Блаженніший Любомир Гузар та Леся Коваленко — про суспільний тиждень «На шляху до солідарності українського суспільства».

( розмір 6.14 MB )

Дорогі радіослухачі від 1 до 5 листопада у Києві вперше після відновлення незалежності було проведено суспільний тиждень. Форма такого заходу передбачає його щорічне повторення з новою темою та новими учасниками. Подальша мета суспільного тижня — стати традиційним публічним форумом для обговорення проблем суспільства та пошуку розв’язок з урахуванням християнських, релігійних та загальнолюдських вартостей. Тема цьогорічного тижня — «На шляху до солідарності українського суспільства». Про суть і завдання суспільного тижня, про солідарність Блаженніший Любомир Глава УГКЦ сказав таке:

Блаженніший Любомир

Як Церква починає діяти? Починає діяти в той спосіб, що бере слово свого основника, а основником Церкви є сам Бог, отже, бере Боже слово, Святе Письмо, особливо бере під увагу примір самого Ісуса Христа. Як Ісус Христос ходячи з міста до міста, від села до села не тільки проповідував але він також в дуже практичний спосіб годував їх, помножував хліб, рибу щоб задовільнити потребу голодної людини, лікував людей, щоб задовільнити потребу кріпкого здоров’я. Церква над тим усім застановляється і бере, так би мовити, за вихідний пункт що їй робити. Тепер дехто собі уявляє що Церква може задовільнити усі потреби, що вона є така потужна, впливова, багата, що нема потреба яку б Церква не могла ров’язати, задовільнити. Але насправді це не так цілком, бо коли я згадав про примір Ісуса Христа, Він годував, лікував, робив інші чуда, але тільки Він це міг робити, тільки Він є настільки потужний, як Бог, що Він безпосередньо може нам допомогти. Церква, як така, хоча походить від Ісуса Христа цього робити не може. Але що може Церква тоді робити, як вона може нам допомогти? Перший спосіб, це є молитвою. Молитва людей один за одного, молитва людини, матері, батька за своїх дітей, дітей за батька, здорових за хворих, за скривджених, ув’язнених це значить поручати Божому милосердю потребуючих людей. Але Церква може ще і щось більше. Церква є нашою вчителькою, вона має те Боже слово і примінює його до наших потреб. Добре, Церква молиться, Церква вчить, а чи може Церква щось зробити щоб нам допомогти? Так. Можемо зробити один для одного, людина для людини.

Темою нашого соціального тижня була солідарність. Що це значить? Це значить зрозуміння що я не тіьки є дитиною Божою, я маю не тільки відношення до самого Бога, але що я також маю відношення до вссіх людей довкруги мене, бо вони всі є також дітьми Божими, це значить є нашими братами і сестрами. Ісус Христос не вимагає від нас робити те, що він робив. Він не каже що ми маємо помножити хліб, хоча Він каже поділитися з другим тою їдої, яка перед нами, нагодувати голодного. Ісус Христос не каже нам оздоровити хворого, а каже відвідайте хворого. Бо ми не можемо більше зробити так, як Він це робив в значенні чудесному. Ми можемо це в дуже природний спосіб відчути оту солідарність, оту спільноту, один одному допомагаючи в міру наших можливостей, в міру наших сил.

Кор.

Базуючись на столітній традиції подібних подій у світі суспільний тиждень покликаний зміцтини потребу у солідарності та поглибти розуміння солідарності, привернути увагу до проблем вразливих груп, тобто, літніх людей, сиріт, неповносправних чи ув’язнених, підтримати тих, хто щодня розв’язує соціальні питання та навчитися на їхньому досвіді. А також стимулювати проведення досліджень, дискусій як індивідуальних так і в групах, як також і на рівні держави. Перший суспільний тиждень в Україні, а радше, як він тоді називався соціальний відбувся у 1939 році. Чи намагалися організатори повторити те що було і наскільки? Про це ми запитали Лесю Коваленко, Голову комісії УГКЦ справедливість і мир.

Леся Коваленко

Ми, коли планували суспільний тиждень провести, якщо чесно ми не знали від самого початку що був у 39 році. Ми виходили з того, що більшість країн світу мають такі акції, Церква у цей час має можливість висловити своє бачення суспільних проблем, почути проблеми суспільства. Це відбувається від Польщі до Куби, від Голландії до Італії і це була перша ідея. Але коли ми почали пробувати і шукати матеріал, тематику і форму проведення, бо кожна країна має іншу, ми натрапили на документ, який свідчить про те, що у 1939 році відбувся соціальний тиждень, організований Обновою з благословення Митрополита Андрея Шептицького у Львові, який обговорював дуже цікаву тему націоналізму і різних ідеологій які на той час існували. Відповідно це дало нам дуже гарний поштовх, що ми не будемо першими в нашій Церкві, що ми просто спробуємо продовжити традицію великого митрополита і звідси також дата, чому в листопаді бо ми хотіли патроном і так би мовити натхненником цього тижня щоб був митрополит Андрей.

