17-19 травня в Українському католицькому університеті відбувалася VII Міжнародна наукова конференція «Візантійсько-слов’янська гимнографія та церковна монодія». 20.05.2011

Протягом трьох днів учасники конференції обговорювали різні аспекти слов’янської гімнографії – історичний, музикологічний, перекладацький, а також практичні справи – формацію, вишкіл дяків та регентів. Щороку в УКУ на такі конференції приїздять експерти з Німеччини, Польщі, Канади, Росії, Америки.

«Наша християнська наука випливає із богослужіння, але ми часто користуємося літургійними перекладами, які є неправильними, – розповідає учасник конференції, викладач літургійних наук Інституту ім. Андрея Шептицького Університету Св. Павла в Оттаві о. д-р Петро Ґаладза. – З іншого боку, ми маємо добрі переклади, але не можемо пристосувати їх до церковного співу, бо відбувається конфлікт між текстом і мелодією. Тому такі конференції є дуже важливими».

На думку о. д-ра Петра Ґаладзе, літургійний спів відіграє величезну роль у вихованні дітей: «Під час катехизації літургійний спів міг би відігравати колосальну роль, бо дитина любить співати, вона швидше вивчить уривок зі Святого Письма, поставлений на мелодію. Тут не йдеться про поверхові віршики. Якщо ми навчимо дітей гарно співати, нам відкривається апологетика краси», – зазначив доктор.

Саме ця краса притягує людину, тому слов’янський церковний спів завжди є гарний. «Люди у цілому світі захоплювалися саме українським сакральним співом. Це доказує його силу. Ця духовна традиція має універсальне значення», – зазначив о. д-р Петро Ґаладза.

Протягом трьох днів учасники конференції – представники різних конфесій – працювали у таких секціях: Літургійно-музична спадщина Великого Князівства Литовського, Історія і теорія церковної монодії, Питання перекладів літургійних текстів національними мовами, Дяко-реґентська освіта: минуле і сучасний стан.

Також чи не вперше в історії УГКЦ на конференції зібралися представники усіх інститутів та установ, які займаються вишколом дяків та регентів: «Ми зустрічаємося, обмінюємося досвідом, ресурсами, щоб у майбутньому створити Гласопіснець (книжка із нотами для церковного вжитку), який буде представляти певний консенсус. Йдеться про те, щоби найкращі знавці у цій галузі зібралися і видали добрий посібник», – розповів експерт.

На думку о. Петра Ґаладзи, сьогодні також важливо заохочувати людей до створення нових композицій, адже в Україні, Польщі, Канаді вже зараз працюють молоді церковні композитори.

Прес-служба УКУ

Опубліковано у Uncategorized. Додати до закладок постійне посилання.

Без коментарів.