Звернення Блаженнішого Любомира Кардинала Гузарадо вірних Української Греко-Католицької Церквиз нагоди прибуття в Українукопії Туринської Плащаниці

Благообразний Йосиф,

знявши з хреста пречисте тіло Твоє,

Плащаницею чистою обвив і, пахощами покривши,

у гріб новий положив.

(Вечірня з виставленням Плащаниці)

Дорогі у Христі!

Сьогодні, 28 вересня, з Мінська в Україну привезено копію Туринської Плащаниці. Перша її зупинка — архікафедральний собор Святого Юра у Львові.

Ця копія, яка є досконалішою від попередніх, освячена в Турині 28 квітня 2002 р.: під час урочистої церемонії освячення вона була покладена на оригінальну Туринську Плащаницю. Відтак 5 травня виставлена на поклоніння вірним у головному вівтарі костелу свв. Симона і Єлени в Мінську.

Перебування копії Туринської Плащаниці в Україні — це час Божої благодаті. Щороку ми переживаємо подібний період, який завершується відвідуванням Господнього гробу у Велику П’ятницю. Однак Плащаниця, яку ми прийняли сьогодні, відрізняється від тих, що ми звикли бачити в наших храмах: на відміну від іконографічного представлення знятого з хреста тіла Ісуса, Туринська Плащаниця — це фотографічне відтворення, що відкриває для нашого ока Його страждання і смерть, прийняті добровільно з любові до нас і перенесені в останні дні земного життя.

Що для нас повинно означати похоронне покривало Ісуса Христа? Хтось може вбачати в ньому історичну пам’ятку. Інші дивитимуться на Туринську Плащаницю як на святу річ, якій належить віддати честь у врочистих богослужіннях. Обидва погляди, а особливо перший, далекі від істини. Споглядання Плащаниці повинно нагадати нам про Божу любов, доказом якої є, власне, це полотнище.

У житті кожного з нас є світло — добрі вчинки — та тінь — гріхи, які обтяжують нашу свідомість. Ми рідко говоримо про свої духовні, релігійні переживання, часто соромимося показати стан своєї душі і навіть боїмося стати перед дзеркалом власного сумління. Чітке усвідомлення безмежної, всепрощаючої Божої любові, яка виявляється в Туринській Плащаниці, є для нас, грішників, справді Доброю Новиною. Вона спонукає без вагань заглянути у своє серце, визнати гріхи перед самим собою і перед Богом, найкраще — у Святому Таїнстві Покаяння.

Успішність перебування Туринської Плащаниці на нашій землі буде залежати не від того, скільки людей прийде її оглянути, а від того, скільки з нас, побачивши її очима свого тіла, захоче також заглянути в глибину свого серця та примиритися з Господом і ближніми. Отож, використаймо максимально час присутності серед нас милосердного Господа, скиньмо зі себе тягар гріхів, і, звільнені, з радістю відкриймо нову сторінку в своєму житті і житті нашої спільноти.

Процитований в епіграфі до цього Звернення тропар з Вечірні Великої суботи нагадує нам, що полотнище — це дар Йосифа померлому Ісусові. А що кожен з нас міг би подарувати Господеві, який з любові до нас прийняв муки і смерть? Роздумуючи над цим, пам’ятаймо, що «серцем сокрушенним і смиренним Бог не погордить» (Пс. 50). Нехай присутність Плащаниці серед нас буде могутнім засобом для очищення нас і нашого суспільства, а її похід храмами міст України — символом перемоги милосердної Божої любові над нашою людською неміччю.

Благословення Господнє на Вас!

Львів, 28 вересня 2002 р.

  • ЛЮБОМИР
Опубліковано у Uncategorized. Додати до закладок постійне посилання.

Без коментарів.