Блаженніший Любомир — про євангелізацію, покликання та підготовку до Синоду єпископів УГКЦ у 2009 р. Ч. 1, Ч. 2. 28.05.2009

( розмір 4.46 MB )
( розмір 4.43 MB )
( розмір 4.46 MB )
( розмір 4.43 MB )

Ч.1

Кор.

Дорогі радіослухачі, у сьогоднішній наші програмі ми пропонуємо вам послухати ексклюзивні коментарі Блаженнішого Любомира, Глави УГКЦ для слухачів Радіо «Воскресіння» про головні теми у житті УГКЦ у цьому історичному періоді.

Коли дивитися на життя УГКЦ простежуються сьгодні три теми: євангелізація, покликання та місійний дух. Це справи, скеровані у майбутнє. Що через це хоче удосконалити Церква?

Блаженніший Любомир

Сам Ісус Христос, який є засновником Церкви, і Церква має за завдання продовжувати його працю, сам Ісус Христос прийшов щоб змінити світ, щоб його скерувати до небесного Отця. Усе людство, за то, що Господь Бог сотворив людину на то, щоб вона була щаслива з ним. Впродовж того періоду до народження Ісуса Христа, то що ми називаємо Старий Заповіт, Він не виховував один нарід, вибрав один нарід. Цей народ виховував і тому народові поручив обітницю про прихід месії, Христа-Спасителя. То значить когось, хто людство звільнить від тягару гріха, під яким людство стогнало, але не тільки цей один вибраний ізраїльський нарід, який був носієм тої обітниці, і яким Господь Бог спеціально ним опікувався, виховував, удосконалював до приходу Ісуса Христа щоб оте діло Ісус Христос поширив на цілий світ. Вже не один нарід, етнічно беручи, але ціле людство, як божий люд, божий нарід.

Тепер релігія, яку Ісус Христос проповідує, чи той план, який так гарно описаний є у листі до ефесян, цей план приведення всього людства до Господа Бога, щоб з ним бути навіки щасливим, цей план є диманічним. Ісус Христос немов би вказав куди нам іти, як нам жити, що робити. Але цей план здійснється, і ті речі, про які ви згадали. З одної сторони покликання, євангелізація і місійний дух — це все є елементи на яких ми будуємо ціле наше поняття отого розвитку в майбунє. Краще майбутнє це є життя з Богом вже тут на землі з усіма наслідками того. Людина, яка вже за земського життя твердо вірить в Господа, почувається так як дитина в темній кімнаті але яка тримається руки свого батька.

Кор.

Головною темою минулого 2008 року, згідно з постановою Синоду єпископів УГКЦ 2007 р. було християнське покликання. Синод єпископів УГКЦ, який відбувся у вересні 2008 року постановив продовжити на наступний 2009 рік тему християнського покликання з наголосом на священичому покликанні. Про покликання для слухачів Радіо «Воскресіння» Блаженніший Любомир сказав таке.

Блаженніший Любомир

Перший елемент покликання, ми вже від кількох років над цим працюємо, пригадуючи людям, що кожна особа, яка приходить на світ одержує від Господа Бога покликання. Це значить — одержує якийсь особистий шлях і відповідно до того певні таланти, певні обставини, одним словом кожний із нас мусить собі усвідомити що він не так принагідно, припадково на землі, що він якось так потрапив і мусить дочекати до смерті а в міжчасі мусить якось давати собі раду щоб не бути дуже голодним і дуже таким пригнобленим. Покликання це є запрошення від Господа Бога робити добро. Кожен має якесь покликання. Хтось може мати таке покликання таке дуже видиме, скажімо бути провідником якогось народу, бути великим митцем, філософом, вчителем, одним словом дуже щось видиме. Інші покликання можуть бути дуже здавалося б повсякденні: бути матір’ю родини, виховувати дітей. Хтось скаже, то що ж тут надзвичайного, але виховати дитину на добру людину це вже щось надвичайно цінного, це є більш вартісне, як намалювати прекрасний образ чи вирізьбити якусь прекрасну скульптуру. Отже покликання можуть бути дуже-дуже різні. Цього року ми постановили що ми, застановляючись над покликанням, хочемо підчеркнути особливо покликання до священичого стану. Покликання, яке Господь Бог дає певному числі молодих людей, яких закликає до служіння як священик.

