Владика Святослав Шевчук про українців в Аргентині та свою працю єпископа-помічника єпархії Покрови Пресвятої Богородиці УГКЦ в Буенос-Айресі. За участю журналіста Л. Пуги.

( розмір 3.80 MB )
( розмір 3.82 MB )

Кор.

Шановні слухачі, сьогодні у програмі пропонуємо послухати інтерв’ю з владикою Святославом Шевчуком єпископом-помічником єпархії Покрови Пресвятої Богородиці УГКЦ в Буенос-Айресі (Аргентина).

Наприкінці вересня владика Святослав побував у Римі а відтак відвідав Україну.

Розкажіть, будь-ласка про свою поїздку до Ватикану і про те з чим ви приїхали до України?

Владика Святослав Шевчук

Я тим разом перебуваю в Україні як той, що отримав такий папський подарунок. У цих днях Святіший Отець закликав усіх нововисвячених єпископів Католицької Церкви крім Африки і океанії на такий вишкільний семінар. Така школа молодих єпископів, яка відбувалася 10 днів у Римі. З цієї нагоди я заїхав до України, бути в Європі і не бути в Україні, це є гріхом. Але в Україні по дорозі до Рима я висвятив диякона, а по дорозі з Рима — священика, який до кінця року, мабуть, поїде до Аргентини. Цікаво є те, що це майбутній священик, який належить до Київської архиєпархії. Я дуже вдячний нашому Блаженнішому Любомиру, який, як правлячий архиєрей також має великі потреби у священиках в Київській архиєпархії. Він не завагався тим даром нового священичого покликання поділитися з нами. Таким чином я очікую, що, можливо, до кінця цього календарного року ще один священик з України приїде.

Кор.

Чи хтось з вихованців з Львівської духовної семінарії Святого Духа зголосився до душпастирської правці в Аргентині? Чи призначення, дозволю собі так сказати, їхнього улюбленого викладача і недавнього ректора, підштовхнуло когось до такого кроку?

Владика Святослав Шевчук

Є кілька семінаристів, які теж зацікавилися цими потребами Церкви і теж готові обрати служіння Церкві в неодруженому стані, священстві. Я сподіваюся що щонайменше один на півроку з України з різних єпархій зможе до Аргентини приїхати для того, щоб нам допомогти. Таким чином той зв’язок потрохи буде розвиватися. Я сподіваюся що, можливо хтось із семінаристів з Аргентини приїде вчитися до Львова, наприклад, тоді сама його присутність може бути таким знаком присутності нашої Церкви в Аргентині у свідомості УГКЦ в Україні. Таким чином ця співпраця потрошки зможе налагоджуватися і розвиватися.

Кор.

У 2006 році після ваших відвідин філії римського українського католицького університету ім. Климента Папи в провінції Місіонес в Аргентині, філії, яку пізніше було реформовано в Інститут української культури, ви говорили про великий ентузіазм, з яким українська молодь вивчає там українську мову, пісню, прикладне мистецтво, українську культуру загалом і про велике зацікавлення Україною цієї молоді, Україною, яку вони люблять, ніколи не бачивши її. Чи такою ж збереглася ситуація нині? Чи цікавляться подіями в сучасній Україні аргентинські українці. Чого вони очікують від Церкви в Україні, про це ви вже трохи розповіли, а от, власне, чого вони очікують і чи очікують від держави, нації?

