О.-єзуїт Роберт Тафт, віце-ректорПапського інституту східних досліджень:«Єдиною можливою метою екуменізму слід ввжати канонічне сопричастя…»

На 16-20 лютого заплановано візит до Москви кардинала Вальтера Каспера, голови Папської ради сприяння християнській єдності. Програмою цього візиту передбачаються, зокрема, зустрічі з керівником РПЦ Патріархом Московським Алексієм II та митрополитом Кирилом, який очолює відділ зовнішньо-політичних відносин Московського патріархату. Незадовго до цього візиту отець-єзуїт Роберт Тафт, один з провідних фахівців з Літургіки, давній учасник діалогу між Східною і Західною Церквами і один з провідних експертів з Православ’я у Католицькій Церкві, дав інтерв’ю агентству «National Catholic Reporter» (США). Пропонуємо до вашої уваги витяги з цього інтерв’ю. З отцем Робертом Тафтом розмовляв журналіст Джон Аллен.

Запитання: Які існують докази на користь утворення Патріархату Греко-Католицької Церкви на Україні?

Відповідь: Це природний крок, коли Східна Церква набуває певної стійкості, єдності, сили і т.д. Більше того, в Православній Церкві такі речі відбувалися доволі часто і всупереч канонічним правилам. Наприклад, в Болгарії віруючі підпорядковувались Контантинопольському Патріархату, який, у відповідності до православної практики, нав’язував їм грецьке священноначалля. Так було до того часу, поки Болгарська Православна Церква не оголосила про свою незалежність і заявила про утворення власного Патріархату. Константинополь відмовлявся визнати його до того часу, поки не стало очевидно, що це безперспективно, і тоді статус Болгарського Патріархату був визнаний. Відверто кажучи, я завжди радив українським вірним йти за цим прикладом: встановити Патріархат і існувати в його рамках. Ясна річ, це можливо лише за умови цілковитої підтримки серед єпископату (…)

Запитання: Чому Патріархат повинен бути утворений у Києві, а не Львові, де традиційно була сильною Греко-Католицька Церква України?

Відповідь: Необхідно розуміти наступне. Кожен, хто хоч трохи знайомий з історією, знає, що Київ, «Київська Русь» — це серце православ’я для східних слов’ян…

Крім того, був час, коли вся Західна Україна була у сопричасті з Римом, і резиденція ієрарха розташовувалась в Києві. Не можна стверджувати, що в Києві не було українського католицького єпископа, київського митрополита. Однак це питання неможливо розв’язати лише зверненням до історії. Історія навчає нас, але не визначає норми…

Київ для України — те саме, що Париж для Франції. Львів, поза всяким сумнівом, чудове місто, однак це певним чином «тиха гавань». Ми говоримо про Церкву, яка поширилась далеко за межі старих кордонів Галичини, іншими словами, за колишні межі Західної України. Зараз вірних греко-католиків можна зустріти не лише на Східній Україні але й по всій Росії, у Казахстані. І ці люди мають право сповідувати свою віру.

Більше того, УГКЦ є найчисельнішою Церквою України, чи Східної, чи Західної, — і ця обставина замовчується. Якщо запитати прибічників МП в Україні, наскільки чисельною є їхня Церква, вони скажуть: «310 парафій». Однак, на запитання про те, хто ходить до церкви, вони скажуть: «Невідомо».

«Східна статистика» — це своєрідний оксюморон. А українських католиків характеризує те, що вони відвідують служби і твердо сповідують свою віру. Чому ж РПЦ так болісно сприйняла те, що ця частина її території перейшла до Католицької Церкви? Бо саме тут розташовувались її фінансові джерела. Спробуйте зібрати дані про те, скільки священнослужителів із Західної України були рукоположені в РПЦ від часів другої світової війни аж до останнього часу. Безумовно, співвідношення їх числа до чисельності православного населення виявиться вкрай непропорційним.

Запитання: Що саме може викликати занепокоєння РПЦ у зв’язку з ідеєю утворення українського католицького патріархату?

Відповідь: Вони розглядають представників інших Церков як свою власність, яку у них відвоювали чи відняли хитрістю або ж силою. Однак вони неспроможні зрозуміти, що неможливо творити історію таким чином. Уявіть собі, що ви поїхали до Греції погрітися на сонечку, і раптом якийсь несповна розуму показує на вас пальцем, буцімто ви брали участь у IV хрестовому поході. Більшість мешканців західних країн навіть не знають, що був такий похід…

Ми маємо справу з людьми, які ставляться до історії так, немов вона творилася вчора. Дозвольте навести класичний приклад Англіканської Церкви. Невже хто-небудь вважає, що Генріх VIII влаштував «всенародний референдум» для того, щоб подивитися, чи не бажають католики Англії вийти з-під впливу Рима? Ні, одного дня вони прокинулись, вже не будучи католиками. Однак це було 500 років тому. Ясна річ, це не означає, що сьогодні Католицька Церква може вторгнутися на територію Англії і змусити народ повернутися в її лоно.

