«КАРДИНАЛ ЙОСИФ СЛІПИЙ І СУЧАСНІСТЬ»:В ІВАНО-ФРАНКІВСЬКУ ВІДБУЛАСЯВСЕУКРАЇНСЬКА НАУКОВА КОНФЕРЕНЦІЯ

18 лютого 2002 року, в 110-ту річницю від дня народження Патріарха Йосифа Сліпого Блаженніший Любомир Кардинал Гузар, спільно з Львівською та Тернопільською міськими радами, проголосив Рік Ісповідника віри Патріарха Йосифа. Протягом року в різних містах та селах України і світу проходять богослуження, конференції, святкові академії, вечори пам’яті, виставки на честь славного провідника нашої Церкви.

11-12 жовтня в Івано-Франківську відбулася Всеукраїнська наукова конференція «Кардинал Йосиф Сліпий і сучасність». Її організували Прикарпатський університет імені Василя Стефаника, Івано-Франківська Єпархія УГКЦ, Івано-Франківська обласна державна адміністрація та Івано-Франківська обласна організація Української Асоціації Релігієзнавців. Професор Віталій Кононенко, ректор Прикарпатського університету імені Василя Стефаника, який зробив великий внесок в організацію конференції, звернувся до присутніх із вступним словом. Учасників конференції також привітав Преосвященний Владика Софрон Мудрий, Єпарх Івано-Франківський. Відтак розпочалося пленарне засідання.

Першу доповідь на тему «Кардинал Йосиф Сліпий і Ватикан» виголосив Владика Софрон. Він провів цікаву паралель між Патріархом Сліпим і Йосифом, сином Якова, кажучи: «… так як старозавітній Йосиф, проданий братами в єгипетську неволю, рятував від голоду і смерті своїх братів, так і цей смиренний, але нескорений Йосиф, запроторений «старшими братами» у новітню єгипетську неволю – Сибір, рятував від душевного голоду і смерті під час більшовицько-комуністичної неволі мільйони віруючих у Христа-Спасителя синів і доньок нашого народу». Свою промову Єпарх Івано-Франківський завершив такими словами: «За нього і до нього молимось, щоб його приклад всецілої жертви для Бога, його несхитна віра і незламна надія про найвищі ідеали Христа і Його Церкви, його титанічна праця для добра свого народу заохочували і оживляли нас до дії, праці, до завершення справи, яку розпочав наш Великий Глава і Батько».

На пленарному засіданні доповіді також виголосили о. д-р Святослав Кияк, проф. Степан Чапуга, п. Володимир Гаюк, о. Ярослав Будуйкевич, о. Василь Ковцуняк, проф. Микола Лесюк та проф. Віталій Кононенко. У своїх промовах вони розглядали різні аспекти життя і діяльності Патріарха Йосифа Сліпого.

Після обідньої перерви робота конференції проходила у трьох секціях. У першій секції розпрацьовували тему «Кардинал Йосиф Сліпий і богословська наука», у другій – «Кардинал Йосиф Сліпий і УГКЦ в розвитку української духовності та національної свідомості», у третій – «Кардинал Йосиф Сліпий та мистецтво і література».

12 жовтня була відслужена Архієрейська Божественна Літургія. Її відслужив Преосвященний Владика Софрон Мудрий у співслужінні з Преосвященним Владикою Ігорем Возняком, Протосинкелом Львівської Архієпархії. У проповіді Владика Ігор, який представляв на конференції Блаженнішого Любомира, поєднав слова Євангелія від Матея – «Тому й ви будьте готові, бо Син Чоловічий прийде тієї години, що про неї й ви не думаєте» — із життям Патріарха Йосифа, а тоді, зокрема сказав: «Ми можемо сміливо говорити про Патріарха Йосифа як про Велетня Духа. Його дорога до зірок була вкрита терням, а терпіння стало йому приятелем протягом довгого життя. Він проти надії сподівався і сподівання його виправдалися.

