Лікар Львівського обласного наркологічного диспансеру Олена Цицак — про запобігання поширення Синдрому набутого імунодефіциту (СНІД) в Україні. 16.05.2008. (За участю Л. Ковальської. Редактор Л. Пуга).

( розмір 6.39 MB )

Лідія Ковальська

Христос воскрес! Проблема ВІЛ—інфікування є актуальною для кожної країни. Великої актуальності вона набула в Україні, адже тут темпи поширення ВІЛ СНІД найвищі в Європі, тому людство стривожене тим, що відбувається з державою, яка посуті знаходиться в центрі Європи і, якщо ця хвороба на буде зупинена, не будуть зупинені темпи її поширення, це стане загрозою для інших держав також. Я хочу розповісти про ту роботу, яку робить Карітас, і не тільки Карітас в цьому напрямку. По єпархіальних карітасах сьогодні реалізовуються проекти, пов’язані з тематикою ВІЛ СІНД. Це і праця реабілітаційного центру в селі Рихтичі Дрогобицького району, директор Карітасу — отець Ігор Козанкевич, це і надзвичайно важливий проект допомоги ВІЛ—інфікованим дітям, які живуть в Донецьку, директор Карітасу отець Василь Пантелюк. Це проекти, пов’язані з ВІЛ інфікуванням, які працюють в Київському єпархіальному карітасі та інших єпархіальних карітасах. Я не буду перечисляти усіх. Одним із таких проектів, є проект профілактики поширення ВІЛ СНІД серед підлітків та молоді, який працює у Стрйському єпархілальному карітасі. Ми охопили цією роботою усі п’ять районів Стрийської єпархії. Це Городоцький, Перемишлянський, Миколаївський, Жидачівський та Стрийський райони. Саме анкетування допомагає визначити обізнаність людей з цією проблемою і, нажаль, як координатор цьго проекту, я змушена відзначити, що діти виявляють часто навіть кращу обізнаність що таке СНІД ніж їхні батьки чи педагоги, чиє викладання безпосередньо не пов’язане зі знанням ОБЖ чи біології. Церква не може стояти осторонь від суспільних проблем і ті церковні стуктури, які працюють для суспільства, а також і благодійні фонди, такі як Карітас, покликані допомагати нашій державі ліквідувати ті проблеми, з якими зустрілося суспільство. Однак проблемою ВІЛ СНІД займаються не тільки неурядові організації, аджде існують багато ВІЛ—сервісних організацій, зокрема, це і мережа ЛЖВ, це мережа людей, які живуть із ВІЛ СНІД, але і державні інституції мають своїм головним завданням не тільки лікувати, але і проводити профілактичну працю. Сьогодні я хочу вам представити лікаря обласного наркологічного диспансеру пані Олену Цицак для того, щоб наші слухачі довідалися про ту працю, яку ви проводите, про ті програми, які держава впроваджує для ліквідації епідемії.

Олена Цицак

Доброго дня, шановні радіослухачі. Насамперед я хочу подякувати студії Радіо «Воскресіння» за можливість поспілкуватися з вами та надати інформацію щодо нових методів в комплексі лікування хімічної залежності. А сьогодні хотілось би зосередитись на такому новому методі для нашого регіону, для міста Львова, як замісна підтримувальна терапія при лікуванні хворих із синдромом залежності від опіоїдів. Що таке замісна підтримувальна терапія. В Україні, як і в більшості європейських країн протягом останніх п’ятнадцяти років виникли серйозні проблеми, викликані протизаконним вживанням наркотичних речовин. Лише в наркологічній службі нашої держави обліковано більше 80—ти тисяч споживачів ін’єкційних наркотиків. Водночас згідно з даними соціологічних досліджень їхня кількість досягає 560 тисяч. Вживання наркотиків вже давно перетворилося з вийнятково медичої у велику соціальну проблему у першу чергу через криміналізацію наркоспоживачів а також через небезпку інфікування вірусом імунодефіциту людини та ішими інфекціями, що передаються через кров. Це, наприклад, гепатити Б і С. Той факт, що споживання наркотику сприяє поширенню ВІЛ протягом останніх кількох років викликає особливу тривогу в суспільстві, оскільки тенденція сероконферсії для споживачів ін’єкційних наркотиків залигається дуже високою. Тобто згодом усе більше споживачів стають ВІЛ—іфікованими. Так, наприклад, за даними епіднагляду у деяких регіонах України більше 60 відсотків споживачі ін’єкційних накркотиків є ВІЛ—позитивними. Всесвітня організація охорони здоров’я визначила п’ять базових принципів профілактики ВІЛ—інфекції для тих, хто вживає наркотики. А саме, це інформування та первинна профілактика, доступність медичної та соціальної допомоги, проведення аутричроботи серед наркоспоживачів, можливість отримувати стерильне обладнання для ін’єкцій а також замісна підтримувальна терапія для наркозалежних, що вживають опіоїди. Тривалі дослідження, про провели у США та країнах Західної Європи підтвердили, що замісна терапія є найефективнішим методом у комплексі лікування та реабілітації хворих на опіоїдну залежність. ВОЗ також пропонує цей вид лікування саме в тих країнах, де головним шляхом розповсюдження інфекції є ін’єкційний, а головна уражена група — це споживачі ін’єкційних наркотиків.

