Роман Фігас: «Чи можлива єдина дата Пасхи?» 19.06.2009. За участю ред. Л. Пуги.

( розмір 3.13 MB )

Кор.

Нещодавно відбувся семінар, організований Інститутом екуменічних студій, про те чи можливо все-таки святкувти усім християнам у світі спільну дату Пасхи. Усі ми знаємо що дуже рідко співпадає дата Пасхи у римо-католиків і у православних та у греко-католиків. Це питання є таки болючим, адже хотілося би все-таки переживати і піст і Страсний тиждень і, найосновніше, Христове Воскресіння усім християнам разом, адже це є найбільше християнське свято в році. Зустріч була присвячена саме цьому питанню. Питання єдиної дати Пасхи піднімалося неодин раз, але на зустрічі в Інституті екуменічних студій згадувався документ, який був прийнятий в Алеппо. Про що саме цей документ і на чому грунтується його позиція у прийнятті спільної дати Пасхи?

Роман Фігас

Питання єдиного дня для святкування Пасхи Христової турбувало християн не одне століття. У Святому Письмі, порівнюючи Євангеліє від Синоптиків і Євангеліє від Івана Богослова ми знаходимо різницю. Оскільки згідно синоптичних євангелій Ісус Хистос мав вечерю в сам день єврейської Пасхи. Тобто він помер у день опісля єврейської Пасхи. А згідно від Євангелія від Івана Богослова Ісус Христос помер на сам день Пасхи, коли жертвували пасхальні ягнята. До четвертого століття, як кажуть історики, були чотири традиції святкування Пасхи. Вони деколи могли співпадати, а деколи розбігалися. У IV столітті Перший Вселенський Собор, який відбувався у Ніккеї у 325 році вирішив уніфікувати і зробити єдину дату для найбільшого християнського свята Христового Воскресіння. Тому у 325 році було прийнято це рішення щоб християни святкували Пасху після весняного рівнодення у перший повний місяць і перша неділя. З плином часу християни святкували Пасху однаково але, оскільки в XVI ст. стало очевидно, що юліанський календар, який прийняли Церкви у 325 р. зазнавав похибки. Юліанський календар має похибку один день на 128 років тому за тисячоліття з гаком набігли 13 днів, які були днями розбіжності. Григоріанська реформа якраз хотіла повернути календар і зробити його астрономічно точнішим. Так виник новий григоріанський календар. А оскільки весняне рівнодення згідно цього календаря також відрізнялося від Юліанського календаря, дати Пасхи стали різними, відмінними. Лиш деколи були співпадіння цих двох дат Пасхи. З XVI століття так виходить що церкви сходу і заходу святкують Пасху у різні дні.

Із зародженням екуменічного руху у ХХст. коли християни все частіше почали задумуватися про те, що нас об’єнує Христос, що ми повинні свідчити Євангеліє світові в один голос, тому питання святкування Пасхи постало з новою силою. В 1997 році в Алеппо в Сирії з ініціативи Всесвітньої ради церков та у співпраці з Сирійською Православною Церквою а також з Радою близькосхідних церков був проведений семінар, який постановив щоб дотримуватись норм Ніккейського Собору. Тобто щоб Пасху вичисляти згідно асторономічних підрахунків нових, чи вичисляти Пасху у першу неділю після повного місяця і після весняного рівнодення. Але за основу для таких підрахунків щоб взяти Єрусалимський меридіан, оскільки Єруслим це місце смерті і воскресіння Господа нашого Ісуса Христа.

Кор.

Врезультаті оцього взяття меридіану дата Пасхи збігалася?

Роман Фігас

Звичайно. Це одна з таких причин чому може бути спільна дата Пасхи, але найбільше допомагає вичислити дату Пасхи це астрономічна дата веснятого рівнодення оскільки, як відомо, григоріанський і юліанський календар це весняне рівнодення вичисляють у різні способи і тому завдяки цій різниці дати Пасхи відрізняються. Як відомо як юліанський календар має похибку більшу як григоріагнський, але також григоріанський календар асторомічно деколи дає неправдиві дані оскільки, наприклад, у 2019 році григоріанський календар буде давати дату відмінну від астрономічної дати. Тобто було взяте не календарне рішення а було взяте астрономічне рішення. Ці астрономічні рішення це наукові дані…

Кор.

Це наукові дані які не залежать ні від якого календаря і тоді можливо би було досягти отої єдиної дати?

