В УКРАЇНІ ПРОТЯГОМ РОКУ ПЕРЕБУВАТИМЕТУРИНСЬКА ПЛАЩАНИЦЯ (КОПІЯ)

Туринська Плащаниця – реліквія, яка багато століть не залишає байдужими як віруючих, так і невіруючих. Від 1898 р., а саме тоді археолог і фотограф-аматор Секондо Піа зробив знімок, і, проявляючи негатив, побачив, позитивний фотографічний портрет Христа Спасителя, розпочалося наукове дослідження Плащаниці. Від того дня проведено багато різнопланових досліджень, які викликали жваві дискусії серед науковців. Але Божий люд, не чекаючи на остаточні результати, приходить для молитви і застанови до цієї реліквії. Для того, щоб забезпечити доступ до Плащаниці якомога більшій кількості людей, зроблено копії, адже оригінал не можна вивозити за межі Турина. Сьома, остання відома копія, від 28 вересня 2002 року перебуває в Україні.

Туринська Плащаниця — це доволі велике полотно прямокутної форми, довжиною 4 метри 36 сантиметрів, а шириною 1 метр 10 сантиметрів. Полотно, виткане з чистого льону жовтого кольору. З 1534 р. підшите білим голандським полотном для зберігання після пожежі 1532 р. У липні цього року в часі реставрації це полотно було замінене. Вздовж тканини залишилися сліди від минулих пожеж — темні смужки і світлі трикутники. Плащаниця зберігалася у складеному вигляді у спеціальній скриньці, оббитій сріблом, і вціліла від розплавленого металу, однак виявилася сильно пошкоджена вздовж складок, які обвуглилися, і їх відновити неможливо.

Полотно м’яке і легко складається. Вага близько 2,25 кг. Воно виткане ручним способом з переплітанням у вигляді риб’ячого скелету. На полотні є два образи чоловічого тіла у повний зріст, розміщені симетрично один до одного, голова до голови. На одній половині Туринської Плащаниці — образ чоловіка зі складеними спереду руками і рівно покладеними ногами; на другій половині — те саме тіло, зображене ззаду.

Образ на Туринській Плащаниці не яскравий, проте достатньо детальний; колір його — жовтувато-коричневий, різного ступеня насиченості. Неозброєним оком можна побачити риси обличчя, бороду, волося, губи, пальці. Добре видно передпліччя і долоні, схрещені внизу живота, ліва долоня на правій; лікті зігнуті. На Туринській Плащаниці помітні сліди крові від численних ран на тілі. З чола і з волосся начебто стікає кров. Сліди крові від ударів бича простягаються на груди, спину й навіть ноги. На зап’ястях і на стопах видно сліди, схожі на плями застиглої крові, що витекла з ран, спричинених цвяхами. В боці — велика пляма, яка з’явилася, очевидно, через глибоку рану, яка досягла серця.

Вважають, що образ на Туринській Плащаниці з’явився тоді, коли тіло Ісуса Христа, згідно з описом у Євангелії, поклали в печеру. При цьому Його тіло лежало на одній половині Туринської Плащаниці, а друга половина, перекинута через голову, накривала Його зверху. Очевидно, Плащаниця була закріплена навколо тіла за допомогою кількох смужок тканини, що створювало ефект упаковки.

У 1898 році в Парижі проходила міжнародна виставка релігійного мистецтва. На неї привезли Плащаницю з Турина і представили її як твір древніх художників, який погано зберігся. Археолог і фотограф-аматор Секондо Піа зробив знімок і проявляючи негатив виявив, позитивний фотографічний портрет Христа Спасителя. Відкриття викликало великий резонанс. Позитивне зображення дозволило розглянути не тільки в обличчі, але й у статурі такі деталі, які раніше побачити було неможливо. Підтвердилося, що зображена на плащаниці людина була розіп’ята і що перед стратою вона піддалася жорстокому побиттю.

