Святкування 1020-ї річниці Хрещення Київської Русі у соборі Воскресіння Христового Української Греко-Католицької Церкви у Києві. 30.07.2008

( розмір 5.46 MB )

Кор.

“Ми сьогодні зійшлися тут не для того, щоб відзначати дуже важливу історичну подію в житті нашого народу. Ми зібралися разом, щоб зміцнити нашу віру, щоби оту подію, яка сталася 1020 років тому пережити ще раз”, – сказав у проповіді під час Архиєрейської Божественної Літургії, яку було відслужено у Києві 27 липня з нагоди святкування 1020-ї річниці Хрещення Київської Русі, Блаженніший Любомир. Урочисте богослужіння, у якому взяли участь владики УГКЦ, численні священики та понад 3 тисячі мирян із всіх околиць України відбулося на території будівництва майбутнього Патріаршого центру УГКЦ.

Слухаємо фрагмент проповіді Глави УГКЦ.

Блаженніший Любомир

Мої дорогі у Христі, ми сьогодні зійшлися тут не щоб відзначати таку преважливу справу, під кожним оглядом дуже важливу подію, яка мала величезне значення, світське також, в житті нашого народу. Ми зійшлися сьогодні сюди щоб відновити нашу віру, щоб оту подію, яка сталася багато століть тому, щоб ту подію пережити ще раз. Бо те що сталося тоді має свої наслідки і для нас сьогодні. Дуже особисто для кожного з нас, дуже важливо для цілого нашого народу. Інколи коли читають і пояснюють старинні книги в яких записано про хрещення України ми почуємо читання з такої одної книги після Святої Літургії у приготованні для свячення води, інколи коли коментують, розглядають оту цілу історію про шукання відповідної релігії як, можна сказати, чисто людське шукання. Шукання не тільки людини, але шукання чогось дуже людського. Інколи на це представляється немовби великий князь Володимир, який вже був володарем великої потужної держави у цій частині Європи, немов би він шукав таких самих потужних союзників. Це ми легко зрозуміємо, немовби він шукав з ким він має бути в союзі. То так як у мирі сьогодні ми дискутуємо багато бо шукаємо союзників. Чи має це бути Євроазійський союз, чи Європейський союз. Так інтерпретують цю подію з тих володимирових часів. Але коли вдумаємося і правильно прочитаємо свідчення предків, Святий рівноапостольний князь Володимир шукав не земських союзників, шукав Бога, шукав релігію, правильного відношення людини до Бога. І знайшов. Знайшов Бога у Пресвятій Трійці, єдиного знайшов Бога, якого об’явив людям Ісус Христос.

Кор.

“Ми прийняли свідчення, ми прийняли передання, але ми його також і здійснюємо, плекаючи нашу віру у щоденному житті. Тому таким важливим є це сьогоднішнє богослужіння, яке відбувається також у всіх парафіях УГКЦ по цілій Україні, у кожній громаді”, – відтак сказав у проповіді Предстоятель УГКЦ. А тоді наголосив:

Блаженніший Любомир

Ми не тільки відзначаємо минулу подію, яка має велике значення для нас сьогодні, ми святкуємо у нашому власному житті оте, що відбулося з нашими предками при оцій ріці Дніпро тому майже тисячу років. Ми прийняли свідчення, передання, але ми його також і здійснюємо у нашому власному житті. Тому так важливим є оте наше Богослужіння тут сьогодні, яке відбувається також в усіх парохіях Греко-католицької Церкви по цілій Україні, бо всюди сьогодні в кожній громаді буде відбуватися цей сам обряд повторення тих обітниць, які ми зложили, коли одержували Святу Тайну хрещення. Ми хочемо сьогодні себе запитати, дуже ясно і чітко чи справді ми живемо тим духовним надбанням наших предків. Може скажемо: «Та певно що так, таж ми християнська країна». Це правда. Наша культура, наша історія формувалася під впливом отої релігії, яку рівноапостольний князь Володимир приніс у цю свою державу, нашу Київську Русь. Але мусимо, дорогі у Христі, запитати себе в оце сьогоднішнє свято, наскільки ми віримо, наскільки ми сьогодні є християнами. Так на перший момент скажемо, так ми ж є християнами, але чи ми живемо тою нашої вірою. Як би ми вірили так як треба, так як ми кажемо що ми віримо, чи були б ці всякі лиха в нашій країні, чи була б ця корупція, ця несправедливість, ця безмежна бюрократія, це використовування один одного, цей брак довіри один до одного, чи було б оте все, якби ми направду вірили?

