Сопричастя між Церквами Київської традиції є в основному дисциплінарно-канонічного, а не догматичного характеру

Стверджують учасники Конгресу богословів УГКЦ «Євхаристійне сопричастя – виклик традиції та сучасності для традиційних Церков», скликаний Українським науковим богословським товариством (УБНТ) 2-4 січня 2007 року в 70-ту річницю Унійного З’їзду у Львові (22-25 грудня 1936 року). Ці збори, які зорганізувало УБНТ зібрали 246 осіб зі всіх регіонів України, серед яких 6 єпископів.

Цими днями, з нагоди Неділі Православ’я, випущено в світ три документи, які Конгрес богословів опрацював у своїй триденній праці: «Урочите звернення до Синоду Єпископів УГКЦ про пошук шляхів відновлення повного євхаристійного сопричастя між Церквами Київської традиції», «Лист-звернення до богословів Церков Київської традиції» та найголовніший документ під назвою «Висновки та пропозиції».

«Висновки та пропозиції» – це результат праці наукових секцій, які, кожна по своїй спеціальності, працювали на Конгресі і запропонували думки в аспектах: історичному, догматичному, літургійному, канонічному, душпастирському та екуменічному.

Найосновнішою і чіткою позицією учасників Конгресу є думка, що «сопричастя між Церквами Київської традиції є в основному дисциплінарно-канонічного, а не догматичного характеру» (2.2 і 4.2). Теж важливо завважити смиренність богословів, які заявляють: «Ми згодні визнати помилки минулого та втрати… і заявляємо про свою відкритість до взаємних конструктивних зауважень, що можуть допомогти у відновленні та творчому переосмисленні нашої спільної спадщини» (2.9).

Богослови УГКЦ не тільки займаються теорією, але й пропонують дуже конкретні дії, як наприклад «усунення невідповідних запозичень у нашій богослужбовій практиці» (3.7) і «щоб у тих місцевостях, де після конфліктної ситуації між греко-католиками й православними щодо вжитку храмів для богослужінь прийшло примирення й знайдено спільну мову, врочисто це підтвердити актом взаємного перепрошення й прощення, щоб інші громади, де такого примирення ще не відбулося, бачили, що все-таки можливо подолати ворожнечу заради спільного свідчення Христа» (5.2).

Документи пропонують ще багато інших свіжих ідей, які греко-католицькі богослови зробили своїми спільними. Важливим плодом Конгресу є також те, що УГКЦ збагатилася спільною зваженою думкою великого якісного числа своїх богословів про одне із найбільш життєдайних питань її існування.

Читайте всі документи Конгресу богословів УГКЦ на сайті Інституту церковного права Українського католицького університету за адресою www.icl.org.ua.

Департамент інформації УГКЦ

Опубліковано у Uncategorized. Додати до закладок постійне посилання.

Без коментарів.