ВЕЛИКОДНЄ ПОСЛАННЯ

Високопреосвященним і Преосвященним Владикам,

Всесвітлішому і Високопреподобному духовенству,

Преподобним Братам і Сестрам,

Дорогим у Христі Мирянам

Української Греко-Католицької Церкви

Мир у Господі!

Мої дорогі!

Наближається Христове Воскресіння, найбільший празник у літургійному році. З цієї нагоди щиросердечно вітаю Вас усіх і єднаюся з Вами у святій Божій радості.

У перспективі цього світлого празника спробуймо поглянути на ситуацію, в якій перебуває сучасне суспільство. Сьогодні, як і протягом останнього століття, ми продовжуємо зазнавати важких випробувань. Різні системи, жертвами яких ми стали, намагаючись встановити «справедливість у світі», вдавалися до крайніх заходів. Кілька десятиліть нам обіцяли створити рай на землі, надати все необхідне, натомість вимагаючи від кожного тільки те, що по його змозі. Ціною такої позірної справедливості було відречення від Богом даного дару свободи. Іншими словами, людей хотіли зробити на свій лад щасливими проти їхньої волі, встановити справедливість без свободи. Тоталітарні режими заганяли суспільство у щораз більшу безодню, де люди, виснажені докраю, переставали бути людьми.

На місце такого людиноненависного ладу прийшов протилежний спосіб мислення, який почали представляти людям як справжню розв’язку всіх негараздів. У цьому випадку «рай на землі» мала б забезпечити повна свобода, за якої кожний може робити те, що хоче, може жити так, як хоче, не звертаючи уваги на права інших. У результаті те, що мало бути свободою, перетворилося на свавілля: дуже часто сильніший, енергійніший, багатший без особливих зусиль накидає свою волю всім іншим. Ми пересвідчилися, що таке свавілля, як і попередня крайність тоталітарної диктатури, робить людей нещасними: воно тільки декому забезпечує вигідне існування, дозволяючи робити все, що завгодно, а більшості завдає великих страждань.

Висловлюю усі ці думки, стоячи перед порожнім гробом Воскреслого Ісуса Христа. На перший погляд може видаватися, що у великодній час світла і радості такого роду міркування недоречні, що вони абсолютно не пов’язані із радістю Воскресіння. Однак насправді все те, що ми пережили і терпимо далі, чого жертвами ми були і є сьогодні, дуже тісно переплітається із Христовою Пасхою, бо Воскресіння – це перемога справедливості і справжньої свободи. Святіший Отець Іван Павло ІІ часто повторює фразу: «Там, де нема справедливості, там не може бути справжньої свободи і миру». В суспільстві, в якому немає справедливості, люди є нещасними.

Як вийти з такого стану, де, з одного боку, нас перетворюють на рабів в ім’я справедливості, а з другого, заохочують топтати права інших, щоби поставити себе у центр всього? Покладаймо єдину надію на Того, Хто встановив справедливість як шлях до справжньої свободи, справедливість, у якій ми можемо розвиватись, в якій ми можемо творити спільноту, в якій кожен з нас може почуватися щасливим у посіданні Божих дарів, у пошані одне до одного, в безпеці, у відсутності будь-якої загрози з боку ближнього. Воскресіння — це свято кожного з нас, усіх, хто став жертвою. Воскресіння — це наша надія, це ключ до кращого майбутнього.

Бажаю Вам і собі, дорогі Брати і Сестри, щоб ми завжди були з Воскреслим Ісусом, Котрий переміг на хресті всяке лихо і всяку несправедливість, Котрий забезпечив нам свободу, за якої людина розвивається так, як розпускає свої пелюстки квітка під сонячними променями. Будьмо завжди з Ісусом Христом, пам’ятаймо, що не можна знайти щастя там, де немає свободи і справедливості. І нехай Боже благословення, розуміння правдивості цих слів буде у Вас завжди. Дивімось на Воскреслого Христа як на запоруку нашого правдивого і невід’ємного щастя.

Христос Воскрес!

  • ЛЮБОМИР
Опубліковано у Uncategorized. Додати до закладок постійне посилання.

Без коментарів.