Інститут Iсторії Церквисвяткує свій десятилітній ювілей

24 жовтня виповнилося десять років від заснування у Львові Інституту Історії Церкви(ІІЦ). Постав він у відповідь на потребу увіковічнити великий скарб геройського мучеництва, який від 1946 по 1989 рік плекала підпільна Українська Греко-Католицька Церква. Живі свідки підпільної Церкви – священики, монахи та монахині, миряни – відходили у вічність. Завдання Інституту полягало у тому, щоб збирати ці свідчення та науково їх опрацьовувати. Засновником та багатолітнім директором ІІЦ був о. д-р Борис Гудзяк, нині ректор УКУ. Нещодавно директором Інституту було обрано д-ра Олега Турія.

В урочистостях, пов’язаних з ювілеєм ІІЦ, взяли участь Патріарх УГКЦ Любомир (Гузар), президент Папської Ради сприяння християнській єдності Кардинал Вальтер Каспер, Апостольський нунцій в Україні Никола Етерович, визначні науковці з України та світу, студенти, професори та працівники УКУ.

Інститут Історії Церкви відіграв велике значення у відродженні УГКЦ в Україні. Він став тою базою, на якій у 1994 році була відновлена Львівська Богословська Академії, нині Український Католицький Університет.

Від часу свого заснування ІІЦ реалізовує проект «Образ сили духу: жива історія підпільного життя УГКЦ 1946-1989 рр». Проект передбачає систематичний збір та критичний аналіз усних свідчень та документів про релігійне життя українських греко-католиків у підпіллі. У центрі уваги Інституту – спогади людей про життя підпільної Церкви, їхні духовні переконання, виховання у християнських сім’ях у часах підпілля. ІІЦ працює за методологією усної історії, в основу якої покладене свідчення живої особи.

За десять років діяльності ІІЦ зібрано 1320 інтерв’ю, це приблизно 45 тисяч сторінок друкованого тексту. Звуковий архів опитувань складає близько 2000 годин аудіозапису, зібрано понад 2000 документів з різноманітних архівів, в тому числі також і тих, які ще донедавна були у засекречених архівах комуністичної партії й КДБ, зібрано велику кількість світлин, а також більше двохсот автентичних архівних експонатів: священичі ризи, рукописні молитовники та служебники, таборові роботи, власноруч зроблені ікони та хрестики.

Використовуючи новітні інформаційні технології, ІІЦ створив комп’ютерний архів, аналогів якому немає у Європі: кожен користувач Інтернету може прослухати цифровий запис інтерв’ю та працювати з транскрипціями розповідей та копіями документів.

Цього року Інститут задокументував на відеоплівку свідчення п’ятдесяти найстарших (віком понад 70 років) учасників підпілля УГКЦ. З часом на основі відзнятих матеріалів буде створено документальний фільм про Катакомбну Церкву. Інститут також займається перекладами та публікаціями наукової та навчально-методичної літератури, пошуком і систематизацією різноманітних історичних джерел: видає науковий збірник «Ковчег», організовує конференції, бере участь у міжнародних дослідницьких проектах. Чимало авторів на підставі використаних архівних матеріалів ІІЦ підготували свої наукові та популярні праці про життя Катакомбної Церкви, окремих осіб, певні феномени релігійного життя. Готуючи документи для беатифікації священиків, монахів та монахинь УГКЦ, яких Іван Павло ІІ проголосив торік священомучениками, беатифікаційна комісія УГКЦ дуже часто послуговувалася архівними матеріалами ІІЦ.

«Інститут Історії Церкви сповідує філософію християнського гуманістичного реалізму, що розкриває та аналізує драматичні, часом трагічні злами історії з певністю, що автентична візія минулого є незмінним фундаментом кращого майбутнього», – говорить засновник ІІЦ, його перший директор о. д-р Борис Гудзяк.

Найобширніше дослідження

історії книговидавництва в Україні

10 жовтня о 16 годині в конференц-залі Українського Католицького Університету в рамках святкування інавгураційного року відбулася презентація книги академіка НАНУ Ярослава Ісаєвича «Українське книговидання: витоки, розвиток, проблеми». У грунтовній монографії йдеться про першопочатки інформаційних революцій, висвітлюється роль раннього книговидання і друкарства в контексті культурного життя України, процесів державотворення і формування української національної культури. Видання розраховане як на кваліфікованих спеціалістів, так і на пересічних читачів, які цікавляться проблемами й перспективами української історії й культури в широкому європейському контексті.

