50 річчя повстання в Кенгірі.

26 червня в Жезказгані (Республіка Казахстан) українська діаспора відзначала п’ятидесяту річницю придушення повстання в Кенгірі.

Біля пам’ятника, спорудженого в 1998 році, відбулася панахида, та мітинг присвячений цій сумній події. Панахиду відслужив о. Василій Говера, Апостольський Делегат для греко-католиків в Казахстані та Середній Азії разом з о. Романом Заміховським, адміністратором греко-католицької парафії в Сатпаєві, недалеко Жезказгана.

На панахиді та мітингу були присутні політв’язні, які перейшли через цей табір смерті, представники українських культурних центрів Караганди та Сатпаєва. В цей день, за словами очевидців, перед всіма присутніми повставала кривава трагедія п’ятдесятирічної давності.

Після смерті Сталіна в 1954 році в одному із таборів Гулагу, який знаходився біля Жезказгану, який називався Степлаг, або по іншому Кенгір розпочалось повстання політв’язнів, які поставили вимогу переглянути їхні особисті справи, полегшити умови праці та життя. Зробивши барикади, відмовившись йти на роботу, протягом сорока днів в’язні тримали кругову оборону, надіючись на покращення своєї ситуації, але з Москви прийшла інша вказівка: „Неповиновение должно быть пресечено”. 26 червня вранці п’ять танків Т-34 та понад тисячу солдат зі собаками, розібравши барикади вдерлися на територію табору. Жінки та дівчата, вірячи що їм не завдадуть кривди стали в перші шеренги, але це не зупинило танки. В цей день загинули сотні жінок та чоловіків, які були роздавлені танками або розстріляні із автоматів. Таким чином було придушене це повстання.

Але пролита кров не була марною. Вже за кілька тижнів прийшло покращення умов життя та праці не тільки в Кенгірі, але в усіх інших таборах Радянського Союзу. Але біль втрати, нелюдські умови життя та знущання в сталінських концентраційних таборах на завжди залишились в пам’яті тих, які вижили і сьогодні доживають своє життя далеко від рідної Батьківщини.

З Жезказгану всі вирушили до Рудника, де також знаходився один із таборів смерті, де була відслужена панахида біля пам’ятного хреста, спорудженого три роки назад українською громадою м. Сатпаєва.

В м. Сатпаєві вже два роки діє греко-католицька громада. В даний час оформляються документи на будівництво храму. Надіємося, що до кінця цього року в Сатпаєві буде споруджена дерев’яна церква.

Українська Греко-Католицька Церква в Казахстані висловлює особливу подяку п. Михайлові Васильовичу Вишиванюку, Голові Івано-Франківської обласної держадміністрації, який пообіцяв в найближчий час виділити 50000 гривень на спорудження храму в м. Сатпаєві.

Прес-служба УГКЦ в Казахстані

Опубліковано у Uncategorized. Додати до закладок постійне посилання.

Без коментарів.