Відзначення 5-ї річниці візиту Івана Павла II до України

( розмір 5.38 MB )

Кор.

Дорогі радіослухачі, у ці дні в Україні відзначають п’яту річницю візиту Папи Римського Івана Павла ІІ. Урочисті Літургії у храмах, хресна хода у столиці, молитва у Львові — так згадували миряни легендарного Папу. 23 червня о 15 год. у Національній філармонії на Володимирському узвозі, 2 у Києві через 5 років від зустрічі у цьому будинку Папи Івана Павла ІІ із представниками Всеукраїнської Ради Церков та релігійних організацій відбулася аналогічна зустріч із членами Ради. Вона пройшла у рамках святкування у Києві 5-ї річниці візиту в Україну Папи Івана Павла ІІ. Свято розпочалося із промови Блаженнішого Любомира, Верховного Архієпископа Києво-Галицького. Глава УГКЦ, пригадуючи час підготовки до візиту, сказав, що тоді стояло питання про те, з ким Папа має зустрітися: чи з представиками Церкви, влади чи науки.

Блаженніший Любомир

Я хочу зупинитись на тільки чимсь одним, яке, мушу щиро зізнатись, на мене особисто справило враження, і яке, я думаю, має для усіх нас якийсь особливий, можна сказати навіть, чар. Коли відбувалися приготування на приїзд, були довгі дискусії — з ким має Понтифік зустрічатися? З якою групою, чи релігійною, чи політичною мав би він зустрічатись? Але усі ці дискусії перервались коли Понтифік заявив, що він хоче зустрічатись з усіма. І так воно і сталося, я думаю що він зустрічався з нами усіма. Завтра буде якраз 5 років, коли, власне, в цьому приміщенні Понтифік Папа Іван Павло ІІ зустрічався з представниками Церков і релігійних організацій, представниками влади, посадовими особами. В цих днях він також зустрічався в Києві з представниками політичного життя, культурного і наукового. І зустрічався з народом під час спільних Богослужінь. Він говорив до усіх нас. Для кожного мав якесь слово. Нехай би це було два-три речення. Він старався до кожного з нас щось сказати, незалежно від того, ким би ми не були. І нарід на це відповів. І ми на це відповіли тоді, коли зійшлися, щоб з ним зустрітися. І сьогодні, коли згадуємо його, його візит в Україну, хоча його вже між нами, людьми, немає. Але ми відчуваємо в якийсь спосіб його присутність, і тому ми всі є тут. А п’ять років тому, пригадуєте, на «Чайці», у Львові, на площі, з молоддю, з віруючими. Збиралися люди і в той спосіб, своєю присутністю дякували йому за те, що він хотів бути з ними всіма. Ми повинні хотіти бути з усіма. Не замикатися у якомусь маленькому кружку, але бути відкритим, хотіти бачитися з кожним, спілкуватися з кожним, хотіти бачити потреби один одного. Одним словом, бути великою спільнотою, цілковито відкритою, де б не було жодних обмежень, жодної втечі відкогось, а навпаки — цілковите відкриття себе. Мені здається, що наша присутність сьогодні тут є свого роду також виявом вдячності Іванові Павлові ІІ за те, що він з нами був. З нами усіма.

О. Ігор Яців

Це, за словами предстоятеля УГКЦ, мало б навчити нас відкритості до всіх, з ким ми зустрічаємося на життєвій дорозі.

