Голова Катехитичної комісії сестра Луїза Цюпа — про проблеми катехитичого служіння у Португалії

( розмір 6.22 MB )

Кор.

Розпочнемо нашу програму із короткої довідки. РІшення Синоду єпископів від 14-21 жовтня 1996 р., пунктом 33 Декрету Блаженнішого Патріарха Любомира від 8 лютого 1997 р. була створена Катехитична комісія УГКЦ. Метою створення Катехитичної комісії є: координація діяльності єпархіальних катехитичних комісій та допомога Патріархові та Синоду єпископів у реалізації катехитичних програм. Для осягнення мети комісія координує діяльність єпархіальних катехитичних комісій, опікується вишколом та формацією катехитів, створює катехитичні програми, видає катехитичну літературу, організовує загальноцерковні катехитичні конфренції та вишкільно-просвітницькі семінари, а також співпрацює на усіх рівнях з освітньо-виховними і соціально-культурними закладами, релігійними та громадськими організаціями та з органами державної влади для покращення загального стану катехизації.

Таку коротку довідку про Катехитичну комісію УГКЦ знаходимо на офіційному сайті УКГЦ. Для того, щоб краще, а, може, детальніше, а, може, подати радше сучасну інформацію про те, чим живе Катехитична комісія УГКЦ, ми раді вітати у нашій студії голову Катехитичної комісії сестру Луїзу Цюпу.

Сестро Луїзо, вітаємо вас у нашій студії.

С. Луїза

Дякую

Кор.

На початку таке коротке запитання. От робив таку коротку довідку. І справді, дуже великі, можна сказати, навіть важкі завдання стоять перед Катехитично комісією. Чи вдається вам вирішувати їх?

С. Луїза

За Божою допомогою та щирою співпрацею відповідальних осіб. За катехитичні справи у кожній єпархії там, де вони вже є, де структури справді є не лише структрурами, а є дієвими особами, які переживають за таку велику справу, як виховання у вірі дітей, молоді, а також і родин, ця справа може йти вперед.

Кор.

У березні впродовж п’яти днів ви перебували у Португалії. Яка мета вашої подорожі і які завдання ви старалися вирішувати, перебуваючи у цій країні?

С. Луїза

Очевидно, катехитичну, тому що я їхала з рамени катехитичної Патріаршої комісії, щоб, властиво, подивитися, відчути, вислухати людей, контактуючись з різними структурами, існуючими в Португалії, як краще ми можемо послужити власне дітям у Португалії. Виховання у вірі, організування катехитичної справи, тому що засяг праці чи катехитичного служіння нашої комісії має бути всюди, де є українська душа, де є українська дитина. Де є українська людина, там є і терен праці Катехитичної комісії, і тому, перебуваючи у Португалії, я особливо переслідувала ту ціль — зустрітися з громадами, з суботніми школами, з дітьми, батьками, священиками, щоб вивчити стан катехитичної справи, катехитичного служіння в Португалії.

Кор.

І я кий є стан оцього катехитичого служіння у цій країні, наскільки це є розгалужено, наскільки це все охоплює наших дітей у цій країні?

C. Луїза

Якщо починати з мови, стану справ у Португалії, треба сказати, що там ще немає достатньо організованих парафій через брак священиків. Наш народ страждає у Португалії через брак священиків, які би їх обслуговували, які би організували парафії. На даний час для сто десяти тисяч емігрантів у Португалії ми маємо лише п’ять священиків. Це, самі можете зрозуміти, як важко є і ще неможливо говорити про катехизацію, про структури катехитичні. Є суботні школи. Треба дійсно подякувати спілкам, які працюють дуже активно у Португалії, маю на увазі Спілку українців. Голови надзвичайно активно працюють над тим, щоб не залишити дітей поза увагою. Зараз у Португалії працюють 9 суботніх українських шкіл, які згуртовують наших дітей. У деяких з них викладається предмет «Християнська етика». Тобто бодай елементи християнського виховання є присутні. Це є одна крапля до того моря потреб, які має Португалія. Учителі, які виїхали з України, вони не закопали свій талант, своє покликання, краще скажу. Вони переживають за долю виховання дітей, і батьки їм доручають своїх дітей. Те, що є найцінніше, цей скарб — це дитина. І саме вчителі несуть набільшу відповідальність за виховання цих же дітей, які є в Португалії. Хочу відзначити деякі суботні школи, які справді поставили на високий рівень і почали з того, що там є конечним християнське виховання. Можливо десь є елементи катехизації, але не може так бути, тому що катехизація як така має бути при парафії, при громаді. Це є перша справа отця-пароха, а відтак батьків, і кожна парафія має мати своїх катехитів. Так що ми не можемо говорити про організовану катехитичну справу у Португалії. Нажаль навіть у тих існуючих парафіях катехитичне питання ще далеко не є пріоритетним.