Після Літургії процесійною ходою, у якій взяли участь представники кожної групи вірних УГКЦ: єпископ, священики, монах, монахиня, миряни, учасники свята вирушили до Дніпра, щоб зачерпнути води для освячення. Зачерпнувши води у приготовані посудини, її було принесено до місця, де проводилося богослужіння. Після цього було проведено чин відновлення хресних обітниць. Про мету цього акту у проповіді Блаженніший Любомир сказав:

Блаженніший Любомир

Ми святкуємо вже другий рік свято рівноапостольного князя Володимира відновою наших хресних обітниць бо вже два роки тому наш Синод єпископів вирішив щоб таке святкування відбувалося, щоб в усіх наших парохіях після Святої Літургії сьогодні чи може завтра, коли припадає день Святого Володимира, щоб відбулася та церемонія, той чин віднови наших обітниць. А це на те щоб кожний з нас, бо всі ми тут однакові, щоб кожний з нас застановився, запитав себе — наскільки я відрікаюся диявола і всіх діл його? Як сильно я готовий пристати до Ісуса Христа? Оце є ціль сьогоднішнього святкування. Будьмо покірні перед Господом, дорогі у Христі. Здається не були ми дуже-дуже вірні, але це не значить, що ми можемо такими бути, радше навпаки. Ми зійшлися сюди сьогодні щоб молитися, щоб просити Господа Бога скріпити нашу віру, отой дар, який нам передали наші предки здійснювати в щоденному житті, на це ми є тут сьогодні. А якщо ми молимося, то Господь Бог напевно нас вислуховує і оцей сьогоднішній празник стає не тільки відзначенням чогось, воно є святкуванням, перед Господом Богом щирим молінням, щоб ми були такими, як ми обіцяли бути коли ми були хрещеними.

Кор.

Справді зворушливо було бути причасником великої громади віруючих, яка одними устами промовляла: “Відрікаюся від сатани, і всіх діл його, і всіх ангелів його, і всього служіння його, і всієї гордині його”, а тоді: “З’єднуюся з Христом”. Це відбулося у момент проведення чину Віднослення хресних обітів.

На завершення святкування всіх учасників єпископи окропили освяченою дніпровською водою. Тоді відбулася концертна програма за участю хору “Дударик” зі Львова, який своїм співом також прикрасив відправу Служби Божої, та дитячо-молодіжного ансамблю “Коралі” з Вишгорода.

Практику відновлення хресних обітниць у Києві було започатковано у 2007 році в рамках Форуму християнської молоді, який відбувся 18-19 серпня у Києві.

Своїми враженнями від святкування для Департаменту інформації УГКЦ поділився Преосвященний Владика Богдан (Дзюрах), Єпископ-помічник Київської архиєпархії.

Владика Богдан (Дзюрах)

У моєму серці є почуття великої радості. Справді коли ми поглянемо на історію нашої Церкви ще 20 років назад ми собі уявити не могли що будемо у 2008 році святкувати 1020 річницю хрещеня Руси України на березі славного Дніпра, там де буде стояти наш собор. Сьогодні це здійснилося. Коли я побачив оцю велику кількість людей наших прочан з усіх наших єпархій, екзархатів я відчув дійсно церква вернулася до свого дому, дійсно наш народ буде благословенний тому, що він вертається до коренів своєї віри, до віри, яку приніс 1020 років назад святий Володимир Великий і за це можемо сьогодні тільки щиро і радісно дякувати.