Кор.

Головною темою патріаршого Синоу єпископів УГКЦ, що відбувся у Львові в Брюховичах 2-9 вересня 2008 була євангелізація. Про євангелізацію у коментарі для Радіо «Воскресіння» Блаженніший Любомир сказав таке:

Блаженніший Любомир

Євангелізація складається з двох елементів: покликання і післанництво. Господь Бог мене покликав, обдарував мене, дав мені ласку пізнати його і тепер мене посилає, щоб я тим поділився з другими. Євангелізація це є передати ближньому, передати тим людям, які є довкруги мене моє пережиття Ісуса Христа, звернути їхню увагу що як до мене Господь Бог звернувся і дав мені нагоду пізнати Його, Він так до кожного готовий звернутися хто його попросить, хто зрозуміє яке то щастя бачити Бога. Але є ще один елемент тут, ми можемо говорити про євангелізацію також, як щось що відноситься до цілого народу. Нарід, як такий може мати якесь покликання відповідно до своєї історії, географії, де від знаходиться, здібностей, своїх можливостей, багатства землі, на якій знаходиться, рівня культури і т. д. Може, маючи якесь таке покликання, яке проявляється в тих Божих дарах, мати також післанництво. Мати ціль, яку Господь Бог ставить перед цей нарід щоб він послужив другому. Це є широке поняття євангелізації, але в сумі воно значить поділитися з другими своїм досвідом зустрічі з Ісусом Христом. Це є суть оцієї єваннгелізації.

Кор.

12 січня 2007 року у приміщенні реколекційного центру курії Львівської архиєпархії відбулася зустріч Глави УГКЦ з ректорами семінарій в Україні, настоятелями жіночих та чоловічих чинів та згромаджень, головами комісій УГКЦ. Головною ідеєю, яка спонукала Главу Церкви ініціювати проведення такої зустрічі була місійна діяльність Церкви, адже головним завданням зараз за словами предстоятеля УГКЦ є потреба розбудити в народі місійну духовність.

Блаженніший Любомир

Щоб могти це робити ми мусимо бути переконані що Ісус Христос є наш спаситель, що він є Син Божий, що він є той давно обіцяний месія, що він історична постать. Ісус, який прийшов на світ, народився як людина щоб бути з нами і щоб могти нам передати своє післанництво, бо Ісус Христос одержав своє післанництво від свого Отця небесного, Бога Отця, і він це передав святій Церкві. Ми як члени Церкви маємо це продовжувати, але щоби мати то наставлення таке, то бажання ділитися ми мусимо мати таку духовність місійну. Вживаємо тут слово місійну в дуже такому особливому значенні, не так щоб іти десь до поган, хоча це є також частиною зрозуміння слова, але ми вживаємо його у значенні свідомо іти і ділися з другими. Не сидіти не радіти тим, що я одержав і не хотіти з ніким поділитися а навпаки, відчуваючи щастя, що маємо що ми могли зустріти Ісуса Христа у щоденному житті щоб цим поділитися з другими ту нашу віру, любов, яку ми завчили від Ісуса Христа, передати другим. Одним словом хотіти вийти із себе, вийти поза себе іти до других. І хай це буде на рівні дуже особистому, так би мовити, без посерднього довкілля. Або можна йти і шукати ширшого довкілля з якими хочемо поділитися. Ця духовність це дуже важливий елемент. Це не є, так би мовити, проповідування себе, це є передавання другим тих дарів які ми одержали заохочуючи їх, щоб вони самі відчули оте, що ми відчуваємо.

