Ініціатива відновлення античної традиції «олімпійського перемир’я»…

Константинополь

Ініціативу відновлення античної традиції «олімпійського перемир’я», у відповідності до якої під час Олімпійських ігор припинялися всі війни, підтримали кілька православних Патріархів. Таким чином, предстоятелі помісних православних Церков приєдналися до 100 інших релігійних і державних діячів, що підписали заклик відродити практику перемир’я під час Афінської олімпіади 2004 року.

«Якщо олімпійське перемир’я дозволить нам хоча б ненадовго призупинити конфлікти, воно стане могутнім закликом надії для всього міжнародного співтовариства», — йдеться в їхній заяві. На даний час свої підписи під закликом поставили православні Патріархи: Константинопольський Варфоломей I, Александрійський Петро VII, Антіохійський Ігнатій IV, Грузинський Ілля II, Сербський Павел, Патріарх-Католікос всіх вірмен Гарегін II, Католікос Киликійський Арам I, а також близько 30 інших відомих релігійних діячів — в тому числі мусульманських та іудейських. Ідея олімпійського перемир’я також знайшла підтримку Архієпископа Афінського Христодула і Папи Римського Івана Павла II.

«Навіть якщо перемир’я не буде оголошено, ми однаково донесемо до людей інформацію про те, що така традиція існувала багато століть тому, — каже президент Конференції європейських Церков митрополит Галльський Єремія (Вселенський патріархат), який також підписав заклик. — Для нас це шанс ще раз нагадати про давнє й глибоке коріння духовного руху проти війни і конфліктів».

А за словами одного з провідних працівників Всесвітньої Ради Церков, ініціатива олімпійського перемир’я може стати «новим імпульсом для екуменічних контактів».

Словаччина

«В справі примирення між католиками і православними Словаччини прослідковується значний прогрес», — заявив словацький греко-католицький єпископ, що перебував з візитом у штаб-квартирі фонду «Церква в потребі» у німецькому місті Кенігштайн. Єпископ Ян Гірка очолює греко-католицьку єпархію міста Пряшів у Східній Словаччині — центру історичної області, відомої як Пряшівська Русь. У Пряшеві і його околицях мешкає чимало людей, які вважають себе етнічними «русинами» і належать до православної або до католицької Церкви візантійського обряду.

Пряшів, за традицією, залишається і духовним центром православ’я Словаччини і Чехії — саме тут розташована єдина на обидві республіки православна духовна школа. Предстоятелем Православної Церкви Чеських земель і Словаччини є сьогодні правлячий архієрей Пряшівської єпархії митрополит Миколай. Перебуваючи з візитом у штаб-квартирі фонду «Церква в потребі», єпископ Ян Гірка розповів, що він бере активну участь у діалозі з православними, у якому, за його словами, останнім часом намітився прогрес. Раніше відносини між віруючими двох конфесій у Словаччині залишались напруженими — передусім через суперечки щодо права власності на церковне майно.

Німеччина

Німецький союз баптистів намагається зараз знайти вихід з «глибокої кризи», що охопила цю деномінацію, повідомляє євангелічне агентство IDEA.

За останні кілька місяців залишили свою посаду два президенти і три директори цієї організації, що об’єднує близько 86 000 віруючих і 860 місцевих конгрегацій.

Борг німецьких баптистів становить сьогодні 23 млн. доларів США. З метою скорочення дефіциту керівництво Союзу розробило рішучу програму стабілізації. Зокрема, планується різко скоротити фінансові місії всередині Німеччини — відтепер баптистські євангелісти вже не зможуть працювати «на повну ставку».

Ці плани вже викликали критику зі сторони рядових віруючих, які нагадували, що за останній рік чисельність німецьких баптистів і без того скоротилась на 0,7%.

Експерти відзначають, що причиною такого явища є не лише природне скорочення з причини смерті, але і розрив багатьох баптистів з організацією. Зокрема, ряди Союзу залишила ціла громада — 350 етнічних німців, що іммігрували у Німеччину з колишнього СРСР.

Латвія

Конституційний суд Латвії порушив справу щодо обмеження прав релігійних організацій на викладання у школі основ християнського віровчення. Відповідне рішення суд прийняв у відповідь на заяву Ризької спільноти дієвтурів (новоязичників). Ця спільнота звернулась у суд з вимогою переглянути існуючий закон про релігійні організації, згідно з яким основи християнської віри в навчальних закладах Латвії можуть викладати представники лише певних конфесій, а саме: євангелічно-лютеранської, римо-католицької, православної, старообрядницької та баптистської конфесій. Дієвтури також оспорюють статтю закону, в якій говориться, що християнське навчання у школах може здійснюватися на прохання учня і зі згоди батьків, а для тих учнів, яким ще не виповнилось 14 років, — тільки за заявою батьків чи опікунів.

Неоязичники вважають, що ці норми закону не відповідають тим статтям Конституції, які проголошують повну свободу віросповідання і заборону будь-якої дискримінації за релігійною ознакою.

