«Іван Труш та його доба» — розповідає завідувач відділу художньо-меморіального музею Івана Труша Національного музею ім. Митрополита Андрея Шептицького у Львові Людмила Павлишин

( розмір 1.57 MB )

ДИКТОР

Кор.

У Львівському художньо-меморіальному музеї Івана Труша вперше експонується виставка «Іван Труш та його доба», де представлені портрети, намальовані художником в різний час видатних діячів української культури, історії, літератури. Серед них, зокрема, портрети Михайла Драгоманова, Михайла Грушевського, Лесі Українки, Павла Житецького, Івана Франка. Серед робіт — портрет єрарха Української Греко-Католицької Церкви митрополита Сильвестра Сембратовича, намальований після смерті митрополита у 1899 році. Розповідає Людмила Павлишин, завідувач відділу Художньо-меморіальний музей Івана Труша Національного музею ім. Митрополита Андрея Шептицького у Львові.

Людмила Павлишин

До кращих портретів належить портрет Кардинала Сильвестра Сембратовича, який був намальований на замовлення товариства «Дністер» і вважається одним з кращих потретів того часу. За словами відомого дослідника Ярослава Нановського — один з кращих портретів роботи Труша. У цьому портреті ми бачимо якусь зосередженість, аскетичність і якусь вдумливість, глибину самозаглиблення Кардинала, який дуже багато зробив для поширення у світ і для розвитку духовності українського народу. Також серед портретів духовних осіб, які малював Труш, ми маємо кілька портретів Митрополита Андрея Шептицького. Зараз вони у нас не на експозиції, бо вони є, один з них, ми знаємо, є у приватній колекції, а другий також є у церкві сестер Василіанок у Львові

Кор.

Є свідчення, що Іван Труш був особисто знайомий з Митрополитом Андреєм Шептицьким.

Людмила Павлишин

Ми знаємо, що він зустрічався з Митрополитом, бо в листі до своєї дружини Аріадни Драгоманової він пише, що її портрет, який він намалював, бачив Митрополит, який заходив до нього. Митрополита ми не знаємо, чи він малював безпосередньо, чи з пам’яті, але він бачився і розмовляв, і спілкувався з Андреєм Шептицьким. І ще, крім того, ми знаємо, що тісна співпраця з Іларіоном Свенціцьким, який замовляв роботи в Труша. Наприклад, його відомий триптих «Самотня сосна», і в той час Свенціцький часто спілкувався з Митрополитом. Вони могли разом вирішувати якісь справи, тому що Труш брав найактивнішу участь у формуванні і розвитку музею, який тоді був Національним музеєм, і в основу збірок Національного музею лягли збірки Мтрополита Андрея Шептицького.

Кор.

Іван Труш був одружений з донькою Михайла Драгоманова Аріадною, двоюрідною сестрою Лесі Українки. Церковний шлюб вони взяли 21 січня 1904 року у Благовіщенській церкві Києва. Виховував четверо дітей. У родині зберігались та плекались українські традиції та звичаї, які відображав і у своїй творчості.

Людмила Павлишин

Труш звертався до народних мотивів, таких обрядових речей, неодноразово. Це мим можемо побачити на експозиції на другому поверсі у майстерні художника. Там цілий ряд його етнографічних робіт в яких він відображає народні свята: «Йорданський хід», «Великодній хід», «Хресний хід», а також «Гагілки коло церкви». Маємо ряд пейзажів архітектурних, де Труш малює серед природи, власне, дерев’яну архітектуру церков, церковну архітектуру. Завжди, як бачиш річ Труша, то можна пізнати її за композицією, за колоритом, за випроміненням духовності, яка є в його творах.

Кор.

Спадщина Івана Труша налічує понад 6 тисяч творів, з них у Національному музеї у Львові зберігається близько 300 картин, решта розпорошена по музеях та приватних збірках України, а також у Німеччині.

Підготувала Любомира Бурка (Фрагмент програми Радіо «Воскресіння»)

Опубліковано у Інтерв’ю Коментарі. Додати до закладок постійне посилання.

Без коментарів.