Отець Олександр Кенез: «З’їзд молоді в Австралії дав зрозуміння важливості духовного життя ». 10.04.09

( розмір 2.19 MB )

Кор.

Запрошуємо послухати інтерв’ю із гостем студії, отцем Олександром Кенезом, який цими святковими днями поділився думками про ще одну святкову подію, яка минулого літа відбувалася в житті нашої Церкви, в далекій Австралії, де, власне, душпастирює отець Олександр. Мова йде про ХХІІІ Всесвітній День Молоді в Сіднеї та Світовий з’їзд української католицької молоді, проведений у Мельбурні.

Вже минуло трохи часу для того, щоб вляглися пристрасті, саме тому цікаво почути думки співорганізатора та безпосереднього учасника заходу про те, що справило найбільше враження та чим особливий був цей з’їзд молоді?

Отець Олександр Кенез

Для нас українців греко-католиків він був надзвичайно успішний. Ми мали молодь з України, із Чеської, Словацької республік, із Канади, із Америки і, ясно, з України. Ми мали владик та священиків із України, Словаччини, Канади, з Австралії і, дійсно, далося відчути єдности нашої Церкви. Із тої нагоди, Світового Дня молоді один із наших парафіян Симон Когут написав нову музику до Літургії Івана Золотоустого і там Служба Божа перший раз була представлена у Кафедральному соборі у Мельбурні. То нам усім дало надзвичайне позитивне враження, усі були піднесені на тому рахунку, бо ми вже бачили як молодь сама бере у своїх руках нову творчість у нашій Церкві.

У цих часах усюди по світі відчувається духовний брак, люди старі, і серднього віку, і молоді якось відчуваються відчужені від духовного життя. Ідіть де-небуть по любих містах світу і бачите молоді люди ходять безцільно, без віри і, трагічно, без любови до чого-небуть у їхніх серцях. І то є трагічною дійсністю. Цілий той тиждень молоді у Сіднею то було так зворушуюче, бо бачилося молодих людей із цілого світу, які мали одну ціль, і то є молитва і спільна віра в Ісуса Христа. І то саме у собі було позитивно, бо молоді училися від молодих, молодь виховувала молодь.

Кор.

Які фактори, на вашу думку, відіграли головну роль у тому щоб успішно згуртувати в одній молитві таке представництво різних культур?

Отець Олександр Кенез

Ця нова Служба Божа була написана для тексту Івана Золотоустого в англійській мові. Ми помилково думали, що, можливо, там будуть труднощі, але ніяких труднощів не було. Україномовні священики правили по-українськи, чеськомовні правили по-чеськи, словаки по-словацьки — кожний правив своєю мовою, молоді люди між собою договорилися протягом, буквально, хвилини: українці будуть співати тоді, англомовні — тоді, усе пішло, не то що без проблем, але як дуже позитивна річ. Розбіжності культури самі у собі стали будуючим моментом. Люди зрозуміли, що то що нас розрізняє є маловарто як що що-небуть. І отой момент була найважніша точка.

Кор.

В яких моментах, власне, і проявилися оці труднощі в організації, можливо, в прийомі? З чим доводилося боротися і що вирішувати, які складні моменти?

Отець Олександр Кенез

То є, власне, чудо того всього — їх не було. Служби Божі, відправи усі, акафісти — усі сплелися ніби одна група і ті організаційні моменти, які ми думали, може будуть складні — не були. Це власне усіх на піднесло на дусі, ми зрозуміли що то значить, що …Знами Бог, розумійте народи і покоряйтеся Йому, бо з нами Бог!

Це були моменти, коли присутність Ісуса і Святого Духа у нашому житті був дуже-дуже ясний.

Кор.

Які висновки і який конкретний досвід Церква отримує від організації таких заходів?

Отець Олександр Кенез

Мабуть, можна назвати — нове відчуття. Нове відчуття того, що є важне. Важне є попросту любов до ближнього і можливість бачити відображення Ісуса у кожній людині, яку ми стрічаємо, бо то є те, що є важне. Це далося відчути і усі стали більш сенситивні до свого ближнього і просто дух любови панує там, де може колись толерантність панувала. Тепер панує любов, люди відразу відчули, що вони, мабуть, мають покликання до духовного стану. Вони там є тепер. Є кілька дівчат, що пішли у монастир, є мужчини, що тепер серйозно звертають увагу на священиче покликання, дано було зрозуміти важливість духовного життя і то переходить усе. Молоді люди і старші зрозуміли, що в кінці-кінців нас в’яже тільки одна річ. І то є святість. Фундаментальна святість є то, що в’яже.

А організаційні елементи — ми зрозуміли міжнародний аспект Церкви. Є українська-канадійська Церква, є українська-австралійська Церква, є українська-словацька Церква, є українська-українська Церква, матірна Церква, і ми зрозуміли що усі ці країни із своїми різними культурами не є щось негативне, не щось, що розлучає нас, але власне навпаки, це є аспекти, що нас усіх збагачують. Це один практичний елемент, який вийшов з того всього і усі були дуже-дуже зворушені.

Підготував Василь Ковалишин (Фрагмент програми Радіо «Воскресіння»)

Опубліковано у Інтерв’ю Коментарі. Додати до закладок постійне посилання.

Без коментарів.