«Книга Ярослава Ісаєвича стала знаменною подією в українській історичній науці. Це підсумок одного з напрямів пошуку, який науковець розвиває продовж півстоліття. Синтез цілого ряду фундаментальних джерельних видань й монографічних опрацювань, аналіз як суто культурних моментів, так і запитань економіки, зовнішніх міжнародних зв’язків, мистецтва й технологій, допомагає спрогнозувати майбутнє, — переконаний ректор УКУ о. д-р Борис Гудзяк. — Ми переживаємо велику інформаційну революцію, пов’язану з комп’ютерами, Інтернетом, новітніми технологіями. Якщо хочемо її зрозуміти, варто глянути на аналогічну революцію, яка відбулася п’ятсот років тому з виникненням в Європі і, згодом, в Україні книгодрукування. Такі технологічні новації змінюють напрям історії й всебічно зумовлюють розвиток культури. Людина, яка хоче розуміти сьогодення у час комп’ютеризації, може вникнути в можливість зміни як колись змінювався світ під впливом тиражування друкованих текстів».

Від самих початків відновлення ЛБА-УКУ д-р Ярослав Ісаєвич всебічно докладався до розвитку цієї освітньої та наукової інституції, морально й практично підтримував її. Окрім спільних проектів Львівської Богословської Академії та Інституту українознавства НАН України видатний історик подарував приватну колекцію книг для наукової Бібліотеки УКУ.

«Від часу виникнення друкарства книжка була одним з основних знарядь розвитку освіти, науки, культури. Тому без висвітлення історії книговидання неможливо уявити специфіку культури в різний час, значення культурного життя у контексті усього історичного процесу на українських землях, – говорить автор видання д-р Ярослав Ісаєвич. – Через історію книги хотів показати тогочасне духовне життя й роль друкованого слова, яке в свій час було основною «інформаційною технологією» у житті українського народу. Разом із професором Якимом Запаском ми зробили опис книг, надрукованих на Україні від початку друкарства до кінця 18 століття. Це дозволило вперше розглядати культуру на підставі аналізу всіх, без виключення, друкованих видань».

Довідка: Ярослав Ісаєвич – директор Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича, академік НАН України, докторську дисертацію «Історія друкарства на Україні та його роль у міжслов’янських культурних зв’язках (XVI-перша половина XVII ст.)» захистив у Московському університеті. З 1993 до 1999 – голова Міжнародної Асоціації Україністів, 1988-1990 – професор Гарвардського Університету, співробітник Українського інституту при цьому університеті. З доповідями виступав у багатьох закордонних університетах. Автор 12 монографій та понад 700 наукових статей та рецензій.

Альтернатива абортам

та контрацепції

З 10 жовтня Інститут родини та подружнього життя Українського Католицького Університету розпочав курси з методів природного планування сім’ї. Такі курси організовуються при співпраці УГКЦ та РКЦ. Ціль курсів — донести людям альтернативні щодо контрацепції та абортування методи регулювання сім’ї.

Упродовж місяця член міжнародної організації «Human life international» Єлизавета Лісовська та кандидат медичних наук, акушер-гінеколог Зореслава Городенчук розкриють суть та особливості Бірмінгемського методу природного планування сім’ї, — одного з найбільш чітких та однозначних. Зореслава Городенчук, яка консультує близько сотні сімейний пар, стверджує, що надійність цього методу сягає 98%. «Важливим є мотиваційний чинник, – говорить п. Зореслава Городенчук, – такі результати бувають тоді, коли подружжя категорично налаштоване проти народження дитини, якщо ж пара просто схильна на певний час відкласти вагітність, то ефективність знижується до 85%. Натомість, гарантія безпеки при використанні яких-будь контрацептивів становить приблизно 80%».

Курси на базі Львівської Богословської Академії а тепер вже Українського Католицького Університету почали читати торік. Слухачами попереднього лекційного курсу були молоді люди у віці 20-25 років, студенти медики та біологи, вчителі християнської етики у школах. Вчитися планувати сімейне життя можуть всі охочі, незалежно від віку, сімейного статусу та конфесії.

Досліджуючи український контекст

об’єднаної пограниччями Європи

29 жовтня у Львівському національному університеті «Львівська політехніка» відбулася міжнародна студентська конференція «Границі та пограниччя в процесі формування Європи на прикладі України. Історія та майбутнє». У конференції взяли участь близько сімдесяти студентів з України та дев’яносто чотири студенти Європейського коледжу, що представляють 27 європейських національностей. Конференція відбулась у рамках навчальної програми Європейського Коледжа «Шляхом Карпат-2002». Співорганізаторами конференції виступили Львівський Національний Університет ім. І. Франка та УКУ.

Перед міжнародною студентської аудиторією з доповідями виступили професор Гарвардського університету Ігор Шевченко, професор Європейського коледжу Єжи Клочковський, професор Європейського коледжу Броніслав Геремек, директор Інституту історичних досліджень ЛНУ, професор Ярослав Грицак.