Владика Святослав Шевчук

Я, буквально, перед виїздом тепер з Аргентини мав кілька дуже цікавих зустрічей, наприклад, з головою просвіти в Аргентині, з іншими українцями, які, наприклад, є членами парламету різних провінцій, теж мав зустріч з послом України в Аргентині. До речі, наш посол приїхав у провінцію Чарко відкривати пам’ятник Тарасу Шевченку. При тій нагоді дуже цікаво було побачити мені що наші українці в Аргентині просили в нашого посла, з якими сподіваннями до нього зверталися, а відтак, що Україна реально може допомогти. Найперше, я би сказав що не завжди українці в Аргентині так глибоко розбираються у різних тих політичних перитептіях, які відбуваються в українському політикумі. Можливо, це на щастя, але що вони сподіваються. Вони сподіваються, що Україна підтримає зв’язки з діаспорою, що Україна підтримає збереження української мови і культури в Аргентині. Наприклад, голова просвіти просив підручників для української мови, а пан посол розповідав про економічні труднощі, що ті підручники є, але бракує коштів, щоб їх відтраспортувати до Аргентини. Таким чином громада українська в Аргентині очікує на серйозну політику української держави щодо підтримки українських громад і осередків. Наприклад там де наше посольство через різні проблеми не може дійти, там відразу цей простір забирає російське посольство, яке створює різні організації, для того, щоб під своїм крилом зібрати українців, білорусів, росіян і свторити одне товариство «Дружба». Але очевидно що логіка цього товариства є багато іншою і дуже цікаво ця політика, яку сьогодні Росія веде щодо присутності серед еміграції колишнього радянського союзу, має дуже серйозну фінансову підтримку. Нажаль ні наше посольство, ні культурні аташе, ні наші українські громади не мають таких фондів для того, що це можна було належним чином розвивати. А така потреба є. Якогось розчарування я не бачу, я бачу великі сподівання і саме тут є нагода для співпраці між Церквою і українською державою. Наприклад, між українською єпархією в Аргентині і українським посольством. Я засвідчив це перед паном послом, що я теж є своєрідний посол української Церкви в Аргентині і ми дуже цікаво порозумілися, ті матерії, все те що в наших силах будемо робити.

Кор.

У період, що минув з часу єпископської хіротонії, у складі групи єпископів єпископської конференції Аргентини ви відвідали Ватикан з, так званим, візитом Adlimina apostolorum до гробів святих апостолів. Це була перша зустріч зі Святішим Отцем Венедиктом XVI у якості нового єпископа УГКЦ. Які питання було піднято на цій зустрічі і що для вас означала і подорож до Рима, як душпастиря українців в Аргентині, і ця зустріч?

Владика Святослав Шевчук

Найперше я міг познайомитися з іншими, щойно висвяченими єпископами з цілого світу, зокрема, з латинської америки і це мені дуже допомогло зрозуміти душпастрські обставини в яких сьогодні живе католицька Церква, щокрема, в латинській америці. З іншого боку мене дуже вразила і надихнула розмова зі Святішим отцем. Найперше Святіший Отець дуже цікавився нашої ситуацією в Аргентині, розпитував мене скільки ми маємо священиків, як вони працюють. У своєму слові він заохочував усіх єпископів і мене, зокрема, бути таким приятелем священиків, бути близько до них, їх підтримувати. А я з радістю міг сказати, що кожний священик, який служить в українській Церкві, це є своєрідний герой. Який стоїть на своєму місці майже до кінця для того, щоб зберегти ту Церкву навіть доті, коли від єпископа він не отримував належної уваги чи підтримки. З різних причин, зокрема, це є величезні простори, і дуже часто священики є відокремлені від ширшого такого пресвітеріату, як ми кажемо, від ширшої спільноти священиків. Наприклад я розповів Святішому Отцеві про такого отця василіанина Миколая Дімбаровського, якому є 82 роки, але він кожного місяця долає дистанцію 600 кілометрів для того, щоб приїхати і відслужити Літургію для тих людей, які на нього чекають. Тому кожен священик є таким своєрідним героєм. Я часто порівнюю, що за часи переслідування підпільної Церкви дуже часто миряни не мали священика, але вони зберігали свою віру і свою традицію, і тоді священик мав до кого приїхати. Подібна ситуація є часом теж і в Аргентині, вже немає переслідування, але теж немає священиків і люди є ті, що зберігають віру і, фактично, самі гуртуються у ті спільноти. А священики роблять надзвичайні зусилля для того, щоб тих людей належно обслужити. Тому при тій нагоді я хотів би подякувати отцю Луїсу Глинці, який тепер святкує сорок років свого священства і є генеральним вікарієм, і нашим канцлером і багатолітнім викладачем УКУ, потім наш вікарій з півночі Аргентини отець доктор Йосиф Газуда, який є доктором літургійного боголсов’я, який надзвичайно цікаво працює над збереження східної ідентичності, нашої духовості, нашої Літургії. Так само отці василіани надзвичайно працюють, отець Андрій Коропецький, який тепер є протоігуменом, будує дві церкви. Кожен з отців василіан обслуговує від восьми до десяти церков і каплиць кожної неділі. Таким чином я мав чим Папі похвалитися і представити направду таку титанічну працю нашого духовенства і, очевидно, просив про підтримку і допомогу. На закінчення Папа мені так сказав: «Ну, ви мусите багато їздити». Це очевидно, там де немає священика мусить їхати єпископ.

