Конфлікт між Російською Православною і Римо-Католицькою Церквами у Росії триває…

Німеччина

Конфлікт між Російською Православною і Римо-Католицькою Церквами у Росії триває, заявив єпископ Йосиф Верт, ординарій Преображенської єпархії з центром у Новосибірську. Під час свого виступу в штаб-квартирі німецької доброчинної акції «Реновабіс» у баварському місті Фрайзінг, архіпастир відзначив, що конфлікт набув «загрозливого характеру», оскільки президент РФ Володимир Путін в останні місяці йде «пліч-о-пліч» з керівництвом Московського патріархату. На думку єпископа Йосифа Верта, католицькій Церкві прагнуть нав’язати роль «малопомітної релігійної меншини». Як відзначає ординарій Преображенської єпархії, католики Росії очікують від віруючих Заходу передусім «щоденної солідарності», «особливо з єпископом Єжи Мазуром, ординарієм єпархії св. Йосифа Іркутську, і багатьма іншими священиками, які останнім часом були депортовані з Росії», — сказав ієрарх.

Він подякував фонду «Реновабіс» за підтримку російських католиків: «Без допомоги Західної Європи наше пастирське служіння на величезній території цієї країни було б неможливе», — сказав він на завершення виступу.


Російська влада склала «чорний список» католицьких священиків, які невдовзі будуть вислані з країни. Про це на конференцї у Женеві заявив керівник католицької єпархії Преображення Господнього з центром у Новосибірську єпископ Йосиф Верт, якого на форум запросила міжнародна доброчинна організація «Церква в потребі». За словами Верта, список кандидатів складається з 12 імен священнослужителів-іноземців. На даний час позбавлені російських віз єпископ Єжи Мазур і троє священиків — громадяни Польщі, Словаччини та Італії (о. Ярослав Вишневський, о. Станіслав Крайняк, о. Стефано Капріо).

На думку єпископа, «агресивний настрій» стосовно католицької спільноти у Росії виходить від вищої ієрархії РПЦ, але не має широкої підтримки серед простих віруючих.

Латвія

Кабінет міністрів Латвії затвердив документ про передання будівлі славнозвісного ризького Домського собору і землі, на якій він розташований, у власність Латиської Євангелічно-Лютеранської Церкви. Міністерству культури доручено протягом місяця підготувати і подати кабінету міністрів проект рішення. У проекті повинна бути передбачена можливість залучення коштів держбюджету для реставраційних робіт у соборі у відповідності до щорічної інвестиційної програми.

Домський собор і надалі буде архієпископським кафедральним собором Латиської Євангелічно-Лютеранської Церкви. Як пам’ятка культури особливого значення собор буде відчинений для усіх відвідувачів, що бажають ознайомитись з його художніми і культурними цінностями. Храм продовжуватиме виконувати функції концертної зали і місця проведення урочистих заходів.

Архієпископ Яніс Ванагс у листі, адресованому міністерству культури, відзначив, що громада Домського собору планує на пожертви віруючих виконати значну частину відновлювальних робіт, необхідність у яких виникла за тривалий час експлуатації собору без ремонту. Додаткове фінансування держави необхідне на проведення у соборі термінових аварійних ремонтно-реставраційних робіт.

Голова ризького муніципалітету надіслав у міністерство культури листа, в якому повідомив що самоуправління Риги схвалює проект документу про передання собору Церкві і повідомляє, що у зв’язку з обмеженими коштами міського бюджету у 2002-2008 роках не планує виділення фінансів на ремонт і реставрацію Домського собору, а також на його експлуатацію і утримання.

Прийнята урядом концепція передбачає, що Церква скеровуватиме на утримання будівлі собору кошти від своєї нової господарської діяльності, а також спонсорську підтримку. Церква узгоджуватиме витрати на ремонтні роботи і реставрацію собору з державою.

Ірландія

Деякі новозавітні тексти не повинні читатися під час Богослужінь, оскільки в них помітно «негативне ставлення до жінок». До такого висновку прийшли дві комісії ірландського єпископату, які опублікували нещодавно документ, присвячений проблемі насилля в сім’ї.

Факт опублікування згаданого документу саме в Ірландії тим більше помітний, що в цій країні, з її надзвичайно міцною прив’язаністю до традицій, найпізніше серед усіх європейських держав було узаконено розлучення і дозволено аборти.

Комісія «Справедливість і мир» і Пастирська комісія Ірландської конференції єпископів запропонували відмовитися від читання у храмах новозавітніх уривків, які, на їхню думку, можуть сприяти зміцненню негативного ставлення до жінок.