Те ж саме стосується і сучасної ситуації на Україні. Греко-католики належали до Католицької Церкви з 1596 року і не мають наміру зрікатися своєї конфесії.

РПЦ пропонують наступне: східним католикам слід запропонувати «вільний вибір»: або вони приєднуються до Православної Церкви, або ж до Латинської — і цей вибір не можна сприймати всерйоз. Це однаково, що запропонувати, скажімо, афроамериканцям з Джорджії «вільний вибір»: виїхати до Албанії або до Уганди — на тій підставі, що їх африканські предки осіли колись в США. Цілком можливо, що їм хотілося б залишитися там, де вони народились, — в добрій старій Джорджії. Слова «вільний вибір» звучать тут як знущання.

Запитання: Але РПЦ стверджує, що Унія 1596 року була ліквідована в 1946 році…

Відповідь: Всі знають, що це була за комедія. Навіть НКВД, який організував цей цей акт, проговорився про свої плани у пресі. Загальновідомо, що всі католицькі єпископи були заарештовані, — однак чи міг існувати Синод без єпископів? Ті двоє чи троє єпископів, які були рукоположені в Православній Церкві, не були католицькими священнослужителями і, отже, не мали права очолювати Синод. Ця обставина усім відома.

Запитання: На що може розраховувати у Москві кардинал Вальтер Каспер?

Відповідь: Діючи в дусі тієї відвертості, яка проявилася в його статті, що згодом була перекладена на різні мови і опублікована в журналі «Civilta Cattolica», коли РПЦ вислвлювалась проти утворення католицьких єпархій у Росії, він зміг прокласти шлях вперед.

Це вірний шлях. На європейській території Росії мешкають понад 300 тисяч католиків, і 65 тисяч з них — мешканці Москви. Абсурдно стверджувати, що Церква не має права утворювати тут свої єпархії, особливо, якщо врахувати те, що Російська Православна Церква призначає своїх митрополитів всюди, де їй заманеться.

Візьмімо для прикладу Австрію. Католицька єпархія існувала у Відні з часів першого тисячоліття, а РПЦ призначає свого митрополита не просто з титулом «у Відні», а таки «Віденського». І це тоді, коли у всій Австрії не налічується і 5 тисяч православних… Чиєю ж тоді канонічною територією є Відень?..

Те, на що може розраховувати Каспер, — це поновлення діалогу. Те, що йому необхідно зробити — це запевнити Москву в тому, що Католицька Церква розглядає РПЦ як Церкву-сестру, що ми тут лише для того, щоб опікуватися католиками, і не маємо наміру лізти в чужий город. Про це говорилося тисячу разів…

РПЦ дуже важко прийти до усвідомлення реальності. Вони немов не розуміють уроків історії. Наприклад, у Сибіру мешкає величезне число католиків. Як вони потрапили в той край? Їх звозили туди в товарних вагонах. Давайте ж дивитися правді в очі… І якщо сьогодні католицькі єпископи з’явилися в тих регіонах, де їх не було до революції, то лише з однієї причини, про яку вже була мова — людей звезли в ці місця у товарних вагонах, а не тому що Папа Римський гнав їх туди.

Запитання: Однією з цілей екуменічного руху після II Ватиканського собору є досягнення структурної єдності. Це нездійсненна мрія, якщо говорити про православну Церкву?

Відповідь: Ні, це невірно. Все залежить від того, що мати на увазі. Єдиною можливою метою екуменізму слід ввжати канонічне сопричастя…

Запитання: А як можна досягти канонічного сопричастя?

Відповідь: Передусім повинно бути чітко зрозуміло, що це все, чого ми прагнемо.

Запитання: Коли ми зможемо цього досягти?

Відповідь: Не знаю. Найімовірніше, я не доживу до того часу… Мабуть, повинно минути ще кілька століть. Ми повинні прагнути домовленості з Москвою, але й протилежна сторна повинна піти нам назустріч. І не має значення, подобається їм це чи ні…

Власний переклад з англійської мови

«Агенції Релігійної Інформації».

Опубліковано у Без категорії. Додати до закладок постійне посилання.

Коментарі закриті.