Нехай пам’ять про нашого Патріарха Йосифа передається з покоління в покоління! Хай його життя буде добрим прикладом для старших і молодих, щоб наслідували його! Нехай могутній його дух любові Бога і ближнього надихає нас зростати у цих чеснотах!»

Всеукраїнська наукова конференція «Кардинал Йосиф Сліпий і сучасність» закінчилася підведенням підсумків та прийняттям ухвали. На завершення учасники та гості здійснили прощу до Заздрості, Зарваниці та Бучача.

ТУРИНСЬКА ПЛАЩАНИЦЯ ЄДНАЄ ВСІХ

28 вересня 2002 року копія Туринської Плащаниці, супроводжувана тисячами вірних, прибула до Архікафедрального собору Святого Юра. Від того моменту минає двадцятий день. Сьогодні можна з впевненістю сказати, що Плащаниця всеціло виконує ту місію, яку організатори її перевезення в Україну для неї передбачали. Задумуючи приїзд цієї реліквії до нас, організаційний комітет сподівався, що Плащаниця стане тим осердям, навколо якого всі об’єднаються.

Служителі та працівники собору Святого Юра щодня стають свідками відвідин Туринської Плащаниці тисячами людей. Хто з побожності, а хто з цікавості приходить на зустріч зі славною реліквією, яка нікого не залишає байдужим. За ці дні до Плащаниці приходили греко-католики і представники інших конфесій, громадяни України і закордонні гості, сивочолі і немовлята, духовенство і миряни.

«Я захоплений набожністю наших людей, — говорить о. мітр. Роман Кравчик, голова Організаційного комітету з перевезення копії Туринської Плащаниці в Україну. — Я очікував, що люди не будуть байдужі, але їх активність, чисельна присутність перевершила всі сподівання… Сьогодні ми виходимо з різними пропозиціями про організацію відвідин Плащаниці тими людьми, які самі не мають можливості прийти: неповносправними, глухими, незрячими, пристарілими, ув’язненими».

15 жовтня до Плащаниці прийшли всі львівські спільноти «Віри і світла». Членами цих спільнот є особи з особливими потребами (неповносправні) та їхні приятелі. Очолював прощу о. Тома Кушка, ігумен Крехівського монастиря оо. Василіян, який є генеральним капеланом цих спільнот. Перед Плащаницею було відслужено Молебен. У проповіді о. Тома говорив про Боже милосердя, про Його терпіння задля нас та про наше співтерпіння з Господом Богом. Сестра Володимира Максимів ЧСВВ розповіла присутнім про оригінальну Туринську Плащаницю та про значення і духовну вартість її копії. Особливе зворушення викликала відкритість, безпосередність, щирість неповносправних осіб, коли вони приходили, щоб поцілувати реліквію. На завершення свого перебування біля Плащаниці прочани заспівали віросвітлянських пісень, у яких прославляли Ісуса та Його любов.

17 жовтня, до Святоюрської катедри прийшли практично всі учні школи-інтернату № 101 м. Львова. У цій школі навчаються діти із вадами слуху. Учні від нульового до дванадцятого класів разом із своїми вчителями приступили до Плащаниці і поцілунком її вшанували. Реакція глухих дітей на все побачене засвідчувала, що вони «не чують вухами, але чують серцем».

Незабаром до Плащаниці прийдуть мешканці будинку для осіб похилого віку, в’язні та інші. Туринська Плащаниця єднає усіх.

КАПІТУЛА НАГОРОДИ ПОЄДНАННЯ

ВИЗНАЧИЛА ЛАУРЕАТІВ

18-19 жовтня 2002 р. в Перемишлі відбулася ІІ Міжнародна конференція «Польсько-українські відносини в нових європейських обставинах». Конференцію організували Вища школа адміністрації і управління (Перемишль), Львівський національний університет ім. Івана Франка та Капітула нагороди поєднання. Зі словом привітання до учасників і гостей звернувся Високопреосвященний Митрополит Перемишльсько-Варшавський Іван Мартиняк.