До «чорного списку» потрапили 1 уривок з послання апостола Петра і 6 уривків з різних послань апостола Павла. Зокрема, рядки з послання до Ефесян не сподобались ірландським ієрархам тим, що в них апостол Павло закликає дружин «коритися своїм чоловікам, як Господу». Якщо повне виключення згаданих уривків з церковного лекціонарію все-таки виявиться неможливим, пишуть члени комісій, ці читання в обов’язковому порядку повинні супроводжуватися відповідними коментарями, що пояснюють сучасне вчення Церкви про роль і місце жінки.

Ірландський єпископат виступив з цими рекомендаціями на тлі триваючого в країні зростаня насилля у сім’ях. Така форма насилля визначається в документі як «зловживання владою» і як «будь-які дії, що без всякої потреби і виправдання викликають біль — фізичний, психологічний чи емоційний — в рамках найтісніших родинних стосунків».

«Христова заповідь любові не дає виправдання жодним формам насилля, — пишуть єпископи. — Не існує такого поняття, як припустимий рівень насилля. Водночас ми змушені визнати, що в минулі часи Церква несла певну частку відповідальності за такого роду прояви. В рамках шлюбу взаємне підпорядкування чоловіка і дружини нерідко витіснялося однобічним пануванням. Сьогодні у вченні Церкви немає жодних підстав для виправдання насилля в сім’ї», — зазначається в документі.

Франція

Релігійний оглядач французької газети «Монд» Анрі Тенк визнаний найкращим в Європі світським журналістом, що пише про життя Церкви. Він отримав премію Темплтона за 2001 рік та винагороду розміром майже 2,5 тисячі доларів, повідомила прес-служба Конференції Європейських Церков.

Ця організація розпоряджається премією від імені засновника її американського фонду Джона Темплтона.

Анрі Тенк був визнаний найкращим журналістом, що пише на релігійну тему, за наступні публікації: аналітичну статтю про сучасний стан діалогу між православною і католицькою Церквами, написану напередодні візитів Папи Івана Павла II у Грецію і на Україну; інтерв’ю з філософом і антропологом Рене Жіраром з приводу подій 11 вересня у США; публікацію про Літте Бассе, швейцарську письменницю і пастора.

Нагорода була вручена журналісту у вересні в Парижі, в приміщенні Французької протестантської федерації. Премія присуджується журналістам, які у світській пресі пишуть про релігію «з точністю, неупередженістю і в екуменічному дусі».

Греція

Переклади богослужбових текстів на сучасну грецьку мову зустрілися з винятковим спротивом зі сторони керівництва Елладської Православної Церкви (ЕПЦ). Автора перекладів єпископа Килкіського Апостолоса було викликано на засідання Синоду Церкви після того, як близько 30 віруючих його єпархії звернулися до ієрархії зі скаргами на введення новогрецької мови у богослужіння.

За словами прихильників перекладу богослужінь на сучасну мову, він робить Літургію «доступною для віруючих». «Більшість людей не розуміють літургічної мови, жодного слова — ось чому чимало людей, особливо молодь, не ходять до церкви», — заявив єпископ Апостолос в інтерв’ю для преси.

Серед членів Синоду та ієрархів Греції більшість дотримується тієї точки зору, що як богослужбова мова повинна бути збережена давньогрецька мова «койне», якою Церква користується вже 2000 років. Офіційна церковна влада дотримується тієї думки, що «краса, багатство і сила традиційної православної Літургії дає віруючим більше, аніж розуміння окремих слів».

Предстоятель Елладської Церкви архієпископ Христодул підкреслив на засіданні Синоду, що пропозиції про будь-яке нововведення слід спочатку подати у письмовому вигляді на розгляд синодальної комісії. Під час засідання Синоду ЕПЦ на підтримку ідей щодо перекладу Літургії на сучасну мову виступили два єпископи. Однак ієрарх-реформатор змушений був погодитись з думкою більшості і пообіцяти не використовувати новогрецької мови у богослужіннях.

США

Департамент виправних закладів американського штату Кентуккі розпорядився припинити здійснення сатанинських «чорних мес» у тюрмах штату. До цієї заборони ув’язненим виправного комплексу «Гран Рівер» було дозволено здійснювати щотижневі сатанинські служби згідно із затвердженим адміністрацією календарем релігійних заходів. За словами прес-секретаря тюрми, адміністрація закладу і не здогадувалась, що сатанинська служба включена до офіційного календаря. Як заявив менеджер з урядових зв’язків Американської виправної асоціації Джо Відон, згідно з федеральними законами США і рішенням Верховного суду країни «виправні заклади не мають права чинити перепони будь-яким проявам релігійної свободи ув’язнених чи персоналу тюрми».