Відтак первосвященний владика Іван Юркович, апостольський нунцій в Україні, виголосив слово про особу папи Івана Павла ІІ. «Зустріч народу з паступником Петра завжди є подією непередбачуваних маштабів»,— сказав владика Іван. «Насамперед такий візит має глибоке духовне і релігійне значення, тому що це само по собі є передусім зустріч Папи з віруючими. Це явище по вищій мірі духовне по своїй природі. Воно підкреслює релігійну роль та моральний авторитет понтифіка. Але це водночас подія особливого суспільного значення, яка нерідко викликає найрізноманітніші реакції, як за змістом, так і за способом вираження. Особливу активність виявляють політичні і суспільні сили, які демонструють не лише схвалення, але й нерідко заперечують доцільність та корисність такого візиту. Релігійні спільноти також висловлюють свою точку зору, маючи на увазі історичні міжконфесійні труднощі та занепокоєність тим, що візит може вплинути на «ракс релігіоза» в країні, на релігійний мир. Ці ситуації усвідомлював і Папа Іван Павло ІІ. Підготовка до кожного візиту— тривалий процес, І Папа переживав цей період з особливою духовною чутливістю. І це особливо стосується його візиту в Україну, яка так глибоко пов’язана з долею його батьківщини»,— зокрема наголосив владика Іван Юркович, апостольський нунцій в Україні. «Стверджую, що Україна змінилася саме тоді, в очікуванні приїзду папи та під час його перебування»,— зокрема сказав пан Ігор Ліховий, міністр культури та туризму України, який мав слово після владики Івана. Тоді до учасників святкування промовляв Іван Дзюба, академік НАН України. «Мене особисто у всій діяльності Папи вразило те, що він поряд із словом «віра» наголосив слово «любов», дієву любов до стражденних, бідних», — підкреслив академік НАН України Іван Дзюба.

Іван Дзюба

Мене особисто вразило те, не у візиті, а взагалі в діяльності папи, що поряд зі словом «віра» він дуже наголосив слово «любов». І хоч слово «любов» цілком в дусі християнської віри, але він вклав у нього свіжий, новий і дуже соціально підкреслений зміст. Це насамперед була любов до стражденних, бідних, упосліджених. І цю свою дієву любов, без якої залишається тільки риторика, він втілював у своєму житті. Але поряд із словами «віра» і «любов» він поставив слово «відповідальність». І це теж дуже важливо сьогодні, важливіше буде завтра, коли ми бачимо, які зусилля робляться, яка цинічна винахідливість застосовується для того, щоб звільнити людину від поривання до моральних висот. Для нас, україців, Папа ще дорогий і тим, що він став на підтримку України на важких поворотах її історії, що він показав свою любов до нашої землі, культури, мови і тим самим додав і нам самоповаги.

О. Ігор Яців

У рамках свята відбулася презентація книжки «Папа і Україна», титульне видавництво книжки «Дуліби». Спонсор видання — фірма «Зеус-кераміка». Книжку презентував народний депутат України пан Ігор Осташ, засновник видавництва «Дуліби». Пан Ігор зокрема сказав.

Ігор Осташ

Ми дійсно сьогодні зібралися у знаменну для новітньої історії України дату щоб відзначити п’ять років візиту Івана Павла ІІ, якого я завжди вважав і буду вважати совістю людства. Іван Михайлович правильно сказав, що це був понтифікат духовний, понтифікат слова, бо дійсно великий Папа написав понад п’ятдесять томів, чи вісімдесять тисяч сторінок. Цей візит дійсно був переломним для української історії, української політики, я вважаю, що цей візит був своєрідним європейським хрещенням України, прийняттям української нації у сім’ю європейських націй. Звичайно ми ще будемо про це багато говорити, писати але це дійсно була велика історична подія.

Кор.

Також пан Ігор Осташ, як і на нещодавній прес-конференції знову наголосив, що керівництво компанії «Зеус-кераміка» аби продемонструвати відкритість українців на порозуміння і соборність у рідній державі вирішило, що усі кошти від продажу книги будуть передані дитячому сиротинцю у західно-українському місті Стрий, як ще один символ єднання країни і нації заради добра.

Нагодою для того, щоб пригадати важливі моменти візиту папи Івана Павла ІІ в Україну стала фотовиставка «Україно — за тебе моя молитва», яка була представлена під час святкування. Автором світлин, які ілюструють візит Папи до Києва та Львова є пан Василь Пилип’юк.

Іншим днем, у якому у Києві святкували п’яту річницю візиту Папи Римського Івана Павла ІІ стала неділя 25 червня. В цей день у всіх греко та римо-католицьких храмах столиці відбулися святкові Богослужіння. У Патріаршому соборі УГКЦ Літургію очолив Преосвященний владика Богдан Дзюрах, єпископ-помічник Києво-Вишгородськиий. У проповіді владика Богдан, зокрема сказав:

Владика Богдан Дзюрах

Ми сьогодні святкуємо особливу неділю. Вона є особливою не тільки тому, що ми сьогодні святкуємо Празник Пресвятої Євхаристії і дякуємо Богові за дар Його любові, за те, що Він сам не покинув нас, але залишився з нами тут у храмі Божому під видами хліба і вина, щоб нас хоронити, щоб нас провадити і запевняти нам вічне життя. Бо сказав Христос у нинішньому Євангелії: «Хто їсть моє тіло і п’є мою кров — має життя вічне». За те життя вічне, яке нам запевняє Пресвята Євхаристія, ми, християни, маємо бутими вдячними Богові нашому і будемо вдячні аж повіки. Але є ще інший привід, аби сьогодні дякувати Богові. Хочемо сьогодні подякувати Богові за візит, який відбувся п’ять літ назад. Іван Павло ІІ — перший Папа, який відвідав Українську землю, приніс нам Добру Новину і молився разом з нами. Це великий дар, на який наш народ очікував століттями, аби Глава Вселенської Церкви відвідав нас у нашій домівці і благословив нас. Сьогодні з вдячністю спогадуємо цю подію, яку ми переживали з таким великим трепетом, і яка, я переконаний, має вплив на нас навіть сьогодні і буде ще довгі роки. Буде для нас таким дороговказом на дорогах нашого життя. Коли ми спогадуємо якусь важливу подію для нас, то ми беремо відповідно до нинішніх звичаїв сімейний альбом і переглядаємо фотографії. Ми неначе переносимося почуттями, думкою у ті події, які були для нас такими дорогими і важливими. Я запрошую вас, щоб ми разом переглянули сьогодні бодай кілька таких духовних фотографій, щоб ми згадали собі кілька слів, які Папа говорив до нас.

Кор.

Після цього владика Богдан Дзюрах у проповіді процитував та прокоментував декілька висловів Святішого Отця.

Владика Богдан Дзюрах

Як приїхав Папа до Борисполя, сказав слова: «Я довго очікував цього візиту і ревно молився, щоб він міг здійснитися. Нарешті з глибоким хвилюванням і радістю я зміг поцілувати улюблену землю України. Дякую Господу за цей дар, яким Він мене сьогодні обдарував». А далі вітає наш народ: «Вітаю тебе Україно, відважний та стійкий свідку приєднання до цінностей віри. Скільки ти вистраждала, щоб у важкі хвилини відстояти свободу віросповідання. Мені спадають на думку слова Святого Апостола Андрія, який, як каже традиція, побачив над київськими горами сяйво Божої Слави». Папа бачив ту Божу благодать, яка засяяла над київськими горами. Але також бачив що ця Божа благодать, це Боже сяйво було нерідко затьмарене через невідповідну поведінку самих християн. Щоб очистити спомини з минулого і теперішнього Папа покірно просить прощення. Нажаль, говорить, були також і сумні періоди, в яких ікона Хритсової любові була затьмарена. Впавши ниць перед Господом, єдиним для всіх, признаємо наші провини, прохаючи прощення за помилки вчинені у далекому і близькому минулому і ми з нашого боку запевняємо прощення за заподіяні нам несправедливості. Цей мотив прощення отриманого і даваного буде повторюватися у багатьох проповідях Святішого Отця. Папа знає, що наш народ потребує примирення, очищення, оздоровлення. До політиків звертається із дуже твердим словом, а використовує при цьому науку Володимира Мономаха, князя Руси-України і каже: «Не дайте сильним губити людину». Так писав Володимир Мономах у своєму «Поученні дітям». Це слова, які досьогодні зберігають всю їхню переконливу силу. Не дайте сильним губити людину. Я думаю, коли ми поглянемо на нашу українську дійсність, то можемо дійсно згодитися з Папою, що ці слова надалі залишаються актуальними. Християни покликані, аби обороняти людину у нашій країні, у нашій державі, бо сильні мають велику схильність легковажити народ, замикати свої вуха на його потреби.

Кор

На подвір’ї львівського храму Різдва Пресвятої Богородиці декілька тисяч людей. Саме тут Іван Павло ІІ зустрічався з молоддю у 2001-му році. Усього в Україні Святіший Отець провів п’ять днів.

Підготував о. Ігор Яців (Фрагмент програми Радіо «Воскресіння»)

Опубліковано у Інтерв’ю Коментарі. Додати до закладок постійне посилання.

Коментарі закриті.