МОЛИТВА ЗА ПОСТРАЖДАЛИХ НА СКНИЛІВСЬКОМУ ЛЕТОВИЩІ 

ЛЮДСЬКА ДОБРОТА КРІЗЬ РОКИ

Останні події, які ми пережили через авіакатастрофу на скнилівському летовищі, наново виявили дві шляхетні якості людини: співчуття і милосердя. Проте відкриття меморіальної дошки, присвяченої вихованцям-сиротам 40-х років та їх вихователям на приміщенні Комунального будинку дитини № 1 показало, що людська доброта не має часових меж. У стінах цього будинку, що розташований на вул. Т. Комаринця, 2а, в часі воєнного лихоліття знайшли притулок і батьківську ласку єврейські діти. Саме колишні вихованці дитячого будинку ініціювали відкриття цієї дошки, яке відбулося 2 серпня 2002 року.

Запрошення взяти участь у цій небуденній події отримав Блаженніший Любомир Кардинал Гузар і радо на нього відгукнувся. Із вступним словом виступив Алекс Сорель, який виховувався у цьому сиротинці в 40-х роках. Він висловив слова подяки Митрополитові Шептицькому за його мужні старання про порятунок євреїв від німецьких фашистів.

Блаженніший Любомир у своїй промові сказав, що він є тут тому, що Митрополит Шептицький багато допомагав євреям України у трагічних часах переслідування, а тоді продовжив: «Ми стоїмо тут і радіємо, що були ті добрі люди, які з великою небезпекою для свого життя старалися невинних охоронити. Ми радіємо, що такі люди були, я певний, що і сьогодні є такі люди, які мають серце для потребуючого навіть за таку велику ціну…

Бажаю, щоб те, про що згадано на цій дошці, більше ніколи не повторилося… Дай Боже, щоб та думка розійшлася по нашому місті, по нашій спільноті, щоб пошана до людського життя, пошана людської гідності, пошана права кожного, хто народився, жити — кожним зберігалася».

Після церемонії відкриття меморіальної дошки Глава Української Греко-Католицької Церкви разом із учасниками дійства оглянув приміщення Будинку дитини та познайомився з його маленькими мешканцями.

МОЛИТВА ЗА ПОСТРАЖДАЛИХ 

НА СКНИЛІВСЬКОМУ ЛЕТОВИЩІ 

Страшна трагедія на летовищі у Скнилові забрала у нас 84 наших співвітчизників. Вони відійшли у вічність на справедливий суд Божий. Ми знаємо, чим можемо і повинні зарадити тим, хто постраждав, але чим допомогти тим, які померли? Відповідь віруюча людина має одну – молитвою. Адже саме молитва є тим, що єдино потрібне нашим рідним, друзям і знайомим, які відійшли по вічну нагороду. Пам’ятаючи слова Ісуса Христа: «Де двоє або троє зібрані в моє ім’я, там Я серед них» (Мт. 18. 20), ієрархія Української Греко-Католицької Церкви закликала духовенство та вірних у неділю, 4 серпня 2002 року, в усіх храмах м. Львова відслужити Службу Божу і Панахиду в наміренні терплячих та померлих внаслідок авіакатастрофи.

Архієрейську Божественну Літургію і Панахиду в Архікатедральному соборі Святого Юра очолив Блаженніший Любомир Кардинал Гузар. У проповіді, яку Блаженніший Любомир виголосив одразу після прочитання недільної Євангелії, він сказав, що хоч це не повинно робитися у недільний день, одразу після Літургії буде відслужено заупокійне богослужіння.

А на цій Службі Божій здійснюється молитва за поранених і за родини тих, хто загинув чи постраждав.

Після слів подяки на адресу представників обласної і міської влади, які прийшли на Літургію, а також усіх львів’ян, які взяли участь у спільній молитві по всіх храмах Львова, Глава УГКЦ зокрема сказав: «Так виглядає, що останнім часом ми опановані якимсь страхом, відчуваємо якесь пригноблення, дедалі менше сміху на наших вулицях і майданах. Усі ходять пригноблені, настрашені… немовби їм забракло якогось орієнтира, немовби їм забракло когось, на кого можуть спертися. Мені здається, що ми живемо у дуже благословенному часі, коли ми не певні у собі і між людьми не знаходимо нікого, на кого можна спертися… значить, мусимо шукати далі… Цим нашим орієнтиром є Ісус Христос.