Лідія Ковальська

Зара в нашій області перебуває на обліку 1086 ВІЛ—інфікованих. Це є офіційна статистика, однак вона дуже відрізняється від реальної статистики і якщо повернутися до питання замісної терапії то тут думки в суспільстві розділилися. Чим ви можете аргументувати, що саме введення замісної терапії значною мірою вирішить ті проблеми?

Олена Цицак

Замісна підтримувальна терапія впливає саме на біологічні чнники, що підтримують систематичне вживання опіоїдів. Замісний препарат не дозволяє розвинутися симптомам відміни, зменшують потяг до наркотиків, блокують або значною мірою пом’якшують ефекти від екзогенних наркотиків. Головні претезії, які дуже часто можна почути від противників замісної терапії полягають у тому, що це ніби не терапія, а просто заміна одного наркотику іншим. Але тут слід зазначити, що медична допомога та підтримка дуже часто не здатні вирішити усіх проблем людини, а можуть лише пом’якшити їх або зменшити ступінь важкості. Замісна підтримувальна терапія це такий спосіб, завдяки якому впевнено досягається зменшення шкідливих насліків і вирішуються багато проблем, що виникають при зловживанні наркотиками. Якщо ми будемо говорити про переваги медичних замісних препаратів у порівнянні з нелегальними опіятами, то це може виглядати наступним чином: препарати замісні вживаються парентерально, іхній хімічний склад добре відомий, вони є довгодіючими, тобто вживання можливе один раз на добу та рідше. Вони дозволяють відмовитися від ін’єкцій та вживаються під медичним наглядом. Можна сказати, що завдяки участі у такій терапії пацієнти значно рідше виявляють кримінальну поведінку, зменшують вживання нелегальних опіатів, використання голок та шприців, що значно знижує ризик розповсюдження ВІЛ, гепатитів Б і С. покращують соціальне функціонування та покажчики психічного здоров’я.

Лідія Ковальська

Скажіть будь—ласка, ця терапія вже працює в Україні протягом двох років, у Львові вона запроваджена з цього року, ви можете оцінити наскільки вона успішно працює, скільки користувачів цієї замісної терапії?

Олена Цицак

Справа в тому, що поширення застосування замісної підтримувальної терапії в Єсропі та у світі почало розпосюджуватися з 1987 року, коли поширилася епідемія ВІЛ СНІД. Всі країни західної Європи, Америка використовують цей метод давно і ефективно. На даний час цей метод використовується у країнах східної Європи і у майже усіх країнах колишнього СРСР. В Україні перші пілотні проекти підтримувальної замісної терапії з’явилися у 2003 році і першими містами, де це впроваджувалися були міста Херсон і Київ. На даний час при підтримці президента України Віктора Андрійовича Ющенка, який видав у грудні минулого року указ, який сприяє впровадженню замісної підтримувальної терапії та цілої низки наказів Міністерства охорони здоров’я при підтримці Глобального фонду, міжнародного благодійного фонду «Міжнародний альянс ВІЛ СНІД в Україні», який надає замісний препарат безкоштовно в якості гуманітарної допомоги. Ця програма працює в угіх регіонах України. У Львові підготовчий період для впровадження замісної підтримувальної терапії почався в минулому році. Тобто перший етап це була технічна підготовка до впровадження проекту, було підготоване відповідне приміщення, зроблено ремонти, придбано необхідне обладнання, підібрано персонал для роботи. В проекті, працює мульти—дисциплінарна команда з пацієнтами програми. До її складу входить лікар нарколог, інфекціоніст, психолог, соціальний працівник, дві медсестри. Прогмама працює щоденно. Фізична наявність пацієнта щоденна та саме є позитивним моментом не тільки в якості підтримки його фізичного комфорту. Пацієт кожного дня може поспілкуватися з психологом, отримати необхідне консультування, вирішити якісь соціальні проблеми за допомогою соціального працівника. Консультування проводяться не тільки індивідуальні, але і групові. Тобто це серйозна державна програма, яка налаштована на поліпшення якості тих осіб які страждають від залежності від опіоїдів упродовж багатьох років.