Підготував отець Ігор Яців. (Фрагмент програми Радіо «Воскресіння»)

Ч.2

2 квітня 2009 року Блаженіший Любомир, Верховний архиєпископ Києво-Галицький підписав декрет, яким, на підставі рішення минулорічного Синоду єписокпів УГКЦ проголосив скликання Синоду єписокпів УГКЦ 2009 року. Синод відбудеться у Львові в Брюховичах від 29 листопада до 9 грудня. Блаженніший Любомир закликає вірних Церкви молитися за те, щоб підготовка і проведення Синоду, його напрацювання були плідними для життя УГКЦ. Як розповів Блаженніший Любомир головною темою 2009 року є євангелізація. Євангелізація, це ділення своєю вірою із тими хто її ще не одержав та із тими, у кого вона ослабла.

У пострадянському періоді бачимо що у багатьох людей знання і розуміння Бога є дуже поверхове. Завдання Церкви, нікому не накидаючи Божого слова, представляти правди віри, допомогти людям зрозуміти своє покликання, життєве завдання. УГКЦ упродовж декількох останні років займається питанням євангелізації. Це робиться для тих, хто вже бере живу участь у церковному житті, також допомогти тим, які з тих чи інших причин відійшли від Церкви, чи були позбавлені її душпастирської опіки, допомогти їм знову віднайти Христа, але також скерувати проповідь до тих, хто ще взагалі не чув Доброї новини про Христа-Спасителя. У 2009 році як і у 2006—2008 роках духовенство і мирян УГКЦ запрошують до участі у підготовці наступного Синоду єпископів УГКЦ. Про це предстоятель УГКЦ. Зокрема, сказав:

Блаженніший Любомир

Хотів би я, користаючись з цієї нагоди, таке запрошення передати усім шановним слухачам, читачам і усім, до кого це моє слово дійде. Це не є щось особисте, це є від Синоду, від єпископів УГКЦ запрошення до усього нашого духовенства, до монахів, монахинь, ченців, черниць, до усіх мирян застановитись і, якщо бажають, переказати через секретаріат Синоду свої думки щодо того, як вони бачать покликання чи, як вони бачать себе і які можливості вони бачать для себе щодо євангелізації? Як вони бачать покликання нашого народу, нашої Церкви, як вони бачать післанництво нашої Церкви? На цю широку тематику євангелізації хто бажав би висловити свої думки дуже просимо собі завдати цей труд.

Кор.

Як зазначив Блаженніший Любомир цього року з огляду на позитивний досвід вирішено повторити таку спробу. Адже, за його словами, Святий Дух діє у різні способи і через різних людей.

Блаженніший Любомир

Ми багато користали із таких сугестій, що прийшли до нас від духовенства, монашества, мирян. Минулими роками ми збираємо ці думки і пізніше передаємо їх Синодові, опрацьовуємо, збираємо, робимо підсумок щоб переказати Синодові. Бо Святий Дух діє в цілій Церкві. Іноді навіть дитина може чогось такого сказати, на що хтось інший не звернув би на це уваги. Святий Дух діє куди хоче, як каже Святе Письмо, і може через буть-кого говорити. Єпископи мають обов’язок прислухатися до того, не тільки що вони самі думають, але що Святий Дух передає через цілу Церкву. Застановитись над тим і, прийнявши Слово Боже, старатися людям вказати, поручити як повинні вони сповняти Божу волю. Тому ще, раз повторюю, ми дуже вдячні за ті думки, які були висловлювані минулими роками і ще раз запрошуємо на цей рік, ще перед нами більше як півроку часу добре застановитися, подумати і на цю тематику. Прохаємо ограничуватись до цієї тематики, не про інші речі, бо не годен усього нараз прийняти, але головно те, що відноситься до євангелізації, покликання, післанництва до місійної духовності в нашому народі — про це все якщо маєте якісь думки і бажання ними поділитися, переказати. Ми напевно будемо ще старатися і в письмовій формі це запрошення переказати і також може трошки обширніше пояснити ті поняття євангелізації, покликання, місійної духовності, щоб кожний мав поняття про що розходиться.

