Отець-доктор Августин Баб’як (Рим) — про підготовку до беатифікації 30-и новомучеників УГКЦ. 17.09.2009. За участю журналіста Зоряни Курдини.

( розмір 4.33 MB )

Сьогодні наша розмова з отцем Августином Баб’яком, який є парохом в Італії для українців, які там працюють. Розмова відбувається в Лурді, де перебуває група українських паломників, які приїхали на прощу. Тому розпочнемо розмову з питання про вашу душпастирську працю. Як це відбувається?

Отець Августин Баб’як

Для кожного священика завжди важливою є праця душпастриська, вона є пріоритетною і з покликання самого священства. Отже я працюю на півночі Італії і в більшості моєї душпастирської праці є жінки, які приїхали з України в Італію на заробіток. Деякі мають стаж вже 10 років, деякі два чи три. Архиєпископ мене прийняв у тім наміренні, щоб я зайнявся тими жінками і з 2002 року я займаюся душпастирською працею для наших українських заробітчан і на тижні також допомагаю і в латинських парохіях у деканаті Тренто а, в міжчассі, займаюся науковою працею в архіві, яку я дуже люблю. Мене цікавить доля мучеників УГКЦ. Я вже підготував чимало досьє. У справі беатифікації святих у Римі наші справи йдуть допереду, яку очолює владика Гринчишин із Парижа.

Кор.

Конкретно яких мучеників справи рухаються найкраще?

Отець Августин Баб’як

Конкретно не можу сказати, бо ще не є завершено і, це не є таємниця, але мученики совєтського режиму священики і миряни. Я робив курси по беатифікації і Архиєпископ Тренто, маючи десь чотириста священиків латинських, все-таки мені довірив своїх мучеників, і це трибунал, який я очолював.

Тобто, можна очікувати, що скоро у нас будуть мученики, блаженні і сред мирян, не тільки серед духовенсва, які довели вірність Римському апостольському престолу.

Отець Августин Баб’як

Перш за все вірність Богові. Як вселенська Церква ми маємо таких мучеників, не тільки серед священиків чи єпископів, але й мирян, які свідомо і добровільно йшли на страждання Христа ради. Є серйозні свідчення, папки документів і маємо надію що через рік Папа Римський, наслідник Святого Петра приїде. Наш президент просив його, навіть сказав, що це пріоритетна для нас справа, Україна для нього, як і для попередника Івана Правла ІІ. Україна засвідчила досвід віри, де наша Церква дійсно мала екстремальні випробовування у вірності. А вірність, це є найбільша чеснота бути вірним Богу і насліднику Святого Петра. Це є чеснота понад усе. Маємо багато-багато мучеників, нажаль не маємо спеціалістів, які би тим зайнялися і працювали, бо це треба працювати. Це не є якісь забавки. Тут треба солідні студії підготовки і підготовити власне тих людей, які дійсно страждали і віддали життя за віру, за батьківщину, за нашу Церкву.

Кор.

Тобто справді можна сподіватись що у скорому часі, невдовзі Святіший Отець відвідає Україну і може він зробить те, що зробив попередник Іван Павло ІІ, проголосить якусь групу блаженних УГКЦ?

Отець Августин Баб’як

Наша мрія, Синоду УГКЦ, як сказав владика Гринчишин, коли зі мною спілкувався, що ми працюємо над таким планом щоб підготувати біля тридцяти мучеників таких священиків чи мирян, які є дійсно зразком для майбутніх поколінь, як можна свідчити за Ісуса Христа, за вірність. Сьогодні Церква, як західна так і східна потребує свідчень не словом а ділом. Це є нова вимога для Церкви показати як можна свідчити і переживати Христову віру. Мі підготуємо десь біля тридцяти кандидатів і наслідник Святого Петра може це зробити чи у Києві чи у Львові, як його попередник зробив це у 2001 році, 28 мучеників проголосив. Надіємось, молимось і думаємо що також завершимо процес беатифікаційний нашого великого князя митрополита Андрея Шептицького. Я також приймаю велику участь, допомагаю чим можу. Ця справа йде дуже добре допереду, маємо багато чуд і тут треба спокійно науково опрацювати щоб не було жодних сумнівів. Це є, власне, мистецтво — добре зробити роботу.

Кор.

Я знаю що постать Митрополита Андрея — це була тема вашої першої книжки. Розкажіть детальніше про цю вашу працю і про те над чим ви зараз працюєте.

Отець Августин Баб’як

Мої книжки виходять на французькій мові, на італійській, на українській, польській. Про митрополита Шептицького писали не тільки отець Баб’як, бо багато переді мною писали. Це постать, яка зробила таку печать в історії нашої Церкви і народу. Це є велика постать, до якої ми ще не дозріли, її треба вивчати. Жив він у таких часах, які не сприяли йому, ні Церкві, ні народу нашому. Досьогодні Церква остаточно не вивчила цього питання. На мою думку це є пріоритетно для нашої Церкви, священиків, єпископів якнайбільше дати в диспозицію про Андрея Шептицького. Ця постать ніби обмежена до Галичини, це людина широкого формату, фін виходив поза межі нашої Церкви. Це була людина вселенська, палка у вірі, католицький в любові. Для нього чи схід чи захід, в обох границях він почував себе дуже добре. Він розумів суть Церкви. Її вселенськість понад кордони, культуральні бар’єри. Церква має адаптуватися і знаходити себе в любих обставинах і культурі. Саме таку вселенськість він оголосив і хотів життя віддати задля об’єднання церков, розділених. Нажаль цей шанс ми не використали. Може тепер прийдуть добрі люди як з боку православного і католицького, чи греко-католицького що ми це послання пророка для народу відчитаємо і зрозуміємо, що ми абсолютно мусимо міркувати, всіма зусиллями, молитвами, пожертвами і студіями до того, аби стала одна Церква в Україні, як один народ. Церква православна у вірі, католицька в любові тобто у повнім сопричасті як із вселенським патріархом, так і з наслідником Святого Петра, що для нас є пріоритетне.

