похід, почнеться він як похід траурний. Ця площа спорожніє, буде здаватися мертвою. Похід перейде попри ці місця, які в якийсь спосіб є хресними місцями в житті нашої Церкви останні 60 років. Не мине похід Пресвятої Богородиці— Матері усіх гнаних і переслідуваних, і повернеться назад сюди, на цю площу. Але повернеться з палаючими свічками і палаючими серцями. І ми пригадаємо усіх, хто життя своє віддав, в кому Господь Бог прославив нашу Церкву, її кріпив, її привів до сьогоднішнього дня. Оце завершення буде символом живучості нашої Церкви. 60 років випробування глибокого, але 60 років також на шляху до нового життя, укріпленої надії. Тому в ім’я Боже ідіть, моліться також за всіх тих, хто в тих 60 роках потерпіли. Але згадайте і тих, хто ці терпіння заподіяв. Бо в цій єдності молитви була і є сила нашої Церкви, яка в повному розумінні цього слова, так як Церкві належиться — єднала своїх дітей з Богом, з Небесним Отцем і єднала їх між собою: «Ідіть в Ім’я Боже, а Божа слагодать буде з нами усіми».

З приводу Львівського Псевдособору 1946 року Папа Римський Бенедикт XVI надіслав листа Главі нашої Церкви Кардиналові Любомиру Гузару, у якому назвав сумнозвісне зібрання в березневі дні шістдесят років тому злочином проти єдності Церкви. Але незважаючи на важкі часи підпілля, Греко-Католицька Церква власним прикладом продовжувала свідчити, що Христова Церква є єдиною, святою, соборною і апостольською. За словами Святішого Отця, з цієї Церкви, очищеної переслідуваннями, потекли ріки води, живої не тільки для українських католиків, але і для всієї католицької Церкви, розсіяної у світі.

Листа до ієрархів та вірних Української Греко-Католицької Церкви надіслав Президент України Віктор Ющенко:

Єпископам, священнослужителям та вірним

Української Греко-Католицької Церкви

Львівський собор 1946 року відлунює болем у серцях багатьох українців. Від того дня почався відлік трагічного і водночас героїчного періоду в історії Української Греко-Католицької Церкви. Це був час жорстокої розправи над тими, чию віру і патріотизм не могла зламати тоталітарна машина. Відродження церкви через півстоліття гонінь засвідчило – справжню віру не можна знищити.

Імена багатьох провідників Греко-Католицької Церкви стали символами мудрості та духовності. Через десятиліття нам близькі й зрозумілі слова митрополита Андрея Шептицького: «Україна звільниться від свого упадку та стане державою могутньою, з’єднаною, величавою, яка буде дорівнювати другим високорозвинутим державам».

Пам’ятаючи минуле, сьогодні ми будуємо нашу державу на засадах демократії та свободи, в якій кожній людині гарантовано право вільно сповідувати свою віру. Драматичні сторінки в історії українського народу мають вчити нас толерантності й співпраці в ім’я суспільного миру та злагоди.

Віра дала змогу Україні відстояти свободу. Бог послав нам мудрість і терпіння, щоб разом будувати сильну державу. Я вірю – з Божою допомогою ми досягнемо цієї мети. Орієнтирами для нас будуть любов до ближнього і єдність у добрі.

Нехай Бог береже вас, нехай Бог береже Україну.

Віктор ЮЩЕНКО

Відзначення роковин псевдособору 1946 року, зокрема поминальний хресний хід вулицями Львова мали велике значення для духовенства і вірних Української Греко-Католицької Церкви. Говорить протосинкел Львівської архієпархії УГКЦ отець Орест Фредина.

Я думаю на кожного, хто взяв участь у цьому таки молитовному ході, він зробив величезне враження. Я тільки пригадаю таку одну річ, мені надзвичайно сподобалося, як вчора в одній родині священик каже: «Ой така погода, дощ», а дружина каже: «Слухай, люди на Сибір ішли, на тортури задля віри, задля своєї Церкви…». Це дуже гарна родина і священик, і, очевиднно, що вони не дивлячись на погоду, прийшли. Я думаю, що це справді нам дало можливість хоч трошки в якийсь спосіб пережити те, якою дорогою ціною люди заплатили за те, щоб донести до нас чистоту Євангелія, щоб ми, будучи нині у нашій Церкві, були справді вільними людьми, які коряться Богові, які не бояться сучасних тиранів, переслідувань, які цю живу віру плекають. На мою думку було гарно, я вражений, бо прийшло багато священиків, багато було богопосвячених осіб, це були ченці, черниці, брати семінаристи, але поза тим було дуже багато мирян. Я навіть таку цікаву річ зауважив, що там де були зібрані миряни, там було церез цілу молитовну ходу чути, як вони співають Ісусову молитву. І це відбивалося і розходилося по цілому місті. Думаю що саме така хода, такий спосіб молитви освячує і вулиці нашого міста. Це дуже добра проповідь того, що Церква нині знов для людей несе світло, йде до них з тим найкращим, що нам залишив Ісус Христос. Ми — Церква, яка живе в новому етапі часу, яка тепер має величезний дар свободи і мусимо навчитися тим даром користатися. І те, що були дуже старенькі бабусі, було дуже багато молоді, чим я приємно вражений, були маленькі дітки, які в батьків сиділи на раменах, і це так само прилучення, чи можливість бути причасним до цієї молитви цілої Церкви. Я думаю, в такий спосіб ця хода уособлювала шлях нашої цілої Греко-Католицької Церкви, який перейшов етап терпіння і шлях, який нам Господь Бог нині відкрив у світлі преображення і у світлі Його воскресіння.

Підготувала Лідія Пуга (Фрагмент програми Радіо «Воскресіння»)

Опубліковано у Інтерв’ю Коментарі. Додати до закладок постійне посилання.

Без коментарів.