Ми часом дивуємося, чому Господь допускає, щоб на світі були бурі, щоб була та непевність. Ми не знаємо остаточно, але можемо бути певні, що це стається, щоб нас чогось навчити. Ми можемо бути спокійні і ми можемо бути певні тільки тоді, коли ми стаємо з Його боку… Тоді можна мати погідне лице, можна усміхатись, тому що знаємо, що ми є біля Того, Хто є паном життя і смерті, єдиним, Хто є абсолютно певним, Хто є всемогутнім, Хто нас любить, Хто про нас дбає».

У часі трьох Літургій, які служилися в соборі Святого Юра, проводилася збірка добровільних пожертв для тих, що постраждали на летовищі. Всі пожертви будуть передані Міжнародному благодійному фонду «Карітас України» для розподілу між потерпілими. Панахида, яку служив Блаженніший Любомир Кардинал Гузар, закінчилася зворушливим і одночасно величним співом «Вічная пам’ять», — закликом до тих, що живуть, щоб пам’ятали про тих, хто помер.

РУМУНИ РАДО ВІТАЛИ

 БЛАЖЕННІШОГО ЛЮБОМИРА

У вівторок, 6 серпня 2002 року, в місті Клуж-Напока в Румунії, відбулася інтронізація нового єпископа Румунської Греко-Католицької Церкви, Преосвященого владики Флорентіна Крігальмеaну. Владика Флорентін став наступником Архієпископа Георга Гутіу, який пішов на заслужений відпочинок. Офіційне запрошення взяти участь в інтронізації отримав Блаженніший Любомир Кардинал Гузар. Подорож Блаженнішого Любомира до Румунії розпочалася у неділю, 4 серпня. Співподорожував з Блаженнішим о. Мартин Канаван, Радник Глави Української Греко-Католицької Церкви.

На Українсько-Румунському кордоні Блаженнішого Любомира, за розпорядженням Міністерства Закордонних Справ, зустрів п. Василь Боєчко, Генеральний консул України в Сучаві. На румунській стороні Главу УГКЦ радо вітав протоієрей Іван Волощук, Генеральний вікарій для українців греко-католиків у Румунії, а у приміщенні Генерального консульства – п. Василь Царовець, Голова Союзу українців Румунії та п. Сергій Попів, віце-консул.

5 серпня Блаженніший Любомир Кардинал Гузар відслужив Архієрейську Божественну Літургію в українській церкві Різдва Пресвятої Богородиці м. Радуці. Після богослужіння Блаженніший Любомир, у супроводі п. Василя Боєчка, Генерального консула, завітав до села Кліт, в якому проживають українські родини і разом з селянами молився у парафіяльній церкві про Божу поміч у їхній біді, адже село нещодавно сильно постраждало від повені (повністю знищено 20 будинків). Генеральний консул поінформував місцевих мешканців у тому, що уряд України виділив фінансову допомогу і будівельні матеріали для постраждалих.

По дорозі до м. Клуж-Напоки Глава Української Греко-Католицької Церкви відвідав ще один населений пункт: містечко Качіку. Вірні, разом із своїм парохом о. Николою Николаїшиним, раділи, що мають нагоду вітати у себе, після більше ніж ста років, Главу УГКЦ. Ще у 1900 році Слуга Божий митрополит Андрей Шептицький, відвідуючи Качіку, зробив пам’ятний напис у напрестольній Євангелії і тепер, через століття, Блаженніший Любомир написав у цій Євангелії свої вітання жителям містечка.

У вівторок, 6 серпня, о 9 30 за Божественною Літургією Преосвящений Луціан Муресан, Митрополит Румунської Греко-Католицької Церкви, у присутності Блаженнішого Любомира Кардинала Гузара та Жана-Клода Періссе, Апостольського Нунція в Румунії, інтронізував владику Флорентіна на єпископську катедру м. Клуж-Напока.

На цьому офіційний візит Блаженнішого Любомира до Румунії завершився. А вже в середу, 7 серпня, Глава Української Греко-Католицької Церкви вирушив до Казахстану.

ВІД АСТАНИ ДО КРАКОВА

ДУМКИ БЛАЖЕННІШОГО ЛЮБОМИРА

 ПІСЛЯ ПОЇЗДОК 

ДО КАХЗАХСТАНУ І ПОЛЬЩІ

У другій декаді серпня Блаженніший Любомир Кардинал Гузар здійснив дві поїздки за кордон: до Казахстану, де взяв участь у Молитовних днях пам’яті мучеників ХХ століття, та Польщі для зустрічі із Святішим Отцем Іваном Павлом ІІ. Про візит до Казахстану ми повідомляли у двох попередніх прес-релізах, а у цьому пропонуємо враження Блаженнішого Любомира після повернення до Львова.

