Запросити Папу Івана Павла II відвідати Росію з офіційним візитом «як главу сотень тисяч російських католиків і як Главу держави Ватикан» закликали президента Росії …

Запросити Папу Івана Павла II відвідати Росію з офіційним візитом «як главу сотень тисяч російських католиків і як Главу держави Ватикан» закликали президента Росії Володимира Путіна ієрархи Православної Церкви Відродження, а також секретар Собору єпископів цієї Церкви протопресвітер Гліб Якунін. Відкритий лист цієї Церкви президенту Росії був поширений в Москві 25 грудня. Під листом стоять підписи митрополита Стефана (Ліницького), архієпископа Дідима (Нестерова), архієпископа Киріака (Тиміріциді), архієпископа Сергія (Саркісова), єпископа Венедикта (Молчанова), єпископа Гедеона (Новикова), єпископа Валентина (Астаф’єва), єпископа Віталія (Кужеватова), єпископа Ростислава (Мельникова) і Гліба Якуніна.

Автори листа вказують на приклад президента України Леоніда Кучми, на запрошення якого Папа відвідає Україну у червні 2001 року. Ієрархи Православної Церкви Відродження нагадують, що незважаючи на протести Грузинської Православної Церкви, державне керівництво Грузії організувало минулого року візит Папи у цю країну, римський понтифік відвідав також таку традиційно православну державу, як Румунія. У листі ієрархів Церкви Відродження Іван Павло II названий «унікальною особистістю ХХ століття, загальновизнаним високоморальним авторитетом, видатним керівником Католицької Церкви».

Автори листа піддають критичному аналізу два головних аргументи, які висуває проти візиту Папи у Росію Патріарх Московський і всієї Росії Алексій II. Перший аргумент — захоплення греко-католиками храмів Московського патріархату на Західній Україні, другий — «прозелітична діяльність» католицької Церкви на «канонічній території» Московського патріархату. У сутичках з греко-католиками на Західній Україні, на думку ієрархів Православної Церкви Відродження, винен сам Московський патріархат, який у 1945-46 році брав участь у примусовому розгромі Української Греко-Католицької Церкви, а після відродження цієї Церкви у 1990 році не зміг визнати свою вину за її розгром і попросити пробачення у греко-католиків. У листі також вказується, що такий конфлікт є не в Росії, а на Західній Україні, що не завадило Леоніду Кучмі запросити Папу до цієї країни. Звинувачення католиків у «прозелітизмі» автори листа вважають безпідставними тому, що сам термін «канонічна територія», як їм видається, введено до обігу Московським патріархатом. Цей термін, відзначається у листі, «недвозначно вказує на наявність пануючої релігії, що прямо заборонено діючою конституцією Російської Федерації (ст. 14, 2)». «Усі, хто бачить у Папі Івані Павлі II посланця миру і доброї волі, — говориться в листі, — очікують, що його благословення і молитви на Російській землі принесуть довгоочікуване духовне відродження і благополуччя».

Православна Церква Відродження є «ліберальною гілкою» Російської Істинно-Православної Церкви (РІПЦ).

З 1996 року її сьогоднішній першоієрарх, митрополит Стефан (Ліницький), входив до складу Синоду РІПЦ. Митрополита Стефана було рукоположено в сан єпископа Санкт-Петербурзького і Староруського 17 грудня 1996 року ієрархами Української Автокефальної Православної Церкви єпископами Йоаном (Модзалевським) та Мефодієм (Кудряковим) в Тернополі (Україна). 26 червня 1997 року єпископа Стефана було переведено на Дмитрівську кафедру, а незабаром піднесено в сан архієпископа. Пізніше титул архієпископа Стефана було змінено на «Тверський і Дмитрівський».

Після ряду реорганізацій РІПЦ, на початку 2000 року відбувся її поділ на чотири гілки: «консервативну» (на чолі з митрополитом Амвросієм (Катамадзе), «ліберальну» (на чолі з митрополитом Стефаном (Ліницьким), Синод архієпископа Вячеслава (Лісового) і Синод митрополита Рафаїла (Прокоф’єва). «Ліберальна гілка» РІПЦ стала називати себе Православною Церквою Відродження. Ця Церква підтримала програму церковних реформ, запропоновану створеним за ініціативою священика Гліба Якуніна громадським рухом «За відродження православ’я». Головні принципи цієї програми було оприлюднено на прес-конференції, яка відбулася 31 січня 2000 року у Національному інституті преси у Москві за участі архієпископа Стефана (Ільницького) та єпископа Киріака (Тиміріциді). За деяким даними, «ліберальний» Синод РІПЦ прийняв рішення про рукоположення одружених єпископів.

Опубліковано у Uncategorized. Додати до закладок постійне посилання.

Без коментарів.