Духівник згромадження Мілес Єзу Роберт Ніколетті та регіональний директор Андрій Проців — про згромадження Мілес Єзу (Воїнство Ісуса) та семінар «Розпізнання покликання: Священcтво, подружжя, Богопосвячений стан»

( розмір 4.15 MB )

Кор.

Як віднайти своє покликання у житті, як його розпізнати? На це питання, яке виникає у багатьох, намагатимуться відшукати відповіді на семінарі, який організовує 17 березня у передмісті Львова Брюховичах Міжнародний Католицький інститут Мілес Єзу (Воїнство Ісуса). Сьогодні в гостях у нашій студії духовний провідник семінару о. Роберт Ніколетті та регіональний директор Мілєс Єзу Андрій Проців. Шановні гості розкажуть детальніше про цей семінар та саме згромадження Мілес Єзу — Воїнство Ісуса, про його покликання та місію.

О. Роберт Ніколетті

Мілес Єзу має мету — лідерство для мирян у Католицькій Церкві. В Америці ми з шістдесять четвертого року, а в Україні— з дев’яностого року. Ми маємо священиків, маємо мирян, які є посвячені до Бога. Деякі живуть у спільноті, деякі зі сім’єю. Нашою метою є допомога, підтримка один одного на шляху до святості. Це означає — служити іншим, люблячи Бога, люблячи інших. Це найбільше, що можем.

Цей семінар, який будемо представляти, це є ще один приклад, як ми стараємося служити Богові і допомагати людям.

Кор.

Скажіть будь-ласка, скільки сьогодні налічує членів спільнота Мілес Єзу?

О. Роберт Ніколетті

Якщо говорити чисто про Україну, то у нас є більше двадцяти членів, якщо про чоловічу вітку говорити. Є також жіноча вітка, там також 10-15 членів згромадження, а по всьому світі— більше ста на різних континентах. Багато членів з України у даний час не є тут, деякі вчаться в семінарії у Римі, деякі працюють на місіях, дехто в Африці, в Індії, дехто їде в Америку також на місії.

Кор.

Де в Україні окрім Львова вас можна знайти?

Андрій Проців

Окрім Львова ми ще маємо притулок— дитячий будинок в селі Бортники Жидачівського району. Там є також спільнота і при ній є цей дитячий будинок. Сестри наші є у селі Бірки Яворівського району біля Львова.

Кор.

Чи у Києві є згромадження?

Андрій Проців

У Києві на даний момент у нас немає спільноти, у найближчому часі ми плануємо ще раз відкривати спільноту, тому що колись вона там була.

Кор.

Яке особливе завдання Мілес Єзу, чим воно відрізняється від інших монаших спільнот

О. Роберт Ніколетті

Мілес Єзу старається розвивати мирянський апостолят, як перше завдання. Інколи ми працюємо у світі, маємо свої професії. Якщо ми працюємо вдома, то стараємося розвивати лідерство у будь-якому завданні, що ми маємо. Це, я думаю, відрізняє нас від інших. Це не означає, що інші не хочуть бути лідерами у Церкві і суспльстві також, але ми є засновані, щоби сприяти цьому духові апостоляту, цьому ревному духові спасіння душ у суспільстві.

Кор.

Власне, цей семінар, що ви будете проводити в Брюховичах, має назву «Покликання», тобто покликання кожної людини на своєму місці, чи не так?

О. Роберт Ніколетті

Кожен з нас має своє покликання, тобто Бог кличе, Бог має план, Його Провидіння покриває і організовує все. І тоді ми стараємося сприяти середовищу , де легше знайти, пізнати той шлях, що Бог організував для нас. Щоб ми могли легко користувати з Його ласки і відповідати на Його волю, успішно служити іншим і присвятити себе повністю сприянню спасіння для людей у часі вічності.

Кор.

Отче, як ви знайшли своє покликання?

О. Роберт Ніколетті

В універсятеті, коли я зовсім не думав про покликання до богопосвяченого життя, знайшов друзів, які прийняли католицьку віру недавно, і вони були дуже ревні. Вони не старалися мене навчати, як бути католиком. Я завжди був католиком, але я знайшов у них щастя, чого я не мав. І почав робити те, що вони робили: читати життя святих, богословію, філософію, апологетику і чим більше я наближався до Бога такими засобами, тим щасливішим я ставав. Це було початком пошуку мого покликання, як я знайшов. Богородиця привела мене до Мілес Єзу двадцять чотири роки.

Кор.

Чи ви відчуваєте себе зараз щасливим? У чому це щастя полягає?

О. Роберт Ніколетті

Щастя— так, тому що Бог веде мене і Бог дає найшкраще для мене, навіть якщо я не розумію цього у першому моменті, це велика Тайна спасіння для мене і для інших людей також.

Також Богородиця завжди супроводжує, потішає і підкріплює нас, коли ми стараємося наслідувати Ісуса.

Кор.

Пане Андрію, як формувалося ваше покликання?

