Відроження давнього українського мистецтва вишивання ікон

( розмір 5.89 MB )

Кор

Давнє українське мистецтво вишивання поступово відроджується і набирає нових обертів. Про це засвідчила зустріч відомих українських митців-вишивальників з різних кутків України у Львівському музеї вишиваних ікон ім. отця-доктора Дмитра Блажейовського. Нагодою для зустрічі стала ювілейна 102 виставка 95-літньої української мисткині Віри Роїк у Львівському музеї етнографії. Про враження від зустрічі розповідає директор музею вишиваних ікон о. Ігор Ковальчук.

О. Ігор Ковальчук

У музеї вишиваних ікон отця-доктора Дмитра Блажейовського зібралися такі гарні митці, можна сказати, з цілої України: пані Іра Роїк з Криму, Симферополя, пан Юрій Савка з Луцька і пані Ірина Сваволя з Кривого Рогу. Власне, це ще і ще раз підкреслює ідею отця-доктора Дмитра Блажейовського, щоб дійсно мистецтво вишиваної ікони, вишиваного образу якнайбільшле популяризувалося, поширювалася, зокрема в Україні і також за її межами. Дуже приємно, що ця зустріч відбувається у мужеї отця-доктора Дмитра Блажейовського, де він хотів створити такий духовний релігійний центр, щоб тут були зібрані такі чудові речі — вишивані ікони, образи, портрети. Дуже гарно, що це мистецтво поширюється і продовжується у своїй новій формі вишиваного образу і вишиваного потртрету. Також можна сьогодні відзначити, що пані Віра Роїк є, можна сказати, ровесницею отця-доктора Дмитра Блажейовського. Їй також виповнилося 95 років, але вона повна енергії, творчих задумів і також дуже приємно, що для творчості немає меж, немає віку і тут ще раз підкреслюються слова отця-доктора Дмитра Блажейовського, де він говорить, що «… А як прийде старість, то що я тоді буду робити?».

Тобто людина молода душею, і вона продовжує творити, співділати з Творцем, котрий, власне, і дав їй ту можливість, щоб вона могла Його прославляти в такий спосіб, зокрема у спосіб цього мистецтва вишивки.

Кор

Музей вишиваних ікон отця-доктора Дмитра Блажейовського заснований у 1999 році у Львові. Невеличке приміщення ледве вміщає роботи, а їх стає дедалі більше, адже священик продовжує вишивати. Змалечку захоплювався він українськими вишиванками, а в 60 літ і сам взяв у руки голку і нитку. З тих пір у доробку священика понад 300 ікон та хоругов. Мистецтво вишиваної ікони захопило багатьох послідовників о. Дмитра.

О. Ігор Ковальчук

Експонати отця-доктора Дмитра Блажейовського надходять ще і ще, тому що він далі також творить. Зараз вийшла друком одинадцята збірка його ікон. Це є «Блаженні», ті що Папа Іван Павло ІІ проголосив у 2001 р., коли прибув з візитом до України і, власне, отець-доктор Дмитро Блажейовський розробив і вишив. Тепер вони є тут на хоругвах, у музеї. Представлені 30 блаженних. Також виходить друком 12 збірка вишиваних ікон отця-доктора Дмитра Блажейовського і також автором готується вже тринадцята збірка, тобто він і далі плідно працює. Ідея така, щоб це мистецтво дійсно поширилося. Виставки ще будуть. Зараз виставка вернулася з Сарнів, вона була в Луцьку, інших багатьох містах України, це вже біля сотні міст. Є така перспектива, що отець-доктор Дмитро Блажейовський приїде до України. Це буде за місяць-два, і тоді він хоче зробити таку презентацію в Києво-Могилянській академії, в Чернігові та інших містах на Сході України. Він ніби голкою і ниткою зшиває ту прогалину в нашій історії між Сходом і Заходом, щоб не було цієї різниці, щоб це мистецтво об’єднувало і поширювалося та примножувалося у нашій Україні.

Кор.

На початку серпня цього року 15 вишиваних ікон та історико-богословські праці отця-доктора Дмитра Блажейовського експонувалися у Католицькому університеті у Південній Африці. У червні вишивані ікони о. Дмитра Блажейовського побували також у Португалії. Експозицію у приміщенні Католицького університету в Ліссабоні впродовж двох тижнів мали змогу оглянути наші українці -заробітчани та місцеві жителі.