Казахстан – країна, яка зазнала великих випробувань у різні періоди своєї історії. Через геополітичне розташування казахська земля завжди «втішалася» особливою увагою завойовників, які використовували її і як житницю, і як табір. Сьогодні тут проживають люди, які представляють 131 національність. Із шістнадцяти мільйонів громадян Казахстану 3,4% — українці. Глава Української Греко-Католицької Церкви виявив радість з приводу того, що сьогодні в цій державі є релігійна свобода, а також відчутна толерантність між різними конфесіями.

«У нас є багато спільного, — зокрема сказав Блаженніший Любомир. — По-християнськи кажучи, це країна великого майбутнього, тому що на тій землі пролилось дуже багато невинної крові. Думка святкувати ці Молитовні дні пам’яті була дуже вдалою, адже привернула увагу громадськості до великого скарбу цієї держави, який є запорукою особливого духовного відродження і розвитку тієї частини світу… Це щось, що не можна описати, це вартості, які потрібно духовно відчувати через віру».

Повернувшись з Астани Глава УГКЦ тільки декілька годин перебував у Львові. 16 серпня 2002 року він вирушив до Кракова на зустріч із Папою Римським. Цей візит Святішого Отця до міста, в якому пройшли роки його юності, міста, в якому він проводив своє духовне служіння, мав особливий, особистісний характер.

Блаженніший Любомир Кардинал Гузар зазначив, що Папа Іван Павло ІІ на загальноцерковному рівні звернув увагу на надзвичайно актуальне питання — Боже милосердя. У зв’язку з тим, Глава Римо-Католицької Церкви посвятив святиню у монастирі, в якому жила св. Фаустина. Вона мала об’явлення про Боже милосердя, і це стало поштовхом до богословського осмислення цієї правди в наш час. «Над цим потрібно нам буде роздумувати, це поняття потрібно розпрацьовувати, тому що воно для нас дуже важливе» – сказав Блаженніший Любомир.

22 серпня, Глава Української Греко-Католицької Церкви вирушив до Києва для участі у святкуванні Дня Незалежності України.

БЛАЖЕННІШИЙ ЛЮБОМИР — 

ПЛАСТУН-СЕНЬЙОР

У 1911 році у Львові, д-р Олександр Тисовський («Дрот»), студенти Петро Франко та Іван Чмола заснували перші пластові гуртки.

Основоположники Пласту були переконані, що українському народові потрібна молодіжна організація, подібна до англійського скаутінгу. Офіційним початком Пласту вважається 12 квітня 1912 року — день першої присяги пластового гуртка при Академічній гімназії у Львові. Від початку існування пластуни включалися в такі акції українського суспільства, які вони вважали корисними для розвитку українського народу.

З 11 до 24 серпня 2002 року проходила Ювілейна міжкрайова пластова зустріч з нагоди 90-ліття українського Пласту. На святкування прибуло близько півтори тисячі пластунів із восьми країн: України, Австралії, Аргентини, Великобританії, Канади, Німеччини, Польщі та США. 21 серпня до села Свірж, біля якого розташувався пластовий табір, вирушив Блаженніший Любомир Кардинал Гузар — пластун-сеньйор.

Мешканці наметового містечка зустріли Главу Української Греко-Католицької Церкви хлібом і сіллю та гучним пластовим привітом: «Сильно, красно, обережно, бистро». Блаженніший Любомир пройшовся поміж куренями і познайомився з їх провідниками та учасниками.

Глава УГКЦ з приємністю згадував роки свого активного членства у Пласті в Австрії, зазначав, що пластування є не тільки способом виховання, але також нагодою знайти вірних і правдивих друзів. «Пластова ідея, — продовжив Блаженніший Любомир, — є доброю. Вона повинна дати у підсумку духовно сильну, чесну, творчу людину. Найважливішим елементом є самовиховання, праця над собою, і не тільки тоді, коли ти є новаком, але й тоді, коли ти сеньйор».

На завершення свого перебування у пластовому таборі біля Свірзького замку Блаженніший Любомир Кардинал Гузар побажав усім учасникам Ювілейної міжкрайової пластової зустрічі бути справжніми пластунами, правдивими, духовно багатими людьми, добрими громадянами своєї держави.

