У соборі Святого Юра вшанували пам’ять Блаженнішого Мирослава Івана (Любачівського). 15.12.2011

У середу, 14 грудня, в архикатедральному соборі Святого Юрія молитвою вшанували пам’ять Блаженнішого кардинала Мирослава Івана (Любачівського) в день 11-ї річниці його відходу у вічність.

Поминальну Панахиду в крипті Собору Юрія відслужив настоятель храму митрофорний протопресвітер Роман Кравчик. У своєму слові, згадуючи постать Глави УГКЦ (1984-2000 рр.), він зазначив: «Пам’ятаю, як Мирослав Іван після виходу нашої Церкви з підпілля приїхав на Львівське летовище і, впавши на коліна, поцілував українську землю, якої він був дуже спраглий у своєму житті. Це була високоосвічена людина, яка глибоко поважала інших, він ніколи не підвищував голос на своїх підлеглих, а чемно й виважено роздавав вказівки».

По завершенні молитви о. Роман подякував усім присутнім за спільну молитву та добру пам’ять про цього визначного архиєрея.

Прес-служба Львівської архиєпархії

Довідка:

Верховний Архиєпископ Мирослав Іван кардинал Любачівський – Глава Української Греко-Католицької Церкви 1984-2000 рр. – народився 24 червня 1914 р. у м. Долина на Станіславівщині (тепер Івано-Франківщина).

1933 р., після закінчення Стрийської гімназії, вступив до Львівської богословської академії; 1936 р. за успішне навчання був скерований для продовження навчання до Інсбрука.

18 серпня 1938 р. рукоположений у сан диякона, а 21 вересня 1938 р. Митрополит Андрей (Шептицький) рукоположив його на священика.

Захистив дисертацію “Розвідка над Літургією святого Василія Великого”.

1942-1947 рр. – навчався в Римі; здобув ступінь магістра біблійних наук і доктора богослов’я.

У травні 1947 р. прибуває до США; працює секретарем Комітету українських емігрантів-католиків; душпастирську діяльність розпочинає в церкві Cвятих апостолів Петра і Павла в м. Клівленді (Огайо).

З 1968 р. – духівник Української католицької семінарії святого Йосафата у Вашингтоні; з 1971 р. – професор Академії святого Василія у Філадельфії; 1977 р. призначений духовним директором семінарії святого Василія у Стемфорді.

У квітні 1978 р. Папа Римський Павло VІ надав йому ступінь Почесного прелата.

13 вересня 1979 р. Папа Іван Павло ІІ призначає його Архиєпископом-Митрополитом Філадельфійським. 27 березня 1980 р. отримав призначення коад’ютора Верховного Архиєпископа УГКЦ із правом спадкоємності.

Після смерті Патріарха Йосифа (Сліпого) став Главою УГКЦ із титулом Верховного Архиєпископа; 25 травня 1985 р. Римський Архиєрей підносить Блаженнішого Мирослава Івана до гідності кардинала Католицької Церкви з титулярним собором Святої Софії в Римі.

30 березня 1991 р. Блаженніший Мирослав Іван повертається на рідну землю. Згодом він так згадував про цей радісний момент: “По прибутті я знайшов Церкву, яка була міцною у своїй вірі та відданості”.

Від початку Верховний Архиєпископ зайнявся реорганізацією структури Церкви; було налагоджено роботу навчальних закладів, створено нові єпархії, багато уваги надавалося співпраці з мирянами.

У травні 1992 р. відбувся перший Синод Єпископів ціле майбутнє нашої Церкви… Потрібно нам знову рішуче поставитися до питання визнання нашої Церкви як Патріархату”.

У 1995 р. він захворів на запалення легенів, що серйозно вплинуло на його здоров’я. Наступного року, з огляду на його важкий стан, Синод Єпископів УГКЦ обрав Владику Любомира (Гузара) Єпископом-помічником Глави УГКЦ. Відтоді Блаженніший практично не втручався до справ управління Церквою, а займався богословською і науковою діяльністю.

Помер 14 грудня 2000 р., похований у соборі Святого Юра у Львові.

Опубліковано у Uncategorized. Додати до закладок постійне посилання.

Без коментарів.