Юрій Підлісний — про участь Церкви у формуванні громадянського суспільства. 14.02.2008

( розмір 3.04 MB )

Кор.

13 лютого у Києві в Українському домі відбувся круглий стіл, організований Нарадою представників християнських Церков України та Фондом Конрада Адеануера на тему «Досвід християнських Церков у побудові громадянського суспільства». Ми звернулися до голови комісії у справах мирян УГКЦ Юрія Підлісного, який брав участь у оргнаізації і проведенні цього заходу, з запитанням про мету круглого столу та його завдання.

Юрій Підлісний

Основною ідеєю цього круглого столу було підняти тему громадянського суспільства. Як ви знаєте останнім часом українські чиновники різних гілок влади починають на весь голос заявляти про сприяння побудові громадянського суспільства і складається враження, що це стало ніби панацеєю від усіх наших негаразів. З громадянським суспільством пов’язують і певні політичні зрушення, і пов’язують значною мірою з адміністративнотериторіальною реформою в Україні. Дуже часто можна почути починаючи десь з 2001 року, що йде якесь таке нерозуміння з боку наших чиновників, з боку високопоставлених політиків, тому потрібно піднімати це питання як на філософському рівні, на рівні загальної дискусії в суспільстві, політики але так само на рівні громадських та релігійних організацій. Чому Церква взялася за таке, здавалось би, суто політчне питання, адже Церква не є суб’єктом політики в Україні, навіть не є усчасником державотворчих процесів, моделей. Все таки громадянсье суспільство у своїй основі базується на християнських цінностях. Тому виникла ідея сказати своє слово як ми бачимо основи того громадянськгго суспільсвта і протиставити його отому, на мою думку, абсолютному хибному баченню з боку державних органів влади.

Хто взяв участь у цьому круглому столі?

Юрій Підлісний

Попри те, що ініціатива виходила з боку комісії у справах мирян УГКЦ з самого початку цей круглий стіл задумувався як міжконфесійний і Нарада представників християнських Церков України до якої входять УАПЦ Київського патріархату, УПЦ, УАПЦ, УГКЦ, РКЦ та чотири найбільші протестанстські церкви, саме вони разом з Фондом Конрада Аденауера брали участь у цьому. Також були запрошені гості від органів влади, від громадських та мирянських організацій.

Кор.

Які наслідки очікуються від цього круглого столу і, можливо, трошки детальніше розкажіть про звернення, яке було оприлюднене на цьому круглому столі?

Юрій Підлісний

Щодо наслідків. Цей круглій стіл маючи тему цього досвіду християнських церков у побудові громадянського суспільства має таку тему досить світоглядну, відповідно очікувати якихось негайних налідків не варто. Отже цей круглий стіл розглядається лише як один із кроків у напряму до зміни ситуації. Що саме ми хотіли би досягти? Властиво, показати, що громадянське суспільство починається з конкретної людини. Від мене, від мого ближнього, сусіда, співробітника залежить те, яким буде це суспільство. В Радянському союзі будь-яка ініціатива та бажання взяти на себе відповідальність придушувалася таким банальним: «чи тобі більше за всіх треба», а громадянське суспільсвто — якраз навпаки: «мені більше за всіх треба». Щоб було чисто на вулиці, щоб система формування і здійснення влади була прозорою, мені більше треба визначати, що нам потрібно в міській чи в селищній громаді — оце є основа громадянського суспільства.

