27-28 серпня у Святоуспенській Унівській Лаврі відбуватимуться урочистості з нагоди Празника Успення Пресвятої Богородиці

( розмір 3.35 MB )

Кор.

Шановні слухачі. У нашій студії ми вітаємо ієромонаха Венедикта, ігумена Святоуспенської Унівської Лаври Студійського Уставу, що на Львівщині. Просимо отця розповісти про сьогодення Святоуспенської Унівської Лаври.

О. Венедикт

Святоуспенська Унівська Лавра, як ціла наша Церква, почала своє відновлення життя на початку 90-х років. Спочатку була повернута церква, храм лише нам, опісля — монаші келії і від 1993 року почало знову вирувати монаше життя у Лаврі. Навіть за тих 13 років відбулися дуже великі зміни, які можна розглядати у різноманітних площинах. Коли у 1993 році розпочиналося життя Лаври, там були Владика і кілька монахів. Тепер ми маємо близько 35 осіб, які проживають у Лаврі. Там була лікарня, і коли нам її повернули, то необхідна була реставрація і створення умов. Якщо говорити за паломників, то це були також рідкі гості, улітку на великі свята, на Успення. Тепер відбулися великі зміни. Вже є і достатня кількість монахів, і майже закінчена реставрація, окрім незначних деталей. Маємо дуже велику кількість прочан, як правило з Галичини, але і з різних околиць України, а навіть і з-за її меж: з Польщі, Словакії. Лавра знаходиться по дорозі від Львова до Тернополя. Люди починають відчувати у цьому матеріальному світі духовну потребу приїхати, помолитися, посповідатися, порозмовляти з монахами, мають якісь клопоти духовні, тілесні, просять молитви їм прочитати у монастирі. При монастирі є готель, де ми приймаємо прочан, реколекційний дім, де ми приймаємо оррганізовані групи, де приїжджають до нас на реколекції священики і монахині, молодь. У Лаврі є різні проекти, різні форми праці. Влітку відбувається літня богословська школа від УКУ, де навчаються студенти не тільки з України, навчаються не лише греко-католики, але й люди інших віровизнань.

Кор.

Прошу сказати, яка зараз основна харизма монахів-студитів, якщо порівняти з часом, коли було Митрополитом Андреєм Шептицьким відновлено студитське чернецтво, якщо порівняти з сьогоднішнім чернецтвом? Які ви вбачате особливості, які зміни?

о. Венедикт

Бачите, коли вживається слово харизма, цей вираз і підхід був притаманний більше Західній Церкві. У Східній Церкві харизми як такої монастир не мав. Монах приходив до монастиря, щоб служити Богові, спасати свою душу, а харизма його розвивалася згідно тих талантів, які подарував йому Господь. Харизмою можуть бути у наших монастирях різні служіння, і Цекрва, як кажуть, знідияконіє, тому якщо казати, що змінилась харизма — так і не так, бо спасати свою душу було треба як і за часів Христа, так у час Преподобного Теодора Студита, як і в час тої віднови, коли Митрополит відновив монахів-студитів, так і тепер. Як в ті інші часи були різні форми служіння: для Бога, конкрено для ближнього, і тепер є різні форми служіння. Чим ми займаємося тепер — як я вже назвав, існує реколекційний будинок, де ми приймаємо прочан, які приходять до нас на довший, чи на коротший час. При монастирі працює брат, який займається іконописом, різьбярством. Ми маємо велике поле, маємо свої трактори, комбайн. Вирощуємо собі усе для прожиття. Наприклад, зернових, які ми вирощуємо, вистачає нам на круглий рік для себе і для прочан, які прибувають до нашої Лаври. У Львові при нашому монастирі існує ще майстерня по виготовленню ікон, церковних речей, видавництво «Свічадо». Різні форми є служіння у монаха згідно тих обдарувань, які йому Господь дав. Але головне завдання монаха — це молитва, це аскеза, а вже Господь показує, чим він може послужити конкретно.

Кор.

Як можна коротко охарактеризувати призвання, можливо, таке кредо, кількома словами?