Кор.

Просимо усіх охочих до 30 вересня 2009 року надіслати свої роздуми на адресу секретаріату Синоду єпископів УГКЦ. Адреса секретаріату: вул. Різницька 11 (б), кватрита 28—29, м. Київ 01001. Також можна написати елекронні листи і вислати їх на електронну адресу: synod@ugss.org.ua з приміткою про євангелізацію.

В ексклюзвному коментарі для Радіо «Воскресіння» Блаженніший Любомир пояснив, що євангелізація складається з двох елементів, а це покликання і післанництво.

Блаженніший Любомир

Євангелізація складається з двох елементів: покликання і післанництво. Господь Бог мене покликав, обдарував мене, дав мені ласку пізнати його і тепер мене посилає, щоб я тим поділився з другими. Євангелізація це є передати ближньому, передати тим людям, які є довкруги мене моє пережиття Ісуса Христа, звернути їхню увагу що як до мене Господь Бог звернувся і дав мені нагоду пізнати Його, Він так до кожного готовий звернутися хто його попросить, хто зрозуміє яке то щастя бачити Бога. Але є ще один елемент тут, ми можемо говорити про євангелізацію також, як щось що відноситься до цілого народу. Нарід, як такий може мати якесь покликання відповідно до своєї історії, географії, де від знаходиться, здібностей, своїх можливостей, багатства землі, на якій знаходиться, рівня культури і т. д. Може, маючи якесь таке покликання, яке проявляється в тих Божих дарах, мати також післанництво. Мати ціль, яку Господь Бог ставить перед цей нарід щоб він послужив другому.

Кор.

Для Церкви здійснювати євангелізацію означає нести добру новину в усі прошарки людського суспільства і сприяти його внутрішньому преображенню, його оновленню. У ширшому значенні євангелізація підсумовує всю місію Церкви: це проголошення та передавання Євангеії сучасним людям, щоб їх довести до зустрічі з Богом. Про це Ісус Христос сказав: «Ідіть навчайте усі народи хрестячи їх в ім’я Отця, і Сина і Святого Духа, навчаюси їх зберігати усе те, що я вам заповідав». Як чуємо остаточна ціль євангелізиції не є тільки почути, довідатися, але що ті хто слухав і почу став наслідником Христа. Говорить Блаженіший Любомир.

Блаженіший Любомир

Євангелізація є широке поняття, але в сумі воно значить поділитися з другими своїм досвідом зустрічі з Ісусом Христом. Це суть оцієї євангелізації.

Щоб могти це робити ми мусимо бути переконані що Ісус Христос є наш спаситель, що він є Син Божий, що він є той давно обіцяний месія, що він історична постать. Ісус, який прийшов на світ, народився як людина щоб бути з нами і щоб могти нам передати своє післанництво, бо Ісус Христос одержав своє післанництво від свого Отця небесного, Бога Отця, і він це передав святій Церкві. Ми як члени Церкви маємо це продовжувати, але щоби мати то наставлення таке, то бажання ділитися ми мусимо мати таку духовність місійну. Одним словом хотіти вийти із себе, вийти поза себе іти до других. І хай це буде на рівні дуже особистому, так би мовити, без посерднього довкілля. Або можна йти і шукати ширшого довкілля з якими хочемо поділитися. Ця духовність це дуже важливий елемент. Це не є, так би мовити, проповідування себе, це є передавання другим тих дарів які ми одержали заохочуючи їх, щоб вони самі відчули оте, що ми відчуваємо.

Підготував отець Ігор Яців. (Фрагмент програми Радіо «Воскресіння»)

Опубліковано у Інтерв’ю Коментарі. Додати до закладок постійне посилання.

Коментарі закриті.