Міжнародна наукова конференція «Митрополит Андрей Шептицький: дилема гуманістичного вибору в умовах тоталітарних режимів»

7 листопада 2005 року Львівська обласна єврейська благодійна організація «Хесед-Ар`є», Міжнародний центр «Голокост» у Львові ім. доктора А. Шварца, Регіональний центр Голокосту при Національному університеті «Львівська політехніка», Центральний український фонд історії Голокосту «Ткума» провели Міжнародну наукову конференцію «Митрополит Андрей Шептицький: дилема гуманістичного вибору в умовах тоталітарних режимів». Для участі у конференції із Києва спеціально прибув Блаженніший Любомир (Гузар), Глава Української Греко-Католицької Церкви. У конференції також брали участь філософи, історики, культурологи, богослови з різних міст України, а також Великобританії, Ізраїлю, Польщі. Серед учасників конференції була людина, врятована Митрополитом Шептицьким від нацистського геноциду, – міс Лілі Штерн-Полман (Лондон, Великобританія).

У своєму слові Блаженніший Любомир зазначив, що ця конференція важлива не тільки з огляду науки (з’ясувати історичну правду). „Серед деяких історіографів популярним є вислів, що історія – це хід подій, рушійною силою яких є великі люди, – продовжив далі Предстоятель УГКЦ. – Я думаю, що принаймні частково це правильний погляд. Митрополит Шептицький, який є основною темою ваших досліджень, є також тим, хто мав поважний вплив на розвиток подій. Але розглядаючи справу цілісно, не достатньо зупинятися тільки над постаттю Шептицького. Немає жодного сумніву у його величі й заслугах, але не можна оминути увагою те, що своїми досягненнями він завдячував підтримці інших людей, які поділяли його погляди, які також хотіли у важких обставинах зберегти свої моральні принципи”. Відтак Блаженніший Любомир пояснив, чому він так каже. На його думку, настав час, коли потрібно знайти порозуміння і примирення між єврейським і українським народами. А це можна зробити тільки тоді, коли ми будемо розглядати не поодиноких людей, їхні заслуги чи злочини, а коли подивимося на загальну картину. Тоді Глава УГКЦ нагадав, що у червні 2005 року під час Євхаристійних соборів в Україні і Польщі вже відбулися подібні акти примирення між українцями та поляками. Таке примирення (між українцями та поляками чи українцями та євреями), на думку Блаженнішого Любомира, відповідало б думкам та настановам Митрополита Андрея, для якого всі люди – це діти Божі.

У доповідях учасники конференції зазначали, що діяльність Митрополита Андрея Шептицького мала велике значення в подіях, пов’язаних з Голокостом у Західній Україні. У страшні роки окупації Львова він переховував у своїй резиденції рабина Давида Кохане. Саме з допомогою Митрополита Андрея та вірних були врятовані єврейські жінки і діти, приречені на смерть гітлерівським режимом. У своїх проповідях Слуга Божий закликав паству залишатися людьми у жорстокому і страшному XX ст. Тому тема конференції: «Митрополит Андрей Шептицький: дилема гуманістичного вибору в умовах тоталітарних режимів» дала можливість, передусім, розглянути моральні дилеми вибору, що постають перед людьми в суворі часи випробувань.

Коментуючи для прес-секретаріату Глави УГКЦ питання про вплив конференції на процес беатифікації Митрополита Андрея, один з учасників зустрічі Преосвященний Владика Михаїл (Гринчишин), із 1970 року постулятор у беатифікаційному процесі Митрополита Андрея Шептицького, зазначив, що сьогоднішня дискусія сприяє популяризації його постаті, а це є важливим елементом на шляху до проголошення блаженним Слуги Божого Митрополита Андрея. „Що мене вразило сьогодні, – продовжив Владика Михаїл, – то це велике зацікавлення, пієтизм, визнання величі і заслуг Митрополита Андрея з боку неукраїнців. Очевидно, що під час конференції звучать і суперечливі твердження. Але важливою є загальна атмосфера, позитивне сприйняття нашого Митрополита. Такого наукового, глибокого зацікавлення, попри те, що є різні заходи в ювілейні дні, я з боку українців, львів’ян ще не помічав”.

А врятована Митрополитом п. Лілі Штерн-Полман зазначила, що не була у Львові вже понад 60 років. „Я приїхала сюди лише для того, щоб віддати шану Митрополитові Андрею Шептицькому, щоби восторжествувала справедливість. Те, що він зробив для нас, не можна висловити, – він врятував нам життя. Я не говорю тільки про себе. Я виїхала звідси в 1945 році. Не наважувалася вертатися після цього до Львова, бо втратила тут всіх, за винятком мами – нас врятував Митрополит Шептицький. Коли мене запросили на цю конференцію, то я спершу налякалася, подумала, що не поїду до Львова. Але подумавши, все таки переконалася, що я не можу не поїхати, не можу відмовити – мій святий обов’язок бути тут, – обов’язок сказати, ким був цей чоловік, наскільки він був гуманістичною людиною, напевно, найсправедливішою людиною на світі, – сказати, яка сталася несправедливість і яка несправедливість далі триває супроти цієї великої людини, адже Митрополит Шептицький ще досі не визнаний як праведник світу комітетом „Яд-Вашем”. Справедливість має восторжествувати, настав найвищий час для змін. Цій людині, через стільки років після смерті, потрібно віддати шану за те, що він зробив”, – наголосила п. Лілі.

Проведення конференції стало видатною подією не тільки в науковому житті, а й у справі порозуміння і взаємоповаги українського та єврейського народів на шляху України до європейських цінностей, свободи і демократії.

о. Ігор Яців

прес-секретар Глави УГКЦ

Опубліковано у Uncategorized. Додати до закладок постійне посилання.

Без коментарів.