Гошівський монастир оо. Василіян. Розповідає настоятель о. Пантелеймон Саламаха

( розмір 3.27 MB )

Тисячі прочан щороку відвідують Гошівський монастир на Ясній горі, що знаний не лише в Україні, але і за її межами. Його славна історія сягає 16 століття. Відомий також Гошівською чудотворною іконою Божої Матері. Ознайомимося ближче із сьогоденням монастиря отців—василіян. Тут проживає дев’ятеро монахів, п’ятеро священиків, один диякон та троє братів. Як і в інших монастирях, тут панує строгий розпорядок дня: підйом о 6 годині, о 6.30 — духовні розважання, щодня о 7— Утреня, потім — дві Літургії, у яких беруть участь місцеві жителі та приїжджі паломники. Щодня —іспит сумління. Після обіду — фізична праця у підсобному господарстві. Спілкуємося з настоятелем, отцем Пантелеймоном Саламахою.

О. Саламаха

О 6 годині ми маємо Вечірню. Окрім цього, вже собі приватно після Вечірні, приватні молитви і духовні читання. Майже щовечора о 8 годині ми збираємося і, це може для когось виглядатиме дивно, оглядаємо телебачення, бо ми є інформовані і надалі хочемо знати, що діється у світі. Тому в нашому розпорядку денному є оглядання телебачення. Щоб сказати, чи він є важкий, чи ні, чесно— він є гарно розкладений. У чому, власне, суть? У тому, що людина звикає до того порядку і старається його завжди дотримуватися. Чому? Бо є таке прислів’я, яке стосується духовних осіб у монастирях: якщо ти дотримуєшся порядку, то порядок тебе збереже у монастирі.

Кор.

Монахи твердо сповняють слова Святого Василія Великого: «Молися і працюй». Коли стоїш на ошатному, чисто прибраному подвір’ї, важко уявити, яка у монахів велика господарка. Забезпечують себе усім необхідним, обробляють поле, мають для цього техніку, доглядають худобу.

О. Саламаха

Маємо корови, свині, коні, кролі, барани, кури — повністю все своє господарство. І відносно забезпечення продуктами, молочними чи м’ясом, все це ми маємо. Тут всі разом для цього працюємо.

Кор.

У довоєннму та сьогоднішньому монашому житті — суттєва різниця. Передусім —це сучасні засоби звязку: комп’ютери, інтернет. Полегшують працю і сучасна техніка. Як зазначає Отець Пантелеймон Саламаха, монахи стали модернізованішими.

О. Саламаха

Ви знаєте, різниця є, як небо і земля. Тому що, коли щось робили, скажімо, руками, то тепер є техніка. Ми маємо свою особисту техніку і нею обробляємо, працюємо і служимо, як кажуть, для людей і для себе у цьому значенні.

Кор.

Пріорітетним завданням монахів Чину Василія Великого є освітня діяльність: ведення шкіл, друковане слово, місії. Окрім цього кожний монастир має свою харизму. Гошівський монастир — це насамперед відпустове місце, до якого стікаються з усіх усюд на прощу.

О. Саламаха

Ось ці прощі, обслуговування людей: знаємо, що сюди люди приходять з різних кінців України і з-за кордону. Це не є парафія, а відпустове місце, як, наприклад, Зарваниця, Унів, Почаїв. Ми є тут для людей.

Кор.

Коли, власне, відбуваються відпусти і прощі?

О. Саламаха

Головний відпуст є 19 серпня, на Преображення Господа нашого Ісуса Христа. Окрім нього майже всі Богородичні свята, починаючи від Благовіщення, закінчуючи Покровом Матері Божої, ми маємо, власне, ось ці прощі. Серед них є ще більш такі наголошені, як на Успіння Пресвятої Богородиці.

Кор.

Запитуємо отця Пантелеймона Саламаху, з якою метою люди ідуть на прощу, що несуть у своєму серці.

