Слово на спільній зустрічі у Львові представників ієрархіїПольської Римо-Католицької та Української Греко-Католицької Церков

Святкуймо те, що нас об’єднує,

а не роз’єднує

Святіший Отець Іван ХХІІІ

Нинішні відносини незалежної України і незалежної Польщі можна сміло охарактеризувати як добросусід-ські. Говоримо часто про стратегічне партнерство і навіть будуємо його поміж нашими державами. Упродовж останніх 12-ти років ми зробили дуже багато.

Польща одна з перших визнала Українську державу, підписала з Україною «Рамковий договір», в якому відмовилася від будь-яких тери-торіальних претензій до України. Так само й Україна відмовилась від тери-торіальних претензій до Польщі. Виглядає, що базою закордонної політики Польщі є ідея відмови від свого права на землі, що колись належали королівській Польщі: а це Львів, Волинь і Галичина.

Інакше Україна не могла б підпи-сати тих двох договорів — Леонідом Кравчуком і Лехом Валенсою 1991 р., де сказано: «Польща до України не має жодних територіальних претензій», як і Україна до Польщі. Саме такий позитивний факт народів Польщі й України треба святкувати. Це ж бо великий успіх після довгих столітть співжиття наших двох народів.

Президент Польщі часто підкрес-лює слова Президента Америки Буша під час візиту в Польщі, що Україна належить до Європи і намагається здобути статус Європейської країни, щоб стати членом європейських еко-номічних і безпекових структур НАТО і т.п. Україна уклала з Польщею близько 120 інших договорів. Існує багато домовленостей між міністерствами, між областями, районами, а навіть селами. Але хтось кинув кістку, щоб ми, наче голодні пси, жерлися між собою через Волинську трагедію. Чому не святкують ювілеїв кривавого знищення незалежної Польщі гітлерівськими німцями, спалення і знищення столиці Варшави, ювілеїв совєтських вивезень мільйонів цивільних і військових поляків у Сибір?

Колишній посол України у Польщі Дмитро Павличко каже, що «праві шовіністичні сили Польщі провокують це святкування, що має відбутись на Волині. У цьому немало заанґажована українська комуністична фракція, щоби за всяку ціну принизити Ук-раїнську Повстанську Армію, яка донині не легалізована в Україні на рівні закону».

Тож для нас нині треба визнати правду, що Волинська трагедія 1943 р. є трагедією обох народів і вимагає вибачення з обох сторін. Ми прощаємо і вибачаємо полякам за всі вбивства і кривди та потребуємо прощення і вибачення поляків за всі вбивства і кривди українським народом. Тільки таким чином у християнському дусі можна сповнити закон Господньої молитви «Отче наш… і прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим». У противному випадку Бог не простить нам наших провин.

Незаперечним фактом є те, що існують і будуть існувати дві націо-нальні правди. Але ми повинні звести ці правди в єдину істинную правду. Це дуже тяжко, але ми це мусимо робити. Наша спільна історія з Польщею не закінчилась, вона, радше, роз-починається.

У минулому ми, українці, століт-тями не мали своєї незалежної держави. Ми були бездержавним народом під окупацією різних суміжних держав. Польський народ мав століттями свою державу, тому у поляків зовсім інакше ставлення до історії.

З історії наших народів знаємо, що всі криваві конфлікти, які виникали між Польщею і Україною, ніколи не приводили до перемоги жодної зі сторін. Навіть перемога Богдана Хмельницького над Польщею обернулася в руїну і Україна попала у вікову неволю царської Росії, а потім Польща була розділена й частина її разом з Варшавою відійшла до Росії.

Це результат того, що Казимир Великий 1349 р. почав завойовувати українські землі, не розуміючи того, що завойовані землі ніколи не будуть своїми. Це Господь створив племена, родини, народи і благословив їх поселення на землі. Сказав колись великий геній Іван Франко: «Герої, могили яких на чужій землі, не воскресають».

Нині нам треба бути не мрійни-ками, а прагматичними реалістами, тобто не жити лише минулим, але думати передусім про завтрашній день! Ми маємо йти до поєднання і поро-зуміння, щоби бути більш близькими народами, будувати спільну євро-пейську цивілізацію. Тому ми повинні не лише сказати: «Пробачаємо і просити пробачення», — але маємо шукати в нашій історії та святкувати такі моменти, які нас зближують і поєд-нують як народ Божий.

Ми пропонуємо, щоби святкувати не лише те, що нас роз’єднує, а стараймося святкувати передусім те, що нас об’єднує. Кажуть, що справед-ливість не буває кривавою.

Не буде ні в українців, ні в поляків правди, якщо ми підемо на встановлення тенденційних, неправдивих па-м’ятників. Вони лише поглиблять роз’єднання, ненависть і утривалять ворожнечу поміж нами і майбутніми поколіннями. Тому всяке порозуміння мусить пройти через серця і душі українців та поляків, а не тільки за наказом політичної еліти.

У багатьох головах нині кружляє питання: чому нинішня активна Варшава робить так сильний натиск на історичну справедливість Волинської трагедії?

Дехто добачає причину цього — політичні слабкості самої України, яка нині, не маючи політичної злагоди, ані національної ідеї, ані суспільного підйому, ані чітких зовнішньопо-літичних орієнтирів, є країною розчарувань. Польща навпаки увійшла в європейське майбутнє. Україна поки що не готова відповідати на такий політичний, моральний та історичний виклик.

Мусимо зважати й на те, що одно-стороннє політичне вибачення во-линської трагедії перед Польщею — це серцевий удар для українства і украї-нської ідеї, якого допустився політи-кум України, визначаючи весь націо-нально-визвольний рух України злочинним. Тому одностороннього акту для такої трагедії Волині і поді-бних їм допускати не можна.

Нині перед нами стоїть завжди актуальне питання: що робити в напрямку кращого порозуміння і поєднання наших братніх народів — польського і українського — в найближчому майбутньому?

Синод Єпископів Києво-Галицької Митрополії УГКЦ, який відбувся 13-14 червня ц.р., одобрив пропозиції нашого першого спільного засідання взаємних контактів представників УГКЦ та конференції єпископів Поль-щі від 8-9 травня 2003 р.Б.

На теперішньому зібранні ми по-винні визначити способи реалізації деяких пунктів наших пропозицій.

9-10 липня 2003р. Б.

  • Софрон Мудрий, ЧСВВ
Опубліковано у Uncategorized. Додати до закладок постійне посилання.

Без коментарів.