Отець Севастьян Дмитрух — «Ми повинні старі храми, які намолені, які просякнуті молитвою зберігати, рятувати, бо це є духовна спадщина нашого народу».

( розмір 3.05 MB )

Кор.

«Збереження та порятунок сакральних пам’яток Галичини» — міжнародна конференція під такою назвою проходила 4-5 травня у Львові. Її організували Львівська архієпархія УГКЦ та монахи Студійського уставу. У роботі конференції взяли участь науковці з Польщі, Словаччини, Угорщини, а також львівські фахівці, науковці з Луцького музею волинської ікони, заповідника «Київська Софія», Донецького краєзнавчого музею. Про мету та завдання конференції розповідає ієромонах Севастьян Дмитрух, голова комісії сакрального мистецтва Львівської Архієпархії УГКЦ. Впродовж багатьох років о. Севастьян збирає пам’ятки сакрального мистецтва.

о. Севастьян

Така конференція не тільки сьогодні на часі, вона вже давно на часі, і щось, можливо робилося, збиралися ці твори, але потрібно не тільки збирати, але й досліджувати, вивчати і представити в Україні і за її межами ті духовні скарби, які у нас знаходяться. Наша конференція є багатосторонньою тому, що ми піднімаємо різні аспекти не тільки по збереженню живопису чи ікон, іконографії, але різні аспекти є, а саме: це дерев’яна архітектура, кам’яна архітеркура, археологія, стародруки, реставрація стародруків, а головно, стародруків друкарні Унівської архімандрії і збереження в тому числі іконографії, іконостасів.

Кор.

Конференція була нестандартною. Проводилася у виїзному, мобільному, динамічному режимі. Як жартував отець Севастьян, з монастирською дисципліною. Розпочалася вона з Лвівської монастирської церкви Архистратига Михаїла, де гості та учасники ознайомилися з архітектурним ансамблем та побачили унікальні фрески. У монастирських приміщеннях оглянули колекцію сакральних пам’яток «Студіон», котра формувалася впродовж 15 років і сьогодні налічує понад 4 тис. експонатів. На базі цієї збірки планується відкриття церковного музею. Побували учасники виставки і у Львівському національному музеї, оглянули експозицію «Страсті Христові» та послухати доповідь про найдавніші ікони Страстей Христових. Дерев’яну скральну архітектуру оглядали у Музеї архітектури та народного побуту під відкритим небом у Львові.

о. Севастьян

Щоб представити також цей шедевр бойківської архітектури, як вдалося Митрополиту Андрею, і не тільки Митрополиту Андрею, її зберегти у повоєнному часі, коли у цьому монастирі зробили інтернат, діти почали розбирати вже тоді Церкву. Тоді завдяки львівським етнографам, а саме пан Сеник, він звернувся листом до Хрущова, щоб там створити музей архітектури і побуту, рятуючи цю церкву. У той час там була тільки ця церква. Це є шедевр архітектурної пам’ятки Бойківщини. І Хрущов дав дозвіл. У такий спосіб постав Музей архітектури і побуту під відкритим небом і зберергли цю шедевральну архітектуру. Далі ми переїжджаємо у Грибовичі, де ви почуєте доповідь про цей славний Успенський іконостас 17 ст. ренесансового стилю.

Кор.

Учасники конференції «Збереження та порятунок сакральних пам’’яток Галичини» відвідали також село Підберізці на Львівщині, де у місцевому храмі збереглися унікальні розписи відомого українського художника Модеста Сосенка.

О. Севастьян

Цього року виповнюється століття розпису цього храму. Це унікальний храм, унікальний іконостас. Митрополит Андрей Шептицький у свій час возив поважних гостей, щоб оглянути цей модерний розпис цього храму в Підберізцях. Після ми переїжджаємо до Унева і в Уневі великі об’єкти, можна сказати, найбільший об’єкт з тих наших усіх об’єктів. Там піднімаємо також питання кам’яної архітектури, реставрація і збереження, що ми провадили її у 90-х роках під керівництвом Миколи Рибинчука. Археологічні розкопки у нижній частині біля цього комплексу архімандрії Унівської і також археологічні розкопки на Чернечій горі. Тим більше, там знайшли ще гуту по випалюванню шкла ще 11 ст., 9 ст.. Це є унікальний об’єкт для дослідження подальшого для археологів. Також ми там маємо такий наш внутрішній музей, кілька залів.