Одночасно із роботою Конференції проходили засідання Капітули нагороди поєднання. Вона була заснована 18 березня 2000 року в Арламові. Ідея її створення належить вищій державній владі, церковній ієрархії та громадським організаціям України та Польщі. Метою утворення Капітули є визначення і нагородження діячів, які своєю працею найбільше спричинюються до порозуміння між українським і польським народами. Членами Капітули нагороди поєднання з українського боку є: Блаженніший Любомир Кардинал Гузар, Глава Української Греко-Католицької Церкви, академік Мирослав Попович, директор Інституту філософії, професор Іван Вакарчук, ректор Львівського національного університету ім. Івана Франка, п. Мирослав Маринович, віце-ректор з питань зовнішніх зв’язків Українського католицького університету, п. Тарас Возняк, редактор журналу «Ї» , п. Андрій Садовий, директор Інституту розвитку міста та п. Андрій Дещиця, радник Посольства України у Фінляндії. Вони разом із польськими колегами серед багатьох кандидатів, яких пропонують державні і громадські організації, вибирають по одному представнику Польщі та України.

Першу нагороду Капітули в минулому році отримали проф. Вакарчук та проф. Клочовський. Цього року цієї високої відзнаки удостоїлися політолог, культоролог і літератор п. Микола Рябчук та громадський діяч п. Яцек Куронь, у недалекому минулому міністр Польщі.

Микола Рябчук живе і працює в Києві. За участь у студенські роки у виданні часопису «Скриня» він був виключений з Львівського університету. Пан Микола є автором багатьох монографій.

Щодо п. Яцека Куроня, то він від цього року є почесним громадянином Львова. На нагороду Капітули заслужив, зокрема, тим, що завжди відстоював права української меншини в Польщі. Нагороди п. Миколі Рябчуку та п. Яцеку Куроню на урочистому засіданні вручив Блаженніший Любомир. Глава УГКЦ у своїй промові наголосив на значущості українсько-польських взаємин для обох держав і тому щиро подякував нагородженим за їхні зусилля у справі порозуміння між польським і українським народами.

УКРАЇНУ ВІДВІДАВ ГОЛОВА ПАПСЬКОЇ РАДИ

СПРИЯННЯ ХРИСТИЯНСЬКІЙ ЄДНОСТІ

22 жовтня 2002 р. до Львова прибув Кардинал Вальтер Каспер, Голова Папської Ради сприяння християнській єдності. Його візит в Україну розпочався ще 19 жовтня. Перші три дні свого візиту високий гість з Ватикану перебував у Києві. На львівському летовищі його зустрів Преосвященний Владика Ігор Возняк, Протосинкел Львівської Архієпархії, а в Митрополичих палатах – Блаженніший Любомир Кардинал Гузар, Глава Української Греко-Католицької Церкви.

Кардинал Вальтер Каспер народився 5 березня 1933 р. у м. Гайденгайм-Бренз (Німеччина). 6 квітня 1957 року був рукоположений на священика для дієцезії Ротенбург-Штутгарт. На богословському факультеті у Тюбінгені захистив докторат з богослов’я.

Упродовж трьох років був асистентом Лео Шефчика і Ганса Кюнга. Відтак отримав докторське звання за працю, присвячену темі філософії та богослов’я у пізній філософії Шилінга. Викладав догматичне богослов’я і був деканом богословського факультету в Мюнстері, а пізніше у Тюбінгені.

17 квітня 1989 року призначений на єпископа Роттенбурга і Штутгарта, а 17 червня відбулася його єпископська хіротонія. У 1994 році призначений співголовою Міжнародної Комісії у справах Лютерансько-Католицького діалогу. 1 червня 1999 року призначений секретарем Папської Ради сприяння християнській єдності.

На консисторії 21 лютого 2001 року Папа Іван Павло II проголосив його кардиналом.

2 березня 2001 року іменований Головою Папської Ради сприяння християнській єдності.

