Блаженніший Любомир Кардинал Гузар коментує результати роботи Синоду Єпископів Української Греко-Католицької Церкви

( розмір 5.51 MB )

29 вересня 2006 року об 11.00 у конференційному залі Митрополичих палат Святоюрської гори (Львів, пл.Святого Юра, 5) відбулася прес-конференція, на якій було повідомлено про підсумки роботи Синоду Єпископів УГКЦ, який проходив 13-20 вересня 2006 року. У роботі прес-конференції взяв участь Блаженніший Любомир, Глава УГКЦ. Під час прес-конференції було оприлюднено «Постанови Патріаршого Синоду Єпископів Української Греко-Католицької Церкви».

Від 13 до 20 вересня 2006 року у Брюховичах (поблизу Львова) проходили щорічні засідання Патріаршого Синоду Єпископів УГКЦ, темою якого була програма вишколу та виховання священиків. У Синоді, який очолював Блаженніший Любомир, Верховний Архиепископ Києво- Галицький, взяли участь три митрополити та 33 єпископи – члени Патріаршого Синоду з України та з поселень. Крім того були присутніми запрошені гості: Високопреосвященний Владика Ерколє (Люпіначчі), Єпископ Люнгро помісної Італо-Албанської Церкви, делегований представник Італійської Єпископської Конференції; Преосвященний Владика Мілан (Шашік), Апостольський адміністратор Мукачівський, та о. Богдан Лисиканич, Апостольський адміністратор екзархату у Великобританії.

У неділю, 17 вересня, синодальні отці взяли участь в урочистому відкритті та освяченні нового будинку філософсько-богословського факультету Українського католицького університету. Божественну Літургію очолив Блаженніший Любомир.

Упродовж одного дня члени Синоду дискутували над документом «Напрямні підготовки кандидатів до священства в УГКЦ”. Після дискусії та роботи в групах вирішили продовжити опрацювання офіційного документа про вишкіл священиків, враховуючи зауваження Владик та осіб, відповідальних за вишкіл і формацію молодих священиків в поодиноких єпархіях нашої Церкви, а також священиків і мирян, які подали свої пропозиції до Синоду.

Крім того, Владики розглянули питання, пов’язані з обсадженням єпископських престолів там, де бракує правлячих архиєреїв, і в місцях, де потрібні єпископи-помічники. У вівторок, 19 вересня, відбулося голосування щодо конкретних кандидатів у єпископи нашої Церкви.

Під час засідань члени Синоду звернулися з вітальними листами до Святішого Отця Бенедикта XVI, Президента України Віктора Ющенка та до глав українських православних Церков в Україні, Європі, обох Америках і Австралії. Окремим листом владики запросили Святішого Отця відвідати Україну.

Наступний Патріарший Синод заплановано провести наприкінці вересня 2007 року у Філадельфії, США, відзначивши таким чином столітній ювілей приїзду до США першого греко-католицького Єпископа Сотера (Ортинського). Головною темою цього Синоду буде євангелізація.

Синод завершив свою роботу у середу, 20 вересня, підписанням синодальних рішень.

29 вересня 2006 року у першій частині прес-конференції Блаженніший Любомир розповів, що Синод розпочав свою роботу із визначення основ ідентичності Церкви. Про це Глава УГКЦ сказав так:

Блаженніший Любомир Гузар.