Воходить вона від того, що Бог сотворив людину вільною, а раз вільною, то теж і відповідальною за саму себе і за тих, з ким вона проводить своє життя — за дружину, чоловіка, дітей, ширшу спільноту. Отже, ще раз наголосити, ввести це у політичний дискус, що головне у громадянському суспільстві це сприяння створенню тих можливостей, коли самі люди, сама громада на місцях буде визначати що їм потрібно для більш-менш повної самодостатності. Власне, у зверненні предстоятелів християнських Церков заме на цьому наголошено. Там більше зазначено, що жодна зміна не відбудеться без особистого морального стержня людини. Тобто має статися зміна в розумінні того, що все що я роблю, будучи вільною людиною в демократичному суспільстві я повинен робити із відповідальністю перед своїми ближніми, але головне, перед своїм Творцем. Тому що в мене може бути відповідальність перед своїми ближніми, які самі є безвідповідальними і ми можемо домовитись про те що відповідальність майже нічого не означає, але все ж таки є вищий контроль, перед яким я своєю совітю буду відповідати.

Кор.

Скажить будь-ласка, чи буде продовження такого діалогу в такому вигляді, у формі круглих столів, нарад і між Церквою і суспільством, між саме Нарадою пердавтавників християнських Церков і суспільством?

Юрій Підлісний

Наступним кроком є план перенести досвід проведення такого круглого столу у регіони. Попередньо була така розмова з кожним представником християнської наради щоб кожен на своїх місця провів, для прикладу, якщо брати УГКЦ, наради по єпархіях. Щоб люди, які є активними у мирянському житті, у громадських організаціях, які входять до органів місцевого самоврядування, подискутували на ці теми. Тому ця ідея, ідея громадянського суспільтва перенесеться на місця, щоб там зреалізовувати саму ідею громадянського суспільства.

Кор.

Якими, на вашу думку є ключові принципи громадянського суспільства?

Юрій Підлісний

Отже, головні принципи це є солідарність, субсидіарність, спільне благо. Що це за такі кумедні слова іншомовного походження? Бог, творячи людину вільною і даючи їй право розпоряджатися всім сотвореним, заклавши у неї свободу, говорить їй про те, що ця людина є відповідальна за свою долю. Пануй над цим всім, наповнюй цю землю — це є слова про якісь покликання, обов’язки, відповідальність. І солідарність означає, що бачучи свого ближнього, який потерпає від якоїсь нужди, є скривджени, чи нездатний себе забезпечити, це означає, що я повинен взяти на себе відповідальність йому допомогти. В який це спосіб буде, чи я його навчу як треба вийти з ситуації, чи я йому на першому етапі поможу, може щось за нього зроблю, але це є відповідальність за свого ближнього. Отакі індивіди, які допомагають одне одному, особи, які творять взаємовідповідальність один за одного, вони створюють також і інші спільноти, вони створюють свої сім’ї, громадські організації чи об’єднання підприємців. Вони хочуть якось забезпечити свою сім’ю, своє товариство якоюсь самодостатністю, щоб могти повноцінно проводити своє життя у цьому товаристві у цій спільноті. Але часом стається так, що ми не здатні забезпечити себе. Якщо взяти, наприклад, селищну громаду. Вона не спроможна ні своїми коштами, ні своїми силами зробити, наприклад, дорогу, побудувати якусь інфраструктуру якогось ширшого мастабу, адже прокладення газу вимагає більших зусиль. Чи, скажімо наявність пожежної служби — для цього громада делегує право органам, які вона сама створює, виконувати якісь певні місії. Тобто допомагати у забезпечені власної самодостатності. Це є принцип субсидіарності. Нажаль наша держава, політики дуже хибно це розуміють. Одного разу мені довелося слухати інтерв’ю ще перед виборами 2006 року про те, що принцип субсидіарності це є делегування ширших прав зверху на місця. Це стовідсоткова калька того, що колись називалося демократичним централізмом у комуністиній партії. Відповідно такі чиновники, які подібні речі заявляють, а потім кажуть, що вони сприяють створенню громадянського суспільства, вони абсоютно не розуміють цього процесу та суті. Покликанням цього круглого столу є показати, зокрема, і оцю невідповідність і по можливості усунути.

Підготувала Лідія Пуга. (Фрагмент програми Радіо «Воскресіння»)

Опубліковано у Інтерв’ю Коментарі. Додати до закладок постійне посилання.

Без коментарів.