Вранці 23 жовтня після Літургії, яка була відслужена Вищій духовній семінарії Львівської Архідієцезії Римо-Католицької Церкви в Україні, Кардинал Вальтер Каспер зустрівся із семінаристами. Відтак він відвідав п. Мирона Янківа, Голову Львівської облдержадміністрації, а згодом завітав до резиденції Архієпископа і Митрополита Львівського РКЦ в Україні Кардинала Мар’яна Яворського. Згодом Голова Папської Ради у справах сприяння християнській єдності у приміщенні Львівської мерії зустрівся з п. Любомиром Буняком, Головою Львівської міської ради.

О 15.30 Кардинал Вальтер Каспер у супроводі Високопреосвященного Владики Николи Етеровича, Апостольського Нунція в Україні, прибув до Львівської духовної семінарії Святого Духа в Рудному. Високих гостей привітав ректор семінарії о. д-р Богдан Прах. У семінарській каплиці Голова Папської Ради виголосив промову, у якій, зокрема, сказав: «Ми у Німеччині багато чули про жахливі переслідування, які ви пережили, і тому я був особливо зворушений, коли вперше приїхав сюди три роки тому… Я дякую Господу Богу за те, що політичні події розвивалися так, що ваша Церква не те що відродилася, адже вона постійно існувала, а вийшла у світ для свого служіння людям». Також він говорив про болісний стан роз’єднання Церков і в контексті цього — про місію нашої Церкви, яка, через те, що закорінена у східній традиції і одночасно перебуває у сопричасті з Римським Апостольським Престолом, може бути моделлю для майбутнього поєднання.

Згодом у святоюрських Митрополичих палатах Кардинал Вальтер Каспер мав зустріч з духовенством і вірними Української Греко-Католицької Церкви, які працюють на екуменічній ниві. Під час розмови учасники обмінялися думками щодо перспектив екуменічного діалогу в Україні. Представники нашої Церкви вказали достойному гостеві на ті перешкоди, які заважають швидшому порозумінню. На завершення зустрічі Голова Папської Ради сприяння християнській єдності подарував присутнім примірник українського перекладу своєї фундаментальної праці «Ісус Христос», перекладеної на понад десять мов світу.

О 19.00 в Архікатедральному соборі Святого Юра розпочався Молебень перед Туринською Плащаницею, який відслужили Кардинал Вальтер Каспер та Блаженніший Любомир Кардинал Гузар у співслужінні з Апостольським Нунцієм, Єпископом-Помічником РКЦ та єпископами УГКЦ, членами Постійного Синоду. Перед Молебнем Блаженніший Любомир сердечно привітав високого гостя і на згадку про перебування в Україні подарував йому вишитий нашими майстринями епітрахиль. Після прочитання Євангелія Кардинал Вальтер Каспер виголосив проповідь, у якій, зокрема, заохочував до постійної молитви за дар єдності між християнами.

У КИЄВІ ОСВЯЧЕНО НАРІЖНИЙ КАМІНЬ

ПАТРІАРШОГО СОБОРУ УГКЦ

У жовтні в житті Української Греко-Католицької Церкви відбулися три важливі події: приїзд в Україну Кардинала Вальтера Каспера, Голови Папської Ради сприяння християнській єдності, засідання Постійного Синоду та освячення наріжного каменя майбутнього Собору нашої Церкви у Києві. Кожна з них стала певною віхою у новітній історії УГКЦ.

Згідно з Кодексом Канонів Східних Церков, членами Постійного Синоду є Глава Церкви і чотири єпископи призначені на п’ятиріччя: у цей час – Блаженніший Любомир Кардинал Гузар, Високопреосвященний Владика Степан Сорока, Преосвященний Владика Михаїл Гринчишин, Преосвященний Владика Юліян Вороновський та Преосвященний Владика Володимир Ющак і Секретар Синоду — Преосвященний Владика Василь Медвіт. Протягом двох днів, 23-24 жовтня, владики обговорили програму Синоду на наступний рік і вирішили, що у 2003 році будуть розглядати дві теми: «Сім’я» і «Покликання», — працювали над структурою синодальних комітетів і комісій, які мають виконувати рішення Синодів і розвивати практичну діяльність всередині Церкви. Крім того, розробляли процедуру вибору нових єпископів та намагалися скоординувати роботу Постійного Синоду таким чином, щоби він, як інституція Патріаршої Курії, міг якнайкраще прислужитися для добра Церкви. Також було проаналізовано стан виконання рішень останнього Синоду Єпископів УГКЦ, який проходив 7-12 липня цього року в Києві.

