Звернення Блаженнішого Любомира до вірнихз приводу 20-ї річниці чорнобильської катастрофи

Дорогі брати і сестри!

  1. Відзначаючи сумнозвісну 20-ту річницю чорнобильської катастрофи, подумки повертаємося до 26 квітня 1986 року, коли на Чорнобильській атомній електростанції (ЧАЕС) сталася аварія, яка спричинила найбільшу в світі техногенну катастрофу. Вибух на ЧАЕС не тільки став сумною віхою в історії використання “мирного атому”, зруйнувавши міф про безпечність атомної енергетики, але й зруйнував життя та здоров’я, душевний мир та соціальний спокій багатьох людей як в Україні, так і поза її межами.

Аварія на ЧАЕС актуалізувала велетенський потенціал ризику використання атомної енергетики, який щомиті може виявитися як життєва трагедія для мільйонів людей. Особливо постраждали жителі України, Білорусії та Росії, територія різного ступеню радіоактивного забруднення яких становить біля 150 тисяч км2. Найбільшого лиха зазнала наша батьківщина, де під сумнозвісним саркофагом знаходиться зруйнована атомна електростанція, від ще актуальної загрози якої необхідно вберегти сучасників та майбутні покоління.

Сотні тисяч людей, які були вимушені покинути свої радіоактивно забруднені домівки, залишаючи там частинку свого серця; інвалідність та смерть численних ліквідаторів аварії; підвищення рівня захворюваності мільйонів людей, а особливо дітей, на радіоактивно забруднених територіях; погіршення психоемоційного стану потерпілих, яке виражається в недовірі до себе (заниженій самооцінці), песимістичному прогнозуванні свого майбутнього, наслідком чого часто є: бажання втекти від болісної реальності через вживання алкоголю чи наркотиків, руйнування сімей та підвищена схильність до суїцидів; вилучення з експлуатації значних територій сільськогосподарських угідь та заборона споживання отруєних радіацією дарів природи; матеріально-економічні втрати розміром у сотні мільярдів доларів – ось далеко не повний перелік трагічних наслідків чорнобильської катастрофи.

Що дальше у часі віддаляється від нас чорнобильська трагедія, то більше усвідомлюємо її глобальний характер, згубний вплив на природне довкілля і особливо на здоров’я потерпілого населення.

  1. Багатогранні негативні суспільно-екологічні наслідки Чорнобиля кульмінують у біді, болі та стражданні потерпілих – жертв атомного лиха, які зазвичай знаходяться поруч з нами і потребують нашої підтримки та допомоги. Ці наслідки, на превеликий жаль, підсилюються на фоні суспільної байдужості та егоїзму. Очевидно, що ніщо не сприяє поширенню зла так, як ігнорування проблем ближнього та людська бездіяльність.

У цьому контексті хочу подякувати всім тим, які не були байдужими до біди потерпілих і виконали заповідь Христа: “Щоб ви любили один одного!” (Ів. 15, 17). Ця заповідь є особливо актуальною в скрутній та критичній ситуації, подолання якої вимагає практичної солідарності з тими братами і сестрами, які потребують допомоги. Дієва любов солідарної допомоги є індикатором нашої любові до Бога і найкращим засобом здійснення Його волі та поліпшення світу, в якому живемо.

Виявляю своє визнання і вдячність всім тим, хто на різних рівнях та в різноманітний спосіб, намагаючись зберегти дух солідарності, керуючись людськими та євангельськими засадами, піклується про наших страждальних братів та сестер. Високо ціную також діяльність цивільних структур та інституцій Церкви за кордоном, які відчинили свої двері й підставили братнє плече допомоги тим, хто її найбільше потребував. Багато потерпілих можуть дивитися з надією в майбутнє саме завдяки багаторічній солідарній підтримці благодійних організацій, єпархій, релігійних спільнот, відповідальних мирян та людей доброї волі з усього світу.

  1. В особливий спосіб хочу звернутися до Вас, дорогі брати і сестри, які постраждали від наслідків Чорнобиля, щоб духовно підтримати і запросити Вас разом з Христом пожертвувати свої терпіння Господові з упевненістю, що кожне Ваше випробування, прийняте зі смиренням, є заслугою, через яку Божа благодать сходить на все людство. Хочу також висловити запевнення, що Церква, насамперед через діяльність душпастирів, завжди старатиметься надавати Вам свою допомогу, усвідомлюючи своє покликання виявляти любов та прихильність Христа до всіх тих, хто страждає чи перебуває в критичній ситуації.

  2. Повертаючись до трагічних наслідків атомної катастрофи, яка стала нашою національною трагедією, треба зауважити, що сьогодні ще рано давати вичерпні відповіді на всі питання, які поставила аварія на ЧАЕС. Важко вповні оцінити всі демографічні, психологічні, медичні, генетичні, екологічні, економічні, соціальні та інші наслідки. Все ж очевидним є те, що дотепер ще не народилися всі потерпілі і багато жертв доведеться скласти також прийдешнім поколінням.

Чорнобильська катастрофа не перший, але найбільш трагічний випадок атомних аварій. Цей жахливий урок не сміє пройти намарно: увесь світ повинен використати його гіркий досвід та зробити такі висновки, які б не допустили, щоб повторилася подібна чи ще навіть більша трагедія всесвітнього масштабу.

Висновки має зробити також Україна, все наше суспільство, а зокрема відповідальні у владі та енергетичній політиці. Необхідно, щоб була гармонія між технікою, наукою і людиною, щоб прогрес сприяв миру та пошані до природних людських вимог. Техніка повинна стояти на службі людини, а не загрожувати її життю. У цьому сенсі добрим прикладом можуть бути політичні рішення та вияв волі народу суспільств, які не мають на меті впроваджувати та розширювати мережі атомної енергетики, а ставлять наголос на розвиток альтернативних регенеративних енергоносіїв і на застосування енергозберігальних технологій, що сприяє зменшенню загрози для людини та її природного довкілля.

  1. На завершення свого звернення запрошую всіх 30 квітня (найближчу неділю після 26 квітня), об’єднатися у молитві за здоров’я живих ліквідаторів і постраждалих, а також за вічний спокій душ померлих внаслідок аварії. Під час нашої молитви за численних жертв чорнобильського лиха і всіх тих, хто відчув на собі цю жахливу катастрофу, просімо у Господа просвітлення і підтримки для тих, котрі на різних рівнях відповідають за долю людства. Окрім того, просімо Бога, щоб у своїй всемогутності потішив стражденних, через віру та надію подав їм ласку витривалості та не допустив більше такого лиха, про яке сьогодні згадуємо з великим сумом.

Благословення Господнє на Вас!

  • ЛЮБОМИР

Доручаю усім душпастирям Української Греко-Католицької Церкви прочитати це Звернення під час Святої Літургії 30 квітня 2006 року Божого

Опубліковано у Uncategorized. Додати до закладок постійне посилання.

Без коментарів.