ВІДЗНАЧЕННЯ СОТОЇ РІЧНИЦІ

ВІДВІДИН УКРАЇНЦІВ БОСНІЇ 

МИТРОПОЛИТОМ АНДРЕЄМ ШЕПТИЦЬКИМ

З 13 до 21 серпня 2002 року Преосвященний Владика Гліб Лончина, Єпископ-помічник Львівський, перебував із візитом у Хорватії та Боснії. Головна мета його візиту – участь у святкуванні 100-ї річниці відвідин Митрополитом Андреєм Шептицьким наших поселенців у Боснії.

Митрополит Андрей, повертаючись до Львова з Римf в 1902 році, вступив до цієї балканської країни. Тут відвідав наших вірних і, побачивши важке становище українців у цій стороні, намагався допомогти їм. Крім того, що заступався перед австрійським урядом за наших людей, закупив землю на горі Козячій, де насадили виноградник, який став місцем праці та заробітку українських поселенців. Митрополит Шептицький також попросив Крижевецького єпарха Владику Юліяна Дрогобецького призначити для українців Боснії духовних провідників. Першим священиком, який служив для поселенців, був о. Андрій Сегеді. Згодом Митрополит Андрей посилав священиків також з Галичини. Цю батьківську любов і турботу Митрополита Андрея наші вірні у Боснії згадують і досі.

13 серпня Преосвященний Владика Гліб Лончина прибув до Загреба, де зустрівся з Владикою Славомиром Мікловшом, Єпархом Крижевецьким. Наступного дня відвідав Сестер Василіянок хорватської віце-провінції, а також кафедральний собор у Крижевцях. Відтак, разом з Преосвященним Єпископом Славомиром у м. Осієку завітав до монастиря Сестер Василіянок української віце-провінції. Там відбулося посвяченя новозбудованої каплиці.

17 серпня Владика Гліб Лончина приїхав до Прнявора. Там вже був хор катедрального собору Святого Юра зі Львова. 18 серпня відбулася Архієрейська Божественна Літургія. У своїй проповіді Владика Гліб говорив про батьківську опіку Митрополита Андрея, який, розуміючи людське страждання, допоміг як духовно, так і матеріально. У рамках цього візиту Преосвященний Владика Гліб Лончина відвідав села Камениці та Стару Дубраву. Там відслужив Панахиди за поселенців і священиків, які їх обслуговували.

19 серпня, у день Преображення Господнього, разом з Преосвященним Владикою Славомиром Владика Гліб, у співслужінні десяти священиків, відслужив Архієрейську Літургію. У другій половині дня відбувся концерт, у якому брав участь хор кафедрального собору Св. Юра і різні дитячі та молодіжні колективи.

Преосвященний Владика Гліб Лончина, Єпископ-помічник Львівський, після свого повернення до Львова сказав, що перебуваючи на Балканах він був і приємно вражений, і засмучений. Радісно було тому, що через сто років наші громади і сьогодні існують, успішно стараючись зберегти свою ідентичність, а сумно тому, що кількість наших вірних істотно зменшилася, і не тільки через природню асиміляцію, а швидше внаслідок останньої війни.

СЕСТРАМ СЛУЖЕБНИЦЯМ — 110 РОКІВ

У 1892 році з ініціативи о. Єремії Ломницького ЧСВВ, та о. Кирила Селецького, пароха села Жужель (тепер Жужеляни), зародилося Згромадження Сестер Служебниць Непорочної Діви Марії. Співзасновницею та першою Служебницею стала Преподобна Мати Йосафата (Гордашевська). Сестра Йосафата здійснювала своє покликання з повною посвятою, постійно втілюючи у життя Христову заповідь любові до Бога і ближнього та з покорою зносячи всі труднощі. За її святе Богу посвячене життя Святіший Отець Іван Павло ІІ 27 червня 2001 року проголосив Преподобну Йосафату блаженною.

Сьогодні Згромадження складається з восьми провінцій та нараховує близько тисячі членів. Сестри Служебниці працюють в чотирнадцяти країнах світу. Українська провінція Співстраждання Матері Божої налічує 170 сестер.

Запрошення на святкування 110-ї річниці заснування Згромадження Сестер Служебниць отримав Блаженніший Любомир Кардинал Гузар і радо на нього відгукнувся, адже вже давно мріяв побувати у «колисці» Сестер Служебниць. У неділю, 25 серпня, по дорозі до Жужелян Блаженнішого Любомира у м. Великі Мости хлібом і сіллю зустріли духовенство та вірні Белзького деканату Сокальської єпархії УГКЦ.