Голова комісії з прав людини при сеймі Латвії Антонс Сейкстс, коментуючи ці заяви, відзначив: «Якщо ми живемо на Місяці, то формально, з юридичної точки зору, існуючі норми можна оспорити. Але, якщо ми живемо у Латвії, то ми не можемо нехтувати тим, що у нас понад мільйон християн з тисячолітніми традиціями». За словами депутата, якщо неоязичники претендують на викладання у школах, їм передусім слід визначитись, хто вони — релігійна організація чи народно-етнографічне об’єднання. Розгляд цієї справи Конституційний суд Латвії планує до 1 серпня ц.р.


Уряд Латвії прийняв рішення зберегти право власності Латвійської Євангелічно-Лютеранської Церкви на володіння Домським собором — одним з найгарніших і найвідоміших храмів Риги. Члени урядового комітету доручили Міністерству культури протягом місяця підготувати на розгляд відповідний законопроект. До законопроекту має бути також доданий документ, підписаний архієпископом Латвійської Євангелічно-Лютеранської Церкви, у якому було б зазначено, на яких умовах Церква готова прийняти Домський собор у власність.

На спеціальному засіданні уряд не лише розглянув концептуальні пропозиції для розробки законопроекту про Домський собор, але також і питання про надання храму статусу юридичної особи. Крім цього, члени комітету обговорили модель майбутнього фінансування і обслуговування Домського собору, який в даний час відчуває гостру потребу у ремонті і реставрації.

Йорданія

Влада Йорданії пообіцяла вдові-християнці, що їй буде надано право на виховання двох дітей у своїй вірі. Раніше судові органи цієї арабської країни мали намір позбавити її материнських прав, щоб забезпечити таким чином дітям мусульманське виховання. Справа християнки на ім’я Сіхам Канда привернула увагу християнських і правозахисних організацій далеко за межами Йорданії.

Канда народилась і тримала виховання у християнській родині, в тій же вірі були виховані і її двоє дітей: 13-річна донька і 12-річний син. Однак її чоловік-військовослужбовець — за деякими свідченнями, незадовго до смерті в 1994 році прийняв іслам. Він був похований за християнським обрядом і лише згодом дружині повідомили, що він став мусульманином. За йорданськими законами, діти батька-мусульманина в обов’язковому порядку повинні виховуватись у його вірі. Оскільки Канда наполягала на християнському вихованні дітей, справу було передано в суд, до того ж одним з ініціаторів процесу став її рідний брат, що є одним з активістів місцевої мечеті.

Після того, як апеляційний суд Йорданії постановив позбавити Канду материнських прав, вона разом з дітьми втекла з дому і протягом певного часу переховувалась. За останніми даними, її розшукали представники йорданських спецслужб і запевнили жінку, що влада готова піти їй назустріч, оскільки ця справа викликала надто гучний резонанс за кордоном.

Туреччина

Лише за останній час турецька поліція закрила цілий ряд протестантських спільнот — поза тим радикально налаштовані ісламісти почали проводити у недільні дні перед будівлями церков демонстрації під антихристиянськими гаслами. За даними служби новин протестантського фонду «Варнава», демонстранти носять плакати на кшталт «Кожен місіонер — шпигун». Муніципалітети ряду міст Туреччини, повідомляє фонд, інціювали судові переслідування християнських лідерів і чинять перепони здійсненню богослужінь. Так, наприклад, в місті Ізміт на всіх молитовних зібраннях однієї зі спільнот постійно присутні агенти поліції. В Анкарі і Стамбулі був закритий ряд християнських шкіл.

За даними фонду, кампанія переслідувань турецьких протестантів почалася в листопаді 2001 року після того, як ряд національних ЗМІ опублікував матеріали з різкими висловлюваннями на адресу християн. Саме ці статті і телепрограми і спровокували нинішні дії уряду, вважають експерти фонду «Варнава».

Зімбабве

Дезмонд Туту — колишній англіканський архієпископ Кейптауна і лауреат Нобелівської премії миру — виступив з ініціативою створення доброчинного фонду для допомоги зімбабвійським фермерам, що постраждали від аграрної політики свого уряду. За підтримки ряду англіканських однодумців Туту заснував у Лондоні так званий «Трест соціальної допомоги землеробам Зімбабве», який повинен стати «центром міжнародної підтримки» сім’ям фермерів та інших сількосгосподарських працівників, які розорилися в ході здійснення суперечливої і часом насильної програми «перерозподілу земель», інційованої президентом Зімбабве Робертом Мугабе. Завдання фонду — «полегшити страждання» зімбабвійських фермерів.

Дезмонд Туту, який неодноразово критикував і свій власний, південно-африканський, уряд за підтримку політики Мугабе, є офіційним патроном новоутвореного фонду, а його президентом став відомий активіст гуманітарного руху Джеймс Маберлі, що народився в Кенії і провів своє дитинство у Південній Родезії (сучасна Зімбабве).

Підготувала З. Курдина

Опубліковано у Uncategorized. Додати до закладок постійне посилання.

Без коментарів.