О. Венедикт

Кредо— це є спасіння душі. Монах приходить, щоб спасти свою душу. Отці казали, що у світі тяжко спасти, у монастирі — це найкраще місце. Але крім спасіння своєї душі, коли він духовно починає зростати, він починає правильно служити ближньому. Треба займатись ділами милосердя, любові до ближнього — то є вираз нашої духовності. Але мисимо пригадати притчу про Марту-Марію, коли Христос каже, що Марія вибрала кращу частку. Моє переконання, що не тому, що Марта щось там робила , але тому, що вона клопоталась по своєму, як вона собі вважала, що потрібно для Господа. А Марія сиділа біля ніг Христа і слухала, що дійсно Бог потребує. Тому завдання монаха — сидіти біля ніг Христа і слухати, що Бог скаже робити. Ми пригадуємо, що життя древніх пустинників, навіть життя засновника, якщо можна говорити, Антонія Великого. Він сидів у пустелі, але коли треба було йти боротися з аріянами, лишив пустелю і пішов до міста. Пустинник, який втік від людей! Так само і є завдання монаха — бути біля Христа, чувати біля нього і пізнавати, яка Божа воля, чим Бог хоче, щоб я послужився.

Кор.

Найближчим часом відбудеться проща до Святоуспенської Унівської Лаври на свято Успіння Божої Матері. Що люди хочуть, які мали би отримати у цій прощі ласки?

о. Венедикт

Ми маємо окрім прочан, які постійно прибувають до нас, ще дві великі прощі. Одна відбувається в третю неділю травня з нагоди свята Чудотворної ікони Унівської Матері Божої, а друга є на Успення, 28 серпня. Як в першій, так і в другій прощі ідуть прочани зі Львова. Перші йдуть два дні, тругі — три. Що таке проща? Проща— це немов би маленьке наше життя, яке має початок і кінець. Як правило, велика кількість прочан приходить з натертими ногами, з мозолями, мусимо декого довозити. Але це є певний такий момент нашої дороги в житті, яка ніколи не є проста, але треба йти до кінця. Прощі колись були дуже поширені в нашій Церкві. Прочани йшли не лише день-два, але й тижнями, щоб у цій прощі бути повністю посвяченим Богу. Бо навіть коли ми стаємо на молитву, то скільки це є — 5, 10, дай Боже 15 хвилин. А тут є цілий день, два, три — лише для Бога. Це раз. Друге — дуже важлива річ, що у прощі йдуть однодумці. Весняна проща у нас організовує Мальтійська служба допомоги і Товариство українців-католиків «Обнова». Ця проща здебільшого є молодіжною. Ви уявіть собі, коли йде тисяча молоді, однодумців. Ви знаєте, що людям релігійним не раз незручно виявити перед своїми однолітками свої погляди, переконання, а там є усі віруючі люди. Тому це їх збудовує і дуже допомагає у житті. Так само і в осінній прощі йде досить багато молоді. Моє враження, що це є добрий час обміну довідом, спілкування, пізнання, час, коли можна пізнати більше про Бога і наблизитись до нього.

Кор.

Що би ви побажали слухачам Радіо «Воскресіння», які хочуть глибше пізнати Бога?

о. Венедикт

Я би казав одне: коли люди прагнуть чогось, вони це знайдуть. Може, мій приклад буде не дуже вдалий, але він покаже сутність. Коли злодій хоче вкрасти — він завжи вкраде, коли наркоман хоче вколотися — він завжди вколеться, коли алкоголік хоче випити— він знайде, як це зробити. Тому ми прагнім Бога так, як вони прагнуть свого. Якщо будемо прагнути так, як вони прагнуть, то ми найдемо, без сумніву.

Кор.

Шановні слухачі, ми спілкувалися з ієромонахом Венедиктом, ігуменом Святоуспенської Унівської Лаври.

27-28 серпня у Святоуспенській Унівській Лаврі відбуватимуться урочистості з нагоди свята. Зранку у п’ятницю від Львівської церкви Архангела Михаїла вирушить проща, у неділю відправлятимуться Велика Вечірня з Литією а також хресний хід з Унівською Чудотворною іконою Матері Божої та Плащаницею Успення Пресвятої Богородиці. Наступного дня, у понеділок, 28 серпня — Єрусалимська Утрення з виставленням Плащаниці, похід із свічками на Чернечу гору, де буде відслужено панахиду за усіх померлих братів. Служитиметься Акафіст до Пресвятої Богородиці, над хворими читатимуться молитви, буде здійснено Чин водосвяття та освячення зілля. Архієрейську Божественну Літургію очолить владика Богдан Дзюрах, опісля — сьомий фестиваль церковної хорової музики. Монахи Святоуспенської Унівської Лаври гостинно запрошують усіх на урочисті святкування.

Підготувала Любомира Бурка (Фрагмент програми Радіо «Воскресіння»)

Опубліковано у Інтерв’ю Коментарі | Теґи: , , . | Додати в закладки: постійне посилання на публікацію.

Без коментарів.