Глава Української Греко-Католицької Церкви Блаженніший Любомир Гузар — про важливість закону та необхіднсть його дотримання у повсякденному житті. 16.10.2008

( розмір 5.95 MB )

Кор.

Дорогі радіослухачі, у першій декаді жовтня Блаженніший Любомир, Верховний архієпископ Києво-Галицький провів відкриту лекцію для судентів Університету банківської справи при Національному банку України. У зустрічі за допомогою телемосту взяли також участь студенти інститутів банківської справи зі Львова і Черкас. Перед початком зустрічі Блаженнішого Любомира радо вітала ректор університету пані Тамара Смовженко. Модератором лекції був пан Григорій Хоружий, проректор університету. У вступному слові Глава УГКЦ говорив про важливість закону та про необхідність його дотримання у посвсякденному житті як молоді так і старшими, як тими хто при владі так і усіма громадянами. У сьогоднішній програмі ми будемо слухати фрагменти цієї лекції предстоятеля УГКЦ. Блаженніший Любомир розпочав своє слово із розповіді про вказівку одного мудрого чоловіка.

Блаженніший Любомир

Я, здається, вже раз згадував, ще повторю таку річ, що казав один мудрий чоловік. До сорока років життя старайся бувати зі старшими людьми, а після сорока — старайся бути з молодими щоб не втратити молодечого духа. Я тому дуже вдячний за таке запрошення, що я маю нагоду з вами бути молодими. І що, я надіюся, навіть якщо ви нічого не почуєте нового, то хоча я стану молодшим.

Кор.

Тоді Блаженінший Любомир говорив про важливість закону.

Блаженніший Любомир

Ви цікавитеся речами, які діються в банку. Я є певний, що вам не є тайною ніякою що діється сьогодні в банках по цілому світі. Всі затривожені бо банки в США попали в дуже поважні труднощі, а з ними також і всі інші по цілому світі, які з ними зв’язані і криза в одному куті стає кризою по цілому світі. Чому така криза? Досліджують, перевіряють, але можна спокійно сказати так загально, не йдучи в подробиці, бо треба би було бути фахівцем щоб іти в подробиці, але можна спокійно сказати, що труднощі є, бо не респектовано певні приписи, певні закони, легковажили і потерпіли. І тепер цілий світ в якийсь спосіб відчуває погані наслідки цього, що сталося. Ви, думаю, вже в такому віці, що критично думаєте, дивитеся і переживаєте те, що діється довкруги вас. Ми, як кожний знає, є сьогодні у поважній політичній кризі. Справді вона є поважна. І питаємо себе — чому? Одна з причин, напевно є та, що ми не вміємо законно думати, ми легковажимо законами. Ми маємо закони і, навіть, гарні закони, але ми їх не придержуємося. Дуже часто у нас ще є одна додаткова трудність що ми не хочемо притримуватись законів і ними легковажимо.

Кор.

Відтак під час лекції для студентів університету банківської справи Блаженніший Любомир для прикладу взяв недотримання правил дорожнього руху.

Блаженніший Любомир

Чому стільки аварій в нас? Бо люди не додержуються приписів дорожнього руху. Дехто каже: це вина авта, це технічні труднощі. Статистика показує що ні, що аварії на підставі технічних причин дуже рідко трапляються. Понад дев’яносто відсотків усіх аварій це є недодержання правил дорожнього руху. Отже, дуже важним у нашому житті є придержуватися приписів, законів. Якщо би я був пений, щ оусі ми, починаюся від найвищої посадовою особи до найменшого громадянина, що всі ми однакого маємо ті самі права і ті самі обов’язки пере законом і що ми повинні цей закон придержувати поважно до нього ставитись. І якщо ми би були свідомі, що якщо маємо якусь трудність і станемо перед судом, то нам по закону справу розв’яжуть. Те значить, що те що закон нам дає ми одержимо. А якщо ми переступили закон, незалежно хто ми є — ми будемо покарані. Якщо би такі були придержані умови наше суспільство виглядало би дуже-дуже інакше.

Кор.

Відтак Блаженніший Любомир застановився над питанням, чому ми не доримуємося законів. Відповідаючи на це, він, зокрема, сказав.

Блаженніший Любомир

Чому ми легковажимо закон? Бо переважаюча більшість важає, що в протилежності до закону є свобода. Закон обмежує мою свободу. Тепер, коли ми стали демократичною державою то значить що ми маємо за всяку ціну боронити нашу свободу. Якщо закон цю нашу свободу обмежує то треба щось з тим законом зробити. Що зробити? Не слухати його, легковажити ним. Ніби така логіка була. Правда?