Кор.

Ви вже називали цифру 110 тис., чи є у вас інші цифри, щоб, наприклад, допомогти зрозуміти скільки там є наших дітей і відповідно тоді нам буде легше зорієнтуватися, що вони ще потребують? Ви говорите про 9 суботніх шкіл, але 9— це хороше число як для шкіл, але чи цього вистачає?

С. Луїза

Цього зовсім не вистачає. За 2006 рік статистика подає 86227 осіб українців, які легально працюють у Португалії. Але на сьогодні це вже сто тисяч емігрантів, з них від 30 до 40 тисяч— це сім’ї. Є дуже багато дітей. Згідно розмови з головою Спілки українців Португалії лише в окрузі Ліссабону можемо говорити про 1500 дітей. Осоливо є багато малих дітей, від одного до семи років. Дещо менше число віком 14-16 років. Те, що є у школах, за офіційною статистикою— 432 дитини навчається на сьогодні. Але таких шкіл ще потрібно організувати, але це буде, якщо Церква буде більш активно присутня в тих місцевостях, де є по 4 – 5 тисяч українців і де немає нашого священика. Це ставить серйозне питання для розвитку наших громад, для згуртування наших громад у Португалії, бо Церква завжди відіграє великий чинник об’єднання народу, його духовного життя, вирішування теж багато проблем побутових, моральних, духовних. Отже без Церкви, без присутності священика це неможливо зробити. Люди докладають усіх зусиль, щоб гуртуватися, але вони не можуть самі усього цього зробити. Тому тут вважаю, що першим таким надзвичайним кроком— це є присутність священиків, які би були для народу і з народом.

Кор.

Ви напевно не один раз і не з однією особою спілкувалися, коли перебували у Португалії. Що найбільше болить, чого найбільше вони потребують від української держави і, можливо, від українсько Церкви?

С. Луїза

Десь у наступних днях має бути розповюджена резолюція звернення, яке прийняла конференція, яка відбувалася у Ліссабоні, на якій були зібрані учителі, викладачі українських недільних чи суботніх шкіл, та були представники Асоціацій українських з Іспанії, Португалії, Італії. Пан Михайло Петруняк, Юрій Чопик з Мадриду і голови спілок українських в Португалії, де, власне, обговорювалися питання легалізації недільних чи суботніх шкіл в Португалії, де би діти, вивчаючи ці предмети, які є специфічні для кожного українця, щоб це було також і зараховане в Україні, легалізоване, щоб ті емігранти мали статус українця в Португалії, щоб були визнані їхні дипломи, щоб також зараховувати стаж вчителів у тих недільних чи суботніх школах. Тому що ці люди хоч залишили Україну, але мають вже немало років стажу своєї праці тут,в Україні, і тепер, будучи в Португалії з різних причин, вони, як вчителі, вони свідомі свого покликання, і вони там хочуть послужити. І вони служать, вони жертвують святу суботу чи неділю, щоб виховувати дітей. І це дуже слушне їхнє прохання, щоб їхній стаж був зарахований. Крім того Міністерство освіти України зараз розробляє положення про закордонні школи, про українські міжнародні школи. Це дуже важливо, але на думку конференції такі положення повинні бути обговорені у тій країні, де засновуються школи, щоб врахувати ті особливості цієї країни, тих дітей, які будуть навчатися у тих школах, умови, в яких вони навчаються. Це складні питання, яке потребує такого діалогу між міністерством і тими громадами, де мають засновуватися такі школи. Тому їхнє прохання є, щоб вони мали можливість обговорити, побачити цей статут перед тим, ніж він буде апробований в Україні для закордонної справи. Наші українці в Португалії чи Іспанії мають мати право на свої школи. Отже, тут потрібно тої співпраці між урядом однієї країни у другої країни, можливо це є питання ширші, які би треба було обговорювати і тут Церква може представляти перед урядом клопотання також про вирішення таких справ, щоб допомогти нашим людям, які виїхали з України. Так що ці справи буде Церква розглядати щодо Церкви, держава має розглянути щодо держави. Однак людина є одна, і ми всі працюємо над захистом, над гідним її життям.