Кор.

В Унівській Лаврі збереглися ще деякі стародруки, котрим потрібна реставрація. Нею займатимуться фахівці з бібліотеки Люблінського католицького університету. Цікавими є також вже оновлені розписи монастирського храму Успення Пресвятої Богородиці.

о. Севастьян

Цей храм був розписаний монахами-студитами 1937-38 рр. Це не є аж такі давні фрески, але вони дуже унікальні, тому що їх розписали монахи-студити, які навчалися в іконописній школі, яку зорганізував отець Климентій Шептицький у наших монастирях у Львові на Петра Скарги, на Чернечій горі, і також в Уневі була ця іконописна школа. І розписами цієї церкви керували у той час Михайло Осінчук і Василь Дядинюк. Цей унікальний візантійського стилю розпис, вони візантиністи також, монахи-студити розписували. І вони, ці розипси, були в трагічному стані після зловісного 1946 року, коли ліквідували УГКЦ. Також була ліквідована Святоуспенська Унівська Лавра в 50 р. У 1953 р. спалили унікальний іконостас цієї церкви, спалили збірку ікон, що там були і шедевральну бібліотеку. Вогонь горів місяць часу на церковному подвір’ї. Крім цьго ці фрески були зафарбовані зеленими масляними фарбами. У 90-х роках під проводом Михайла Мовчана ми реставрували, і ці фрески ожили. Нам вдалося зберегти ці унікальні фрески. Ми хочемо представити світу ту велику мистецьку працю як монахів-студитів також і тих 20-го ст. неовізантиністів. І хочемо представити, що можна таки врятувати і зберегти, що не тільки все найгарніше, що є 14-15 ст., але також і краса мистецтва, і духовність його відображувалася і у двадцятому столітті.

Кор

У селі Глиняни учасники конференції відвідали місцевий дерев’яний храм, архітектурну пам’ятку кінця 16-го початку 17-го століть, де зберігся також і унікальний іконостас. Ієромонах Севастьян Дмитрух наголошує на тому, що такими храмами треба особливо опікуватися, бо вони є нашою національною гордістю. Нажаль останнім часом щороку у вогні палахкотить 2-3 дерев’яних храми як від людської необачності, так і від зажерливості крадіїв церковного майна.

о. Севастьян

Не потрібно оббудовувати дерев’яні церкви цеглою і ліквідувати. Ми повинні найдавніші церкви, можна сказати, найпростіші церкви — дерев’яні — зберегти, щоб за кілька десятків років не виглядало, що ми втратимо всю дерев’яну архітектуру і не залишиться нічого. Також ми повинні зберігати найбільше ті ікони, розписи храмів. І хотів би я заохотити не тільки Греко-Католицьку Церкву, але й всі конфесії: православних, римо-католиків, католиків, щоб зберігати, консервувати, реставрувати і менше старатися впроваджувати, можна сказати, сьогоднішнє, модерне, модерний розпис чи модерні витвори до церков, замінюючи їх. Не потрібно замінювати. Потрібно старі, які намолені, які просякнуті молитвою зберігати, рятувати, бо це є духовна спадщина нашого народу. Це є мистецькі твори нашого народу. І ми повинні це зберігати, бо це є надзвичайно великі шедеври, які ми свідомо чи несвідомо нищимо. Я б хотів, щоб найбільше коло людей, головно духовенство, пізнали цю красу і духовість тих шедеврів, що ми маємо.

Записала Любомира Бурка (Фрагмент програми Радіо «Воскресіння»)

Опубліковано у Інтерв’ю Коментарі | Теґи: . | Додати в закладки: постійне посилання на публікацію.

Коментарі закриті.