О. Ігор Ковальчук

За сприяння Міністерств закордонних справ, культури України виставка відбулася в Португалії, присвячена 5-ій річниці приїзду Святішого Отця Івана Павла ІІ в Україну. Було багато відвідувачів, хороший резонанс від цієї виставки. Також знайомство з українською діаспорою, котра є зараз в Португалії. Португальці були також захоплені, адже мистецтво вишивки є для них близьким, тому що у них є деякі орнаменти, які повторюються в Україні. На вистаці були представлені 30 експонатів і також були представлені хоругви блаженних, Пресвятої Богродиці, Ісуса Христа. Ми взяли таку колекцію, щоб відтворити творчість отця-доктора Дмитра Блажейовського в різних етапах його життєвого шляху і його творчої діяльності. Також були представлені його історичні праці, зокрема, це найновіший шематизм Львівської Архієпархії, швидше виданий шематизм Станіславівський, Перемиської Єпархії — вони були видані англійською мовою і це дуже було сприйнято з похвалою, тому що вони були навіть передані до бібліотеки Католицького Університету в Португалії і дуже велике зацікавлення Українською Церквою, її історією. Це є та праця отця-доктора Дмитра Блажейовського, де він хоче і популяризує УГКЦ і дає про неї ширшу інформацію для чужинців, щоб вони знали про нашу історію.

Кор.

О. Дмитру Блажейовському йде дев’яносто шостий рік. Він з оптимізмом дивиться у майбутнє, має багато планів і задумів. За своє життя видав друком 16 наукових праць з історії Церкви та Української держави. Зараз живе у Римі і далі продовжує працювати в архівах. Розповідає директор музею вишиваних ікон отця-доктора Дмитра Блажейовського священик Ігор Ковальчук.

О. Ігор Ковальчук

Має вийти друком найновіша праця про виховання. Зокрема він дає такий аналіз української доби і робить з цього висновки, щоб не повторювати помилок минулого, а щоб дійсно іти далі тими кроками у майбутнє. Крім того він працює ще над однією працею. Це будуть свого роду його спогади.

Кор.

Дев“яностоп’ятилітня народна вишивальниця з Симферополя, родом з Полтавщини, Віра Роїк, відвідавши музей Блажейовського, висловила своє захоплення і побажання нагородити музей міжнародною премією, що носить її ім’я.

Віра Роїк

Я в захваті від цього музею і скажу: це чудово, що місцева влада, місцеві жителі і працівники адміністрації цього музею створили його і що такий музей існує і працює, а також і пропагує релігію. А це велика справа. Адже понад сімдесят років люди жили в бездуховності.

Кор.

Віра Сергіївна Роїк, народна вишивальниця, заслужений майстер народної творчості України. За величезний вклад відновлення і примноження української вишиванки, добродійну та благочинну діяльність нагороджена орденом княгині Ольги 3-го ступеня, міжнародним орденом Миколи Чудотворця 1 ступеня «За примноження добра на землі», орденом святої Варвари Великомучениці та багатьма дипломами і медалями. Під час другої світової війни отримала тяжку контузію, два роки не підводилася з ліжка, інвалід першої групи. Втім, ця тендітна жінка не скорилася долі, доклала багато зусиль для того, щоб допомагати ще й іншим, вчила мистецтву вишивання, має багато учнів. З її ініціативи створено Музей декоративного мистецтва народних умільців і Салон самодіяльних художників Криму.

Віра Роїк

Понад сорок років я пропагую українську народну вишивку, оскільки в деяких областях України після війни було втрачено багато експонатів народної творчості. А немає мистецтва — немає народу. Залишається сіра маса. Отже потрібно розвивати і прищеплювати молодому поколінню любов до української народної вишивки, особливо у південних областях країни, де майже нічого вже не зустрінеш. А якщо там є одна-дві, максимум три вишивальниці, то вони не те що ярмарки— базару не зроблять.

Кор

Влітку і восени цього року Віра Сергіївна Роїк здійснює вишиване турне по обласних центрах України. Її персональні виставки вже відбулися у Дніпропетровську, Кіровограді, Вінниці, Львові. Чекають ще Івано-Франківськ, Чернівці, Тернопіль, Хмельницький. Мисткиня гостинно запрошує всіх відвідати її виставки.