Трудно розуміти Синод, чи Синоди, коли б їх узяти кожного осібно. У них є певна послідовність, історія цілком природна. Синод— це є також момент, коли ми стараємося зробити підсумок того, що було, нав’язати до того, що було, щоб іти вперед. Одна з великих проблем, з якою ми зустрілися, коли УГКЦ п’ятнадцять років тому, чи трошки більше, уже була освободжена, могла почати діяти сама собою, є певне таке збентеження серед вірних навіть нашої Церкви в тому — що ми? Як ми? Те, що ми часто вживаємо слово «тотожність» або «ідентичність». Хто ми є, яке наше завдання? І, власне, на цьому Синоді після кількалітньої праці, щоб це чітко і якнайпростіше з’ясувати, ми зробили таке ствердження нашої ідентичності, щоб ніхто не мав сумніву і не питав «Хто чи що ми?». Щоб ми самі були того свідомі і самі могли на це відповісти. Отже, перш за все, ми є Церква, помісна Церква, це значить — установа, завдання якої є продовжувати діло спасіння. Ми є помісна Церква, це означає — Церква свого права. Христова Церва в цілому світі є одна, її Ісус Христос установив, але вона існує і діє в конкретних Церквах свого права. Декотрі з них є більші, декотрі — менші, але тут є неважливою кількість, а важливою є, власне, духовна, богословська церковно-правна природа, яка в сумі разом дає поняття Церква свого права. Одним словом, ми є Церква сама в собі, яка не є частиною чогось іншого, але є Церквою Христовою в конкретних обставинах для конкретних осіб. Розуміється, ця Церква наша є у сопричастю з Вселенською Церквою. Значить з усіма Церквами, які визнають святого апостола Петра і його наступників, як тих, які є видимим осередком тої єдності, те що ми популярно називаємо католиками. Тепер ми є у певній ситуації історичній, географічній, і на підставі цього наша Церква є носієм Східної традиції, візантійської традиції, яка походить у нас від Володимирового хрещення. Ці три елементи є основними елементами, які пояснюють — хто ми є, що ми є.

Кор.

Відтак під час Синоду Єпископів УГКЦ було визначено як стратегію нашої Церкви на наступні десятиліття гасло: „Святість об’єднаного Божого люду”. Це за словами Глави УГКЦ має стати напрямком руху Церкви у майбутніх десятиліттях.

Бдаженніший Любомир Гузар.

Яке наше завдання? Завдання наше є дуже просте. Так, як недавно висловився Папа Бенедикт XVI у своєму листі з нагоди відзначення 60-ліття ліквідації нашої Церкви. Ми є Церква, завдання якої — нести спасіння для людей у даній традиції, якої ми є спадкоємцями.

Виходячи з того, і це є, так би мовити, друге дуже важливе досягнення цього нашого Синоду — ми хотіли встановити, з’ясувами, ствердити стратегію нашої Церкви.

Як ми хочемо розвивати нашу діяльність у найближчих десятиліттях? Як я вже згадував перед тим, але ми це тепер дуже так формально підтвердили, це є святість об’єднаного Божого люду. Святість— це значить жити так, як від нас Господь Бог хоче. Що для нас практично означає святість, що Церква буде робити? Ми хочемо, щоб кожен член нашої Церкви зрозумів і вмів відповісти на такі питання: чому я вірю в Бога? Чому я вірю в Іскуса Христа? Чому я є християнином? Чому я є греко-католиком і що це значить у моєму житті? Крім того ми беремо собі за ціль допомогти нашим людям, як прпактично жити так, як належиться християнам, людям, які вірять у Бога згідно з Христовою наукою в тій традиції, у якій ми народилися і живемо. Розуміти і жити — це є ота святість об’єднаного Божого люду дуже важливим є, бо така є заповідь Христова, щоб ми були справді між собою об’єднані. Факт є, що ми не є об’єднані. Є різного роду більші чи менші поділи і нашим завданням є тті поділи долати, щоб була повна єдність Божого люду. Це є стратегія нашої Церкви, а все інше, що ми будемо робити це є тільки наслідок, це є консеквенції тої стратегії, тому для нас цьогорічний Синод був дуже важливий бо ці такі основні ствердження полегшують нам нашу працю, дають нам зрозуміння що ми робимо, чому ми робимо, дають нам певні норми, за якими ми маємо порушуватися.

Кор.

Тоді Блаженніший Любомир, розповідаючи про роботу Синоду Єпископів УГКЦ, розповів журналістам про головну тему роботи Синоду.

Блаженніший Любомир Гузар.