В даний час адміністрація Кентуккі працює над єдиною для всього штату концепцією проведення релігійних обрядів у виправних закладах. Поза тим, у тюрмі «Гран Рівер» та в трьох інших тюрмах штату, і далі здійснюються ритуали Вікка — чаклунського культу з елементами поклоніння природі. У деяких інших штатах, наприклад, у Техасі, сатанинські культи заборонені.

Аргентина

З усіх громадських інституцій найбільшим довір’ям у населення Латинської Америки користується Католицька Церква. До такого висновку дійшли соціологи, що проводили опитування у 14 країнах Латинської Америки. Опитування, результати якого були опубліовані аргентинською газетою «Nаcion», здійснювався Латиноамериканським консорціумом маркетингу в Аргентині, Болівії, Бразилії, Венесуелі, Гондурасі, Колумбії, Коста-Ріці, Мексиці, Панамі, Перу, Пуерто-Ріко, Уругваї, Чилі та Еквадорі навесні ц.р.

За даними соціологів, найбільше довір’я до Церкви як соціальної інституції відчувають у середньому 65% опитаних, причому найвищий рівень довір’я був відзначений в Еквадорі (79%), Болівії та Перу (по 78%). На другому й третьому щаблі довір’я стоять телебачення (62%) та преса (52%). Найменше довіряють латиноамериканці державним структурам: всі гілки влади — законодавча, виконавча і судова — набрали в середньому по 15% голосів.

«Довір’я до католицької Церкви і недовір’я до політичних інституцій — загальна тенденція для всієї Латинської Америки, — коментує аргентинська газета результати опитування. — Що стосується довір’я до інших інституцій — таких, як армія чи банки, то отримані з цього приводу відповіді у різних країнах дуже відрізнялися. Але всюди саме Церква посідає перше місце щодо довір’я населення».

Китай

Безпрецедентна увага офіційних ЗМІ Китаю до життя місцевої католицької Церкви може виявитися спробою Пекіну вплинути на позицію Ватикану, який не визнає так звані «патріотичні» церковні об’єднання в КНР, вважають аналітики. Останнім часом провідні ЗМІ Китаю — зокрема, агентство новин «Синьхуа» і ряд найбільших газет — публікують безпрецедентну кількість інформації про життя китайських католиків, що входять до підконтрольного урядові і такого, що не визнає авторитет Ватикану, «Католицького патріотичного об’єдання».

Так, наприкінці літа китайська преса детально розповіла про перше за понад півстоліття урочисте принесення довічних обітів шістьма черницями ордену св. Йосифа. Очолив церемонію принесення обітів керівник Пекінської єпархії «патріотичної» Церкви Михаїл Фу Тешань. У своєму слові на богослужінні єпископ нагадав, що конгрегація св. Йосифа була відроджена у 1986 році — через вісім років після того, як влада КНР зробила свою релігійну політику дещо м’якшою. На початку вересня агентство «Синьхуа» повідомило про майбутній переїзд кафедри того ж єпископа Михаїла Фу у відреставровану церкву, збудовану наприкінці 19 століття. Агентство повідомило також, що при Пекінській єпархії відкрився новий навчальний заклад — Пекінський інститут християнських і культурних досліджень, — у якому, зокрема, вивчатиметься взаємозв’язок християнства і китайської культури. Невдовзі сам єпископ виступив у пресі із заявою, що за останні 20 років у «патріотичній» Церкві були рукоположені понад півтори тисячі священиків і що церковне керівництво готує велику групу священиків, черниць і семінаристів для душпастирської опіки учасників Олімпійських ігор 2008 року у Пекіні.

Аналітики не виключають, що влада Китаю дала органам ЗМІ вказівку детальніше висвітлювати життя підконтрольної їй громади для того, щоб привернути увагу Ватикану до діяльності єпископа Михаїла Фу зокрема і усієї «патріотичної» Церкви загалом.

Розкол серед китайських католиків відбувся невдовзі після приходу до влади комуністів у 1949 році. Тоді під тиском влади частина священнослужителів і мирян відмовилася підпорядкуватися Ватикану, який було оголошено «закордонним центром», у таких питаннях, як, зокрема, призначення єпископів. Інша частина віруючих зберегла вірність Римському Апостольському Престолу і створила «катакомбну Церкву».

В даний час обидві паралельні Церкви підтримують гарні відносини на рівні парафій, а деякі «патріотичні» священики і навіть єпископи визнають, що постійно моляться за Папу. Однак чинна відмова Пекіну визнати за Ватиканом право керувати життям католицької громади Китаю робить неможливим встановлення офіційних дипломатичних відносин між Римським Апостольським Престолом і КНР.

Підготувала Зоряна Курдина

Опубліковано у Uncategorized. Додати до закладок постійне посилання.

Без коментарів.