УГКЦ не є загрозою для РПЦ

Нашу відповідь на закиди Глави Росiйської Православної Церкви Алексiя II про те, що полiтична криза в Українi посилила утиски православних католиками на заходi країни та що УГКЦ через перенесення осідку Глави Церкви до Києва хоче розширити свiй вплив на всю Україну (цю інформацію 16 грудня 2004 року оприлюднило Інформаційне агенство „Інтерфакс-Україна”), не оминули своєю увагою представники РПЦ. 22 грудня 2004 року секретар з міжхристиянських відносин Відділу зовнішніх церковних зв’язків Московського патріархату священик Ігор Вижанов заявив кореспонденту ІТАР-ТАРС, що „Московський патріархат різко заперечує проти планів Української Греко-Католицької Церкви (УГКЦ) перенести центр своєї конфесії зі Львова до Києва і створити тут свій патріархат”. Інформацію про це оприлюднено на веб-сторінці „Портал-Credo.Ru”.

На думку священика Ігоря Вижанова, такі дії „абсолютно невиправдані. В Києві греко-католиків практично немає. Переважна більшість віруючих цієї Церкви, а вони складають 5 млн. чоловік в країні з 50-ти мільйонним населенням, сконцентрована на Західній Україні – в Львівській, Тернопільській і Івано-Франківській областях”. Для того, щоб спростувати таке твердження, пригадаймо собі деякі незаперечні факти з історії нашої Церкви. Наприкінці XVIII – на початку XIX століття царська Росія унеможливила існування Греко-Католицької Церкви на тій території України, яка опинилася під її впливом, і греко-католиків просто вигнали із Києва. І тоді Римська Апостольська Столиця в 1807 році відновила Галицьку митрополію (вона існувала у Галичині до року). Тому ми вважаємо, що потрібно говорити не про перенесення осідку на схід, а про повернення туди, звідки ми вийшли.

За певною іронією радянська влада сама „сприяла” тому, що греко-католики знову повернулися на Східну Україну. Це ставалося через примусове переселення мешканців Західної України на схід, через пошуки роботи, через заборону репресованим членам Греко-Католицької Церкви після відбуття заслання повернутися на рідні землі. У наші дні багато вірних УГКЦ переїжджають до столиці України для виконання своїх професійних обов’язків в органах державної влади та інших місцях праці. На сьогодні громади УГКЦ зареєстровані у всіх областях нашої держави.

У вищезгаданому інформаційному повідомленні священик Ігор Вижанов також нагадав про утиски православних на заході країни, де греко-католики „практично захопили всі храми у наших віруючих, а будівництву нових храмів перешкоджає місцева влада”. Цю та подібні до неї заяви вже не один раз робили високі достойники Російської Православної Церкви раніше.

Знову скористаємо з історичних фактів. Після насильної ліквідації УГКЦ в 1946 році на приготованому радянським урядом псевдособорі, декілька сотень храмів нашої Церкви одразу було передано у користування РПЦ. Коли наприкінці 80-х – на початку 90-х років минулого століття громадяни нашої держави змогли знову відкрито визнавати свою віру і реєструвати свої громади, то вони масово поверталися до Української Греко-Католицької Церкви. З ними поверталися і їхні храми. Ми не зафіксували жодного випадку, коли б у Західній Україні вірні УГКЦ зайняли храм, який будували вірні РПЦ.

У цьому повідомленні хочемо також заявити про те, що Українська Греко-Католицька Церква не перешкоджає і не заперечує проти будівництва нових храмів вірними УПЦ МП. Так ще 5 червня 2001 року у листі до тодішнього Голови Львівської міськдержадміністрації п. Василя Куйбіди (Вих. № 2001/147) Блаженніший Любомир заявив, що „УГКЦ не має застережень щодо будови катедрального храму для архієпископа і вірних Української Православної Церкви, підпорядкованої Московському Патріархату”.

Крім того, неправдивою є думка про великий вплив керівництва нашої Церкви на місцеві органи влади. Якщо б це було так, то Греко-Католицькій Церкві вже давно повернули б усе її майно, конфісковане радянським режимом. Найяскравішим прикладом цього є комплекс будинків на Святоюрській горі у Львові, який ще до сьогодні тільки наполовину повернутий Церкві.

о. Ігор Яців

прес-секретар Глави УГКЦ

Опубліковано у Uncategorized. Додати до закладок постійне посилання.

Без коментарів.