Наша головна тема цього року була — священство, практично — виховання священиків, і взяли за підставу навчання Папи Івана Павла II. Чотири аспекти виховання священика: загальнолюдський, духовний, інтелектуальний і душпастирський. Ми хочемо мати священика, який є доброю людиною, під кожним оглядом культури, поведінки, зрозуміння свого єства, який є людина віруюча і практикуюча, живе за своїми релігійними переконаннями, яка має відповідну інтелектуальну підготовку, науку, знання, і, останнє, яка вміє оці цінності передавати людям. Бачите Церква є така установа, яка вже дуже довго існує, а в людському житті так буває, що ми до чогось призвичаюємося, багато речей стає нам буденними і ми перестаємо застановлятися над ними і так приймаємо те що є. Церква мусить бути дуже чуйна на те щоб старатися перевіряти свій стан і старатися щоб ті, власне, основні речі ніколи не ставали нам буденними. Коли я згадав ті чотири аспекти виховання священика то є не щоби чогось нового відкрили, немов би його перед тим не було, тільки ми стараємось перевірити, чи ми робимо так як треба, чи ми справді тримаємося на певному рівні.

Кор.

Після цього Блаженніший Любомир проінформував працівників ЗМІ про інші теми, які було розлянуто під час Синоду єпископів УГКЦ.

Блаженніший Любомир Гузар.

Дальше ми говорили про різні аспекти нашого життя, літургійний, суспільний, про фінансовий аспект. Ми це все старалися якось перевірити, побачити, бо це частина нормального життя. Ми присвятили доволі багато уваги двом аспектам, а саме: наша Церква приготовляє тепер катехизм. Як знаєте вже кільканадцять років тому появився катехизм Католицької Церкви, в якому зібрані основні правди нашої віри і там поручено також, щоб помісні Церкви ці правди віри старались представити у світлі своєї традиції, у світлі своєї специфіки.

Над цим ми працюємо катехитична, богословська комісії під проводом владики Петра Стасюка. Другий аспект, над яким ми застановлялися — наступного року має відбутися Патріарший Собор. Це є таке представництво єпископів, духовенства, монашества, мирян з цілого світу де наша Церква є і темою нашої застанови стане молодь. Чого молодь потребує, як можемо молодим людям у нашій Церкві допомогти належно дозрівати, ставати повноцінними християнами і громадянами.

Кор.

Після цього Глава УГКЦ відповів на усі поставлені йому запитання. Серед них до теми прес-конференції зокрема відносилося питання про збірку для УКУ та єпархій, та екзархій УГКЦ на східній Україні.

Зокрема про це було постановлено під час Синоду єпископів.

Блаженніший Любомир Гузар.

Ми маємо в Ураїні, якщо не помиляюся понад сто університетів, їх утримує держава Український католицький університет є інституція, яку утримує наша Церква. Університет для держави, як наукова інституція, так само УКУ для Церкви є надзвичайно важлива установа, дуже важлива. Багато добра з того виходить. Тепер, як утримувати цей універститет? Ми взяли за приклад наших сусідів поляків в той спосіб, що за часів комунізму держава підтримувала тільки державні вузи, університети які мати той настрій комуністичний і той напрям. Але у Польщі у ті часи був єдиний католицький університет в Любліні. Як його утримували? Ціла Польща, усі парохії кілька разів на рік робили збірку на свій університет, і в той спосіб цей університет утримали. Ми хочемо щось подібного зробити і для нас. Цей університет, осідок якого сьогодні є у Львові, він тут розрісся, щоби його утримувати ми мусимо просити вірних нашої Церкви з цілого світу, і тому ми поручили, тепер університет буде змушений розпрацювати з поодинокими єпархіями чи митрополіями програму збірки. Але ми поручили вірним нашої Церкви збірку на університет, щоби ту надзвичайну цінну установу утримати. Отже це є та збірка на УКУ.

Щодо збірки на наші екзархати, взагалі нашу Церкву у східних областях України. Візьмім так. У західних областях України є єпархії, кожна з яких має число парохій, кожна з них має понад двісті священиків, одним словом тут є певна концентрація. На сході України ми є дуже рідко, так би мовити, розсіяні, немає такої концентрації як тут, і нема тих парохій, таких сильних, великих, які би могли собі легко давати раду фінансово, соціально і під іншим оглядом. І тому ми в дусі такої дружби, братерства хочемо їм допомогти.

Підготував отець Ігор Яців. (Фрагмент програми Радіо «Воскресіння»)

Опубліковано у Інтерв’ю Коментарі. Додати до закладок постійне посилання.

Без коментарів.