Отець-ректор Мирон Бендик: «Десять років Дрогобицької Духовної Семінарії — це певний рубіж, після якого ми будемо прямувати вперед із ще більшим ефектом, ще більшим поривом».

( розмір 2.09 MB )

Кор.

Отче Мироне, якщо поглянути на історію Дрогобицької Духовної Семінарії, які етапи довелося подолати? З чого усе починалося?

О. Мирон Бендик

В історії Дрогобицької Духовної Семінарії ми можемо виокремити три етапи. Перший з них торкається ще доби підпілля, останньої декади вісімдесятих років, коли в приватних приміщеннях збиралося все більше і більше студентів, де вже велась підготовка майбутніх священослужителів для праці в умовах виходу Церкви з підпілля. Це є, властиво, перший етап духовної семінарії, коли ми випустили десь 35 студентів і на цьому ми припинили існування, оскільки базова мета, а саме, зарадити тому моментові, коли було дуже потрібно священиків, ця мета була досягнута. Другий етап становлення нашої семінарії почався у 1996 р.. Вона була офіційно створена, і відтоді і досі він, властиво, тривав і триває, оскільки на цьому етапі йшла розбудова, випробування програми, експерименти, підбирання викладачів і, власне кажучи, дотепер ми це завершили. Вже відтепер ми вважаємо, що починається третій етап розвитку нашої духовної семінарії, коли ми маємо зовсім нові приміщення, а як рівно ж ми в цьому третьому етапі все більше і більше орієнтуємо програму семінарії на традицію Київського християнства, як ми це називаємо, тобто на рідну традицію, даючи їй перевагу над іншими традиціями, які ми також вивчаємо. Я маю на увазі Візантійську і Римську традиції. Вони вже на цьому етапі семінарії пізнаються оглядово.

Кор.

Ви згадали про традицію Київського християнства. Як це проявляється у навчальному та виховному процесі семінарії і чому саме такий наголос?

О. Мирон Бендик

Наша семінарія особлива насамперед дуже пильною увагою до традиції християнського Сходу. Це проявляється у молитвах, вибудованих на часослові, так званому, а також в цілому ряді предметів, які викладаються лише в нашій семінарії і які присвячені саме тим чи іншим важливим елементам східнохристиянської традиції. От цьому ми надаємо першорядну увагу і в цьому наша особливість.

Ми виходили і виходимо з засади, що як Церква Східної традиції у Літургії чи інших аспектах церковного життя ми також повинні мати відповідну семінарію, яка би органічно вписувалась у цілість традиції і допомагала студентові від самого початку і до кінця глибинно її відчути і органічно в неї вписатися, а потім своє свідоме життя з великим успіхом у ній працювати. Тут є також, так званий, екуменічний момент, оскільки цим самим ми близькі до різних конфесій Православної Церкви, які поділяють з нами ту саму традицію.

Кор.

Якими є засадничі принципи виховання ваших студентів-семінаристів, які вже незабаром творитимуть, скажемо так, обличчя духовенства Греко-Католицької Церкви?

О. Мирон Бендик

Відносно того, щоб назвати обличчям, то можна сказати, що базові засади, які ми кладемо в основу питання майбутніх священиків, полягають у вихованні до свободи і до відповідальності. Тобто ми намагаємося з кожним наступним курсом, починаючи з першого по шостий, зменшувати елемент так званого контролю, збільшуючи елемент особистої відповідальності. З тим, щоб вже випускник семінарії виріс на повністю ініціативну, вільно мислячу особистість, яка зуміє, де б вона не була, гідно репрезентувати Церкву і зуміє знайтися в будь-якому оточенні, в якому доведеться працювати. Сучасний світ пропонує абсолютно непередбачувані ситуації, і тому ми вважаємо, що жодними інструкціями, вказівками ми не виконаємо завдання моменту.

Кор.

Ювілей — це завжди підсумок, погляд на те, що вже зроблено, чого досягнено. Які плани на майбутнє, які нові рубежі потрібно ще здолати?

О. Мирон Бендик

Сьогоднішній ювілей був поєднаний із дуже знаковими символічними діями, до яких належить посвячення нових семінарських приміщень, а також освячення семінарською каплиці, встановлення престола, на якім буде відбуватися Богослужіння. І все це означає, що ми, відтепер починаючи, маємо у повноті все те, що потрібно для такого навчального закладу. І місце молитви, і місце навчання, місце відпочинку, для спорту. Усі ці аспекти гармонійного розвитку кожного студента у цій семінарії вже передбачені. І тому це не просто десять років, як певна дата, це певний рубіж, після якого, ми так дуже оптимістично сподіваємося, будемо прямувати вперед із ще більшим ефектом, ще більшим таким поривом. Це, власне, така наша думка, завершуючи сьогоднішнє свято.

З нагоди посвячення корпусу Дрогобицької Духовної Семінарії хотів би від щирого серця подякувати усім небайдужим до нас людям, які упродовж цих років допомагали нам і морально, і матерільно, фінансово, і практичними порадами, корисними порадами. Цих людей було дуже багато і я мав би зараз труднощі, щоб усіх їх перелічити, та й воно і не потрібно. Просто використовую нагоду, щоб усім їм щиро подякувати, побажати їм, їхнім родинам великого Божого благословення, творчих планів у житті і їх звершення, оскільки людина де б вона не була, має жити дуже творчо і багато-багато грошей — це теж не остання справа у нашому житті. Щиро дякую.

Записав Василь Ковалишин (Фрагмент програми Радіо «Воскресіння»)

Опубліковано у Інтерв’ю Коментарі. Додати до закладок постійне посилання.

Без коментарів.