Кор.

Як ми зазначали на початку програми тема тижня — «На шляху до солідарності українського суспільства». Загальний аналіз ситуації в країні показує реальність серйозних небезпек. Низькі показники у світових рейтингах, зокрема, якості життя, передбачуваності розвитку відображають тенденцію стрімкого розшарування українського суспільтва, поділ на забезпечених та незабезпечених, на тих хто має вплив та на тих хто не має навіть голосу дає сприятливий грунт як для зовнішніх так і для внутрішніх конфліктів. У нашій країні і, сподіваюся, що ви дорогі радіослухачі, погодитесь у цьому, спостерігається виразний брак солідарності, як суспільної цінності так і особистої чесноти. Про те, чому вибрано таку тему Леся Коваленко для слухачів Радіо «Воскресіння» розповіла.

Леся Коваленко

Очевидно, вибір теми на плечах організаторів і всю вину за її неадекватність ми беремо на себе, але ми дійсно перконані і ми думаємо, що цей тиждень підтверджує, що ця тема вибрана слушно, що солідарність це та якість, якої бракує нашому суспільству, бракує і самій Церкві і християнським церквам, і Україні як такій, і Україні у світі і з навколишнім світом. Тобто ця тема, яка дає вихід на багато інших конкретніших питань, звичайно, вона є все таки абстрактна. Але мені здається це є те добре, до чого ми можемо дійти дискутуючи. Метою цього тижня було власне показати надію, що солідарність є щось, що може згуртувати Україну і дати їй кращий вихід з ситуації.

Кор.

Для досягнення мети суспільного тижня його організатори, а це комісія УГКЦ Справедливімсть і мир та комісія УГКЦ для сприяння єдності між християнами запланували та провели низку заходів. Про головні з них Леся Коваленко розповіла таке.

Леся Коваленко

Ми намагалися дуже різноманітно побудувати програму для різних зацікавлених груп, щоб показати різні теоретичні практичні аспекти і дійсно заохотити до солідарності бо це була основна мета. Таким чином основні би я назвала такі — це є зустріч Федерації «Обнова», католицької християнської молоді, з цього починався суспільний тиждень цього року, це дуже важливо для нас, щоб показати тяглість поколінь, тяглість 39-го року, тяглість що відбувається у нас тепер, чи ті самі проблеми, чи вони змінилися, чи ми змінилися. Це, мені здається, було дуже цікаво і для молоді з регіонів, з Франківська, Черінвців, Тернополя, Львова приїхати до Києва і поспілкуватися з киянами — це був перший захід. Другий захід, досить важливий, мабуть, ключовий для цього тижня, це після Божественної Літургії в соборі на лівобережжі Блаженніший Любомир благословив нас на практичну акцію солідарності яка полягала в тому, що ми створили нагоду для киян, парафіян і для всіх бажаючих, учасників того тижня поїхати до тих людей, які мабуть, найбільше відчувають брак солідарності. Поїхати у в’язницю, в дитячий будинок, сиротинець, в пансіонат ветеранів війни і праці і в пансіонат для неповносправних. Метою цих поїздок було виявити цю солідарність на практиці. Програма включала повезти для них якусь програму культурну, це був спів, у всіх чотирьох випадках різних колективів і це дуже гарно, що відгукнулися ці колективи на цю акцію, і також поспілкуватися з тими людьми, які є там, почути їхні проблеми. Я їздила в будинок для літніх людей було дуже гарно, бо ми мали дві години для спілкування з тими людьми, які не могли прийти в зал послухати концерт, то ми йшли до них. Йшли з книжечками, які нам видавництво «Свічадо» надало по знижці. Вони також солідарність проявили. Дуже багато людей зголосилися з грошовою допомогою, речами, готовністю допомагати. Мені здається це було дуже успішно і дійсно стало таким виявом практичним нашої позиції, нас дуже гарно сприйняли. У всіх був страх, чи скажуть, що приїхали греко-католики агітувати за свою церкву. Але такого питання не виникало, люди були просто раді, що до них приїхали і ми були дуже раді, бо ми дуже збагатилися тими розповідями, досвідом, тим як працюють люди на що день, це також було важливо подивитися як соціальна служба працює. Після цих поїздок ми з’їхалися разом і обмінялися своїми враженнями, це також лишилося в пам’яті усміх учасників.