Кор.

Але це дуже мало. Від одного до трьох священиків на рік, це дуже мало.

Владика Святослав Шевчук

Територія аргентини є у сім раз більша за територію України. На цій території ми маємо біля чотириста тисяч українців, але тих, які є зорганізовані у наші громади є близько 160 тисяч. На цю кількість ми маємо 17 священиків. Фактично це є один священик на 10 тисяч людей, які розпорошені по такій величезній території. Я горджуся і дякую Богу за те духовенство, яке ми сьогодні маємо, з великим задоволенням хочу його підтримати і хочу про цю працю титанічну розповідати для того, щоб навіть молоді майбутні священики, які сьогодні виховуються в семінаріях України знали про таке титанічне свідоцтво віри, і таке ,я би сказав, віддане звершення того покликання, яке ми називаємо священиче життя і служіння.

Кор.

І на завершення нашої розмови, з якими словами ви би хотіли звернутися до наших слухачів?

Владика Святослав Шевчук

Найперше я хочу дуже подякувати за те, що я маю нагоду в українському інформаційному просторі промовити про Аргентину. Я би дуже просив усіх наших слухачів і тих, які будуть читати це інтерв’ю, щоб вони найперше молилися за своїх братів і сестер в Аргентині. Тому що в Аргентині за Україну завжди моляться. Можливо той дар свободи, який ми сьогодні маємо, теж був вимолений і вистражданий нашими людьми не лише в Україні але так само і на поселеннях. Ну і теж запрошую в гості, усіх тих, хто би хотів навести контакти із своїми родичами нав’язати. Бо дуже багато людей приходять і питаються про своїх родичів в Україні і тому таке спілкування є дуже важливим. Тому я дякую за нагоду бути в тому інформаційному просторі і нагадати усім, що аргентина і аргентинська Церква є інтегральна і невід’ємна частина тіла Христового, яким є Католицька Церква і, зокрема, УГКЦ.

Кор.

Користуючись нагодою хочу спитати. Я не знайшла в інтернеті веб-сторінки єпархії УГКЦ в Аргентині. А де ж, власне, можуть почерпнути інформацію наші слухачі з України про аргентинських українців, про Церкву, парафії, людей?

Владика Святослав Шевчук

Нажаль, для того, хто не знає іспанської мови, довідатися про життя в Аргентині є трошки складно. Так само, також нажаль, що наша єпархія ще не має свого веб-сайту. Ми намагатимемося теж зі свого боку доростати до рівня України, створити веб-сайт і теж бути присутніми у цьому інформаційному просторі. Я намагаюся зорганізувати такі пресові служби, хоча б наш вікаріят, які би могли час до часу написати якісь повідомлення про різні події, які ми переживаємо. Зокрема, отець Йосиф Газуда це часто робить. Я буду намагатися щоб такі повідомлення частіше появлялися і думаю що вони будуть появлятися на веб-сайті УГКЦ українською мовою.

Підготувала Лідія Пуга. (Фрагмент програми Радіо «Воскресіння »)

Опубліковано у Інтерв’ю Коментарі. Додати до закладок постійне посилання.

Без коментарів.