«Чивільта Каттоліка» про еволюціюкатолицької євхаристійної доктрини

Документ Святого Престолу про базисні засади католицької євхаристійної доктрини в даний час перебуває в стані підготовки до публікації і жодної офіційної інформації на цю тему ще немає, проте, за деякими даними, йтиметься про «реактуалізацію» католицької доктрини про Євхаристію.

Тим часом «Чивільта Каттоліка» — журнал, який двічі на місяць видають отці-єзуїти за редакцією держсекретаря Ватикану, в номері від 15 червня ц. р. опублікував статтю, присвячену еволюції цієї доктрини, починаючи від Тридентського собору (1545-1563).

Знання духовної атмосфери тієї епохи є «необхідним для розуміння і належної оцінки» Тридентського собору, йдеться у вступі до матеріалу. Як зазначає «Чивільта Каттоліка», деякі вислови, що були у вжитку серед учасників Тридентського собору, в даний час є важкозрозумілими і, отже, винесені з контексту, стають малоінформативними.

Нагадуючи, що Собор проходив «не лише після протестантської реформи, але й всупереч їй», автори статті підкреслюють передусім «оборонний характер» прийнятого на ньому документу про Євхаристію.

Так, у відповідь на різкі напади реформаторів собор зважив за потрібне ретельно проаналізувати, не виходячи з рамок традиційної церковної доктрини про Євхаристію, ті пункти, які на той час були найбільш суперечливими у переговорах між реформаторами і Католицькою Церквою».

Перші критичні висловлювання проти Тайни Євхаристії належать англієцеві Джону Вікліфу (1379 р.). Він висловив сумнів у перетворенні субстанцій хліба і вина на субстанції Христового Тіла і Крові і стверджував, що йдеться лише про «символічне перетворення». В 1415 р. собор, що збирався у Констанці, засудив Джона Вікліфа як єретика. Через 25 років Флорентійський собор зважив за необхідне ще раз підтвердити традиційну католицьку доктрину про Євхаристію.

Але остаточно розставив крапки над «і» лише Тридентський собор, що відбувся вже після виступів Лютера і Кальвіна, які категорично відкидали деякі аспекти цієї доктрини, до того ж часто у вкрай різких висловах. (Наприклад, Лютер вважав «найбільшою і найжахливішою облудою» сприймання Служби Божої як «добродійства», що його людина офірує Господеві за покуту гріхів; Кальвін називав Літургію «підміною понять», «диявольською вигадкою», а освячення гостій — «забобонним звичаєм»).

Виходячи з цього, Тридентський собор особливим чином наголосив на доктринальній і науковій природі Таїнства, вперше підвівши «грунтовну базу» під католицьку євхаристійну доктрину. Ці аспекти, пояснюють автори статті у «Чивільта Каттоліка», роблять Тридентський собор «найбільш євхаристійним в історії християнства, навіть якщо його учасники й припустилися кількох більш чи менш серйозних недоліків».

Найважливішим недоліком прийнятого на цьому соборі документу «Чивільта Каттоліка» вважає розрізнення і поділ понять євхаристійної Жертви і Таїнства, оскільки «не було чітко наголошено на інтимності і конечності зв’язку між Жертвою Ісуса Отцеві під час євхаристійного освячення і Його участю в ній — не лише духовною, а такою, що має характер Таїнства, — під час євхаристійного причастя».

Інші недоліки, продовжує «Чивільта Каттоліка», полягали у тому, що до євхаристійного Богослужіня не було введено розмовної мови («хоча це було можливо зробити, оскільки від часу перших століть християнства Літургія перейшла з греки на латину»), а також «мовчазне прочитування літургійного канону, що утруднює участь вірних, які в даному випадку є радше присутніми, аніж учасниками». Саме ці недоліки Тридентського собору, а радше бажання усунути їх, і спонукали учасників II Ватиканського собору здійснити літургійну реформу, зазначає стаття, опублікована в останньому числі журналу «Чивільта Каттоліка».

Переклала з французької Зоряна Курдина

Опубліковано у Uncategorized. Додати до закладок постійне посилання.

Без коментарів.