Святкова Архієрейська Служба Божа розпочалася у Жужелянах об 11 год. Під час Літургії відбулася важлива подія для Згромадження Сестер Служебниць: с. Анатолія (Захарків), с. Стефанія (Коваленко) та с. Святослава (Пилип’юк), у присутності Генеральної Настоятельки с. Дженес (Солюк) з Рима склали довічні обіти. Цей обряд довічних обітів в день святкування 110-ї річниці став знаком живучості, розквіту і зростання Згромадження.

Блаженніший Любомир від імені Церкви, від Божого імені запитав сестер Анатолію, Стефанію та Святославу: «Хочете вірно йти за Євангелією і зберігати Конституції Згромадження, постійно шукаючи досконалої любові?». І над Жужелянами зазвучали тендітні, але в одночас могутні слова: «Так, бажаємо з Божою допомогою, віддати все своє життя на служіння ближнім задля Ісуса. Жити виключно для Бога, в самотності й тиші, в постійній молитві і радості покути, в покорі, праці й в практиці добрих діл»

У своїй проповіді Глава УГКЦ привітав усіх Сестер Служебниць зі святом, а тоді, зокрема, сказав: «Інколи ми думаємо, що, вступаючи у монастир, робимо велику посвяту… У монастирях нема жертви і ми нічого не жертвуємо, коли приходимо у монастир. Адже там де є любов, — жертви нема… Сьогодні така гарна нагода для всіх нас подумати над тим, до чого ми всі покликані. А ми покликані до святості, до того щоб поставити Бога на перше місце у своєму житті»

Божественна Літургія закінчилася освяченням ікони Преподобної Матері Йосафати. Ця ікона, разом із частинкою мощей Блаженної, перебуватиме у парохіяльній церкві села Жужеляни. Святкування 110-ї річниці заснування Згромадження Сестер Служебниць Непорочної Діви Марії завершилося радісною, родинною трапезою братів і сестер у Христі.

СВЯТОУСПЕНСЬКА УНІВСЬКА ЛАВРА

ВІДСВЯТКУВАЛА ХРАМОВИЙ ПРАЗНИК

28 cерпня, у день Успення Матері Божої, в Святоуспенській Унівській лаврі відбулася Архієрейська Божественна Літургія, яку відслужив Блаженніший Любомир Кардинал Гузар, Глава Української Греко-Католицької Церкви, у співслужінні з Преосвященним Владикою Юліяном Вороновським, Ординарієм Самбірсько-Дрогобицької єпархії.

Під час Літургії було уділено дияконські свячення братам-студитам Макарієві, Леонтієві та Петрові, а також ієрейські свячення дияконові Василеві.

У проповіді Блаженніший Любомир говорив про обов’язок кожного у цей день подякувати нашій Небесній Матері за її любов, допомогу і покров, а тоді, зокрема, сказав: «Нехай цей день буде, в особливий спосіб, Днем Матері. Не тим формальним, який святкуємо у травні, а таким щирим, християнським днем, коли ми скажемо і нашій Небесній, і нашій земній матері – дякую».

Служба Божа закінчилася словами привітання нововисвячених священика та дияконів. Преосвященний Владика Юліян подякував Блаженнішому Любомирові за його батьківську любов і присутність у Святоуспенській Унівській лаврі.

ОСВЯЧЕННЯ НОВИХ ПРИМІЩЕНЬ КАНЦЕЛЯРІЙ 

ПРЕОСВЯЩЕННИХ ВЛАДИК ІГОРЯ ТА ГЛІБА

29 серпня 2002 року відбулося освячення нових приміщень канцелярії Протосинкела Львівської Архієпархії Владики Ігоря Возняка та канцелярії єпископа-помічника Патріаршої курії Владики Гліба Лончини, яке здійснив Блаженніший Любомир Кардинал Гузар.

У вітальному слові Блаженніший Любомир сказав, що дуже важливо, щоб між різними гілками і рівнями управління була постійна співпраця. Також Глава УГКЦ звернув увагу присутніх працівників Патріаршої, Митрополичої та Архієпархіяльної курій на те, що їх праця є прикладом для інших і потрібно працювати так, щоб люди, які приходять зі своїми проханнями, відчули, що вони є в Церкві, що Церква є не тільки у храмі, а також в різних урядах і комісіях. Присутні привітали Преосвященних Владик Ігоря і Гліба з освяченням робочих приміщень та побажали успішної праці.

Прес-секретар Глави УГКЦ

о. Ігор Яців

Опубліковано у Uncategorized. Додати до закладок постійне посилання.

Без коментарів.