Кор.

Сестро, продовжуючи нашу розмову хотів би запитати про акіцію «Діти — дітям». Розкажіть про це детальніше нашим радіослухачам.

С. Луїза

«Діти — дітям» — це програма, яку ми поширюємо зараз на дітей еміграції. Всі цього свідомі, що у минулому році в Україні Президентом Ющенком був проголошений Роком захисту прав дитини, а дев’ять українських християнських Церков, підтримуючи Президента, надали ще один важливий наголос, що сьогодні потрібно захищати духовний світ дитини. У минулому році багато таких спільних дій, багато ініціатив здійсненно у нашій Церкві, в УГКЦ, для дітей. Різні конкурси, олімпіади, на яких понад 35 тис. дітей взяли в Україні дуже активну участь. Діти в Україні у минулому році брали участь у конкурсі «Пісня серця». Це справді був такий дуже серйозний час такої євангелізації, катехизації як дітей, так і їхніх батьків. Вони шукали пісню з християнськими мотивами, деякі самі писали пісні, і тому тепер завдання дітей переможців конкурсу «Пісня серця», щоб вони тим своїм талантом, тим своїм пережиттям християнським поділилися з іншими дітьми, які не могли брати участь, які не мають зорганізованих таких катехитичних шкіл чи інших груп, де їм могли подати християнське виховання, де би могли їх виховувати, бути для них, з ними. І тому першу таку програму ми будемо здійснювати у Іспанії. Отже, з 23 квітня виїжджаємо до Іспанії, щоб взяти участь у зустрічі українсько-греко-католицьких родни, яка відбудеться 28-29 квітня у Мадриді. І там наші діти будуть мати можливість зустріти інших дітей і теж виступити з концертом, заспівати свої пісні, поділитися радістю, своїм талантом. Поділитися вірою, своїм способом сприйняття хриситянських цінностей. Це така наша програма, яка буде теж в Італії, будемо брати участь у святі з нагоди Дня Матері, участь у нічних чуваннях як в Іспанії, так і в Римі, і відтак ще відвідаємо наші осередки, де є наші українські матері і діти. Це наша перша така програма, а друге, що ми хочемо, ми будемо не тільки співати, але теж в Португалі та Іспанії ми зараз працюємо над програмою, і над такими організаційними питаннями, щоб провести літній десятиденний табір для дітей, які залишаються впродовж літа у Португалії або Іспанії. Отже, зараз іде праця з головами Спілок українців як в Португалі, так і в Іспанії зібрати дітей, які залишаються в серпні місяці, щоби катехити з України, семінаристи, священики, сестри, миряни могли включится в це служіння дітям. Отже, з однієї сторони ми з нашими дітьми відвідаємо дітей, збираємо дітей, маємо програми для них, а з другої сторони теж і катехитичне служіння, яке здійснюється в Україні тими особами, які протягом року працюють з дітьми теж зможуть поділитися своїм часом, своїм життям віри, молитви, праці з дітьми протягом літа цього року і на наступний рік. Це є наші такі плани Катехитичної комісії, щоб дійсно працювати конкретно над захистом духовного світу дітей, українських дітей на еміграції.

Кор.

Ми від себе щиро зичимо вам успіхів у цій справді важливій праці, бо виховаємо дітей, то виховаємо майбутнє України. Дякуємо вам за участь у нашій програмі.

С. Луїза

Дякую і вам.

Підготував о. Ігор Яців (Фрагмент програми Радіо «Воскресіння»)

Опубліковано у Інтерв’ю Коментарі. Додати до закладок постійне посилання.

Коментарі закриті.