Кор.

А над чим ви зараз працюєте?

Отець Августин Баб’як

Я дуже прив’язаний до дат. Цього року виповнюється 65 років від часу смерті Слуги Божого митрополита Андрея Шепицького, і я хочу написати брошурку десь на сто сторінок на французькій і на італійській мовах як у двадцятих роках він був звільнений як царський в’язень і він як міг, бо роль єпископа це не тільки навчати, урядувати Церквою і освячувати, але також і, як нема власті, то він взяв у руки цей руль в обороні найбідніших, нашого народу, Галичини і їздив по Західній Європі шукати захисту для свободи і великої пошани для нашого народу. Пріоритетним був захист найслабших, тобто сиріт. Після війни їх було понад 22 тисячі, шукав допомоги у Папи Римського Бенедикта ХV, в інших великих церковних прелатів Швейцарії, Франції, Голандії, Англії. На підставі енцикліки Папи VI він зробив такий аналіз богословсько-історичний, для нього місія єдності Церкви це було пріоритетне. Як кожен єпископ він знав що діяльність, овочі, праці душпастирської це є завжди мати при собі добрих монахів, монастирі, які моляться, жертвують, посвячуються. Він хотів у Галичині започаткувати чисто східну галузь, які би молилися, жертвували і студіювали. Бо нам треба студії, ми східняки маємо замало студій. Треба вивчати дане питання до кінця і дуже глибоко і серйозно. Не вдалося це, не пішло, але в міжчассі маємо сходу галузь редемптористів, інші які потім успішно пасторально для блага Церкви, народу працюють у Галичині.

Кор.

Тобто, це буде адресоване на італійського читача?

Отець Августин Баб’як

На італійського читача, який цікавиться Сходом. Італійського і французькомовного, бо на італійській і французькій мовах мені найлегше спілкуватися.

Кор.

А от вийшла ваша книжка про Велямина Рутського. Я читала взимку у газеті в Ліоні.

Отець Августин Баб’як

Я в Ліоні був з року 1992 до 2001, я мав дуже зерйозні зв’язки з нашими братами латинського обряду, які мають можливість науково, і не тільки, то є Інститут екуменічний святого Іринея, де мій друг мав великий респек до Андрея Шептицького і до Рутського. Завжди мене піддержував, це була дуже цікава робота. Ліон це місто Іринея, знаємо що Іриней був учнем святого Полікарпа, а Полікарп був учнем святого Івана Євангелиста. Тобто маємо безпосередню субцесію апостольську і там знаходяться також мощі, гріб. Я багато разів відправляв наше Богослужіння, маю дуже чудовий спомин. Рутський мене завжди цікавив. Чому? Не знаю чи я спеціаліст, але трошечки… там по Шептицькому. Завжди Шептицький у посланях, листах і роздумах він завжди реферував, відносив себе до Рутського. Я зачав студіювати Рутського, переклав більше як 200 його листів з латинської, з французької старої чи старої італійської мови. Мені відкрився світ. Я пізнав суть східного обряду, Церкви, богослов’я і це мене дуже зацікавило. Це людина направду великого формату, глибини, смиренності, покори і віддана для об’єднання церков. Нажаль до теорії єдності нам іще далеко але, принаймні є добра воля а потім побачимо.

Мене курія отців василіан з Риму попросила кілька років тому щоб може я написав би для популярного читача біографію про Рутського, очевидно, починаючи з джерел і на доступній мові італійській чи французькій. Властиво, вже написав і тепер треба там дещо поправити. Тепер думаю, чому ні, треба почитани беатифікаійний процес. Те що я говорю не є якоюсь новиною бо про це Андрей Шептицький давно мріяв бо він зрозумів, так як я тепер, що без Рутського наша Церква не могла би існувати і він був таким мотором віднови повної єдності з Римським престолом. Але він утверджував, бо це не було легко в минулому бо знаємо що потім православна єрархія відновилася у 1620 році як поставленого єпистокпа і т. д.. Унія була слаба і треба було дійсно таких людей, які боролися за неї, утверджували і Рутський як колишній студент Папської семінарії у Римі потім дуже співпрацював з єзуїтами, він цю унію закріплював з Святм Йосафатом Кунцевичом і помер як мученик у 1623 році. Він закріплював і висилав студентів. Він бачив Східну Церкву у дуже такім широкім понятті і він посилав 20 студентів завжди до Риму на папські стипендії студіювати в Інсбруку і таких дійсно кваліфікованих, здібних, які могли би дійсно нести цю унію, пропагувати, переконувати і навчати людей. Бо треба постійно навчвати що є один престіл, який об’єднує усіх.

Підготувала Зоряна Курдина. (Фрагмент програми Радіо «Воскресіння»)

Опубліковано у Інтерв’ю Коментарі. Додати до закладок постійне посилання.

Без коментарів.