Але тут є поважна трудність. Протилежність закону не є свобода. Або скажімо інакше: протилежність свободи — не є закон. То значить що закон заперечує свободу, обмежує її, робитть її майже не чинною. Ми стаємо рабами коли ми йдемо за законом. Протилежність до закону є беззаконня, або як каже старовинне слово грецького походження — анархія. Безпорядок. Закон зберігає порядок. Закон кожному повинен давати те, що йому належить, і забезпечувати це. Якщо немає закону, то й нема порядаку. Тоді я можу робити що хочу і ніхто мене не може за це ганити чи карати. Я не маю на що покликатись тоді. У моєму відношенні до других людей я немаю на що відкликатись. Хіба на свій п’ястук. Якщо мені хтось щось зробить, то я відплачую п’ястуком. Але подумаймо, як би це було, якби кожний раз як хтось мені щось зробив я би відповів п’ястуком.

Якщо немає закону, то такі речи би траплялися без кінця. Нажаль ми є свідками того, що багато кривди діється коли люди несвідомі прав другої людини, несвідомі того, що кожному закон повинен забезпечувати його права і хто переступить закон, хто другому заперечить його права, то він повинен бути покараний. Якщо ми це забудемо, то ми будемо жити в джунглях. Там де право сильнішого, де право п’ястука. Це є в джунглях, стаються різні жахливі речі злочини, кривди, терпіння одним словом жах. Якщо ми розуміємо що закон не є обмеженням свободи, а що закон є забезпечення захисту нашої свободи, який забезпечує нам ті права, які нам як людині належаться. Тоді суспільне життя вигладає цілком інакше, тоді є порядок, тоді кожен почувається безпечно, немає страху, що хтось не нього нападе, хтось йому насилу це забере, бо пізнає що закон його хоронить.

Кор.

Під кінець вступної промови Блаженніший Любомир поставив ще одне запитання — звідкіля походять закони? Вони, властиво, походять від Бога, це дуже важливо пам’ятати, зокрема, сказав предстоятель УГКЦ, даючи відповідь на це запитання. А зараз слухаймо фрагмент цієї відповіді.

Блаженніший Любомир

Звідки походять закони? Закони походять від Бога. Це дуже важливо нам пам’ятати не тільки, так би мовити теоретично, але практично. Бо, розуміючи, що закон походить від Бога, ми можемо зрозуміти одну надзвичайно валиву річ. А саме, що закон не є на те даний щоб нас мучити, обмежувати, він є для того, щоб наше життя робити спокійнішим, кращим, упорядкованим. Бог сотворив людину і встановив певні закони. Якщо ми тих законів додержуємось то наше особисте життя і в спільноті є гарним, спокійним. Чому Бог дав нам закони? Бо Він нас любить. Він хоче щоб ми були щасливими, щоб жили у безпеці захищеними, щоб ми не мусіли боятись один одного, втікати один від одного, але навпаки, щоб ми могли свобідно спілкуватися. Десять Заповідей Божих, ви про них чули напевно. Якщи ми придержуємося тих Заповідей тоді життя спільноти, цілого суспільства є нормальне, кожен почувається добре.

Кор.

Після цих слів Блаженніший Любомир у своїй відповіді підкреслив один важливий момент, який відрізняє Божий Закон від державного.

Блаженніший Любомир

Ми знаємо приписи дорожнього руху, ми знаємо закони які Верховна Рада встановлює. Вони, звичайно, є написані в третій особі, можна сказати так трошки неособово, небезпосередньо. Тому може інколи закрастися те поняття, що закон обмежує мене там де не повинен цього робити. Як Господь Бог проголосив нам людям свій закон тих Десять Заповідей Божих, вони є в другій особі а не в третій. Шануй батька і матір, не вбивай, не чужолож, не кради, не свідчи ложно. Бог звертається до нас безпосередньо. Не дає нам в руки книгу законів, книгу приписів де є написано: не треба робити так, так — треба робити це і це, тобто неособово. Бог, який є джерелом законів, який одинокий має ту повну власть нам приписувати, робить це в другій осбі. Так як добрий батько, добра мати — своїм дітям. Не каже — не можна приходити після дев’ятої-десятої години вечора, не можна робити те і те. Батько і мати звертається до своєї дитини — прийди вчасно, зроби це, не роби цього і ми, слухаючи батька і матір, відчуваємо що вони це нам кажуть бо вони нас люблять. Вони не те що хочуть нам робити прикрість, хочуть ніби відібрати нашу свободу робити що хочемо. Ні. Вони роблять це, вони кажуть нам це, приписують нам щось бо вони нас люблять, бо вони хочуть для нас добра. Бог первовзір і джерело закону також, як добрий наш батько звертається до нас в другій особі. Це дуже важливо зрозуміти бо наше наставлення до закону повинне бути позитивне, ми повинні розуміти, що закон на те є щоб нам допомогти, щоб нам сказати як поводитися, як робити щось так, щоб воно було на користь і для мене і для других. Щоб я, йдучи за законом, зберігав свою власну гідність, але також і респектував гідність других людей. Дуже важливим є також і це зрозуміти, мати позитивне наставлення до закону.

Підготував отець Ігор Яців. (Фрагмент програми Радіо «Воскресіння»)

Опубліковано у Інтерв’ю Коментарі. Додати до закладок постійне посилання.

Без коментарів.