Кор.

Крім того, цікаво було почути думку духовенства, яке прибуло на святкування ювілею. Отець Іван Зозуля із с. Мар‘янівки, Тернопільсько-Зборівської єпархії, говорив про усвідомлене християнське життя.

Отець Іван Зозуля

З цих подій, яких ми сьогодні стали свідками, хочеться бути свідомими свого християнства, переживати це кожного дня, про що говорив Блаженніший Любомир. Хочеться щоб кожен з нас взяв на себе ті обов’язки, що випливають із Тайни Хрещення.

Кор.

Зі сторони мирян своїми думками з нагоди святкування ювілею поділилася п. Софія Голуб із Львівської архиєпархії. “Я щаслива, що попри свої фізичні немочі змогла взяти участь у цьому великому святі, акцент якого був поставлений на духовному відновлені нашого народу і кожної людини зокрема”.

А звершимо ми сьогоднішню нашу програму слуханням фрагменту звернення Блаженнішого Любомира, написаного з нагоди 1020 річниці хрещення Київської Русі. Документ озвучив диктор Радіо «Вскресіння» Орест Гарда.

Звернення Блаженнішого Любомира з нагоди 1020 річниці хрещення Київської Русі

Такі надзвичайно важливі аспекти життя нашого народу, як державна політика, наука, мистецтво – все те, що творить культуру, не може бути єдиною темою роздумів упродовж цього ювілейного року. Підставою святкувань є наші зрілі, свідомі, задіяні у практичному житті релігійні переконання. Якщо ми про це не пам’ятатимемо, то всі важливі аспекти особистого, родинного, суспільного, а особливо державного життя можуть втратити свою життєдайну цінність або стати іграшками геополітики.

Відзначення Хрещення Київської Русі повинно нагадати нам про ще один дуже важливий аспект, який здійснюється у нашому житті, коли ми щиро і глибоко приймаємо правди християнської релігії, а саме – про свободу духу. Всякі тоталітарні режими упродовж віків поборювали християнство, бо вони боялися свободи. Щось подібне властиве й усім псевдорелігіям, які сковують дух людини, позбавляючи її можливості свобідно зріло перевірити свій зміст.

Типовою ознакою спотвореної релігійності є почуття страху. Багато з нас ще дуже чітко пам’ятає імперію, яка володіла мільйонами людей, занурюючи їх у почуття безнадійного страху. Упродовж століть також різного роду псевдорелігійні рухи або навіть неправильно зрозуміла правдива релігія старалися контролювати своїх прибічників через це негативне почуття і в такий спосіб нібито вести їх до Небесного Царства. Таке часто трапляється ще й сьогодні у спільнотах, які видають себе за релігійні, але полонять своїх членів страхом. Тому, якщо хочемо цього року бачити християнську релігію у всій її красі, треба через її правильне розуміння подолати всякі форми страху, якими різні сили хотіли б ув’язнити дух нашого народу.

Жодний свідомий громадянин України не сміє оспорювати важливості Хрещення, здійсненого за дорученням святого рівноапостольного князя Володимира для Київської Русі та сьогоднішньої України. Ми знаємо, що наші предки цю знаменну подію відзначали дуже урочисто в міру своїх можливостей і обставин щоп’ятдесят років, бо добре усвідомлювали всебічне значення цього акту. Однак ми, розуміючи зміст і властиве значення акту більше ніж тисячолітньої давнини, повинні відзначати його щороку, і то не тільки зовнішньою помпезністю, а й нашим щоденним життям.

Підготував отець Ігор Яців (Фрагмент програми Радіо «Воскресіння»)

Опубліковано у Інтерв’ю Коментарі. Додати до закладок постійне посилання.

Без коментарів.