У 2004 Віра Роїк познайомилась з вишивальником, послідовником отця-доктора Дмитра Блажкейовського, Юрієм Савкою. Захоплений талантом мисткині, він вишив її портрет, який можна побачити на персональних виставках Віри Сергіївни. Юрій Савка почав вишивати у шістдесят років. Сьогодні йому 72.

Юрій Савка

Пані Віра — це унікальна людина, унікальна майстриня. Усе своє життя з дитинства присвятила українській народній вишивці. Сама полтавчанка. Дух цей виливається в її роботи. Роботи у неї глибоко традиційні. Взагалі, ця людина—взірець для всіх поколінь. І коли на ювілеї у квітні цього року оголосили, що вітати її будуть учениці, то прийшли літні жінки, але душею молоді, і з такою теплотою відгукувалися про неї. Були там делегації з усієї України, Литви. Були там і представники влади. Ми очікували, що буде указ Президента і представлення на звання Героя. Ця людина не може не притягувати до себе. Багато вона мені підказала, дала такі напрямки роботи, як рушники, українська вишивка. Якщо мені дасть Бого здоров’я, адже мені вже 72 роки, я свою колекцію поповню серією волинських рушників, відродити чисто волинський метод вишивки занизування.

Кор.

Лучанин Юрій Савка вишиває хрестиком, переважно портрети, сьогодні їх вже є близько 50. Серед них такі відомі постаті як Леся Українка та Іван Франко.

Юрій Савка

Я стараюсь також відтворювати портрети реальних своїх сучасників, волинських і політиків, і митців. Є в мене, на мій погляд, досить вдалий портрет Валентини Михальської. Це знаменита художниця. Вона інвалід і її доля чимсь перекликається з долею Лесі Українки — через біль вона з хати не виходить, з коляски не встає — таку природу пише. Є в мене портрет Олександра Юрченка, це наш місцевий Вячеслав Чорновіл, засновник РУХу, він загинув також за подібних умов.

Кор.

З релігійних діячів вишив портрет митроплита УГКЦ Андрея Шептицького, а також отця-доктора Дмитра Блажейовського.

Юрій Савка

Не міг я його не зробити, в 92 році, коли мені було 62 роки, коли я вперше побачив його роботи у нас в Луцьку і після зустрічі з ним, вже неможливо було не робити цього. Я почав копіювати його роботи, ікони, потім поступово перейшов до портретної вишивки.

Кор.

За освітою Юрій Савка економіст. Творчість о. Дмитра Блажейовського спонукала його до глибшого зацікавлення вишивкою.

Юрій Савка

Мене зацікавило: як той хрестивк лягає, як це розраховувати, і ця голка не відпускала від себе. Я побачив, що вишивкою можна дуже багато сказати. І так поступово, вже минуло 12 років, я вже маю приблизно пів сотні виставок, в тому числі персональних 25 чи 26, в тому числі в музеї Блажейовського, я виставлявся тут у Львові. Відповідно у мене виробилась така громадянська позиція, своїми роботами мені хочеться показати українську душу. Не тільки через традиційну вишивку, а справа в тому, що потртет — це є історична постать, вже є елемент якоїсь строки історії України. Зараз планую на вересень поїхати у Донецьк. Там буде фестиваль «Козацькому роду нема переводу», куди я запрошений, у Дніпропетровськ на День міста на початку вересня. До Дня незалежності у Луцьку ще одну виставку відкрию, в Івано-Франківську ще раз буду виставлятися. А Віра Роїк мене надихає, вона каже: поки голку тримаєш у руках — треба працювати і працювати. Доктор Дмитро каже так: «А що я робитиму, коли до мене старість прийде?». Це в дев’яносто шість років. А мені тільки 72. Потрібно робити добро, тоді воно вернеться сторицею, я переконався в житті.

Записала Любомира Бурка (Фрагмент програми Радіо «Воскресіння»)

Опубліковано у Інтерв’ю Коментарі | Теґи: , , , , , , . | Додати в закладки: постійне посилання на публікацію.

Коментарі закриті.