Лідія Ковальська

Зараз, особливо у нашому регіоні, майже однакова кількість людей, які інфікувалися статевим шляхом і споживачів ін’єкційних наркотиків. Як ви дивитеся на цю проблему? Саме тут в основі лежить моральна проблема ВІЛ інфікування де не останнє місце впливу на цих людей, зокрема на поведінку молоді повинна займати Церква?

Олена Цицак

Я думаю, що ні для кого вже не секрет, що наприклад, проблема хімічної залежності це не є лише медична проблема, це проблема в першу чергу психолого—соціальна, духовна. Нажаль до медиків люди, які страждають від залежності, звертаються вже достатньо пізно, коли хвороба вже у розквіті. Моїм твердим переконанням є те, що у першу чергу сім’я має звертати увагу на добрий клімат у своїй родині, на те як виховуються діти, в якій атмосфері, чи отримують вони достатньо материнської любові і батьківської уваги щоб не шукати якихось додаткових відчуттів поза межами родини. Мені страшенно болить серце за те, що нажаль ми працюємо вже з наслідками, коли щось докорінно змінити вже в принципі є неможливо. Тому всі чудово розуміють, що узалежнення це є важкі хронічні хвороби, які потребують постійної до себе уваги. І це роботи не лише узалежненої людини над собою, а це і робота і цілої родини, цілого оточення. Нажаль у нашому суспільстві є ще велика ступінь нерозуміння цих проблем.

Лідія Ковальська

І, власне, через оцю необізнаність в суспільстві виникає страх, виникає момент неприйняття суспільством цих ВІЛ—інфікованих людей, якщо вони відкривають свій статус, або якимось чином порушена їхна анонімність і таким чином нівелюється значення людини, як особистості, але крім того я бачу ще дуже велику проблему в тому, що наше суспільство і надалі сприймає наркоманів як злочинців а не як людей хворих. Чи ще хтось крім вас на теренах Львівської області займається питаннями замісної терапії, зокрема, маю на увазі обласний СНІД—центр? Хочу для наших слухачів повідомити, що саме там вони можуть пройти анонімне обстеження, саме там вони можуть отримати дотестове та післятестове консультування і, звичайно, спостерігатися у лікаря.

Олена Цицак

У Львові програма замісної підтримувальної терапії на данй час реалізовується тільки на базі Львівського обласного клінічного наркологічного диспансеру. Програма працює з 4 березня. 15 осіб, які працюють у цій програмі, нажаль більше пацієнтів ми взяти не можемо. Програма довгострокова, вона розрахована на пів року до кінця вересня, оскільки препарат надається як гуманітарна допомога. В песпективі замісні препарати мають закуплятися нашою державою, щоб процес надання такої допомоги пацієнтам не зупинився. В песпективі планується впровадження замісної підтримувальної терапії на базі обласного СНІД—центру, Обласного фтізіо—пульмонологічного центру, а також в таких районних містах нашого регіону як місто Червоноград, Дрогобич, Стрий але ці всі проекти на стадії технічної розробки. Так що говорити про якісь конкретні терміни впровадження ще просто зарано.

Лідія КОвальська

Чи ви особисто бачите вашу якусь співпрацю з Церквою в песпективі, адже ви є офіційна, державна установа?

Олена Цицак

Дякую вам за це запитання, тому що без допомоги Церкви, яка є дудже високим авторитетом серед населення нашого регіону будь—яку справу важко вирішувати. Представники Церкви щоденно спілкуються з людьми, з громадою як у великому місті так і у маленьких містечках і те що скаже отець для своєї пастви, це є надзвичайо важливе слово. Я би хотіла від себе особисто та від своїх колег подякувати представникам Церкви за те, що зараз проводиться робота із узалежненими при багатьох церквах. Це є надзвичайно вагома підтримка. І не тільки з узалежненими, але роз’яснюються певні моменти цієї проблеми і членам родини і найближчому оточенню цих пацієнтів.

Лідія Ковальська

Я вважаю ми на цьому сьогодні можемо завершити нашу розмову, але я сподіваюся на майбутні наші зустрічі де ми будемо розповідати нашим слухачам про ту роботу, яку ви виконуєте і мені залишилося вам тільки подякувати.

Олена Цицак

Дякую пані Ліда, шановні слухачі. Всього найкращого, будьте здоровими, тверезими і розумними.

Підготувала Лідія Пуга. (Фрагмент програми Радіо «Воскресіння»)

Опубліковано у Інтерв’ю Коментарі | Теґи: , . | Додати в закладки: постійне посилання на публікацію.

Без коментарів.