Вчені знайшли наступне: на тканині зберігся пилок рослин, що ростуть тільки в Палестині; сама тканина виготовлена давно втраченим способом, що застосовувався на початку нашого тисячоліття на Близькому Сході; усі рани на тілі цілком відповідають євангельським описам страждань і смерті Христа і не могли бути у жодної іншої людини (сліди від тернового вінця, пробитий списом бік). Виникла ціла наука — синдологія, від грецького «синдон» — плащаниця, яка займається вивченням і дослідженням Туринської Плащаниці.

Виникла проблема пов’язана зі спробою визначити вік Плащаниці радіовуглецевим методом, результати якого були отримані в 1988 році. У цьому році було дозволено відрізати від Плащаниці кусочок тканини, розміром близько семи квадратних сантиметрів. Датування здійснювали три незалежні лабораторії, які прийшли до однакового висновку: Туринська Плащаниця була виготовлена у ХІV ст., а, отже, не є оригінальною Плащаницею Ісуса Христа.

Двадцять років знадобилося, щоб довести, що Плащаниця все-таки справжня, а в радіовуглецеву хронометрію закралася помилка. Зробили це росіяни. Група дослідників під керівництвом директора Інституту криміналістики ФСБ Анатолія Фесенка з’ясувала, чому радіовуглецевий аналіз, зроблений у лабораторіях Арізони, Цюриха й Оксфорда, «омолодив» тканину на цілих тисячу триста років. Причина помилки в датуванні — сліди рослинної олії, якою ще в середньовіччі реставрували Плащаницю після пожежі. Ці внесені у тканину ззовні органічні речовини — більш пізнього походження і «омолодили» її, поважно вплинувши на результати дослідження.

Московський хімік Андрій Іванов провів серію власних експериментів. Він змоделював пожежу, при якій в 1532 році постраждала Плащаниця, і виявив, що вона забруднилася «молодим» вуглецем. Вчений запропонував інший спосіб визначення віку Плащаниці: за вмістом азоту, який згодом заміщає вуглець у льняних волокнах тканини. І хоча азоту там мізерно мало, існують прилади, здатні точно зафіксувати його кількість. Таке відкриття стало аргументом, який вказує, що Туринська Плащаниця — це те саме полотно, у яке Йосиф Ариматейський загорнув тіло розіп’ятого Господа Нашого Ісуса Христа.

Цю реліквію не можна вивозити за межі Турина, отож в Україну прибула копія Туринської Плащаниці з Мінська. Унікальність цієї фотокопії полягає в тому, що вона виконана в кольоровій гамі, яка повністю відповідає оригіналові. Розмір фотокопії також збігається з розміром оригіналу. Сьогодні у світі, крім цієї, є ще шість таких фотокопій. Одна з них знаходиться у храмі Стрітенського монастиря в Москві.

Завдяки зусиллям настоятеля костелу свв. Симона і Єлени (РКЦ) Синдологічний Туринський центр виділив сьому копію Плащаниці для християн Білорусі. Копія Плащаниці, що прибула до Мінська, є досконалішою, ніж усі попередні копії. Вона була освячена в Турині 28 квітня 2002 р. У момент церемонії освячення, яка відбувалася під час Святої Меси, копія Плащаниці була покладена на оригінальну Туринську Плащаницю.

Фотокопія Туринської плащаниці прибула до Мінська 3 травня 2002 р. У мить приземлення літака на летовищі заграли сурми. Це було знаком особливої поваги до реліквії. Копію супроводжували архімандрит Гаєк, професор-синдонолог Еммануела Марінеллі, а також представники італійських ЗМІ. З летовища Плащаницю хресним ходом принесли до костела свв. Симона і Єлени, де вона у головному вівтарі була виставлена на поклоніння вірним.