Андрй Проців

Тут була інша трохи історія, тому що я ще вчився за часів комунізму —десять років у школі до 90-го року і мав зовсім інші думки . І ніколи не приходило такого поняття навіть про покликання до голови. Але вже коли закінчував університет у дев’яносто четвертому році сталася одна подія, яка заставилася мене більше задуматися про життя, про Бога, я став більше цікавитися релігією, не знав навіть до якої Церкви податися, бо був ще не хрещений. Так сталося, що послухав батьків, і мене охрестили у Львові в Преображенській церкві. Коли я охрестився, мене постійно тягнуло до Церкви далі і далі. Спочатку один раз в неділю бути на Службі це було замало, через місяць два рази стало замало. Ходив тоді вже більше і більше. Так одного дня зустрівся я з Мілес Єзу. Причому, чим більше я ходив до церкви, чим частіше приймав Причастя, тим більше ця думка з’являлася, щоб посвятити своє життя Богові. Хоча я не дуже її приймав серйозно, часом боявся, часом втікав від неї, але коли зустрівся з Мілес Єзу і був на реколекції, багато глибше пізнав це питання, що Бог кличе і що тут не вартує зволікати. І після певних духовних порад і молитов пішов за цим покликанням. І зараз дуже радий, що мав силу наслідувати це покликання, дав Бог. І також хотів ще сказати, що покликання— це така річ, де не ми його вибираємо, а Бог його вибирає. Тут багато помиляються молодих людей в даний час, думаючи, що я виберу щось і я за цим буду йти. Так буває, що вибере щось собі молодий чоловік, думає, що це його план і хоче, щоб Бог йому благословив цей план. Але, можливо, Бог має ініший план. Важливо чоловіку бути відкритим спочатку, перед тим, як знайти своє покликання. З таким питанням:« Що Бог хоче?»—тоді далі йти думати і вирішувати.

О. Роберт Ніколетті

Власне, цей семінар є моментом, коли ми зупинимося, що ми звичайно робимо і даємо Богові час і місце у своєму серці, своєму житті, щоб молитися, просити від нього просвітлення і розсудливості, що вирішити найкраще. І так, як ми думаємо дуже серйозно перед тим, що ми купуємо щось велике, чи приймаємо якесь важливе рішення у житті, ми думаємо, не поспішаємо, так і семінар є момент ласки, момент божественної помочі, щоб ми могли вирішити, вибрати, що Бог пропонує нам.

Ми говоримо про шлюб, ми говоримо про богопосвячене життя, священство, ми стараємося пояснити, що це все означає, щоб люди могли розсудливо вирішити, де вони думають Бог хоче, щоб вони стали святими.

Кор.

Фактично кожен член Мілес Єзу знайшов вже своє покликання. Як виглядає монастирське життя у вашому згромадженні? Знову ж таки, які воно має особливості?

Андрій Проців.

Життя є дуже подібне до такого життя монашого, як в інших чинах. Маємо розпорядок: встаємо в п’ятій годині, є молитви ранкові, є роздум, Літургія, є подяка, коли ти після Літургії. Можливо, відрізняється тим, що зранку ми вже маємо такий план на день. Плануємо, хто чим буде займатися у цей день. Є різні справи, є місії, куди хто, може, планує, є справи світські. Маємо залагоджувати питання з притулками, з документами, з школою, яку відкрили і т. д. Є різні питання спілкування з іншими спільнотами за кордоном. Далі, як звичайно, є обід, вечірні молитви, є певний час відпочинку. Далі вже час мовчання після вечірніх молитв.

Кор.

Ви згадали, що ви плануєте. А чи є якісь такі середньотермінові чи довготермінові плани?

Андрій Проців.

У щоденному житті ми звичайно плануємо день. Але є такі дні, коли мусимо планувати на півроку вперед часу, часом на декілька місяців, часом на Великий Піст, особливо з подорожами треба спланувати. Ми багато подорожуємо як на території України, так і за її межами.

О. Роберт Ніколетті

Інша діяльність Мілес Єзу є допомога для бідних. Маємо понад сто людей у нашій хаті у п’ятницю, які отримують їжу, одяг, ліки. Ми маємо кухню для бідних. Десь 250 людей кожен день їдять обід, маємо два притулки для хлопців і для дівчат. Сестри також опікуються дітьми, і також ми маємо місії і реколекції і місії для молоді, маємо уроки для священиків і також ми друкуємо католицьку літературу. Можливо пізніше, якщо буде можливість, ми зможемо представити різну нашу літературу, що ми друкували.

Кор.

Одна з книжок— це книжка отця Андрія Селівана «У пошуках покликання», яка буде використовуватися у семінарії в Брюховичах. Будь ласка, нагадайте слухачам, де вони можуть підійти і як зголошуватися на семінар.

Андрій Проців.

Зголоситися на семінар можна за телефоном нашим у Львові. Це 76-74-08. А сам семінар відбудеться 17 березня у Реколекційному центрі Львівською архієпархії в селі Брюховичі. Збір на цей семінар відбудеться у нашій спільноті до 12 години дня. Збір у нас, на Довбуша, 24, а звідти ми усі разом поїдемо на семінар в Брюховичі.

Кор.

Скажіть будь-ласка, чи кількість учасників обмежена?

О.Роберт Ніколетті

Ну, напевно, 500 буде забагато.

Кор

Дуже вам дякую за участь у програмі і чекаємо, що слухачі будуть зголошуватися, власне, на участь у семінарі, тема якого «Розпізнання покликання. Священтсво, подружжя, Богопосвячений стан».

Шановні слухачі, ми спілкувалися з о. Робертом Ніколетті, міжнародного католицького інституту Мілес Єзу Воїнство Ісуса та Андрієм Процівим, регіональним директором Мілес Єзу.

Підготувала Любомира Бурка. (Фрагмент прогами Радіо «Воскресіння»)

Опубліковано у Інтерв’ю Коментарі. Додати до закладок постійне посилання.

Коментарі закриті.