О. Саламаха

Спробуємо трохи порівняти із ситуаією, яка зараз є, скажімо, у монастирі, де перебувають монахи, і вдома, де перебувають люди. Людина хоче зробити певний шлях. Вона хоче відчути щось особливе там, де є чудотворна ікона, чи ще якісь наголошені святі, чи події, пов’язані з цим. От людина тоді старається сюди прийти, щоб насамперед віднайти, поглибити свій звязок з Богом. Власне, що тут вона найбільше робить, це через три такі елементи. Перше— це через сповідь, через молитву, євхаристію. І підійти до чудотворної ікони. Оригіналу цієї ікони немає. Де вона — цього про неї ніхто не знає. Але копія, яку благословив Святіший Отець Іван Павло, коли приїжджав на Україну, має ту ж силу, що і оригінал. По чому роблю цей висновок? Під час мого перебування тут протягом 1,5 року, я на власні очі бачив різні чуда. Останнє з них я зустрів таке: хлопчина з 12 років хворів на епілепсію, його батьки завжди сюди приходили молитися, замовляли Служби Божі, підходили до цієї ікони. Через певний час вони прийшли вже із подякою за те, що дитина позбулася цих проблем. Крім того, нажаль, серед людей є поширене ворожіння, є люди, які опановані злими духами. Я також бачив ці оздоровлення. Та людина підходить дійсно з глибокою вірою, надією і любов’ю, що Господь допоможе. І за допомогою священиків людина хоче ось тут ввійти глибше у свою душу, у своє духовне життя і подивитися, що ж там відбувається. Тому варто інколи змінити місце молитви, де є особиста присутність Бога, особлива присутність Матері Божої. Кожен, хто сюди приїжджає, завжди каже, що тут є спокійно, добре, що тут є щось надзвичайне. Людське серце це відчуває, прагне сюди. І дай Боже, щоб кожен, хто сюди приїжджає, сам відчув це.

Кор.

Чи у вас, власне, ведеться якийсь облік, можливо, у книгах записується про ці зцілення, про подяки людей?

О. Саламаха

Без сумніву, що так. Воно завжди ведеться. І якщо хтось приїде у Гошів, то буде мати можливість бачити біля самої ікони, по обидва її боки, так звані воти, тобто це є подяки оздоровлених людей. Там є їх небагато, десь 30. Але більше подяки зберігаються у монастирі. Там можна побачити серце, дитину, руку, очі як символ і подяка Богові і Матері Божій за те, що вони оздоровилися від тих певних хвороб: чи то біль руки, ноги, очей, навіть дитини. І ще характерним є те, що на тих вотах, які збереглися ще з тридцятих років, можна знайти надписи, від кого вони є. І сказати, що ця сила, ця глибока віра наших людей має можливість побачити і відчути наскільки Господь нас любить, оздоровляє. Не тільки тут, Він всюди оздоровляє. Але це місце має такий, свого роду, магніт.

Кор.

Отче Пантелеймоне, що б ви побажали слухачам радіо «Воскресіння»?

О. Саламаха

Одного, щоб ми у своєму житті більше прислухалися і більше раділи. Раділи. Я розумію, є проблеми, є певні труднощі в житті кожного. Але, якщо у той самий час ми будемо бачити якусь радість, бо основа Воскреслого Христа — це «Радійте і веселіться». Бо коли є ця радість, але у Бозі, це є веселість у Бозі. І тоді усі труднощі, з якими зустрічається людина, вона переносить їх зовсім інакше. Тому, дорогі радіослухачі, я бажаю вам тієї радості, Божого миру і спокою. Щоб ми через цей мир, через цей спокій об’єдналися у любові. Тоді я дам вам одне питання: а що ще нам тоді потрібно? Що ще треба? Отже, шукаймо спочатку Царства Божого, а все інше нам додасться.

Опубліковано у Інтерв’ю Коментарі. Додати до закладок постійне посилання.

Без коментарів.