28 вересня численна делегація від Української Греко-Католицької Церкви літаком вилетіла до Мінська. О 10 год. була відслужена Свята Літургія у візантійському обряді в костелі свв. Симона і Єлени, а о 15 год. літак з Плащаницею прибув до Львова. Мінська копія Туринської Плащаниці перебуватиме в нашій країні протягом року.

ТУРИНСЬКА ПЛАЩАНИЦЯ ВЖЕ У ЛЬВОВІ

Зранку у суботу 28 вересня 2002 року «ЯК-42» знявся у повітря з Львівського летовища і полетів у напрямку столиці Білорусі. На борту літака перебувала численна делегація (97 осіб), до складу якої входили Преосвященний Владика Ігор Возняк, Протосинкел Львівської Архієпархії Української Греко-Католицької Церкви, священики, монахи і монахині, представники влади, журналісти та вірні. Ця делегація летіла до Мінська для того, щоб сповнити важливу місію: привезти до Львова копію Туринської Плащаниці.

«Що для нас повинно означати похоронне покривало Ісуса Христа?», — запитує Блаженніший Любомир Кардинал Гузар у своєму посланні з нагоди прибуття в Україну копії Туринської Плащаниці і дає таку відповідь: «Хтось може вбачати у ньому історичну пам’ятку. Інші дивитимуться на Туринську Плащаницю як на святу річ, якій належить віддавати честь у врочистих богослужіннях. Обидва погляди, а особливо перший, далекі від істини. Споглядання Плащаниці повинно нагадати нам про Божу любов, доказом якої є, власне, це полотнище».

У Мінську гостей з України зустрів настоятель храму святих Симона і Єлени о. магістр Владислав Завальнюк. Саме завдяки його наполегливим старанням та здобуткам у дослідженні Плащаниці професора Михайла Тявловського Синдологічний Туринський центр виготовив копію Туринської Плащаниці для християн Білорусі. У костелі свв. Симона і Єлени за участю великої кількості вірних була відслужена Архієрейська Божественна Літургія у візантійському обряді, яку очолив Владика Ігор. У своєму слові він говорив про важливість події, яка відбувається. Після Літургії і сніданку, який приготували білоруські християни, делегація вирушила на летовище. Через годину літак знову був у повітрі, тепер — у дорозі додому.

У Львові Туринську Плащаницю (копію) зустрічали Блаженніший Любомир, Преосвященні Владики, священики та безкрає море віруючих. Відтак відбувся процесійний хресний хід вулицями нашого міста. Безцінну реліквію на своїх раменах несли священики. Те, що відбувалося, стало доказом сказаного о. Владиславом Завальнюком у Мінську, що Плащаниця здатна об’єднати всіх. Адже у процесійному ході брали участь сивочолі старці і малолітні діти, миряни і духовенство, греко-католики і представники інших конфесій, мешканці міст і сіл.

На площі Ринок перед Плащаницею було відслужено екуменічний Молебень, у якому брали участь Блаженніший Любомир, Блаженніший Патріарх Мелхітської Греко-Католицької Церкви Григорій ІІІ, владики, священики та вірні. Згодом хресний хід вирушив до архікафедрального собору Святого Юра. Після встановлення Плащаниці всі бажаючі могли приступити до цієї реліквії.

У неділю 29 вересня в соборі Святого Юра відбулася Архієрейська Літургія, яка стала певним підсумком двох важливих подій у житті нашої Церкви: приїзду в Україну делегації Мелхітської Греко-Католицької Церкви та прибуття копії Туринської Плащаниці. Літургію у співслужінні з Блаженнішим Любомиром Кардиналом Гузаром, Преосвященнішим Джозефом Абсі, Преосвященнішим Юліаном Вороновським, Преосвященнішим Степаном Меньком, Преосвященнішим Глібом Лончиною відслужив Блаженніший Патріарх Григорій ІІІ.

Опубліковано у Uncategorized. Додати до закладок постійне посилання.

Без коментарів.