Певним вінцем усіх цих подій стало освячення наріжного каменя Патріаршого Собору Воскресіння Христового Української Греко-Католицької Церкви. У неділю, 27 жовтня, до храму Святого Василія Великого у Києві (вул. Вознесенський узвіз, 7) для спільної молитви прибули Глава УГКЦ Блаженніший Любомир Кардинал Гузар, Апостольський Нунцій в Україні Преосвященний Владика Никола Етерович та десять владик нашої Церкви як з України, так і з-за кордону. О 10.00 у цьому новозбудованому храмі, який був освячений 19 травня 2002 року Преосвященним Владикою Василем Медвітом, Екзархом Києво-Вишгородським, розпочалася Архієрейська Божественна Літургія. У проповіді Блаженніший Любомир привітав усіх присутніх з цим радісним, величним днем, а відтак, зокрема, сказав: «Ми з’їхалися сюди не тільки для того, щоби разом у неділю, в Господній день, відслужити Святу Літургію, а й щоб після богослужіння стати свідками радісної події — благословення наріжного каменя нашого Патріаршого собору. Цей камінь нагадуватиме грядущим поколінням про визначний час, коли (після стількох невдалих років) почали здійснюватися наші мрії.

Однак можемо сказати, що, на жаль, цей день радісний не вповні. В ньому є певні трагічні моменти. Неважко уявити собі, як тисячу років тому кияни, бажаючи взяти участь в неділю у Святій Літургії, йшли вулицями столичного міста і звертали в будь-яку церкву, яка траплялася їм по дорозі. А сьогодні храми стали немовби свідками трагічного поділу, який торкнувся зокрема нас, Володимирових нащадків. І кожен з нас дуже обережно вибирає храм, до якого збирається йти. Тому тепер, коли ми основуємо храм для греко-католиків, хтось може закинути, що цим будівництвом ми немовби утверджуємо цей поділ, ставимо під ним печать. Для того, щоб заперечити цю думку, хочу підкреслити, — про це я вже не раз говорив і перед журналістами, і перед владою, і навіть перед Святішим Отцем у Римі, — що побудовою цього храму ми не утверджуємо поділу, а намагаємося наблизити той час, коли кожен киянин, як за Володимирових княжих часів, зможе сміливо, з чистим сумлінням увійти до будь-якого храму і коли один Патріарх єдиної Церкви Христової в Україні засяде у храмі святої Софії»

Після Служби Божої о 13.00 відбулося освячення наріжного каменя майбутнього Патріаршого Собору Української Греко-Католицької Церкви, за адресою – вул. Микільсько-Слобідська, 5 (станція метро «Лівобережна»). Чин освячення здійснив Блаженніший Любомир у співслужінні з владиками і духовенством УГКЦ у присутносні численно зібраних високодостойних гостей.

Над Києвом зазвучали слова Архієрея: «Господи Боже наш, що зволив і на цьому камені збудувати для Себе церкву, Ти сам тим, що Твоє від Твоїх приносять на спорудження для Твоєї прослави будованого храму, воздай щедрістю Своїх небесних благ, і скріпи тих, що працюють, зберігаючи їх непошкодженими, основи храму цього незнищимими і незрушними збережи, і досконалим Свій дім покажи, щоб і в ньому ми всехвальними піснями і звеличуваннями оспівували Тебе, істинного Бога нашого». Нехай Господь вислухає цю молитву!

Прес-секретар Глави УГКЦ о. Ігор Яців

Опубліковано у Uncategorized. Додати до закладок постійне посилання.

Без коментарів.