«Мета конференції — дослідити зв’язок України з Європою з огляду на історичну спадщину та перспективи розбудови європейського дому», – говорить керівник навчальної частини Європейського коледжу Микола Довгилевич.

Європейський коледж був заснований у 1949 році в Брюгге (Бельгія) на підставі постанови Гаазького Конгресу 1948 року як одна з перших інституцій об’єднаної Європи – поряд з Радою Європи та Європейським рухом. У рамках програми післядипломного навчання випускники реномованих європейських університетів готувалися там до завдань, пов’язаних з процесом об’єднання повоєнної Європи. У 1992 р. Європейський Коледж відкрив свій другий кампус у Натоліні (Варшава). Його освітня програма була в першу чергу скерована на країни Центральної та Східної Європи. Одинадцятий набір Європейського коледжа в Натоліні і взяв участь у львівській конференції.

Члени цієї багатокультурної академічної спільноти, мешкаючи під одним дахом, беруть на себе спільні завдання, щоб бути здатними відповісти на завдання, пов’язані з європейською інтеграцією. Інтенсивна однорічна програма занять має міждисциплінарний характер. Вона включає лекції з європейського права, економіки, історії, європейських інституцій та внутрішньої політики Союзу. Тут ведуть заняття як видатні академічні спеціалісти з найбільш визнаних європейських університетів, так і практики, котрі працюють в інституціях Євросоюзу. Стратегія країн Центральної Європи перед їх входженням в ЄС, а також їх досвід в цій галузі, є предметом постійного спостереження і відображення в програмі натолінського осередку. Кандидати, котрі бажають отримати статус слухача, повинні представити диплом, що свідчить про закінчення університету, а також продемонструвати добре знання англійської та французької мов, котрі є мовами викладання в Європейському Коледжі. Більшість із студентів отримують стипендію, котра повністю покриває навчання, проживання та харчування на території кампусу.

Прес-служба

Українського Католицького Університету

На Міжнародній

науково-практичній конференції розмірковували про університетське капеланство

25 жовтня 2002 року, у приміщенні Львівського національного університету ім. Івана Франка розпочалася Міжнародна науково-практична конференція на тему «Університетське капеланство у третьому тисячолітті. Східна Європа». Її організували Патріарша комісія у справах молоді Української Греко-Католицької Церкви, Львівський національний та Український католицький університети.

Зі вступним словом до учасників Конференції звернувся ректор Львівського національного університету професор Іван Вакарчук. Присутніх також привітав Блаженніший Любомир Кардинал Гузар, Глава УГКЦ. Він, зокрема, говорив про важливість гармонійного поєднання у капелана його духовних та інтелектуальних вартостей. Відтак слово мав п. Василь Біловус, який зачитав лист-привітання від голови Державного комітету у справах релігій п. Віктора Бондаренка. Після того розпочалося робоче засідання, під час якого о. д-р Борис Гудзяк, д-р Петро Стецюк, о. Йосиф Мілян, о. Володимир Турин, о. Натале Лода, о. Віталій Тарасенко та с. Діогена-Галина Тарашкевич виголосили доповіді, у яких робили акценти на різні аспекти капеланського служіння.

У рамках роботи Конференції о 18 год. 45 хв. у храмі Пресвятої Євхаристії — Центрі душпастирства молоді (пл. Ставропігійська, 3) – відбулася зустріч Блаженнішого Любомира Кардинала Гузара з молоддю. Вона складалася з двох частин: короткого розважання про молитву і відповідей на запитання. У першій частині Глава УГКЦ у простий, доступний спосіб розповів про молитву приватну і спільну, про їх вартість. В особливий спосіб Блаженніший Любомир заохочував до присутності на спільних молитвах. Щодо цього він сказав: «Ми думаємо, що завдяки нашим молитвам, нашій праці, нашим добрим ділам стаємо приятелями Господа Бога. Але є не так. Ми стаємо святими, ми стаємо приятелями Божими тому, що Господь нас освячує. Нам здається, що коли приходимо до церкви і беремо участь у спільній молитві, то нічого з нами не відбувається. Але насправді стається щось дуже важливе. Бог діє на нас своєю особливою присутністю».

У другій частині учасники зустрічі ставили свої запитання, а Блаженніший Любомир давав на них відповіді. Ті, що зібралися у храмі Пресвятої Євхаристії у той день, мали нагоду довідатися про те, що таке харизматична молитва, як потрібно ставитися до приватних об’явлень, про межу між екуменізмом та лібералізмом, межу прозорості у церковній адміністрації та інше. На завершення зустрічі Глава УГКЦ подякував молоді за численну присутність та висловив надію, що почуте допоможе краще розуміти і більше користати з молитви.

Опубліковано у Uncategorized. Додати до закладок постійне посилання.

Без коментарів.