Кор.

«Ви їдете до людей, везете дарунки і хочете з ними поспілкуватися. Поводьтеся так, щоб на завершення вашого там перебування в серцях, устах і очах тих людей, яких ви зустрінете постало питання: чому ви нас так любите? Думаю, що якщо ви відчуєте таку реакцію то ваша подорож буде надзвичайно успішною» — сказав у своєму напутньому слові до учасників акції солідарності Блаженніший Любомир. Перед початком цієї акції в храмі Благовіщення Пресвятої Богородиці на території майбутнього Патріаршого центру УГКЦ Глава УГКЦ відслужив Божественну Літургію та виголосив проповідь про потребу солідарності із потребуючими. «Ми хворіємо, старіємося, потрапляємо у різні обставини, у яких нам доводиться багато терпіти і ми питаємо і за себе і за інших чому це все, чи не може Господь Бог усе це направити?» — сказав у проповіді Предстоятель УГКЦ. На думку проповідника ми достеменно остаточно не знаємо, чому Господь допускає терпіння. Ми знаємо що терпіння є наслідком гріха, тому передусім маємо старатися не грішити. Але також можемо припустити на прикладі євангельської історії про сліпородженого, що Гоподь Бог допускає, щоб були серед нас потребуючі, щоб нас навчити бути співчутливими і надавати їм допомогу. Зараз у нашій програмі почуємо розповідь Голови комісії УГКЦ Справедливість і мир Лесі Коваленко про заходи, які відбулися у наступні дні.

Леся Коваленко

В понеділок ми мали дуже цікаву акцію мабуть вперше Україні в прямому ефірі зустрілися представники трьох монотеїстичних релігій Блаженніший Любомир Гузар, Яків Довблайх і шейх Тамім Ахмед в прямому ефірі каналу ТРК Україна, дякуємо каналу що він погодився на таку співпрацю. Це вперше, це також досвід, ми вчимося. Звичайно це можна зробити краще, інакше, але мені здається що це було дуже успішно в тому сенсі, що це відбулося, відбулося в прямому ефірі і відбулося для тої аудиторії, яка не може безпосередньо взяти участь в інших заходах тижня. За дпомогою каналу люди почули про солідарність і про те, як її розуміють такі, як здається, різні люди як рабин, священик та імам. Дуже позитивно, що вони в своєму розумінні того, що це те що потрібно Україні — толерантність і солідарність. Ще два таких заходи, це презентація книжки яку видав інститут релігії та суспіства УКУ разом з комісією Справедливість і мир — це соціально зорієнтовані документи УГКЦ за останні 20 років її легального існування, тобто з 1989 по 2008 рік по травень місяць. Ця книжка включає 375 документів і метою книжки і презентації є донести позицію УГКЦ, яка є до певної міри своєрідна і унікальна бо Церква є своєрідна і унікальна, тобто, вона балансує між помісністю і вселенськістю ну і вона як ніхто інший пережила досвід тоалітаризму. Її месидж є дуже корисний для українського суспільства. І останній захід на цей тиждень, це зустріч в середу з соціальними службами протестантськими церквами, православною московського патріархату, римо-католицької і греко-католицької церков і їхніх соціальних служб для людей, які працюють в соціальних сферах з регіонів: Донецька, Одеси, Кіровограду, Луцька, тобто зі східних наших теренів. Ви знаєте що структури там щойно розвиваються, тому для них бувати в столиці, познайомитися з людьми, поділитися досвідом це надзвичайно важливо і цікаво, ми раді що можемо надати таку можливість. Ці заходи становили основу на цей рік цього тижня.

Кор.

Слухаючи останнє речення ми запитали про те, коли планується провести наступний суспільний тиждень.

Леся Коваленко

Ми маємо надію зробити так, щоб ці тижні відбувалися щороку, можливо не в Києві. Вже цього року відповідні суспільні дні відбудуться в Донецьку і в Одесі в листопаді, 14-го в Донецьку і 26-го в Одесі, тобто це вже не тільки в Києві. Ми сподіваємося що з наступними роками вийдемо на те, що в інших містах, інших єпархіях візьмуть на себе цю ініціативу і будуть проводити такі майданчики. Бо це є майданчик, це спосіб висловлення позицій, обміну досвідом, ми хочемо щоб це було щороку.

Підготував отець Ігор Яців. (Фрагмент програми Радіо «Воскресіння»)

Опубліковано у Інтерв’ю Коментарі. Додати до закладок постійне посилання.

Без коментарів.