Владика Богдан Дзюрах про Голодомор: Люди, які відійшли в таких трагічних обставинах, потребують наших молитов

У поминальних заходах за померлими від Голодомору-геноциду взяв участь владика Богдан (Дзюрах), Секретар Синоду Єпископів Української Греко-Католицької Церкви. Він разом з Патріархом Філаретом УПЦ (КП) відслужив панахиду за вбитими 1932-33 роках.

Після панахиди владика Богдан у коментарі для Департаменту інформації УГКЦ наголосив, щоб хоч якось залікувати наш біль за невинно убитими голодом наших земляків, ми повинні дуже багато і усильно молитися. Поминаючи вбитих голодом, за словами єпископа, ми робимо кілька речей: «У першу чергу, згадуємо жертви братів і сестер, які були замордовані сталінським режимом жахливою смертю – Голодомором. Люди, які відійшли в таких трагічних обставинах, потребують наших молитов. Ми не знаємо в якому стані духа вони переживали останні дні свого буття на землі. Ми не знаємо, що творилося в їхніх серцях, в їхніх душах. Можемо тільки здогадуватися, скільки в них було болю, страху. Хочемо молитися, щоб вони знайшли вічний спочинок, вічний упокій у батьківських обіймах Бога. Наша молитва є потрібна, щоб залікувати пам’ять, страшні рани, які залишив комуністичний режим на тілі нашого народу. Тільки молитвою можемо подолати оте зло, заручниками якого є впродовж десятиліть панування комуністичної системи. Щоб Господь Бог був милосердний до їхніх провин, гріхів. Щоб прийняв їхню жертву як знак покаяння не тільки за власні гріхи власного народу, а більше – злочини тих катів, які завдавали їм несправедливої смерті».

Він висловлює надію, що Господь прийняв їх у свої обійми в той час, коли богоборча система викинула їх і прирекла на загибель. Їхня смерть з’єднана зі смертю Ісуса Христа на Голгофі, який молився: Отче, прости їм, бо не знають, що роблять.

Владика Богдан переконує, що коли ми молимося, ми також зберігаємо живу пам’ять про невинно замучених у наших серцях, а це важливий момент, оскільки народ мусить пам’ятати свою історію.

«Тільки наша історія може нас навчити, як будувати кращу долю власного народу, як уникнути помилок, які траплялися в минулому, як уникнути помилок, які не раз нищили нашу державність, свободу і принижували гідність на нашій землі», – каже він.

Хоча дуже багато фактів уже описано щодо Голодомору-геноциду, є ще багато живих свідків тих страшних подій, проте ми у власній країні ще не зовсім віддаємо належну увагу замученим сталінським режимом.

На переконання єпископа, держава повинна робити набагато більше у вшануванні жертв Голодомору, ніж вона досі робила. «Уже не кажучи про те, щоб ми самі, українці, заперечували історичні факти, історичну правду. Це неприпустимо! У той час, коли весь світ визнає Голодомор геноцидом проти українського народу, мати якусь іншу позицію в середині країни є, м’яко кажучи, дивним і незрозумілим».

Тому, вважає єпископ, кожен має сказати своє слово. Держава на своєму рівні, належно вшановуючи пам’ять жертв Голодоморів, громадські організації на своєму рівні – мобілізуючи суспільство, аби підтримувати живою історичну пам’ять. Церква на своєму рівні, промовляючи молитви за невинно убієнних і нині живих, щоб розуміли науку, яку дає нам наша історія.

«Вважаю, що кожен, хто вважає себе сином чи дочкою української землі, не може оминути сьогоднішню подію. Незалежно від того, де хто молитиметься: біля Меморіалу, у храмі чи в домівках, кожна небайдужа українська душа мусить сьогодні відгукнутися на голос невинно убитих голодом наших братів і сестер, як кличуть сьогодні до сумління кожної людини. Тому я вірю, що сьогодні наш народу буде об’єднаний в молитві, скорботі й призадумі», – завершив Секретар Синоду.

Опубліковано у Без категорії | Теґи: , . | Додати в закладки: постійне посилання на публікацію.

Коментарі закриті.