Роман Фігас

На Заході після Другого Ватиканського собору в лоні католицької церкви і протестантських церков назріло таке бажання щоб святкувати Пасху в єдиний день і навіть було висунуто таку пропозицію щоб святкувати у другу неділю квітня. Тобто зробити дату фіксованою з мотивів легшого підрахунку чи навіть для ведення бізнесу було би мати одну дату фіксовану. І ця пропозиція була запропонована східним церквам православним і в 1977 р. православні церкви організували комісію яка зустрілася в Шамбері у Швейцарії де вони відхилили цю ідею фіксованої дати Пасхи. Оскільки це би противилося тисячолітньому обрахунку дати Пасхи який вже використовували християни, це би противилося Першому вселенському собору. Тому комісія в Шамбері, яка складалася майже з усіх православних церков прийняла рішення що Ніккейський собор повинен бути в основі рішення по даті Пасхи. Вони також постановили що в день весняного рівнодення, від якого відраховуємо Пасху, також обчисляти у асторномічний спосіб. І, фактично, двадцять років опісля ця нарада в Аллепу в Сірії пішла назустріч православ’ю. Тобто західні церкви пішли назустріч православним, прийняли їхню пропозицію і також прийняли пропозицію, щоб числити оце весняне рівнодення в найбільш точний астрономічний спосіб. Оскільки нині наука зробила значний прогрес у порівнянні з четвертим чи шіснядцятим століттями, ми маємо зараз набагато більше точніших наукових даних які ми можемо використати тепер для підрахунку спільної дати Пасхи.

Кор.

А от все-таки 1997 рік як і попередній 1977 — вони були вже досить давно, ніби такого теоретичного консенсусу досягнуто. А в чому справа, що далі християни усього світу святкують у різний час?

Роман Фігас

Це важке запитання, воно є комплексне, оскільки перш за все щоб прийняти спільну дату для святкування Пасхи повинен бути консенсус і згода усіх християн, тобто, починаючи від глав Церков і закічуючи мирянами. Оскільки, якщо глави церков приймуть таке рішення, а суспільство не прийме виникнуть роздори і розбіжності, виникне ще одна дата для Пасхи і Пасху будуть святкувати тричі. Тому це питання потребує прийняття усього суспільства як на рівні мирян так і на рівні глав церков.

Тому наш Інститут екуменічних студій, проводячи цю конференцію, ми знову і знову зверталися до глав церков, до усіх християн, до усіх віруючи що таке важливе питання нам потрібно піднімати, нам потрібно про нього думати. Якщо є нові пропозиції — чути нові пропозиції. Треба інформувати суспільство, що уже знайдені конкретні кроки як подолати ці розбіжності і нам лише потрібно відновти довіру один до одного. Оскільки довіра, це найперший чинник у тому що християни є розділені а від того вже й святкують Пасху у різні дні.

Кор.

Скажіть, будь-ласка, чому це питання піднімається зараз, про нього не говорилося багато років, а якщо говорилося то на таких менших рівнях.

Роман Фігас

Це питання дуже жваво обговорювалося в кінці ХХ ст., були проведені конференції в Алепо, була православно-католицька зустріч через рік в Америці, яка також одобрила це рішення в Алепо і, якось справді про це питання вже почали менше говорити. Оскільки наступний 2010 і 2011 роки християни святкуватимуть Пасху разом, разом будемо мати Великий Піст, разом будемо готуватися постом і молитвою до страстного тижня і до святої Пасхи, Воскресіння Господа Ісуса Христа, тому це питання знову і знову повинно турбувати християн.

Після семінару учасники прийняли спільне рішення, учасники від католицької, протестантських церков, від православних церков спільно прийняли звернення де вони сказали що в тих роках Пасхи співпадатимуть і нам як християнам потрібно робити усе можливе щоб таке співпадіння не було вийнятком але радше правилом.

Кор.

Ми інформуємо вірних про можливість спільної дати Пасхи, все таки вірним треба знати не тільки про це а й щось для цього робити. Що можуть вірні зробити для того щоб день Пасхи був спільним?

Роман Фігас

Найперше потрібно відновити довіру між християнами які походять із різних конфесій, оскільки часто православні не довіряють католикам, католики не довіряють православним. Коли член однієї конфесії звертаєтся з якимсь питанням до іншого і цей другий, можливо, навіть не вникаючи у суть цієї пропозиції вже з недовірою ставить до цієї пропозиції. Тобто нам потрібно відновити оцю довіру, яка би потім могла перейти в любов, яка пізніше зробить можливим те, що консенсус якого вже досягли християни зміг бути прийнятий на рівні простих людей. Оце напевно найголовніше. Для того потрібна довіра, звичайно молитва як спільна так і особиста молитва усіх вірних, і потрібно завжди пам’ятати слова Ісуса Христа, який молив свого Отця небесного, просячи щоб був один пастир і одне стадо, до чого усі християни покликані.

Кор.

Дякую.

Підготувала Лідія Пуга. (Фрагмент програми Радіо «Воскресіння»)

Опубліковано у Інтерв’ю Коментарі. Додати до закладок постійне посилання.

Без коментарів.