З яким духовним надбанням Україна йде до Європи, і з якими проблемами зіткнеться на цьому шляху. Роздуми о. Назара Заторського

( розмір 1.58 MB )

Шановні радіослухачі, сьогодні, коли Україна проголосила курс на євроінтеграцію, постає питання — куди ми точно йдемо? Тобто, чим же є Євросоюз, а також із чим ми туди йдемо? Очевидно, ні для кого не є таємницею, що зараз Євросоюз переживає великі труднощі, і труднощі ці пов’язані в першу чергу не з приєднанням нових країн, колишніх соціалістичних сателітів та комплексом проблем, які вони принесли із собою. Ці труднощі Євросоюзу пов’язані навіть не з гальмуванням росту показників європейської економіки. Це не тероризм і не проблема безробіття, яка виникає з появою великої кількості дешевої робочої сили. Ця найбільша проблема Євросоюзу, про яку всі знають і про яку найменше говорять, це проблема його ідентичності. Чим, власне, є Євросоюз? Що це за формуавння і яка його мета? Чи це лише плід зусиль великих концернів, які заробили і ще зароблять мільярди на дешевій робочій силі та на нових ринках збуту. Чи це в першу чергу європейська зона вільної торгівлі? Чи, як інколи виглядає, це утворення поволі переростає у свого роду Сполучені Штати Європи? Сьогодні перед лицем загальної світоглядної кризи, яка охопила західне суспільство, питання ідентичності Європи, Євросоюзу зокрема, стало одним із тих болючих мозолів, на який краще не наступати. Нічого, крім болісного сичання, ви у відповідь не почуєте. Особливо чітко це проявилося під час укладення конституції Євросоюзу. Ті, які стежили за цим процесом, пригадують, яку дискусію викликала пропозиція блаженої пам’яті папи Івана Павла ІІ згадати у передмові, преамбулі конституції, Бога. Не кажучи вже про ту бурю, яка піднялася, коли він закликав не забути про християнські корені, християнську спадщину Європи. У той момент стало зрозумілим не лише антихристиянське налаштування євродепутатів, але і їх відчуженість від власної історії, немов бажання позбутися власної історичної пам’яті. У цьому контексті доречним буде пригадати значення одного філософсько-богословського терміну «субстанція». Субстанцією називають те, що робить певну річ або істоту саме нею, тобто сукупність певних ознак, завдяки яким ми можемо певну річ або особу класифікувати, як, скажімо, дерево, камінь або людину. Тобто субстанція — це суть ідентичності того чи іншого. Виглядає, що сьогодні Західна Європа забула, що до її субстанції нерозривно належить християнство. Адже саме християнство зробило з неї, колись найвідсталішої частини світу, найпрогресивнішу, перетворивши колишніх варварів на європейців. Адже до субстанції Європи не належать ані великі концерни, бо ціла купа таких концернів є і у Північній Америці, і в Азії. Не належить до субстанції Європи ані економічні успіхи, бо ж та сама Японія живе навіть краще, але до Європи не належить. Не визначають ідентичності Європи і якісь там права сексменшин чи нацменшин, бо такі самі права вони мають і в тій же Канаді. Виглядає, що західні європейці призабули, що основу їх субстанції, їх ідентичності є їх історія, яка нерозривно пов’зана з християнством, яке її живило і було її рушієм та серцем. Без цього християнського коріння Євросоюз перетворюється на банальну зону вільної торгівлі, а європейці— на аморфну масу, яка нічим не відрізняється від американців чи австралійців. Сьогодні, коли Україна прагне вступити до Євросоюзу, мусимо поставити собі запитання: з яким обличчям ми до нього увійдемо і що зможемо туди принести? Або ми приєднаємося до решти Європи як ще одна безлика територія, або, плекаючи і пропагуючи власну культуру і духовність, які, зауважимо, теж виросли на християнстві, зможемо вдихнути нове життя у староєвропейське коріння. Тож, як завжди, починати потрібно з власної ідентичності, з власної субстанції. Тому, дорогі українці, — більше профілю, більше християнства, більше Бога. Адже, як казали наші предки — без Бога ані до порога, а з Ним — хоч за море.

Записав Назар Заторський. (Фрагмент програми Радіо «Воскресіння»)

Опубліковано у Інтерв’ю Коментарі. Додати до закладок постійне посилання.

Коментарі закриті.