«ЯКЩО БУДЕМО БЛИЗЬКІ ДО БОГА, ТОДІ СПРАВДІ Є НАДІЯ,ЩО НАШЕ ЖИТТЯ НЕ БУДЕ ПРОЖИТЕ НАМАРНО»:УКРАЇНСЬКА ГРЕКО-КАТОЛИЦЬКА ЦЕРКВА СВЯТКУЄ 25-ЛІТТЯЄПИСКОПСЬКОЇ ХІРОТОНІЇ БЛАЖЕННІШОГО ЛЮБОМИРА КАРДИНАЛА ГУЗАРА

У вівторок, 2 квітня минуло 25 років від дня рукоположення Блаженнішого Любомира на єпископа. До цього дня вся Українська Греко-Католицька Церква готувалася вже давно, тож не дивно, що і святкування відбувалося в атмосфері, сповненій особливого піднесення і урочистості. Зовсім по-іншому все виглядало у 1977 році, коли Блаженніший Йосиф Кардинал Сліпий у надзвичайно складних історичних обставинах таємно хіротонізував трьох нових єпископів УГКЦ, одним із яких був теперішній Глава УГКЦ.

Протягом довгих років архієрейські свячення Блаженнішого Любомира Кардинала Гузара були предметом до кінця не вирішених дискусій. З різних причин, їх не визнавали протягом майже 20 років, але з виходом Української Греко-Католицької Церкви з підпілля та поверненням архімандрита Любомира разом із його монашою спільнотою до Львова питання визнання його архієрейської гідності знову почало ставати дедалі актуальнішим. Розв’язати його вдалося аж у 1996 році, коли нововизнаного єпископа Любомира Гузара призначають екзархом Києво-Вишгородським, а згодом і єпископом-помічником Блаженнішого Мирослава Івана Кардинала Любачівського. У січні 2001 року Владика Любомир стає новим Главою УГКЦ, а у лютому Святіший Отець Іван Павло II Папа Римський надає йому кардинальську гідність.

Святкування, пов’язані з відзначенням ювілею Блаженнішого Любомира Кардинала Гузара, розпочалися у Архікатедральному соборі святого Юра Божественною Літургією святого Івана Золотоустого, яку очолив сам ювіляр. Спільно з Главою УГКЦ та місцевими єпископами-помічниками Ігорем Возьняком та Глібом Лончиною, у богослуженні також взяли участь поважні гості — Архієпископ Мар’ян Кардинал Яворський разом із трьома іншими членами єпископської колегії Римо-Католицької Церкви в Україні, Правлячий Архієрей Івано-Франківської єпархії УГКЦ Преосвященний Софрон Мудрий і єпископ-емерит Софрон Дмитерко, єпископ Тернопільський Преосвященний Михайло Сабрига, єпископ Стрийський Преосвященний Юліан Ґбур, єпископ Самбірсько-Дрогобицький Преосвященний Юліан Вороновський, єпископ Сокальський Преосвященний Михаїл Колтун, єпископ Бучацький Преосвященний Іриней Білик, екзархи Києво-Вишгородський і Донецько-Харківський — Василь Медвіт та Степан Меньок.

Особлива честь виголошення привітального слова випала теперішньому найближчому співпрацівникові Блаженнішого Любомира куріальному єпископові-помічникові Глібові Лончині. У своєму короткому але дуже теплому слові Владика Гліб, зокрема, сказав: «Зібралися ми сьогодні спільно довкола цієї святої трапези для того, щоб прославити Господа, подякувати йому за його любов, перепросити за наші і людські провини, а також просити в нього його благодаті і милосердя… Сходимося в особливий день, коли святкуємо 25-ліття єпископських свячень Блаженнішого Патріарха Любомира.

У цей день 25 років тому святительська рука покійного Патріарха Йосифа спочила на головах трьох священиків: отця Степана Чміля, ректора Малої семінарії у Римі, отця Івана Хоми, свого довголітнього секретаря та ієромонаха Любомира Гузара, настоятеля Студитського монастиря у Римі.

Доля цих трьох владик розвинулася у дуже дивний спосіб. Не минуло й року як помер владика Степан Чміль, а владиці Іванові і Владиці Любомирові довелося чекати на своє визнання аж 19 років, адже вони були висвячені для України, і щойно по багатьох роках вони змогли повернутися до рідної землі…

Коли ми сьогодні святкуємо цей гарний ювілей нашого Блаженнішого а разом з ним і владики Івана, і владики Степана, котрого ми поминаємо, то найкращим даром, який ми можемо скласти цим трьом владикам, повинне бути наше серце, яке прагнутиме Божого Царства, яке буде відповідати на його запрошення, яке буде дивитися новим оком на світ і бачити в ньому Бога.

Ваше Блаженство, прийміть наші найщиріші молитви і побажання Божого благословення у вашій нелегкій місії, щоб, за прикладом Доброго Пастиря, Ісуса Христа ви повели нас — ваш Божий народ: мирян, монашество, духовенство і владик до Божого Царства, запрошували нас його завжди шукати і спонукували нас знаходити Бога у нашому житті».

Під кінець Божественної Літургії до свого співбрата у кардинальстві звернувся Глава єпископської колегії Римо-Католицької Церкви в Україні Архієпископ Мар’ян Кардинал Яворський. Цитуючи текст одного із біблійних псалмів, Кардинал Яворський сказав: «Як добре і приємно, коли брати є разом. Сьогодні разом з тобою і цілою Української Греко-Католицької Церквою радіємо з нагоди 25-річчя твого єпископського служіння. Славимо Бога, що можеш вільно виконувати уряд Глави УГКЦ… Нехай завжди сповнюються слова нашого Спасителя: «Ut unum sint» — «Щоб усі були одно»…

Блаженніший Любомир подякував усім присутнім за спільну молитву і вияви глибокої поваги. «Якщо будемо близькі Богу, тоді справді є надія, що наше життя не буде прожите не намарно», — зокрема сказав Глава УГКЦ. «Тільки у самовідданій службі Богові, хто б ми не були, зможемо приносити гідні плоди»…

Після урочистої Архієрейської Літургії і обіду у митрополичих палатах, святкування продовжилося у Львівській опері, де о 18-00 з нагоди 25-ліття архієрейської хіротонії Блаженнішого Любомира Кардинала Гузара, відбулася урочиста Академія: «З тобою Господи і пам’ятаю, й стережу».

Опубліковано у Без категорії. Додати до закладок постійне посилання.

Коментарі закриті.